| dbo:abstract
|
- Jako Římané (latinsky Romani, Quirites) byli původně ve starověku označováni obyvatelé města Říma (latinsky Roma). Jak se šířila římská nadvláda, přešlo toto pojmenování na všechny obyvatele Itálie (např. Latinové, Faliskové, Umbrové, Sabelové), pokud měli římské občanství. Říman byl tedy plnoprávný občan římské říše (imperium Romanum). Ediktem císaře Caracally (Constitutio Antoniniana) z roku 212 n. l. bylo uděleno římské občanské právo všem svobodným obyvatelům na území říše. (cs)
- الرومان هم مجموعة ثقافية –وقد يُشار إليها بالمجموعة الإثنية أو بصفتها جنسية، وفق أوجه مختلفة– استطاعت في العصور الكلاسيكية القديمة –منذ القرن الثاني قبل الميلاد وحتى القرن الخامس ميلادي– حكم أجزاء واسعة من أوروبا والشرق الأدنى وشمال أفريقيا عبر عبر سلسلة من الفتوحات أو المعارك التي خاضتها إبان عهد الجمهورية الرومانية، ثم الإمبراطورية الرومانية لاحقًا. لم يرَ الرومان أن تصنيف «روماني» يرتكز على اللغة المشتركة أو الإثنية المتوارثة، بل اعتبروا كلمة روماني دلالة على انتماء المرء إلى المجتمع الديني أو السياسي، وتشارك العادات والتقاليد والقيم والأخلاق وأسلوب الحياة نفسه. يُعتقد أن مدينة روما تأسست عام 753 قبل الميلاد، وتألف سكانها الأوائل من مجموعة واحدة من عدة شعوب إيطالقية (شعوب إيطاليا القديمة) التي عاشت في شبه الجزيرة الإيطالية. تزامنًا مع تزايد مساحة الأراضي التي خضعت للسلطة الرومانية، مُنح حق المواطنة تدريجيًا للشعوب المختلفة التي خضعت للحكم الروماني. تزايد عدد السكان الرومان بشكل سريع جراء تأسيس مستعمرات على طول الإمبراطورية، وعبر منح المواطنة لمحاربي الجيش الروماني القدامى، ومنح حق المواطنة بشكل شخصي من طرف الأباطرة الرومان. في عام 212 ميلادي، وسّع الإمبراطور كاراكلا حقوق المواطنة لتشمل كافة سكان الإمبراطورية الأحرار عبر إصدار المرسوم الأنطوني. صمدت الهوية الرومانية في أوروبا الغربية عقب انهيار الإمبراطورية الرومانية الغربية في القرن الخامس، فاحتفظت بكونها مصدرًا سياسيًا مهمًا على الرغم من تناقص عدد حامليها. لم تبدأ كلمة «روماني» بالتلاشي في أوروبا الغربية حتى اندلاع حروب الإمبراطور الروماني الشرقي جستينيان الأول الساعية إلى استعادة السيادة الإمبراطورية على المقاطعات الغربية، واختفت بشكل شبه نهائي في القرنين الثامن والتاسع، وتزايد استخدامها من طرف الغربيين لوصف مواطني مدينة روما فقط. استمرت أهمية المدينة روما بالنسبة إلى الأوروبيين الغربيين، لكن تلك الأهمية نبعت من كون روما مركز البابوية الكاثوليكية، وليس جراء كونها عاصمة إمبراطورية عظيمة في السابق. على أي حال، وفي القسم الشرقي من الإمبراطورية، وهو القسم الناطق بالإغريقية بشكل رئيس والذي يطلق عليه المؤرخون المعاصرون غالبًا اسم الإمبراطورية البيزنطية، حافظت الهوية الرومانية على نفسها حتى انهيار الإمبراطورية عام 1453 وما بعد، على الرغم من بعض الانقطاعات في تاريخ وجود الإمبراطورية خلال فترة الفرانكوكراتيا وبروز الوعي القومي الإغريقي الأرثوذكسي المرافق، والمناوئ، للحملات الصليبية التي شنها الغرب اللاتيني، فخاضت الهوية الرومانية في الشرق انتقالًا من كونها هوية عالمية/متعددة الإثنيات إلى هوية سابقة للهوية القومية الإغريقية. لا تزال الهوية الرومانية قائمة حتى اليوم، لكن بشكل مُصغّر جدًا. لا تزال كلمة «روماني» مستخدمة للدلالة على سكان مدينة روما، ويُستخدم المصطلح روميي أو رومايوي (بشكل نادر) في اللغة اليونانية الحديثة للإشارة إلى سكان تلك المدينة. بالإضافة إلى ذلك، لا تزال أسماء وهويات بعض الشعوب الرومانسية متصلة بالجذور الرومانية، تحديدًا في جبال الألب (كالرومانشيين والروماند) والبلقان (كالرومانيين «سكان رومانيا» والأرومانيين والإسترو–رومانيين «مشتق من شبه جزيرة إستريا») (ar)
- The Romans (Latin: Rōmānī; Ancient Greek: Ῥωμαῖοι, romanized: Rhōmaîoi) were a cultural group, variously referred to as an ethnicity or a nationality, that in classical antiquity, from the 2nd century BC to the 5th century AD, came to rule large parts of Europe, the Near East and North Africa through conquests made during the Roman Republic and the later Roman Empire. Originally only referring to the Italic Latin citizens of Rome itself, the meaning of "Roman" underwent considerable changes throughout the long history of Roman civilisation as the borders of the Roman state expanded and contracted. At times, different groups within Roman society also had different ideas as to what it meant to be Roman. Aspects such as geography, language, and ethnicity could be seen as important by some, whereas others saw Roman citizenship and culture or behaviour as more important. At the height of the Roman Empire, Roman identity was a collective geopolitical identity, extended to nearly all subjects of the Roman emperors and encompassing vast regional and ethnic diversity. As the land under Roman rule increased from the 4th century BC onwards, Roman citizenship was gradually extended to the various peoples under Roman dominion. Citizenship grants, demographic growth, and settler and military colonies rapidly increased the number of Roman citizens. The increase achieved its peak with Emperor Caracalla's AD 212 Antonine Constitution, which extended citizenship rights to all free inhabitants of the empire. It is for the most part not clear to what extent the majority of Roman citizens in antiquity regarded themselves as being Roman. Most likely, local identities were prominent throughout the Roman Empire due to its vast geographical extent, but Roman identity provided a larger sense of common identity and became important when distinguishing from non-Romans, such as barbarian settlers and invaders. Roman culture was far from homogeneous; though there was a predominant Hellenistic-inspired cultural idiom, one of the strengths of the Roman Empire was also its ability to incorporate traditions from other cultures. Rome's cultural flexibility precluded the development of a strong Roman 'core identity' in Italy, but also contributed to the empire's longevity. The Roman Empire affected the personal identities of its subject peoples to a considerable extent and Roman identity lasted throughout the lands of the empire until long after the Roman Empire itself had faded away. The collapse of the Western Roman Empire in the 5th century ended the political domination of the Roman Empire in Western Europe, but Roman identity survived in the west as an important political resource. Through the failures of the surviving Eastern Roman Empire, also called the Byzantine Empire, of reconquering and keeping control of the west and suppression from the new Germanic kingdoms, Roman identity faded away in the west, more or less disappearing in the 8th and 9th centuries. Increasingly, Western Europeans only began applying the designation of Roman to the citizens of the city of Rome itself. In the Greek-speaking east, still under imperial control, Roman identity survived until the fall of the Byzantine Empire in 1453 and beyond, though it increasingly transformed into an ethnic identity, marked by Greek language and adherence to Orthodox Christianity, a precursor to modern Greek ethnic identity. The two major groups still clinging to Roman identity throughout the Middle Ages—the Byzantine Greeks of the eastern empire and the citizens of Rome itself—drifted apart linguistically and religiously and eventually ceased to recognise each other as Roman. Whereas Roman identity faded away in most of the lands where it was once prominent, for some regions and peoples it proved considerably more tenacious. In Italy, 'Romans' (Romani in Latin and Italian) has continuously and uninterruptedly been the demonym of the citizens of Rome (Roma in Latin and Italian) from the foundation of the city to the present-day. During the Eastern Roman Empire and for some time after its fall, Greeks identified as Romioi, or related names, though the earlier concept of Hellenes eventually returned supreme. In the Alps, Roman identity survived uninterrupted, despite Frankish efforts at suppression, in the names of two groups in Switzerland that still evokes their descent from these populations: the Romands and the Romansh people. Several ethnonyms of the Balkan Romance peoples, whose descent in most cases is unclear, evoke Roman identity. Several names derive from the Latin Romani (such as the Romanians, Aromanians and Istro-Romanians), or from the Germanic walhaz (a term originally referring to the Romans; adopted in the form 'Vlach' as the self-designation of the Megleno-Romanians). (en)
- ( 흔히 집시로 알려진 인도아리아인 민족에 대해서는 롬인 문서를 참고하십시오.) 로마인(라틴어: Rōmānī 로마니[*], 고대 그리스어: Ῥωμαῖοι 로마이로이[*])은 고대 로마 주민의 호칭으로, 좁게는 고대 로마에 거주하는 사람들 중에서도 로마 시민권을 획득한 자들만을 의미한다. 동로마 제국의 로마인들은 비교적 라틴풍이 짙은 고대 로마인들과 달리 그리스풍이 짙었으며, 이 때문에 현대 역사학에서는 동로마인들을 비잔티움 그리스인으로 따로 분류하기도 한다. (ko)
- ローマ人（ローマじん）は、古代ローマにおける国籍（ローマ市民権）を得た者。その背景は時代や状況によって大きく異なる。 1.
* 古代のイタリア半島中部に居住していたインド・ヨーロッパ語族系民族であるラテン人。ローマは元々ラテン人の都市国家の一つであり、更にラティウム戦争で全ラテン人はローマ住民として両者は同一化した。 2.
* 1.が建設したローマ共和国およびローマ帝国（セウェルス朝まで）で、ローマ市民権を付与された者。同盟市戦争を経て市民権を獲得したイタリア半島の在住者、補助軍での軍役や植民者との混血などでローマ化された人々に付与された場合が多い。一方で、イタリア半島南部のギリシア系住民、多額の納税による取得、異民族の有力者への名誉的な市民権の付与なども行われた為、ラテン人の血統を引かない者やラテン語話者でない人々も存在した。 3.
* 帝政中期に行われたカラカラ帝による「アントニヌス勅令」後にローマ市民権を取得した者。この勅令は帝国内の全自由民がローマ市民権を保有することを定めたもので、その数は無秩序に拡大され単にローマ領内の民衆を指す言葉になった（特定の民族を意味しなくなった）。東西分裂後の東ローマ帝国では住民の大半がギリシャ系であったが、ローマ市民権保持者として15世紀の帝国滅亡まで「ローマ人」(ギリシア語: Ρωμαίοι、ローマイオイ)と自称しつづけた。滅亡後も、オスマン帝国は正教徒のことを「ルーム」（ローマ人）と呼んでいた。 (ja)
- De Romeinen als volk uit de oudheid zijn de stichters en inwoners van de stad Rome. Dit volk heeft een Indo-Europese oorsprong en taal. (nl)
- Ри́мляне (самоназвание — романи (лат. romani) и, реже употребляемое, квириты (лат. Quirites); также римский народ — лат. Populus Romanus) — народ, зародившийся на территории Апеннинского полуострова, в регионе Лациум, в пределах города Рим. Вследствие завоеваний, активной колонизации и политики ассимиляции покорённых народностей, римляне стали основным населением европейской части Римской империи. Римское население провинции Италия стало основой формирования современной итальянской нации. Значительная часть римских граждан жила вне Апеннинского полуострова и прилегающих островов: к 28 году до н. э. было около 100 колоний и муниципий вне современной Италии. Язык римлян — латинский язык, получивший название от названия племени латинов.До IV века н. э. римляне придерживались традиционных верований, с IV века большинство населения составляли христиане. (ru)
- Римляни (лат. Rōmānī, класична грец. Rhōmaîoi) — народ, що з ІІ ст. до н. е. до V ст. н. е. панував великими частинами Європи, Північної Африки та Близького Сходу через завоювання, здійснені за часів Римської республіки та Римської імперії. Узагалі, римляни не сприймали «римлянина» як щось, що ґрунтується на успадкованому етносі чи спільній мові. Вони розуміли це як те, щоб бути частиною великої релігійної чи політичної спільноти, ділитися загальними звичаями, мораллю, цінностями та способами життя. Спершу ця громада була самим містом Римом. Однак, оскільки землі під римським пануванням поступово продовжували збільшуватися, з часом громадянства надавались різним народам під римським правлінням. З плином часу, чисельність римлян швидко зростала завдяки створенню колоній по всій імперії, шляхом надання громадянства ветеранам римської армії та шляхом особистих грантів римських імператорів. Імператор Каракалла завдяки своїй Антонінській Конституції у 212 р. н. е. розширив права громадянства на усіх жителів Римської імперії. У V ст. римська ідентичність у Західній Європі пережила падіння Західної Римської імперії як зменшений, але досі важливий політичний ресурс. Лише з війнами східного імператора Юстиніана I, спрямованими на відновлення західних провінцій до імперського контролю, «римлянин» перестає вважатись ідентичністю у Західній Європі, зникаючи у 8-9 ст. і все частіше застосовуючись мешканцями Заходу лише до громадян міста Риму. Саме ж місто все ще було важливим для західноєвропейців, і це лише через те, що Рим був резиденцією Папи Римського, а не колись був столицею великої імперії. У передусім грекомовній східній імперії, часто названій Візантійською імперією, римська ідентичність безперебійно виживала аж до її падіння в 1453 році і пізніше. У сьогоденні, римська ідентичність виживає у значно зниженій здатності також. «Римлянин» досі використовується всього лише для позначення громадянина самого міста, а термін Romioi інколи використовується як ідентичність греками. Окрім того, ідентичності деяких романських народів все ще залишаються пов'язаними з їх римським корінням, особливо в Альпах (римляни, румуни) та на Балканах (румуни, аромани, істрорумуни). (uk)
- 罗马人（拉丁語：Rōmānī; 古希臘語：Ῥωμαῖοι，羅馬化：Rhōmaîoi）是一个文化认同群体，亦被描述为一个族群或一种国籍身份。在古典时代，从公元前二世纪至公元五世纪，罗马人通过罗马共和国及之后罗马帝国时期的征服，统治了近东、北非以及欧洲的大部地区。 罗马人最初仅指罗马城的公民，在罗马文明的漫长历史中，随着罗马人的国家边界扩张和收缩，“罗马人”的含义也发生了很大的变化。有时，罗马社会中的不同群体对罗马人的含义也有不同看法，一部分人认为诸如地理环境、语言文字和族群渊源方面很重要，而另一部分人则认为罗马公民身份和文化或行为举止因素更重要。在罗马帝国鼎盛时期，罗马人的身份是一种集体地缘政治身份，几乎延申到罗马皇帝的所有臣民，涵盖了广大区域和各个族群。 从公元前四世纪开始，随着罗马统治的土地不断增加，罗马公民身份逐渐扩展到罗马统治下的各个民族。授予公民身份、人口增加、移民者和军队殖民地迅速增加了罗马公民的数量。这一增长在公元212年皇帝卡拉卡拉颁布《安东尼努斯敕令》中达到最高峰，该敕令还将公民身份的权利被扩展至帝国所有的自由民。现在多数情况下并不清楚古代大多数罗马公民认同自己是罗马人的程度有多大，最有可能的是，由于罗马帝国幅员辽阔，帝国各地的本土身份认同更明显，但罗马人的身份提供了更大的身份认同感，这在区分非罗马人：诸如蛮族移民者和入侵者时变得尤为重要。罗马文化远非同质文化，虽然有一个主导的影响产生的文化风格，但罗马帝国的优势之一是它能够吸收其他文化的传统。罗马文化的灵活性阻碍了意大利地区发展出强大的罗马人“核心身份”认同，但也促成帝国长盛不衰。 罗马帝国在相当大的程度上影响了其臣民的个人身份认同，罗马人身份认同在整个帝国土地上持续存在，直至罗马帝国自身消失很久之后。五世纪西部罗马帝国崩溃结束了罗马帝国在西欧地区的政治统治，但罗马人身份认同作为重要的政治财富得以留存。由于幸存的东部罗马帝国（也称拜占庭帝国）重新征服并掌控西方和压制新建立的的失败，西方罗马人的身份认同逐渐减弱，直到八世纪和九世纪几乎消失。越来越多的西欧人开始仅对罗马城的市民使用“罗马人”的称谓。在仍受帝国掌控的东方希腊语地区，罗马人的身份认同一直延续到1453年拜占庭帝国灭亡及之后，尽管此后“罗马人”以希腊语言和东正教信仰为标志，逐步转变为民族身份认同，成为现代希腊民族身份认同的前身。整个中世纪里，东部罗马帝国的拜占庭希腊人和罗马城市民这两个主要群体仍坚持罗马人身份认同，但语言和宗教上逐渐分离最终导致双方不再承认对方为罗马人。 尽管罗马人的身份认同在大部分曾经显赫的土地上逐渐消失，但是对于某些地区和族群而言，罗马人的身份认同展现出相当顽强的一面。自古以来，“罗马人”一直被用来称呼罗马公民并延续至今；东部罗马帝国灭亡后，希腊人继续维持“罗马人（Ρωμιοί，Romioi或其他罗马相关名称）”的身份认同，尽管今天多数人认同“希腊人（Έλληνες，Éllines）”的身份。在阿尔卑斯山，尽管法兰克努力压制，但罗马人的身份认同仍然幸存下来未曾中断，今天瑞士两大族群（法语：Romands，瑞士法语区居民自称）和罗曼什人（罗曼什语：Rumantschia）其名称仍然让人想起其先祖。尽管多数情况下其血统并不明确，但巴尔干罗曼语族群的数个民族仍然唤起了罗马人的身份认同：其中三个的民族其族名来源于拉丁语的罗马（rōmānī），例如：罗马尼亚人（罗马尼亚语/达契亚-罗马尼亚语：români）、阿罗马尼亚人（阿罗马尼亚语：armâńi）、（鲁马里语/伊斯特拉-罗马尼亚语：rumâri）；一个民族弗拉赫人（：Vlaș），亦称）其自我称呼来源于原始日耳曼语：（Walhaz，意为“罗马人”，古代日耳曼人对罗马帝国居民的称呼）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Jako Římané (latinsky Romani, Quirites) byli původně ve starověku označováni obyvatelé města Říma (latinsky Roma). Jak se šířila římská nadvláda, přešlo toto pojmenování na všechny obyvatele Itálie (např. Latinové, Faliskové, Umbrové, Sabelové), pokud měli římské občanství. Říman byl tedy plnoprávný občan římské říše (imperium Romanum). Ediktem císaře Caracally (Constitutio Antoniniana) z roku 212 n. l. bylo uděleno římské občanské právo všem svobodným obyvatelům na území říše. (cs)
- ( 흔히 집시로 알려진 인도아리아인 민족에 대해서는 롬인 문서를 참고하십시오.) 로마인(라틴어: Rōmānī 로마니[*], 고대 그리스어: Ῥωμαῖοι 로마이로이[*])은 고대 로마 주민의 호칭으로, 좁게는 고대 로마에 거주하는 사람들 중에서도 로마 시민권을 획득한 자들만을 의미한다. 동로마 제국의 로마인들은 비교적 라틴풍이 짙은 고대 로마인들과 달리 그리스풍이 짙었으며, 이 때문에 현대 역사학에서는 동로마인들을 비잔티움 그리스인으로 따로 분류하기도 한다. (ko)
- ローマ人（ローマじん）は、古代ローマにおける国籍（ローマ市民権）を得た者。その背景は時代や状況によって大きく異なる。 1.
* 古代のイタリア半島中部に居住していたインド・ヨーロッパ語族系民族であるラテン人。ローマは元々ラテン人の都市国家の一つであり、更にラティウム戦争で全ラテン人はローマ住民として両者は同一化した。 2.
* 1.が建設したローマ共和国およびローマ帝国（セウェルス朝まで）で、ローマ市民権を付与された者。同盟市戦争を経て市民権を獲得したイタリア半島の在住者、補助軍での軍役や植民者との混血などでローマ化された人々に付与された場合が多い。一方で、イタリア半島南部のギリシア系住民、多額の納税による取得、異民族の有力者への名誉的な市民権の付与なども行われた為、ラテン人の血統を引かない者やラテン語話者でない人々も存在した。 3.
* 帝政中期に行われたカラカラ帝による「アントニヌス勅令」後にローマ市民権を取得した者。この勅令は帝国内の全自由民がローマ市民権を保有することを定めたもので、その数は無秩序に拡大され単にローマ領内の民衆を指す言葉になった（特定の民族を意味しなくなった）。東西分裂後の東ローマ帝国では住民の大半がギリシャ系であったが、ローマ市民権保持者として15世紀の帝国滅亡まで「ローマ人」(ギリシア語: Ρωμαίοι、ローマイオイ)と自称しつづけた。滅亡後も、オスマン帝国は正教徒のことを「ルーム」（ローマ人）と呼んでいた。 (ja)
- De Romeinen als volk uit de oudheid zijn de stichters en inwoners van de stad Rome. Dit volk heeft een Indo-Europese oorsprong en taal. (nl)
- الرومان هم مجموعة ثقافية –وقد يُشار إليها بالمجموعة الإثنية أو بصفتها جنسية، وفق أوجه مختلفة– استطاعت في العصور الكلاسيكية القديمة –منذ القرن الثاني قبل الميلاد وحتى القرن الخامس ميلادي– حكم أجزاء واسعة من أوروبا والشرق الأدنى وشمال أفريقيا عبر عبر سلسلة من الفتوحات أو المعارك التي خاضتها إبان عهد الجمهورية الرومانية، ثم الإمبراطورية الرومانية لاحقًا. لم يرَ الرومان أن تصنيف «روماني» يرتكز على اللغة المشتركة أو الإثنية المتوارثة، بل اعتبروا كلمة روماني دلالة على انتماء المرء إلى المجتمع الديني أو السياسي، وتشارك العادات والتقاليد والقيم والأخلاق وأسلوب الحياة نفسه. (ar)
- The Romans (Latin: Rōmānī; Ancient Greek: Ῥωμαῖοι, romanized: Rhōmaîoi) were a cultural group, variously referred to as an ethnicity or a nationality, that in classical antiquity, from the 2nd century BC to the 5th century AD, came to rule large parts of Europe, the Near East and North Africa through conquests made during the Roman Republic and the later Roman Empire. Originally only referring to the Italic Latin citizens of Rome itself, the meaning of "Roman" underwent considerable changes throughout the long history of Roman civilisation as the borders of the Roman state expanded and contracted. At times, different groups within Roman society also had different ideas as to what it meant to be Roman. Aspects such as geography, language, and ethnicity could be seen as important by some, wh (en)
- Римляни (лат. Rōmānī, класична грец. Rhōmaîoi) — народ, що з ІІ ст. до н. е. до V ст. н. е. панував великими частинами Європи, Північної Африки та Близького Сходу через завоювання, здійснені за часів Римської республіки та Римської імперії. Узагалі, римляни не сприймали «римлянина» як щось, що ґрунтується на успадкованому етносі чи спільній мові. Вони розуміли це як те, щоб бути частиною великої релігійної чи політичної спільноти, ділитися загальними звичаями, мораллю, цінностями та способами життя. (uk)
- Ри́мляне (самоназвание — романи (лат. romani) и, реже употребляемое, квириты (лат. Quirites); также римский народ — лат. Populus Romanus) — народ, зародившийся на территории Апеннинского полуострова, в регионе Лациум, в пределах города Рим. Вследствие завоеваний, активной колонизации и политики ассимиляции покорённых народностей, римляне стали основным населением европейской части Римской империи. Римское население провинции Италия стало основой формирования современной итальянской нации. (ru)
- 罗马人（拉丁語：Rōmānī; 古希臘語：Ῥωμαῖοι，羅馬化：Rhōmaîoi）是一个文化认同群体，亦被描述为一个族群或一种国籍身份。在古典时代，从公元前二世纪至公元五世纪，罗马人通过罗马共和国及之后罗马帝国时期的征服，统治了近东、北非以及欧洲的大部地区。 罗马人最初仅指罗马城的公民，在罗马文明的漫长历史中，随着罗马人的国家边界扩张和收缩，“罗马人”的含义也发生了很大的变化。有时，罗马社会中的不同群体对罗马人的含义也有不同看法，一部分人认为诸如地理环境、语言文字和族群渊源方面很重要，而另一部分人则认为罗马公民身份和文化或行为举止因素更重要。在罗马帝国鼎盛时期，罗马人的身份是一种集体地缘政治身份，几乎延申到罗马皇帝的所有臣民，涵盖了广大区域和各个族群。 (zh)
|