| dbo:abstract
|
- En el idioma español, el vocablo «Dios» en las religiones monoteístas, se utiliza como título para referirse a una deidad suprema . Los nombres de Dios están asociados a las formas en que se concibe la idea de la divinidad y presentan numerosas variantes. Otras lenguas poseen nombres genéricos similares, aunque es común que la palabra «Dios» en un idioma sea entendida por los hablantes de otras lenguas como referido a alguna deidad específica adorada por ellos. Sin embargo, existen nombres propios que se emplean de forma casi exclusiva para denominar a la deidad de una religión en particular. La teonimia estudia los temas recurrentes en las formas de referirse a los dioses de diferentes culturas. (es)
- There are various names of God, many of which enumerate the various qualities of a Supreme Being. The English word god (and its equivalent in other languages) is used by multiple religions as a noun to refer to different deities, or specifically to the Supreme Being, as denoted in English by the capitalized and uncapitalized terms God and god. Ancient cognate equivalents for the biblical Hebrew Elohim, one of the most common names of God in the Bible, include proto-Semitic El, biblical Aramaic Elah, and Arabic 'ilah. The personal or proper name for God in many of these languages may either be distinguished from such attributes, or homonymic. For example, in Judaism the tetragrammaton is sometimes related to the ancient Hebrew ehyeh ("I will be"). In the Hebrew Bible (Exodus 3:14), YHWH, the personal name of God, is revealed directly to Moses. Correlation between various theories and interpretation of the name of "the one God", used to signify a monotheistic or ultimate Supreme Being from which all other divine attributes derive, has been a subject of ecumenical discourse between Eastern and Western scholars for over two centuries. In Christian theology the word is considered a personal and a proper name of God. On the other hand, the names of God in a different tradition are sometimes referred to by symbols. The question whether divine names used by different religions are equivalent has been raised and analyzed. Exchange of names held sacred between different religious traditions is typically limited. Other elements of religious practice may be shared, especially when communities of different faiths are living in close proximity (for example, the use of Khuda or Prabhu within the Indian Christian community) but usage of the names themselves mostly remains within the domain of a particular religion, or even may help define one's religious belief according to practice, as in the case of the recitation of names of God (such as the japa). Guru Gobind Singh's Jaap Sahib, which contains 950 names of God is one example of this. The Divine Names, the classic treatise by Pseudo-Dionysius, defines the scope of traditional understandings in Western traditions such as Hellenic, Christian, Jewish and Islamic theology on the nature and significance of the names of God. Further historical lists such as The 72 Names of the Lord show parallels in the history and interpretation of the name of God amongst Kabbalah, Christianity, and Hebrew scholarship in various parts of the Mediterranean world. The attitude as to the transmission of the name in many cultures was surrounded by secrecy. In Judaism, the pronunciation of the name of God has always been guarded with great care. It is believed that, in ancient times, the sages communicated the pronunciation only once every seven years; this system was challenged by more recent movements. The nature of a holy name can be described as either personal or attributive. In many cultures it is often difficult to distinguish between the personal and the attributive names of God, the two divisions necessarily shading into each other. (en)
- La dénomination de Dieu, dans les religions abrahamiques, est variable selon les religions mais aussi selon les origines linguistiques des termes qu'elles emploient. (fr)
- As fés monoteístas acreditam que há e só pode haver um único ser supremo. No politeísmo acredita-se na coexistência de diversas deidades (ou divindades). As concepções destes seres variam enormemente em cada cultura, mas a palavra Deus em português (e as traduções em línguas neolatinas) é referida para designar todos estes conceitos. (pt)
- Біблійні імена Бога — у Святому Письмі Бог найменований кількома назвами, що виражають Його істоту, діяльність, властивості й атрибути. Головні з них такі: Ягве (дав-євр. יהוה — «Я стану»; «(Він) буде», «(Він) живий», «Сущий») — варіант транскрипції одного з імен Бога, яке в оригінальному тексті Біблії передане тетраграмою יהוה (YHWH). Використовується як альтернатива традиційному (починаючи з Септуагінти, III століття до н. е.) перекладу словом «Господь». Форма «Єгова», не збігається з древньою вимовою цього імені, яке було відомо за часів Другого Храму, але згодом втрачене в зв'язку з руйнуванням останнього в 70 році н. е. У ряді релігійних конфесій (наприклад, Свідки Єгови) ім'я «Єгова» розглядається як «приватне» або «священне» (на відміну від інших імен та епітетів Бога). Існує також й інший варіант прочитання Тетраграматону — «Яхве»(яке є вірним). У Біблії це ім'я згадується набагато частіше за інші імена. У вигляді тетраграми יְהֹוָה з'являється 6518 разів у традиційному Масоретському тексті, на додаток до 305 у вигляді יֱהֹוִה (Jehovih) — Ягве. Старозавітне розуміння змісту і значення імені докорінно відрізняється від сучасного виголошення імен. У Старому Завіті до імені ставилися не просто як до пізнавальних знаків або назв, але як до таємничого символу, того, ім'я визначає місце, яке його носій повинен займати в світі. Ім'я таємничим чином пов'язане з душею: коли ім'я вимовляють, воно підноситься до душі свого носія. Старозавітне уявлення про ім'я визначає його не стільки як набір звуків або букв для відмінності однієї людини від іншої, скільки як зв'язок з самою людиною. Дізнатися чиєсь ім'я означає увійти в зв'язок з носієм імені, пізнати його внутрішню суть. Людина в Старому Завіті сприймається за принципом: «Яке ім'я його, такий і він» (1 Цар 25:25). Імена які людина нарекла Богу, слід відрізняти від імені יהוה (Ягве), яке Сам Бог відкрив людству. Культ цього священного імені займає в Біблії виняткове місце. Книга Вихід розповідає про одкровення цього імені Мойсею. Бог явився йому на горі Хорив, коли Мойсей побачив кущ, який горів і не згорав:"І озвався до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсей! Він сказав: ось я, [Господи]! І сказав Бог: Не підходь сюди; Скинь взуття своє з своїх ніг, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята. … І сказав Господь [Мойсеєві]: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті... Отже, іди ж Я пошлю тебе до фараона [царя Єгипетського]; і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих.... І сказав Мойсей до Бога: Я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: «Бог ваших батьків послав мене до вас». А вони скажуть мені: «Яке Ім'я Його?» Що я скажу їм? Бог сказав Мойсеєві: Я є Сущий (Той, що є) יהוה. І сказав: Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Сущий יהוה (Ягве) послав мене до вас. І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід» (Вих. 3. 4-15). Розуміння точного сенсу цієї розповіді вкрай важке. Буквально цей вираз означає «Я є Той, Хто Я є». Це може бути сприйнято як формула, яка вказує на небажання Бога відповісти прямо на питання (див.: Schild. 1954). Тобто розповідь може бути сприйнята не як одкровення Богом Свого особистого імені, а як вказівка на те, що на людській мові немає слова, яке було б «ім'ям» Бога в євр. розумінні — таким собі всеосяжним символом, що повністю характеризує його носія. В такому випадку відповідь Бога Мойсеєві на питання про ім'я Бога має таке ж значення, що відмова Бога назвати Своє ім'я Якову. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La dénomination de Dieu, dans les religions abrahamiques, est variable selon les religions mais aussi selon les origines linguistiques des termes qu'elles emploient. (fr)
- As fés monoteístas acreditam que há e só pode haver um único ser supremo. No politeísmo acredita-se na coexistência de diversas deidades (ou divindades). As concepções destes seres variam enormemente em cada cultura, mas a palavra Deus em português (e as traduções em línguas neolatinas) é referida para designar todos estes conceitos. (pt)
- En el idioma español, el vocablo «Dios» en las religiones monoteístas, se utiliza como título para referirse a una deidad suprema . Los nombres de Dios están asociados a las formas en que se concibe la idea de la divinidad y presentan numerosas variantes. Otras lenguas poseen nombres genéricos similares, aunque es común que la palabra «Dios» en un idioma sea entendida por los hablantes de otras lenguas como referido a alguna deidad específica adorada por ellos. Sin embargo, existen nombres propios que se emplean de forma casi exclusiva para denominar a la deidad de una religión en particular. (es)
- There are various names of God, many of which enumerate the various qualities of a Supreme Being. The English word god (and its equivalent in other languages) is used by multiple religions as a noun to refer to different deities, or specifically to the Supreme Being, as denoted in English by the capitalized and uncapitalized terms God and god. Ancient cognate equivalents for the biblical Hebrew Elohim, one of the most common names of God in the Bible, include proto-Semitic El, biblical Aramaic Elah, and Arabic 'ilah. The personal or proper name for God in many of these languages may either be distinguished from such attributes, or homonymic. For example, in Judaism the tetragrammaton is sometimes related to the ancient Hebrew ehyeh ("I will be"). In the Hebrew Bible (Exodus 3:14), YHWH, th (en)
- Біблійні імена Бога — у Святому Письмі Бог найменований кількома назвами, що виражають Його істоту, діяльність, властивості й атрибути. Головні з них такі: Ягве (дав-євр. יהוה — «Я стану»; «(Він) буде», «(Він) живий», «Сущий») — варіант транскрипції одного з імен Бога, яке в оригінальному тексті Біблії передане тетраграмою יהוה (YHWH). Використовується як альтернатива традиційному (починаючи з Септуагінти, III століття до н. е.) перекладу словом «Господь». Форма «Єгова», не збігається з древньою вимовою цього імені, яке було відомо за часів Другого Храму, але згодом втрачене в зв'язку з руйнуванням останнього в 70 році н. е. У ряді релігійних конфесій (наприклад, Свідки Єгови) ім'я «Єгова» розглядається як «приватне» або «священне» (на відміну від інших імен та епітетів Бога). Існує також (uk)
|