| dbo:abstract
|
- كانت النهضة الألمانية، جزءًا من النهضة الشمالية، حركةً ثقافيةً وفنيةً انتشرت بين المفكرين الألمانيين في القرنين الخامس والسادس عشر، وقد تطورت عن النهضة الإيطالية. تأثرت العديد من مجالات الفنون والعلوم بشكل ملحوظ بانتشار النهضة الإنسانية في مختلف الولايات والأقاليم الألمانية. إذ حصلت الكثير من التطورات في مجالات العمارة والفنون والعلوم. قدمت خلالها ألمانيا إنجازين هيمنا على كافة أنحاء أوروبا في القرن السادس عشر: الطباعة والإصلاح البروتستانتي. كان كونراد سلتس واحدًا من أهم المفكرين الانسانيين الألمانيين (1459-1508). درس سلتس في كولونيا وهايدلبرغ، وسافر لاحقًا عبر إيطاليا ليجمع المخطوطات اللاتينية واليونانية. تأثر بشكل هائل بتاسيتس، واستخدم كتابه جيرمانيا ليقدم تاريخ وجغرافية ألمانيا. سخّر في النهاية وقته للشعر، الذي مجد فيه ألمانيا باللغة اللاتينية. كان يوهان روشلين (1455-1522) شخصيةً بارزةً أخرى، إذ درس في أماكن مختلفة من إيطاليا وتعلم لاحقًا اليونانية. درس أيضًا اللغة العبرية، هادفًا إلى تطهير المسيحية، لكنه واجه معارضًة من الكنيسة. يعد آلبرخت دورر فنان النهضة الألمانية الأكثر أهمية، الذي يُعرف على وجه الخصوص بفن الطباعة الخاص به على الخشيب والنقش، إذ انتشر في أنحاء أوروبا، بالإضافة إلى رسوماته ولوحاته التصويرية. شملت الفنون المعمارية الهامة في هذه الفترة كل من لاندشوت ريزيدنس، وقلعة هايدلبرغ، وقاعة مدينة أوغسبورغ، بالإضافة إلى الأنتيكواريم الخاص بميونخ ريزيدنز في مدينة ميونخ، وهي أكبر قاعة خاصة بالنهضة في شمال جبال الألب. (ar)
- Η Αναγεννησιακή τέχνη στη Γερμανία ως έννοια είναι κάπως συγκεχυμένη εξαιτίας της συνεχιζόμενης χρήσης περίτεχνων γοτθικών διακοσμητικών στοιχείων μέχρι και το 16ο αιώνα, ακόμη και σε έργα που χαρακτηρίζονται αδιαμφισβήτητα αναγεννησιακά, εξαιτίας του τρόπου που πραγματεύονται την ανθρώπινη μορφή και άλλων ενδείξεων. Η διακόσμηση με κλασικά στοιχεία είχε μικρή ιστορική απήχηση στο μεγαλύτερο μέρος της Γερμανίας, αλλά κατά τα άλλα η Γερμανία ήταν πολύ γρήγορη στην υιοθέτηση καινοτομιών, ιδίως της τυπογραφίας με κινητά στοιχεία, μια γερμανική εφεύρεση που παρέμεινε μονοπώλιο για μερικές δεκαετίες και που εξαπλώθηκε στην υπόλοιπη Ευρώπη, συμπεριλαμβανομένων της Γαλλίας και της Ιταλίας, από Γερμανούς. (el)
- La Germana Renesanco, parto de la Norda Renesanco, estis kultura kaj arta movado kiu etendis inter germanaj pensuloj en la 15a kaj 16a jarcentoj, kiu originiĝis en la Itala Renesanco. Multaj areoj de artoj kaj sciencoj estis influitaj, ĉefe pro la etendo de la al variaj germanaj ŝtatoj kaj princlandoj. Estis multaj avancoj faritaj ĉe la disvolvigo de novaj teknikoj en la kampoj de arkitekturo, artoj kaj sciencoj. Germanio produktis du antaŭenigojn kiuj hegemonios en la 16a jarcento tra tuta Eŭropo: presarto kaj Protestanta Reformacio. Unu el ĉefaj gravaj germanaj humanistoj estis Konrad Celtis (1459–1508). Celtis studis ĉe Kolonjo kaj Heidelberg, kaj poste veturis tra Italio kolektante latinajn kaj grekajn manuskriptojn. Tre influita de Tacito, li uzis lian verkon Germania por ekesploradi la historion kaj geografion de Germanio. Eventuale li dediĉis sian tempon al la poezio, per kiu li laŭdis Germanion. Celtis estis grava figuro en la Norda Renesanco kaj helpis alporti tion kio estis startinta en Italio al Germanio. Alia figuro kiu ege kontribuis al la sukcesoj de la Germana Renesanco estis Johann Reuchlin (1455–1522) kiu studis en variaj lokoj en Italio kaj poste instruis grekan lingvon. Tiu germana humanisto kaj fakulo ekstudis la hebrean por esploradi religiajn kaj kulturajn sciarojn. Pere de sia studo de hebrea kaj de Judismo, li celis por purigi kristanismon. Tamen, la papeco ne akceptis liajn temojn kaj konsideris lin herezulo. La plej grava artisto de la Germana Renesanco estas Albrecht Dürer kiu estas bone konata pro siaj religiaj bildoj kaj gravuraĵoj, pentraĵoj kaj pentritaj portretoj. Gravaj ekzemploj de arkitekturo de tiu periodo estas la Kastelo de Landshut, la Kastelo de Heidelberg kaj la Urbodomo de Aŭgsburgo. La preĝejo de Sankta Mikaelo en Munkeno (konstruita inter 1583 kaj 1597 - ne konfuzenda kun la baroka-rokoka samnoma preĝejo Sankta Mikaelo, konstruita inter 1735 kaj 1751) estas la plej granda renesanca preĝejo norde de Alpoj. (eo)
- The German Renaissance, part of the Northern Renaissance, was a cultural and artistic movement that spread among German thinkers in the 15th and 16th centuries, which developed from the Italian Renaissance. Many areas of the arts and sciences were influenced, notably by the spread of Renaissance humanism to the various German states and principalities. There were many advances made in the fields of architecture, the arts, and the sciences. Germany produced two developments that were to dominate the 16th century all over Europe: printing and the Protestant Reformation. One of the most important German humanists was Konrad Celtis (1459–1508). Celtis studied at Cologne and Heidelberg, and later travelled throughout Italy collecting Latin and Greek manuscripts. Heavily influenced by Tacitus, he used the Germania to introduce German history and geography. Eventually he devoted his time to poetry, in which he praised Germany in Latin. Another important figure was Johann Reuchlin (1455–1522) who studied in various places in Italy and later taught Greek. He studied the Hebrew language, aiming to purify Christianity, but encountered resistance from the church. The most significant German Renaissance artist is Albrecht Dürer especially known for his printmaking in woodcut and engraving, which spread all over Europe, drawings, and painted portraits. Important architecture of this period includes the Landshut Residence, Heidelberg Castle, the Augsburg Town Hall as well as the Antiquarium of the Munich Residenz in Munich, the largest Renaissance hall north of the Alps. (en)
- El Renacimiento alemán, parte del Renacimiento nórdico, fue un movimiento cultural y artístico que se extendió entre los pensadores alemanes en los siglos XV y XVI, que se desarrolló a partir del Renacimiento italiano. Muchas áreas de las artes y las ciencias se vieron influidas, especialmente por la difusión del humanismo renacentista a los diversos estados y principados alemanes. Hubo muchos avances en los campos de la arquitectura, las artes y las ciencias y en Alemania se dieron dos desarrollos que dominarían el siglo XVI en toda Europa: la imprenta y la Reforma Protestante. El renacimiento artístico no fue en Alemania una tentativa de resurrección del arte clásico, sino una renovación intensa del espíritu germánico, motivado por dicha Reforma protestante. Uno de los humanistas alemanes más importantes fue Konrad Celtis (1459-1508). Celtis estudió en Colonia y Heidelberg, y más tarde viajó por toda Italia coleccionando manuscritos latinos y griegos. Fuertemente influenciado por Tácito, utilizó la Germania para introducir la historia y la geografía alemanas. Finalmente, dedicó su tiempo a la poesía, en la que elogió a Alemania en latín. Otra figura importante fue Johann Reuchlin (1455-1522) quien estudió en varios lugares en Italia y más tarde enseñó griego. Estudió el idioma hebreo, con el objetivo de purificar el cristianismo, pero se encontró con la resistencia de la iglesia. El artista más importante del Renacimiento alemán es Alberto Durero (1471-1528), especialmente conocido por sus planchas en madera y grabados, que se extendieron por toda Europa, dibujos y retratos pintados. Su obra universal, que ya en vida fue reconocida y admirada en toda Europa, impuso la impronta del artista moderno, uniendo la reflexión teórica con la transición decisiva entre la práctica medieval y el idealismo renacentista. Tras la Reforma el mecenazgo de la nobleza alemana se centró en la arquitectura, por su capacidad de reflejar el poder y prestigio de los gobernantes. Así a mediados del siglo XVI se amplió el castillo de Heidelberg, siguiendo las directrices clásicas. Sin embargo, la mayoría de los príncipes alemanes prefirieron conservar las obras góticas, limitándose a decorarlas con ornamentación renacentista. Obras de arquitectura importantes de este período fueron la residencia Landshut, el ayuntamiento de Augsburgo y la iglesia de San Miguel en Múnich. Los emperadores Habsburgo y la familia Fugger fueron los más importantes mecenas, destacándose la protección de Johannes Kepler y Tycho Brahe. (es)
- La renaissance allemande fait partie des mouvements de Renaissance nordique. C'est un mouvement culturel et artistique qui s'est propagé sous l'influence de la Renaissance italienne parmi les intellectuels et artistes allemands des XVe et XVIe siècles. Cette propagation est la conséquence des séjours passés par des artistes allemands en Italie afin d'en apprendre plus et de trouver l'inspiration au sein de ce mouvement. L'admiration pour la culture classique a stimulé la création d'Académies en Allemagne et fut l'occasion pour les scientifiques de se concentrer au monde qui les entoure. Ce fut un tournant majeur de l'histoire allemande. L'Allemagne comptait déjà des universités renommées, dont sept avaient été construites entre 1348 et 1409. Dans ces centres, les humanités ont été introduites après 1440, principalement sous l'influence de Reuchlin, Luder, Ulrich von Hutten et Gregor Reisch. Les savants germanophones assistaient à des conférences en Lombardie et en Toscane et rapportaient les idées humanistes. La connaissance du grec, du latin et de l'hébreu ont rapidement fait partie des bagages des intellectuels allemands (du Saint-Empire romain germanique). Ils ont également pris l'habitude de latiniser leurs noms, à l'instar des humanistes italiens : Crotus Rubeanus et Pierius Graecus, Capnion et Lupambulus Ganymedes, Oecolampadius et Melanchthon sont quelques exemples. Quelques-uns des princes allemands, parmi eux l'empereur Maximilien Ier et le duc de Wurtemberg Eberhard V, ont joué un rôle important dans la fondation de nouvelles universités et dans le patronage des savants. Les villes de Strasbourg, Nuremberg, Augsbourg et Bâle étaient des centres intellectuels où des érudits comme Wimpheling, Brant, Peutinger, Schedel en Pirckheimer, et des artistes comme Albrecht Dürer et Hans Holbein l'Ancien sont venus. Bien que l'esprit de la Renaissance ait été diffusé, la Renaissance allemande conserve un caractère différent de celui de l'Italie : par exemple, le gothique a très peu subi les influences méridionales. Lors du développement ultérieur du nationalisme romantique, le souvenir de la Renaissance allemande a nourri la révolution allemande de 1848 et les désirs d'unification allemande. (fr)
- Il Rinascimento tedesco fu una delle declinazioni del Rinascimento. Stretti tra gli importanti poli culturali dell'Italia e le Fiandre, nel corso del XV secolo i paesi di lingua tedesca stentarono a sviluppare una scuola artistica in grado di gareggiare alla pari con le altre scuole europee, sia pure con le dovute eccezioni, soprattutto nell'arte dell'intaglio. Fu solo con alcune figure decisive, tra cui quella di spicco di Albrecht Dürer, che anche l'area tedesca, tra la fine del XV e l'inizio del XVI secolo, abbracciò in pieno le tematiche rinascimentali, arrivando a traguardi memorabili e a una duratura influenza nell'arte dei paesi vicini. Fu Dürer stesso a coniare la traduzione del "Rinascimento" in "Wiedererwachung", a conferma come egli fosse pienamente cosciente dell'importanza di tale processo storico. Con la Riforma protestante, in un primo tempo l'arte venne sfruttata anche per la propaganda religiosa; in un secondo momento le rappresentazioni figurate vennero viste come una cattiva consuetudine legata all'ostentazione del cattolicesimo romano e si diede il via a una vera e propria iconoclastia, culminata dopo il 1530. Scrisse a tale proposito Luigi I di Baviera nel 1842: «Dove sorgeva la Riforma, l'arte figurativa tramontava». (it)
- 다음은 독일 르네상스에 관한 설명이다. 르네상스라고 하는 개념은 19세기의 스위스 역사가인 야콥 부르크하르트의 명저 <이탈리아 르네상스의 문화>(1860년)에 의하여 확립되었다. 여기에서는 그 제목에서 알 수 있듯이 이탈리아만이 전적으로 고찰의 대상이 되고 있어서, 알프스 이북의 독일이나 프랑스에 관해서는 언급되어 있지 않다. 다시 말해 적어도 부르크하르트의 시점(時點)에 있어서 르네상스는 이탈리아에만 인정할 수 있는 현상이었으며, 사람들이 북방 유럽에도 이와 평행적인 현상을 찾아보기 시작한 것은 그 이후의 일이라 할 수 있다. 오늘날에도 르네상스라 하면 이탈리아의 그것을 가리키는 일이 일반적이며, 북방 르네상스 혹은 독일 르네상스라고 하는 개념에는 많든 적든간에 이탈리아 르네상스의 그것을 편의적으로 적용하였다는 감이 강하다. 결국 독일에는 제일 먼저 이탈리아 르네상스 성립의 기반이 되는 고전 고대(그리스·로마)의 인문주의적 전통이 결핍되어 있으며, 따라서 르네상스의 본의(本義)인 그것의 '재생(再生)·부흥(復興)'은 원래 구할 수조차 없었던 것이다. 기타 도시국가의 형성과 국민적 의식의 각성 및 전제군주(그들은 또한 학문과 예술의 보호자이기도 하였다)의 출현 등 이탈리아에는 있었지만 독일에는 없었던 여러 조건이 겹쳐, 독일 르네상스는 성격적으로 보나 현상적으로 보나 이탈리아 르네상스와는 큰 차이점을 보이고 있다. 이것을 미술의 분야에 한정시켜 본다면 먼저 독일에 있어서 고딕식 예술의 뿌리깊은 전통, 환언하면 이탈리아에 있어서의 명쾌한 합리주의적·과학적인 정신의 결여를 들 수 있다. 물론 이 시대의 독일 미술에도 이탈리아 르네상스의 여러 성과의 이입(移入)이라는 형태로서, 또 부분적으로는 뒤에 보는 바와 같이 독일인 자신의 노력의 결과에 의하여 이탈리아적인 과학정신과 합리성, 즉 구체적으로 말하여 원근법과 비례의 이론이 다소나마 독일 미술속에 도입되고 있었다. 그러나 개략하여 전시대의 후기 고딕 예술의 표현주의적 혹은 정신주의적인 전통이 독일 르네상스의 거의 전반에 걸쳐 저류를 이루고 있었다고 하여도 무방하다. 또한 1517년 루터의 이른바 <95개 조항의 테제>에서 시작되는 종교개혁은, 미술의 분야에 있어서 직접적으로는 반드시 큰 영향을 미쳤다고 할 수는 없다 할지라도, 그 광범한 사회적·사상적인 의의 때문에 뒤러와 크라나흐 및 그뤼네발트 등 당대 대예술가들의 정신생활에, 더 나아가 그들의 창작활동에 준 영향은 결코 무시할 수 없다. 독일 르네상스의 발달은 물론 종교개혁 이전에까지 소급하지만, 그러나 적어도 그 종료는 종교개혁의 종언(終焉) 즉 반(反)종교개혁 시대의 시작(16세기 중엽)과 때를 같이 하고 있다고 하여도 좋을 것이다. 이 이후의 독일 미술은 30년 전쟁에 의한 국토의 황폐와 독일 특유한 정치적·경제적인 후진성 등으로 인하여, 전적으로 이탈리아나 프랑스의 예술에만 추종함으로써 일찍이 그들의 강렬한 개성과 힘있는 독창성은 그림자를 감추게 되어, 전체적으로 아류적(亞流的)인 성격이－거의 금세기 초두의 표현주의에 이르기까지 지배적이었던 것은 부인할 수가 없다. 그리고 독일의 르네상스가 시대적으로 어디서부터 어디까지를 포함하는가에 대해서는 일정한 정설이 없으므로 일단 여기에는 뒤러의 시대를 중심으로 하여, 15세기 중엽에서 홀바인의 죽음으로 끝나는 16세기 중엽까지의 약 1세기 동안이라고 하여둔다. 또한 지역에 대해서도 반드시 오늘날의 독일에 한정할 필요는 없고, 필요에 따라 오스트리아와 스위스도 포함한 독일어권 전체로 볼 수도 있다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 "독일 르네상스" 항목을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다. (ko)
- De Duitse renaissance maakt deel uit van wat de Noordelijke renaissance wordt genoemd. Het was een culturele en artistieke stroming die zich onder invloed van de Italiaanse renaissance verspreidde onder de Duitse denkers en kunstenaars in de 15e en 16e eeuw. Dit was een gevolg van het feit dat de Duitse kunstenaars naar Italië reisden om meer te leren en geïnspireerd te raken door de renaissancebeweging. De bewondering voor de klassieke cultuur stimuleerde in Duitsland de oprichting van academies en was er de aanleiding voor dat wetenschappers meer energie richtten op de wereld om hen heen in plaats van op de hemel. Dit was ook in Duitsland een belangrijk keerpunt in de geschiedenis. Duitsland was al voorzien van universiteiten, waarvan er zeven werden opgericht tussen 1348 en 1409. In deze leercentra vonden de nieuwe studies ingang na het jaar 1440, voornamelijk door de invloed van de reizende hoogleraren Peter Luder en Samuel Karoch. Duitse wetenschappers vonden hun weg naar Lombardische en Toscaanse lezingen, en keerden terug met de methoden van de humanisten. De kennis van het Grieks, Latijn en Hebreeuws maakte al snel deel uit van de bagage van Duitse intellectuelen. Ze namen ook de gewoonte van de Italiaanse humanisten over om hun naam te latiniseren: Crotus Rubeanus en Pierius Graecus, Capnion en Lupambulus Ganymedes, Oecolampadius en Melanchthon zijn daar enkele voorbeelden van. Een paar van de Duitse vorsten, onder wie keizer Maximiliaan I en hertog Everhard van Württemberg, speelden een belangrijke rol in de stichting van nieuwe universiteiten en het patronaat van geleerden. De steden Straatsburg, Neurenberg, Augsburg en Bazel werden intellectuele centra waar geleerden als Wimpheling, Brant, Peutinger, Schedel en Pirckheimer, en kunstenaars als Albrecht Dürer en Hans Holbein naartoe kwamen.Hoewel de geest van de renaissance op deze manier verspreid werd, nam zij toch een ander karakter aan dan in Italië. Zo leverde de gotiek maar weinig in ten gunste van de zuidelijke invloeden. (nl)
- O Renascimento alemão foi um movimento cultural e artístico que se espalhou entre os pensadores alemães nos séculos XV e XVI. Pertencente a parte do renascimento do norte, desenvolveu-se a partir do Renascimento italiano. Muitas áreas das artes e das ciências foram influenciadas, principalmente pela propagação do humanismo renascentista aos vários estados e principados alemães. Houve muitos avanços feitos nas áreas de arquitetura, as artes e as ciências. A Alemanha produziu dois desenvolvimentos que estavam a dominar o século 16 em toda a Europa: a impressão de Johannes Gutenberg e a reforma protestante de Martinho Lutero. Konrad Celtis (1459-1508) foi um dos mais importantes humanistas da Alemanha. Celtis estudou na Colônia de Heidelberg, e mais tarde viajou por toda a Itália recolhendo manuscritos latinos e gregos. Fortemente influenciado por Tácito, ele usou a sua obra intitulada "Germânia" para introduzir a geografia e história alemã. Eventualmente, ele dedicou seu tempo à poesia, em que ele elogiou a Alemanha em latim. Outra figura importante foi Johann Reuchlin (1455-1522), que estudou em vários lugares da Itália e mais tarde ensinou grego. Ele estudou a língua hebraica, com o objetivo de purificar o cristianismo, mas encontrando resistência por parte da igreja. O artista alemão mais significativo do renascimento alemão é Albrecht Dürer, especialmente conhecido por suas gravuras, desenhos e inúmeros retratos que se espalharam por toda a Europa. Arquitetura importante deste período inclui Landshut, castelo de Heidelberg e da câmara municipal em Augsburg. (pt)
- В Германию идеи Возрождения проникали из Италии, и их влияние проявилось очень рано, уже в XIV веке. Так, у Петрарки были друзья в Германии (канцлер Карла IV и др.). В XV веке немцы знакомятся с идеями Возрождения тремя путями: на Констанцском и Базельском соборах, куда приезжали из Италии гуманистические прелаты и их секретари из гуманистов, непосредственным изучением новой науки в Италии (Людер, Карох, Рейхлин и др.) и пропагандою итальянских гуманистов в Германии. После Констанцского собора на службу к императору Сигизмунду поступил Пьетро Паоло Верджерио. "Апостолом" Возрождения в Германии стал Энеас Сильвио Пикколомини, поступивший на службу к Фридриху III после Базельского собора. Под его влиянием возникает гуманистическое движение в Вене (Рудерер, Зонненбергер и др.) и в других городах Германии того времени (Туссек Рабштейн и др.). С конца XV века начинается расцвет немецкого Ренессанса. В городах Германии появляются меценаты, собирающие при своих дворах новых учёных, художников и литераторов: Альбрехт Майнцский (при его дворе Эйтельвольф фон Штейн, некоторое время Ульрих фон Гуттен и др.), Фридрих Мудрый Саксонский (при нём Спалатин и др.) и Эбергардт Бородатый Вюртембергский (у него Тюнгер и др.). (ru)
- Німецьке Відродження, частина Північного Відродження, було культурно-мистецьким рухом, який поширився серед німецьких мислителів у 15-16 століттях, що розвинувся з . На багато напрямків мистецтв і наук вплинули, зокрема, поширення німецького гуманізму на різні німецькі держави та князівства . Було досягнуто багато досягнень у галузі архітектури, мистецтв та наук. Німеччина створила дві розробки, які домінували у 16 столітті по всій Європі: друкарство та протестантська реформація . Одним з найважливіших німецьких гуманістів був Конрад Цельтіс (1459–1508). Цільтіс навчався в Кельні та Гейдельберзі, а згодом подорожував по Італії, збираючи латинські та грецькі рукописи. Під сильним впливом Тацита він застосував Германію для ведення німецької історії та географії. Врешті-решт він присвятив свій час поезії, в якій прославив Німеччину латиною. Ще одна важлива фігура - (1455–1522), який навчався в різних місцях Італії, а згодом викладав грецьку мову. Він вивчав іврит, маючи на меті очистити християнство, але натрапив на опір церкви. Найзначніший художник німецького епохи Відродження - Альбрехт Дюрер, особливо відомий своїми гравюрами на ксилографією, які розповсюджувався по всій Європі, він також малював і писав портрети. Важливою архітектурою цього періоду вважається , , , а також антикваріум мюнхенського резиденса в Мюнхені, найбільша зала часів ренесансу на північ від Альп. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Η Αναγεννησιακή τέχνη στη Γερμανία ως έννοια είναι κάπως συγκεχυμένη εξαιτίας της συνεχιζόμενης χρήσης περίτεχνων γοτθικών διακοσμητικών στοιχείων μέχρι και το 16ο αιώνα, ακόμη και σε έργα που χαρακτηρίζονται αδιαμφισβήτητα αναγεννησιακά, εξαιτίας του τρόπου που πραγματεύονται την ανθρώπινη μορφή και άλλων ενδείξεων. Η διακόσμηση με κλασικά στοιχεία είχε μικρή ιστορική απήχηση στο μεγαλύτερο μέρος της Γερμανίας, αλλά κατά τα άλλα η Γερμανία ήταν πολύ γρήγορη στην υιοθέτηση καινοτομιών, ιδίως της τυπογραφίας με κινητά στοιχεία, μια γερμανική εφεύρεση που παρέμεινε μονοπώλιο για μερικές δεκαετίες και που εξαπλώθηκε στην υπόλοιπη Ευρώπη, συμπεριλαμβανομένων της Γαλλίας και της Ιταλίας, από Γερμανούς. (el)
- كانت النهضة الألمانية، جزءًا من النهضة الشمالية، حركةً ثقافيةً وفنيةً انتشرت بين المفكرين الألمانيين في القرنين الخامس والسادس عشر، وقد تطورت عن النهضة الإيطالية. تأثرت العديد من مجالات الفنون والعلوم بشكل ملحوظ بانتشار النهضة الإنسانية في مختلف الولايات والأقاليم الألمانية. إذ حصلت الكثير من التطورات في مجالات العمارة والفنون والعلوم. قدمت خلالها ألمانيا إنجازين هيمنا على كافة أنحاء أوروبا في القرن السادس عشر: الطباعة والإصلاح البروتستانتي. (ar)
- La Germana Renesanco, parto de la Norda Renesanco, estis kultura kaj arta movado kiu etendis inter germanaj pensuloj en la 15a kaj 16a jarcentoj, kiu originiĝis en la Itala Renesanco. Multaj areoj de artoj kaj sciencoj estis influitaj, ĉefe pro la etendo de la al variaj germanaj ŝtatoj kaj princlandoj. Estis multaj avancoj faritaj ĉe la disvolvigo de novaj teknikoj en la kampoj de arkitekturo, artoj kaj sciencoj. Germanio produktis du antaŭenigojn kiuj hegemonios en la 16a jarcento tra tuta Eŭropo: presarto kaj Protestanta Reformacio. (eo)
- The German Renaissance, part of the Northern Renaissance, was a cultural and artistic movement that spread among German thinkers in the 15th and 16th centuries, which developed from the Italian Renaissance. Many areas of the arts and sciences were influenced, notably by the spread of Renaissance humanism to the various German states and principalities. There were many advances made in the fields of architecture, the arts, and the sciences. Germany produced two developments that were to dominate the 16th century all over Europe: printing and the Protestant Reformation. (en)
- El Renacimiento alemán, parte del Renacimiento nórdico, fue un movimiento cultural y artístico que se extendió entre los pensadores alemanes en los siglos XV y XVI, que se desarrolló a partir del Renacimiento italiano. Muchas áreas de las artes y las ciencias se vieron influidas, especialmente por la difusión del humanismo renacentista a los diversos estados y principados alemanes. Hubo muchos avances en los campos de la arquitectura, las artes y las ciencias y en Alemania se dieron dos desarrollos que dominarían el siglo XVI en toda Europa: la imprenta y la Reforma Protestante. El renacimiento artístico no fue en Alemania una tentativa de resurrección del arte clásico, sino una renovación intensa del espíritu germánico, motivado por dicha Reforma protestante. (es)
- La renaissance allemande fait partie des mouvements de Renaissance nordique. C'est un mouvement culturel et artistique qui s'est propagé sous l'influence de la Renaissance italienne parmi les intellectuels et artistes allemands des XVe et XVIe siècles. Cette propagation est la conséquence des séjours passés par des artistes allemands en Italie afin d'en apprendre plus et de trouver l'inspiration au sein de ce mouvement. L'admiration pour la culture classique a stimulé la création d'Académies en Allemagne et fut l'occasion pour les scientifiques de se concentrer au monde qui les entoure. Ce fut un tournant majeur de l'histoire allemande. (fr)
- 다음은 독일 르네상스에 관한 설명이다. 르네상스라고 하는 개념은 19세기의 스위스 역사가인 야콥 부르크하르트의 명저 <이탈리아 르네상스의 문화>(1860년)에 의하여 확립되었다. 여기에서는 그 제목에서 알 수 있듯이 이탈리아만이 전적으로 고찰의 대상이 되고 있어서, 알프스 이북의 독일이나 프랑스에 관해서는 언급되어 있지 않다. 다시 말해 적어도 부르크하르트의 시점(時點)에 있어서 르네상스는 이탈리아에만 인정할 수 있는 현상이었으며, 사람들이 북방 유럽에도 이와 평행적인 현상을 찾아보기 시작한 것은 그 이후의 일이라 할 수 있다. 오늘날에도 르네상스라 하면 이탈리아의 그것을 가리키는 일이 일반적이며, 북방 르네상스 혹은 독일 르네상스라고 하는 개념에는 많든 적든간에 이탈리아 르네상스의 그것을 편의적으로 적용하였다는 감이 강하다. 또한 지역에 대해서도 반드시 오늘날의 독일에 한정할 필요는 없고, 필요에 따라 오스트리아와 스위스도 포함한 독일어권 전체로 볼 수도 있다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 "독일 르네상스" 항목을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다. (ko)
- Il Rinascimento tedesco fu una delle declinazioni del Rinascimento. Stretti tra gli importanti poli culturali dell'Italia e le Fiandre, nel corso del XV secolo i paesi di lingua tedesca stentarono a sviluppare una scuola artistica in grado di gareggiare alla pari con le altre scuole europee, sia pure con le dovute eccezioni, soprattutto nell'arte dell'intaglio. Fu solo con alcune figure decisive, tra cui quella di spicco di Albrecht Dürer, che anche l'area tedesca, tra la fine del XV e l'inizio del XVI secolo, abbracciò in pieno le tematiche rinascimentali, arrivando a traguardi memorabili e a una duratura influenza nell'arte dei paesi vicini. (it)
- De Duitse renaissance maakt deel uit van wat de Noordelijke renaissance wordt genoemd. Het was een culturele en artistieke stroming die zich onder invloed van de Italiaanse renaissance verspreidde onder de Duitse denkers en kunstenaars in de 15e en 16e eeuw. Dit was een gevolg van het feit dat de Duitse kunstenaars naar Italië reisden om meer te leren en geïnspireerd te raken door de renaissancebeweging. De bewondering voor de klassieke cultuur stimuleerde in Duitsland de oprichting van academies en was er de aanleiding voor dat wetenschappers meer energie richtten op de wereld om hen heen in plaats van op de hemel. Dit was ook in Duitsland een belangrijk keerpunt in de geschiedenis. (nl)
- O Renascimento alemão foi um movimento cultural e artístico que se espalhou entre os pensadores alemães nos séculos XV e XVI. Pertencente a parte do renascimento do norte, desenvolveu-se a partir do Renascimento italiano. Muitas áreas das artes e das ciências foram influenciadas, principalmente pela propagação do humanismo renascentista aos vários estados e principados alemães. Houve muitos avanços feitos nas áreas de arquitetura, as artes e as ciências. A Alemanha produziu dois desenvolvimentos que estavam a dominar o século 16 em toda a Europa: a impressão de Johannes Gutenberg e a reforma protestante de Martinho Lutero. (pt)
- В Германию идеи Возрождения проникали из Италии, и их влияние проявилось очень рано, уже в XIV веке. Так, у Петрарки были друзья в Германии (канцлер Карла IV и др.). В XV веке немцы знакомятся с идеями Возрождения тремя путями: на Констанцском и Базельском соборах, куда приезжали из Италии гуманистические прелаты и их секретари из гуманистов, непосредственным изучением новой науки в Италии (Людер, Карох, Рейхлин и др.) и пропагандою итальянских гуманистов в Германии. После Констанцского собора на службу к императору Сигизмунду поступил Пьетро Паоло Верджерио. "Апостолом" Возрождения в Германии стал Энеас Сильвио Пикколомини, поступивший на службу к Фридриху III после Базельского собора. Под его влиянием возникает гуманистическое движение в Вене (Рудерер, Зонненбергер и др.) и в других гор (ru)
- Німецьке Відродження, частина Північного Відродження, було культурно-мистецьким рухом, який поширився серед німецьких мислителів у 15-16 століттях, що розвинувся з . На багато напрямків мистецтв і наук вплинули, зокрема, поширення німецького гуманізму на різні німецькі держави та князівства . Було досягнуто багато досягнень у галузі архітектури, мистецтв та наук. Німеччина створила дві розробки, які домінували у 16 столітті по всій Європі: друкарство та протестантська реформація . (uk)
|