| dbo:abstract
|
- فيدانتا (/vɪˈdɑ:ntə/؛ ديوناكري: वेदान्त، Vedānta) مصطلح كان في الأصل كلمةً تُستخدم في الفلسفة الهندوسية كمرادفٍ لذلك الجزء من نصوص فيدا المعروفة أيضًا باسم الأوبانيشاد. ويتكون هذا المصطلح من شكل مورفوفونولوجي (أي فونولوجي صرفي) من مقطعين فيدا-نتا = «غاية-فيدا» = «مُلحق تراتيل الفيدا». كما تشير تكهنات بأن كلمة «فيدانتا» تعني «الغرض أو الهدف [غاية] من نصوص الفيدا». ويمكن استخدام كلمة فيدانتا كاسم أيضًا لوصف الشخص البارع والمتمكن من جميع نصوص الفيدا الأصلية الأربعة. وبحلول القرن الثامن الميلادي، أصبحت الكلمة تُستخدم لوصف مجموعة من التقاليد الفلسفية المتعلقة بمفهوم تحقيق الذات والتي يفهم المرء من خلالها الطبيعة المطلقة للحقيقة (البراهمان). وبهذا الخصوص، تُسمى فيدانتا أيضًا أوتارا ميمامسا، أو 'التحقيق اللاحق' أو 'التحقيق الأعلى'، وتقترن غالبًا ببورفا ميمامسا، أي 'التحقيق السابق'. ويُطلق على بورفا ميمامسا عادةً ميمامسا فقط، وهي تتناول تفسيرات تضحيات النار في المانترات الفيدية (في جزء السامهيتا عند الفيدا) وكتب البراهمانا المقدسة، بينما تتناول الفيدانتا شرح التعاليم السرية في («الكتب المقدسة الحرجة»)، والأوبانيشاد، والتي تألفت منذ القرن التاسع قبل الميلاد تقريبًا وحنى العصر الحديث. ولا تقتصر الفيدانتا ولا تنحصر في كتابٍ واحد، كما لا يوجد أي مصدر وحيد للفلسفة الفيدانتية. من بين التقاليد الفرعية المعروفة في فيدانتا ما يلي: 1.
* أدفايتا دارشان – أُسسها شانكاراشاريا (788–820 ميلادي) 2.
* فيشيشتادفايتا دارشان – أسسها الراهب رامنوغا (1017–1137 ميلادي) 3.
* دفايتا فيدانتا – أُسسها مادهفاتشاريا (1238–1317 ميلادي) 4.
* بيدابيد (أو دافيتادفايت) دارشان – أسسها نيمباركاشاريا 5.
* شودادفايت دارشان – أسسها الفيلسوف فالابشاريا (1479–1531 ميلادي) 6.
* أشنتيا بيدا عابدة دارشان – أسسها القديس تشيتانيا ماهابرابهو (1486–1534 ميلادي) 7.
* أكشار بوروشوتام دارشان – أسسها سوامينارايان (1781–1830 ميلادي) (ar)
- Védánta (v dévanágarí वेदान्त) je jeden z šesti indická filozofických áštikových (ortodoxních) systému. Jejími hlavními zástupci jsou: 1. Advaita (Gaupada, Ádi Šankara) - Doslova nedualismus. Monistická škola, která ztotožňuje individuální jednotku (džíva) s brahmanem (absolutní neosobní božský princip). Advaita zastává doktrínu iluze (mája), kdy fenomenální svět je považován za iluzorní jediná skutečnost je brahman.. 2. Višištadvaita (Rámanudža) - Doslova nedualita s rozdíly. Višištadvaita tvrdí, že individuální jednotka je totožná s Bohem jen v určitých principech. Ramanudža neuznal teorii iluze, podle něj je svět skutečným projevem Boha. 3. Dvaita (Madhva) - Doslova dualismus. Madhva, podobně jako většina védántských škol považoval svět za skutečný a byl zastáncem monoteistického absolutního dualismu. 4. Šudhadvaita védánta (Vallabha) - Vallabha zastával princip čistého nedualismu, kdy individuální jednotka je v principu totožná s Nejvyšším, avšak jak Bůh tak i duše si zachovávají svojí jedinečnost a odlišnost. 5. Dvaitadvaita (Nimbárka) - Dualismus v nedualismu. Někdy také bhédábhéda. Podle této filozofie jsou duše i Bůh zároveň oddělené i spojené. Oddělenost a jednota se vzájemně nevylučují. Z těchto škol vychází celá řada subškol, například Ačintja-bhédábhéda-tattva nebo bhédábhéda, založena filozofem Bháskarou. Výraz védánta je složený ze sanskrtských slov véd (védy) a anta (závěr) a znamená v češtině „zakončení véd“. Všechna odvětví védánty vycházejí z upanišad. Upanišady jsou přidružené k základním védským samhitám (Rgvéda, Sámavéda a Jadžurvéda), staly se východiskem buddhismu a džinismu a jsou ideovým základem pozdějšího hinduismu. (cs)
- El vedanta (en sil·labari devanagari: वेदान्त,vedānta) és una escola de pensament (dàrxana) de l'hinduisme. És un resum dels ensenyaments esotèrics que es poden extreure de les llegendes dels (escriptures 'del bosc'), i de les Upanixads (escriptures compostes aproximadament des del segle vi aC). (ca)
- Vedanto (ved-anta - finiĝo de vedoj) estas la plej lasta el la ses sistemoj de la hinda filozofio, bazitaj sur la Vedoj; ĝi proponas metafizikon, bazitan precipe sur la Upaniŝadoj(PIV). Adeptoj de la vedanto komprenas ĝin ne nur kiel filozofion, nek religion, sed kiel realan veron, kiun malpli evoluinta menso ne povas koncepti. La malsupera pensado serĉas absolutan veron en la suno aŭ vento, formas por si nocion de dio, al kiu ĝi atribuas diversajn kvalitojn, dum la supera pensado konas nur unu nedivideblan ekzistadon sen kvalitoj. La malsupera pensado vidas, ke la mondo estiĝas kaj pereas ĉiam denove, same kiel homoj, kiuj pro sia karmo restas kiel semo por plua naskiĝado, en kiu respeguliĝas rekompenco aŭ puno pro la antaŭa vivo. La supera pensado scias, ke la mondo estas nur sonĝo de la sola nedividebla ekzistado. La malsupera pensado konas individuan animon kun personaj kvalitoj kaj sensoj, naskitan sen sciado, kio obstaklas veran konadon. La supera pensado vidas, ke la animo estas nek parto nek modifo de Bramano, nek io diferenca de Li, sed ke ĝi plene identas kun la plej alta ekzistado. La malsupera sciado scias pri la postmorta sorto de individuo: bonulo iras post la morto la "vojon de la patroj", ricevas sian rekompencon kaj revenas al la nova vivado. Portanto de la supera pensado iras "la vojon de dioj" al la mondo de Bramano, atingas veran konadon kaj veran savon. Malbonulo venas "al la tria loko", kie lin atendas punoj, kaj revenas al la nova vivado en malsupera kasto (en besto aŭ planto). La vera konado estas per si mem savo, suferoj ne ekzistas, morto estas purigo. La vedanta pensado scias, ke individuo estas identa kun ĉio cetera, tial li nocas nenion, ĉar li nocus sin mem. (eo)
- Vedanta (Sanskrit, m., वेदान्त, vedānta) ist neben dem Samkhya eine der heute populärsten Richtungen der indischen Philosophie und heißt wörtlich übersetzt: „Ende des Veda“ d. h. der als Offenbarung verstandenen frühindischen Textüberlieferung („Veda“ → „Wissen“). Der Begriff wurde erstmals in der Mundaka-Upanishad 3,2,6 und der Bhagavad-Gita, Vers 15,15 für die am Ende des vedischen Schrifttums stehenden Upanishaden verwendet. Später wurde es der Name eines der sechs Darshanas, der philosophischen Systeme des Hinduismus. Innerhalb des Vedanta gibt es mehrere Richtungen, von denen der Advaita-Vedanta heute die bedeutendste ist.Die Bedeutung, die Vedanta (und insbesondere Advaita Vedanta) heute innerhalb der religiösen und philosophischen Traditionen Indiens zukommt, ist zum Teil beeinflusst durch Diskurse, die im Europa des ausgehenden 18. Jahrhunderts ihren Ausgangspunkt hatten. Die Interpretationen der damals in Europa vorliegenden indischen Schriften durch verschiedene Autoren (insbesondere Philosophen und Theologen) prägten nachhaltig das europäische Bild Indiens. Seit dem 19. Jahrhundert lässt sich beobachten, wie dieser Diskurs innerhalb religiöser Reformbewegungen sowie der indischen Unabhängigkeitsbewegung eine Neuinterpretation erfuhr. (de)
- Vedanta brahmanismoaren sei eskola nagusietako bat da, gehienbat Upanishadetan oinarritzen dena. Barne-eskolen artean aipatzekoak dira Sankararen (K.o. 788-820) eskola ez dualista (advaita), espirituaren askatasuna Brahmaren ezagutzaren bidez lor daitekeela dioena; (1017-1137) eskola ez dualista, debozioa salbabide gisa proposatzen zuena, eta Madhvaren (1197-1276) Vedanta dualista, mundua, arimak eta Jainkoa beti bereizirik dauden izakiak direla dioena. Eskola horiek guztiek badituzte, hala ere, zenbait sineste guztientzat berdinak direnak: nortasunaren (samsara) transmigrazioa; pizkundearen zirkuluari ihes egin nahia; Vedaren nagusitasuna; Brahmanaren munduaren kausa materiala eta instrumentala biak batera direla; nortasuna dela bakoitzaren egintzen eragilea eta haien ondorioen pairatzaile edo hartzailea. Vedanta tradizio bizia da oraindik ere, eta eragin handia du Indiako kulturan eta erlijioan. Garrantzi handiko Vedantaren jarraitzaile eta pentsalari modernoak izan dira Swami Vivekananda, Aurobindo Ghose eta Sarvepalli Radhakrisnan. (eu)
- El vedānta (en silabario devanagari: वेदान्त, vedānta, literalmente 'fin de los Vedas') o uttara-mīmāṃsā ('última investigación') es una escuela de filosofía dentro del hinduismo. Se trata de un grupo de tradiciones que se centran en los problemas filosóficos que se encuentran en el (las tres fuentes), que son los Upanishads principales, los Brahma Sutras y el Bhagavad Gita. Vedānta ve los Vedas como una fuente confiable de conocimiento o un pramana. Es un resumen de las enseñanzas esotéricas que se pueden extraer de las leyendas de los araniakas (escrituras ‘del bosque’) y de las Upanishads (escrituras compuestas aproximadamente desde el siglo VI a. C.). Hay más de un centenar de Upanishads, que no forman un sistema unificado. Su sistematización fue realizada por Badarayana (quien podría ser el mismo escritor Viasa) en su obra llamada Vedanta sutra ('el hilo conductor de la meta de los Vedas'). Los textos vedanta están abiertos a una variedad de interpretaciones, lo cual condujo a una proliferación de escuelas vedanta. Cada una ha interpretado a su manera los textos y producido su propia serie de subevaluación, mientras que solo pretende ser fiel a la original. La preocupación central de estas escuelas es la naturaleza y relación entre brahman (realidad última, conciencia universal), ātman (alma o ser individual) y prakriti (mundo empírico, mundo material). Las subtradiciones de vedānta incluyen advaita (no dualismo), vishishtadvaita (no dualismo calificado), dvaita (dualismo) y (diferencia y no diferencia). Debido a la popularidad del movimiento bhakti, vedānta llegó a ser la corriente dominante del hinduismo en el período posmedieval. (es)
- Le védanta (devanāgarī : वेदान्त ; IAST : vedānta ; terme sanskrit signifiant « fin, aboutissement, conclusion des Vedas ») ou Uttara mimamsa, est une école de philosophie indienne āstika, fondée par Adi Shankara[réf. nécessaire], grâce à son commentaire de l'œuvre de Bādarāyaṇa, auteur supposé du Brahma Sutra (~200 av. J.-C.). Les principaux textes sur lesquels s'appuie le Vedānta sont les Upanishad, dont douze ou treize en particulier terminent le Veda, les Brahma Sūtra (également connus sous le nom de Vedānta-Sūtra), qui sont des interprétations des Upanishad et enfin la Bhagavad-Gītā. Ces trois textes sont connus sous le terme sanskrit de prasthāna qui signifie « fondement (du système philosophique du Vedānta) ». Le Vedānta est issu de l'hindouisme ancien qui se consacre à la relation de l'humain à Dieu et la réalisation de la réalité ultime : le moksha. Il a été commenté par de nombreux sages (rishi) au cours des siècles. Il existe plusieurs écoles se rattachant à la philosophie du Vedānta, parmi lesquelles celle de :
* Adi Shankara, école de la non-dualité : Advaita Vedānta.
* Ramanuja où la non-dualité prime mais avec des nuances : Vishishtadvaita.
* Madhva où la dualité entre l'âme et l'Absolu (brahman) est mise en avant : Dvaita Vedānta.
* Bhaskara où le brahman et la création sont à la fois séparés et liés : Bhedābheda Vedānta
* Nimbarka, école de la « dualité dans la non-dualité » : Dvaitadvaita (qui se rattache au Bhedābheda Vedānta).
* Vallabhācārya, école du « monisme pur » : Śuddhādvaita. (fr)
- Wedanta (Sanskerta: वेदान्त; Védānta) adalah salah satu aliran dalam filsafat Hindu. Ajaran Wedanta sering juga disebut dengan , yaitu "penyelidikan yang kedua", karena ajaran ini mengkaji salah satu bagian kitab Weda, yaitu kitab Upanisad. Kata Wedanta berakar kata dari wedasya dan antah yang berarti "akhir dari Weda". Sumber ajaran ini adalah kitab atau dikenal juga dengan nama . Pelopor ajaran ini adalah Maharesi Byasa, atau dikenal juga dengan nama Badarayana atau Krishna Dwaipayana. (in)
- Vedānta (devanāgarī: वेदान्त) è un termine sanscrito che ha il significato di fine dei Veda (anta, "fine", del Veda). Il termine intende indicare quindi sia le Upaniṣad, per l'appunto parte finale del corpus vedico, sia il fatto che esse rappresentino il culmine dello stesso corpus nel senso che indirizzano al fine ultimo dello stesso, il mokṣa ("liberazione"), sia nel senso che tale letteratura viene studiata per ultimo, dopo gli altri testi. Il termine indica anche una tradizione dottrinale, detta altrimenti Uttaramīmāṃsā ("esegesi ulteriore"), che si fonda sul Brahmasūtra (conosciuto anche come Vedāntasūtra, Uttaramīmāṃsāsūtra o Śārīrakamīmāṃsāsūtra), testo teologico generalmente attribuito a Bādarāyaṇa (primi secoli della nostra era; altra datazione III-II sec. a.C.) e composto di 555 aforismi suddivisi in 4 adhyāya, questi a loro volta divisi in 4 pāda. In tal senso questo alveo dottrinale fa particolare riferimento a un "triplice canone" (prasthanātraya: traya, tre; prasthanā, "punto di avvio" ) che corrisponde alle Upaniṣad, alla Bhagavadgītā, al Brahmasūtra di Bādarāyaṇa, quindi ai testi dei loro rispettivi epitomatori e commentatori. (it)
- Vedanta (/veɪˈdɑːntə/; Sanskrit: वेदान्त, IAST: Vedānta), also Uttara Mīmāṃsā, is one of the six (āstika) schools of Hindu philosophy. Literally meaning "end of the Vedas", Vedanta reflects ideas that emerged from, or were aligned with, the speculations and philosophies contained in the Upanishads, specifically, knowledge and liberation. Vedanta contains many sub-traditions, all of which are based on a common group of texts called the "Three Sources" (prasthānatrayī): the Upanishads, the Brahma Sutras and the Bhagavad Gita. All Vedanta traditions contain extensive discussions on ontology, soteriology and epistemology, though there is much disagreement among the various schools. The main traditions of Vedanta are: Advaita (non-dualism), Bhedabheda (difference and non-difference), Suddhadvaita (pure non-dualism), Tattvavada (Dvaita) (dualism), and Vishishtadvaita (qualified non-dualism). Modern developments in Vedanta include Neo-Vedanta, and the growth of the Swaminarayan Sampradaya. Most major Vedanta schools, except Advaita Vedanta and Neo-Vedanta, are related to Vaishnavism and emphasize devotion (Bhakti yoga) to God, understood as being Vishnu, Krishna or a related manifestation. Advaita Vedanta meanwhile, emphasizes jñana (knowledge) and jñana yoga over theistic devotion. While Advaita monism has attracted considerable attention in the West due to the influence of modern Hindus like Swami Vivekananda and Ramana Maharshi, most of the other Vedanta traditions focus on Vaishnava theology. (en)
- ヴェーダーンタ学派（ヴェーダーンタがくは、デーヴァナーガリー: वेदान्त, Vedānta、英: Vedanta）は、ダルシャナ（インド哲学）の学派。現代ではシャド・ダルシャナ（六派哲学）の1つに数えられる。ヴェーダとウパニシャッドの研究を行う。古代よりインド哲学の主流であった。「ヴェーダンタ」の語源は veda と anta （終わり）を掛け合わせたもので、ヴェーダの最終的な教説を意味し、ウパニシャッドの別名でもある。 開祖はで、彼の著作『』（別名・『ヴェーダーンタ・スートラ』）のほか、『ウパニシャッド』と『バガヴァッド・ギーター』を三大経典（プラスターナ・トラヤ）としている。 ヴェーダーンタ学派における最も著名な学者は、8世紀インドで活躍したシャンカラであり、彼の説くアドヴァイタ・ヴェーダーンタ哲学（不二一元論）は最も影響力のある学説となっている。ほかに、ラーマーヌジャらが提唱する｛制限（非限定的）・不二一元論｝や、の説く（二元論）などがある。 (ja)
- 베단타 학파(वेदान्त, Vedānta)는 베다의 지식부(知識部)의 근본적인 뜻, 즉 아란야카와 우파니샤드의 철학적 · 신비적 · 밀교적 가르침을 연구하는 힌두교 철학 학파로 힌두교의 정통 육파철학 중 하나이다. 우타라(後) 미맘사 학파라고도 불린다. 힌두 철학에서 원래 베단타(Vedānta)라는 단어는 베다 중 우파니샤드와 동의어로 사용되었다. 베단타라는 단어는 "베다-안타(Veda-anta)" 즉 "베다의 끝" 또는 "베다 찬가에 더해진 부록"의 뜻인데, 이 뜻이 심화되어 "베다의 목적, 목표 또는 최종 도달지"를 의미하는 것으로도 여겨지고 있다. 베단타는 또한 삼히타, 즉 네 종의 베다를 모두 마스터한 사람을 가리키는 일반 명사로도 사용된다. 8세기에 이르러서는 "베단타"라는 단어는 아트마 즈냐나, 즉 우주의 궁극적 실재(브라만)를 아는 것을 중심 주제로 하는 특정 힌두 철학 그룹을 지칭하는 용도로 사용하게 되었다. 베단타 학파의 개조(開祖)는 (1세기)라고도 하나 그의 전기(傳記)는 분명치 않다. 경전(經典)으로는 《》(4~5세기, 브라마 수트라라고도 한다)가 있으나 극단적으로 간결하기 때문에 주석 없이는 이해할 수가 없어서 많은 사람이 주석을 하기에 이르렀다. 그 주석의 차이로부터 분파가 생겨남으로써 베단타 철학의 발달을 촉진하였으며 그 결과 베단파 학파는 힌두교의 육파 철학 중에서 가장 유력한 학파가 되었다. 《》의 주석서로서 가장 유명한 것은 의 창시자인 샹카라(8세기경)의 주석서이다. (ko)
- Vedanta (devanágari: वेदान्त, Vedānta), também denominada Uttara Mimamsa, é uma tradição espiritual explicada nos Upanishads, que se preocupa principalmente com o conhecimento, através da qual se pode compreender qual a real natureza da realidade (Brâman). O Vedanta caracteriza Brâman como realidade (Sat), consciência (Cit) e beatitude (Ānanda). Originou-se do antigo povo Arya ou Arianos e foi levada aonde hoje situa-se a índia, na época habitadas pelos Drávidas ou povos do vale do Rio Indo (Sindhus), de filosofia Samkhya. Ao contrário desta última, o Vedanta é de característica mística, devido à influência Árya. No passado, combinou-se ao sistema Bramacharya (medieval) e posteriormente ao sistema tantra (Vedanta contemporâneo). (pt)
- Vedanta (Sanskriet वेदान्त, vedānta [/ˈʋeː.dαːn.tə/]?, het eind van de Veda's, het wetenseind) is een van de zes belangrijkste orthodoxe of -scholen van de Indische filosofie. Vedanta pleit voor een terugkeer naar de Upanishads, wat ook de naam verklaart. Naast de (10-13) Upanishads gelden de Brahmasoetra's en de Bhagavad Gita – alle drie gezamenlijk de genoemd – als de grondslag van vedanta. Een voorbeeld van de hierbij horende praxis is de jnana yoga. Zoals bij alle Indische filosofieën is het doel gericht op het bereiken van moksa of verlossing uit de cyclus van samsara en het bijbehorende lijden. (nl)
- Vedanta (sanskrit वेदान्त vedānta), vilket etymologiskt betyder slutet på Veda och även var en historisk period i Indien, är ett uttryck som i modernt språkbruk betecknar en riktning inom hinduisk filosofi med fokus på läsandet och analysen av äldre religiös litteratur, särskilt Aranyaka och Upanishaderna. Det finns olika riktningar inom Vedanta, där varje riktning har en egen tolkning av skrifterna. Den ledande riktningen kallas Advaita (ad betyder "icke", dwaita betyder "två"; Advaita=Icke-dualitet). Riktningens ledande tänkare var filosofen Adi Shankara, som levde kring 800. Andra framstående Advaitatänkare har varit Ramakrishna, Vivekananda, Sri Aurobindo och amerikanen Ram Dass. Huvudtankarna i Shankaras Advaita Vedanta är:
* Den yttersta verkligheten är odelbar, oföränderlig och evig, men de flesta ser världen som mångfasetterad, föränderlig och befolkad av en mängd individuella personer.
* Den individuella själen (atman) är inget annat än världssjälen, Brahman. Ytterst är allt Brahman. Föreställningen att Brahman är ett väsen skilt från den enskilde individen är då en lägre sanning.
* Människans befrielse uppnås när vi inser denna enhet mellan Atman och Brahman.
* Det är illusionen (Maya) som gör att vi ser världen utifrån vår egoistiska ståndpunkt.
* Shankara utgår från Upanisaderna, Bhagavad Gita och Brahma Sutras i sin lära och rekommenderar lämnandet av världen, idka yogaövningar och meditera över heliga texter, speciellt Upanisaderna.
* Hängivenhet (bhakti) till en personlig gud fördöms inte direkt, men detta sker på en lägre nivå. Det påstås ibland att tänkandet i Vedanta har påverkat den moderna vetenskapen. Bland annat så var Erwin Schrödinger vedantist, och han hävdade att han inspirerats av Vedanta när han formulerade kvantteorin. Schrödinger och Heisenberg skapade en helt ny uppfattning av verkligheten inom viktiga delar av naturvetenskapen. (sv)
- Wedanta (dewanagari वेदान्त, trl. vedānta, „zwieńczenie wiedzy”) – jeden z nurtów klasycznej filozofii indyjskiej, zaliczany do tzw. sześciu ortodoksyjnych systemów (sad-darśana), opierający się na interpretacji myśli Upaniszad oraz Bhagawadgity w świetle Wedantasutry autorstwa Badarajany. Wedanta nie jest całkowicie spójnym systemem filozoficznym, ale nurtem obejmującym wiele systemów, spośród których jedne były monistyczne (jak różne kierunki adwajty), inne pluralistyczne monizujące (jak wiśisztadwajta Ramanudźi), inne skrajnie pluralistyczne (jak Madhwy).Niekiedy (niesłusznie) utożsamia się wedantę z jednym z jej kierunków, adwajtą. Niektórzy współcześni myśliciele – indyjscy i zachodni (np. Paul Deussen, Rabindranath Tagore, Max Müller, Śri Aurobindo, , część przedstawicieli nurtu New Age) – utożsamiają wedantę, a zwłaszcza adwajtę, z filozofią wieczystą (philosophia perennis). (pl)
- Веда́нта (санскр. वेदान्त, IAST: vedānta, «окончание Вед») — одна из шести ортодоксальных школ (даршан) в философии индуизма. В сущности, веданта является общим названием ряда философско-религиозных традиций в индуизме, объединяемых темой, предметом, и отчасти — основополагающими текстами и написанными к ним комментариями, и разделяемых предлагаемыми решениями. Кроме Вед и Упанишад, авторитетными текстами во всех направлениях веданты считаются «Веданта-сутры» Вьясы, а в теистических школах — «Бхагавад-гита» и «Бхагавата-пурана». Первоначально это название относилось к философским текстам, примыкавшим к Ведам — Брахманам, Араньякам и Упанишадам, которые являются пояснениями и дополнениями к четырём Ведам. Впоследствии, эти древние ведийские тексты послужили основой для ортодоксальной (астика) школы индийской философии, которая стала называться ведантой. Веданту также называют уттара-миманса (санскр. उत्तरमीमांसा, IAST: uttara mīmāṃsā), то есть второй, поздней, или высшей мимансой, в отличие от другой школы индийской философии — пурва-мимансы — первой мимансы. Пурва-миманса сфокусирована на толковании значения ведийских огненных жертвоприношений и используемых в них мантр, изложенных в Самхитах четырёх Вед и в Брахманах. Веданта же в основном посвящена философскому толкованию учения Араньяк и Упанишад. Традиция веданты в индуизме интерпретировала Упанишады и объяснила их смысл. Веданта, как и ведийские писания на которых она основывается, в основном сосредоточена на самоосознании — понимании индивидом своей изначальной природы и природы Абсолютной Истины — в её личностном аспекте как Бхагаван или в её безличном аспекте как Брахман. Веданта, под которой понимается «конечное знание» или «конец всего знания», не ограничивается каким-либо определённым текстом или текстами и у ведантической философии не существует единого источника. Веданта основывается на неизменных, абсолютных, духовных законах, которые являются общими для большинства религий и духовных традиций мира. Веданта, как конечное знание, приводит к состоянию самоосознания или космического сознания. Как исторически, так и в современном контексте, веданта понимается как всецело трансцендентное и духовное состояние, а не как концепция, которая может быть постигнута просто с помощью материального разума. (ru)
- 吠檀多（梵語：वेदान्त，羅馬化：Védānta，发音/ve:da:ntǝ/），也称後弥曼差（Uttara Mimamsa）；梵文名由Veda（婆罗门圣经《吠陀》，義爲知識）和anta（终极、前方）两个词组成，意为“吠陀的终极”，是被视为正统的婆罗门教六个宗派之一，是影响最大的一派。《吠陀》经典即此派的理论根据。 (zh)
- Веда́нта (деванагарі: वेदान्त, Vedānta) — одна з декількох шкіл індуїстської релігійної філософії природи дійсності, що базується на Упанішадах; особливо моністична система Шанкара, що вчить поклонінню Брахману (Вішну), тобто душі всесвіту. Вивчати веданту досить складно, тому зазвичай вивчають природний коментар на Веданту - Шрімад-Бгагаватам, записаний так само В'ясадевою (В'ясадева записав Веди, Веданту та Шрімад-Бгаѓаватам як коментар на веданту). Слово Веданта складається з двох складників: "веда" - знання та "анта" - кінець, висновок і перекладається разом як кульмінація знання. Альтернативний переклад: суть Вед, якщо тлумачити "анта" як суть, серцевина. Вчення, що слідують традиції Веданти, ґрунтуються на двох простих реченнях: 1.
* Людина має божественну природу. 2.
* Мета людського життя в тому, щоб збагнути свою божественну природу. Веданта ставить перед людиною мету досягнути стану самоусвідомлення або космічної свідомості. Вважається, що цього стану може досягнути кожен, але його неможливо пояснити жодними словами. Веданту називають також уттара-мімамсою, тобто пізньою, вищою мімамсою, на відміну від пурва-мімамси, яку часто називають просто мімамсою. Тоді як мімамса зосереджується в основному на поясненні перших частин Вед: Самхіти та Брахман, веданта пояснює здебільшого езотеричне вчення Араньяк та Упанішад. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- El vedanta (en sil·labari devanagari: वेदान्त,vedānta) és una escola de pensament (dàrxana) de l'hinduisme. És un resum dels ensenyaments esotèrics que es poden extreure de les llegendes dels (escriptures 'del bosc'), i de les Upanixads (escriptures compostes aproximadament des del segle vi aC). (ca)
- Wedanta (Sanskerta: वेदान्त; Védānta) adalah salah satu aliran dalam filsafat Hindu. Ajaran Wedanta sering juga disebut dengan , yaitu "penyelidikan yang kedua", karena ajaran ini mengkaji salah satu bagian kitab Weda, yaitu kitab Upanisad. Kata Wedanta berakar kata dari wedasya dan antah yang berarti "akhir dari Weda". Sumber ajaran ini adalah kitab atau dikenal juga dengan nama . Pelopor ajaran ini adalah Maharesi Byasa, atau dikenal juga dengan nama Badarayana atau Krishna Dwaipayana. (in)
- ヴェーダーンタ学派（ヴェーダーンタがくは、デーヴァナーガリー: वेदान्त, Vedānta、英: Vedanta）は、ダルシャナ（インド哲学）の学派。現代ではシャド・ダルシャナ（六派哲学）の1つに数えられる。ヴェーダとウパニシャッドの研究を行う。古代よりインド哲学の主流であった。「ヴェーダンタ」の語源は veda と anta （終わり）を掛け合わせたもので、ヴェーダの最終的な教説を意味し、ウパニシャッドの別名でもある。 開祖はで、彼の著作『』（別名・『ヴェーダーンタ・スートラ』）のほか、『ウパニシャッド』と『バガヴァッド・ギーター』を三大経典（プラスターナ・トラヤ）としている。 ヴェーダーンタ学派における最も著名な学者は、8世紀インドで活躍したシャンカラであり、彼の説くアドヴァイタ・ヴェーダーンタ哲学（不二一元論）は最も影響力のある学説となっている。ほかに、ラーマーヌジャらが提唱する｛制限（非限定的）・不二一元論｝や、の説く（二元論）などがある。 (ja)
- Vedanta (devanágari: वेदान्त, Vedānta), também denominada Uttara Mimamsa, é uma tradição espiritual explicada nos Upanishads, que se preocupa principalmente com o conhecimento, através da qual se pode compreender qual a real natureza da realidade (Brâman). O Vedanta caracteriza Brâman como realidade (Sat), consciência (Cit) e beatitude (Ānanda). Originou-se do antigo povo Arya ou Arianos e foi levada aonde hoje situa-se a índia, na época habitadas pelos Drávidas ou povos do vale do Rio Indo (Sindhus), de filosofia Samkhya. Ao contrário desta última, o Vedanta é de característica mística, devido à influência Árya. No passado, combinou-se ao sistema Bramacharya (medieval) e posteriormente ao sistema tantra (Vedanta contemporâneo). (pt)
- 吠檀多（梵語：वेदान्त，羅馬化：Védānta，发音/ve:da:ntǝ/），也称後弥曼差（Uttara Mimamsa）；梵文名由Veda（婆罗门圣经《吠陀》，義爲知識）和anta（终极、前方）两个词组成，意为“吠陀的终极”，是被视为正统的婆罗门教六个宗派之一，是影响最大的一派。《吠陀》经典即此派的理论根据。 (zh)
- فيدانتا (/vɪˈdɑ:ntə/؛ ديوناكري: वेदान्त، Vedānta) مصطلح كان في الأصل كلمةً تُستخدم في الفلسفة الهندوسية كمرادفٍ لذلك الجزء من نصوص فيدا المعروفة أيضًا باسم الأوبانيشاد. ويتكون هذا المصطلح من شكل مورفوفونولوجي (أي فونولوجي صرفي) من مقطعين فيدا-نتا = «غاية-فيدا» = «مُلحق تراتيل الفيدا». كما تشير تكهنات بأن كلمة «فيدانتا» تعني «الغرض أو الهدف [غاية] من نصوص الفيدا». ويمكن استخدام كلمة فيدانتا كاسم أيضًا لوصف الشخص البارع والمتمكن من جميع نصوص الفيدا الأصلية الأربعة. ولا تقتصر الفيدانتا ولا تنحصر في كتابٍ واحد، كما لا يوجد أي مصدر وحيد للفلسفة الفيدانتية. (ar)
- Védánta (v dévanágarí वेदान्त) je jeden z šesti indická filozofických áštikových (ortodoxních) systému. Jejími hlavními zástupci jsou: 1. Advaita (Gaupada, Ádi Šankara) - Doslova nedualismus. Monistická škola, která ztotožňuje individuální jednotku (džíva) s brahmanem (absolutní neosobní božský princip). Advaita zastává doktrínu iluze (mája), kdy fenomenální svět je považován za iluzorní jediná skutečnost je brahman.. 3. Dvaita (Madhva) - Doslova dualismus. Madhva, podobně jako většina védántských škol považoval svět za skutečný a byl zastáncem monoteistického absolutního dualismu. (cs)
- Vedanta (Sanskrit, m., वेदान्त, vedānta) ist neben dem Samkhya eine der heute populärsten Richtungen der indischen Philosophie und heißt wörtlich übersetzt: „Ende des Veda“ d. h. der als Offenbarung verstandenen frühindischen Textüberlieferung („Veda“ → „Wissen“). Der Begriff wurde erstmals in der Mundaka-Upanishad 3,2,6 und der Bhagavad-Gita, Vers 15,15 für die am Ende des vedischen Schrifttums stehenden Upanishaden verwendet. Später wurde es der Name eines der sechs Darshanas, der philosophischen Systeme des Hinduismus. (de)
- Vedanto (ved-anta - finiĝo de vedoj) estas la plej lasta el la ses sistemoj de la hinda filozofio, bazitaj sur la Vedoj; ĝi proponas metafizikon, bazitan precipe sur la Upaniŝadoj(PIV). Adeptoj de la vedanto komprenas ĝin ne nur kiel filozofion, nek religion, sed kiel realan veron, kiun malpli evoluinta menso ne povas koncepti. La malsupera pensado serĉas absolutan veron en la suno aŭ vento, formas por si nocion de dio, al kiu ĝi atribuas diversajn kvalitojn, dum la supera pensado konas nur unu nedivideblan ekzistadon sen kvalitoj. (eo)
- Vedanta brahmanismoaren sei eskola nagusietako bat da, gehienbat Upanishadetan oinarritzen dena. Barne-eskolen artean aipatzekoak dira Sankararen (K.o. 788-820) eskola ez dualista (advaita), espirituaren askatasuna Brahmaren ezagutzaren bidez lor daitekeela dioena; (1017-1137) eskola ez dualista, debozioa salbabide gisa proposatzen zuena, eta Madhvaren (1197-1276) Vedanta dualista, mundua, arimak eta Jainkoa beti bereizirik dauden izakiak direla dioena. Eskola horiek guztiek badituzte, hala ere, zenbait sineste guztientzat berdinak direnak: nortasunaren (samsara) transmigrazioa; pizkundearen zirkuluari ihes egin nahia; Vedaren nagusitasuna; Brahmanaren munduaren kausa materiala eta instrumentala biak batera direla; nortasuna dela bakoitzaren egintzen eragilea eta haien ondorioen pairatzai (eu)
- El vedānta (en silabario devanagari: वेदान्त, vedānta, literalmente 'fin de los Vedas') o uttara-mīmāṃsā ('última investigación') es una escuela de filosofía dentro del hinduismo. Se trata de un grupo de tradiciones que se centran en los problemas filosóficos que se encuentran en el (las tres fuentes), que son los Upanishads principales, los Brahma Sutras y el Bhagavad Gita. Vedānta ve los Vedas como una fuente confiable de conocimiento o un pramana. (es)
- Le védanta (devanāgarī : वेदान्त ; IAST : vedānta ; terme sanskrit signifiant « fin, aboutissement, conclusion des Vedas ») ou Uttara mimamsa, est une école de philosophie indienne āstika, fondée par Adi Shankara[réf. nécessaire], grâce à son commentaire de l'œuvre de Bādarāyaṇa, auteur supposé du Brahma Sutra (~200 av. J.-C.). Le Vedānta est issu de l'hindouisme ancien qui se consacre à la relation de l'humain à Dieu et la réalisation de la réalité ultime : le moksha. Il a été commenté par de nombreux sages (rishi) au cours des siècles. (fr)
- Vedānta (devanāgarī: वेदान्त) è un termine sanscrito che ha il significato di fine dei Veda (anta, "fine", del Veda). Il termine intende indicare quindi sia le Upaniṣad, per l'appunto parte finale del corpus vedico, sia il fatto che esse rappresentino il culmine dello stesso corpus nel senso che indirizzano al fine ultimo dello stesso, il mokṣa ("liberazione"), sia nel senso che tale letteratura viene studiata per ultimo, dopo gli altri testi. (it)
- Vedanta (/veɪˈdɑːntə/; Sanskrit: वेदान्त, IAST: Vedānta), also Uttara Mīmāṃsā, is one of the six (āstika) schools of Hindu philosophy. Literally meaning "end of the Vedas", Vedanta reflects ideas that emerged from, or were aligned with, the speculations and philosophies contained in the Upanishads, specifically, knowledge and liberation. Vedanta contains many sub-traditions, all of which are based on a common group of texts called the "Three Sources" (prasthānatrayī): the Upanishads, the Brahma Sutras and the Bhagavad Gita. (en)
- 베단타 학파(वेदान्त, Vedānta)는 베다의 지식부(知識部)의 근본적인 뜻, 즉 아란야카와 우파니샤드의 철학적 · 신비적 · 밀교적 가르침을 연구하는 힌두교 철학 학파로 힌두교의 정통 육파철학 중 하나이다. 우타라(後) 미맘사 학파라고도 불린다. 힌두 철학에서 원래 베단타(Vedānta)라는 단어는 베다 중 우파니샤드와 동의어로 사용되었다. 베단타라는 단어는 "베다-안타(Veda-anta)" 즉 "베다의 끝" 또는 "베다 찬가에 더해진 부록"의 뜻인데, 이 뜻이 심화되어 "베다의 목적, 목표 또는 최종 도달지"를 의미하는 것으로도 여겨지고 있다. 베단타는 또한 삼히타, 즉 네 종의 베다를 모두 마스터한 사람을 가리키는 일반 명사로도 사용된다. 8세기에 이르러서는 "베단타"라는 단어는 아트마 즈냐나, 즉 우주의 궁극적 실재(브라만)를 아는 것을 중심 주제로 하는 특정 힌두 철학 그룹을 지칭하는 용도로 사용하게 되었다. (ko)
- Wedanta (dewanagari वेदान्त, trl. vedānta, „zwieńczenie wiedzy”) – jeden z nurtów klasycznej filozofii indyjskiej, zaliczany do tzw. sześciu ortodoksyjnych systemów (sad-darśana), opierający się na interpretacji myśli Upaniszad oraz Bhagawadgity w świetle Wedantasutry autorstwa Badarajany. Niektórzy współcześni myśliciele – indyjscy i zachodni (np. Paul Deussen, Rabindranath Tagore, Max Müller, Śri Aurobindo, , część przedstawicieli nurtu New Age) – utożsamiają wedantę, a zwłaszcza adwajtę, z filozofią wieczystą (philosophia perennis). (pl)
- Vedanta (Sanskriet वेदान्त, vedānta [/ˈʋeː.dαːn.tə/]?, het eind van de Veda's, het wetenseind) is een van de zes belangrijkste orthodoxe of -scholen van de Indische filosofie. Vedanta pleit voor een terugkeer naar de Upanishads, wat ook de naam verklaart. Naast de (10-13) Upanishads gelden de Brahmasoetra's en de Bhagavad Gita – alle drie gezamenlijk de genoemd – als de grondslag van vedanta. (nl)
- Vedanta (sanskrit वेदान्त vedānta), vilket etymologiskt betyder slutet på Veda och även var en historisk period i Indien, är ett uttryck som i modernt språkbruk betecknar en riktning inom hinduisk filosofi med fokus på läsandet och analysen av äldre religiös litteratur, särskilt Aranyaka och Upanishaderna. Det finns olika riktningar inom Vedanta, där varje riktning har en egen tolkning av skrifterna. Den ledande riktningen kallas Advaita (ad betyder "icke", dwaita betyder "två"; Advaita=Icke-dualitet). Riktningens ledande tänkare var filosofen Adi Shankara, som levde kring 800. Andra framstående Advaitatänkare har varit Ramakrishna, Vivekananda, Sri Aurobindo och amerikanen Ram Dass. (sv)
- Веда́нта (санскр. वेदान्त, IAST: vedānta, «окончание Вед») — одна из шести ортодоксальных школ (даршан) в философии индуизма. В сущности, веданта является общим названием ряда философско-религиозных традиций в индуизме, объединяемых темой, предметом, и отчасти — основополагающими текстами и написанными к ним комментариями, и разделяемых предлагаемыми решениями. Кроме Вед и Упанишад, авторитетными текстами во всех направлениях веданты считаются «Веданта-сутры» Вьясы, а в теистических школах — «Бхагавад-гита» и «Бхагавата-пурана». (ru)
- Веда́нта (деванагарі: वेदान्त, Vedānta) — одна з декількох шкіл індуїстської релігійної філософії природи дійсності, що базується на Упанішадах; особливо моністична система Шанкара, що вчить поклонінню Брахману (Вішну), тобто душі всесвіту. Вивчати веданту досить складно, тому зазвичай вивчають природний коментар на Веданту - Шрімад-Бгагаватам, записаний так само В'ясадевою (В'ясадева записав Веди, Веданту та Шрімад-Бгаѓаватам як коментар на веданту). Вчення, що слідують традиції Веданти, ґрунтуються на двох простих реченнях: (uk)
|
_(square).JPG){kind=link}
_(square).jpg){kind=link}