| dbo:abstract
|
- سِمبوزيوم تعبير إغريقي (باليونانية: συμπόσιον) وتعني الشرب الجماعي، وكان جزءًا من مأدبة تُقام بعد المأدبة، بالشرب من أجل المتعة مصحوبًا بالموسيقى أو الرقص أو الحفلات أو المحادثة. في الاستخدام الحديث، فقد أصبح يعني مؤتمرًا أو اجتماعًا أكاديميًا مثل مؤتمر علمي. ما يعادل سِمبوزيوم يوناني في المجتمع الروماني هو الكونفيفيوم اللاتيني. (ar)
- Symposion (řecky συμπόσιον, symposion – „společná pitka“; ze συμπίνειν, sympinein – „pít spolu“; latinsky convivium) bylo ve starém Řecku a Římě důležitou společenskou institucí. Bylo to fórum pro muže dobrého původu, kteří mohli debatovat, intrikovat, chvástat se nebo prostě popíjet a bavit se s ostatními. Symposion se často konalo na oslavu uvedení mladých mužů do aristokratické společnosti, ale také při jiných zvláštních příležitostech, jakými byla například vítězství ve sportovních či básnických soutěžích. Pro konání symposií byl obvykle určen andron, část domu určená mužům. Účastníci se usadili na lehátkách v tricliniu. Na sympozium dohlížel symposiarchos, který mimo jiné rozhodoval o poměru, v jakém se víno bude mísit s vodou. Řekové i Římané obvykle podávali víno ředěné; pití čistého vína bylo považováno za zvyk necivilizovaných národů. Víno se z amfor stáčelo do velkých měsidel (krátér), zde se naředilo vodou (víno bylo poměrně silné a mívalo kolem 16 % alkoholu, ředilo se obvykle v poměru jeden až dva díly vína ke třem dílům vody) a pomocí konvic (oinochoé) se rozlévalo do číší (kylix). Při řeckých sympoziích se víno pilo jen po jídle a ženy byly z této události vyloučeny. Při římském sympoziu se víno podávalo před jídlem, při něm i po něm a ženy se mohly zúčastnit. Byly zachovávány tradiční obřady, zejména úlitby – odlití malého množství vína na počest různých bohů nebo oplakávaných mrtvých. (cs)
- Simpòsium o simposi (de l'antic grec συμπόσιον symposion o symposio, de συμπίνειν sympinein, "beure plegats", arribat al català com a manlleu directe del llatí) era el nom donat pels grecs a la reunió que gairebé sempre seguia al sopar, quan es bevia pel plaer de fer-ho i s’acompanyava de música, dansa, poesia o conversa. Les obres literàries que descriuen o tenen lloc en un simposi inclouen dos diàlegs socràtics, el Simposi (també anomenat El convit) de Plató i el Simposi de Xenofont, així com una sèrie de poemes grecs com les Elegies de Teognis de Mègara. Els simposis es representen tant a l'art grec com a l'etrusc, mostrant escenes similars. (ca)
- Der altgriechische Ausdruck Symposion (griechisch συμπόσιον sympósĭon; spätlateinisch symposium) steht sinngemäß für „gemeinsames, geselliges Trinken“. Aus der Bedeutung für gesellige Treffen hat sich später der Begriff Symposium (Pl. Symposien) für wissenschaftliche Konferenzen entwickelt. (de)
- Στην αρχαία Ελλάδα το συμπόσιο (συν+πίνειν) ήταν μια διαδεδομένη συνήθεια. Μια συγκέντρωση φίλων, ή ένα πάρτυ όπως θα λέγαμε σήμερα.Σε ορισμένα από αυτά, οι συμμετέχοντες συνεισέφεραν ή οικονομικά, ή με τρόφιμα, τα οποία και λέγονταν "συμβολές". Ο Όμηρος τα αποκαλεί "εράνους", ενώ γνωστές είναι οι αρχαίες σχετικές φράσεις "δειπνείν από συμβολών", ή "δείπνον από σπυρίδος". Το συμπόσιον (λέξη που σημαίνει «συνάθροιση ανθρώπων που πίνουν») αποτελούσε έναν από τους πιο αγαπημένους τρόπους διασκέδασης των Ελλήνων. Περιελάμβανε δύο στάδια: το πρώτο μέρος ήταν αφιερωμένο στο φαγητό, που σε γενικές γραμμές ήταν λιτό, ενώ το δεύτερο στην κατανάλωση ποτού. Στην πραγματικότητα, οι αρχαίοι έπιναν κρασί και μαζί με το γεύμα, ενώ τα διάφορα ποτά συνοδεύονταν από μεζέδες (τραγήματα): κάστανα, κουκιά, ψημένοι κόκκοι σίτου ή ακόμη γλυκίσματα από μέλι, που είχαν ως στόχο την απορρόφηση του οινοπνεύματος ώστε να επιμηκυνθεί ο χρόνος της συνάθροισης. Το δεύτερο μέρος ξεκινούσε με σπονδή, τις περισσότερες φορές προς τιμή του Διονύσου.Κατόπιν οι παριστάμενοι συζητούσαν ή έπαιζαν διάφορα επιτραπέζια παιχνίδια, όπως ο κότταβος. Συνεπώς τα άτομα έμεναν ξαπλωμένα σε ανάκλιντρα (κλίναι), ενώ χαμηλά τραπέζια φιλοξενούσαν τα φαγώσιμα και τα παιχνίδια. Χορεύτριες, ακροβάτες και μουσικοί συμπλήρωναν την ψυχαγωγία των παρευρισκομένων. Ένας «βασιλιάς του συμποσίου» ο οποίος εκλεγόταν στην τύχη αναλάμβανε να υποδεικνύει στους δούλους την αναλογία κρασιού και νερού κατά την προετοιμασία των ποτών. Εντελώς απαγορευμένο στις γυναίκες, με εξαίρεση τις χορεύτριες και τις εταίρες, το συμπόσιο ήταν ένα σημαντικότατο μέσο κοινωνικοποίησης στην Αρχαία Ελλάδα. Μπορούσε να διοργανωθεί από έναν ιδιώτη για τους φίλους ή για τα μέλη της οικογένειάς του, όπως ακριβώς συμβαίνει και σήμερα με τις προσκλήσεις σε δείπνο. Μπορούσε επίσης να αφορά τη μάζωξη μελών μιας θρησκευτικής ομάδας ή μιας εταιρείας (ενός είδος κλειστού κλαμπ για αριστοκράτες). Τα πολυτελή συμπόσια προφανώς προορίζονταν για τους πλούσιους, ωστόσο στα περισσότερα σπιτικά θρησκευτικές ή οικογενειακές γιορτές αποτελούσαν αφορμή για δείπνο, έστω και μετριοπαθέστερο. Το συμπόσιο ως πρακτική εισήγαγε κι ένα πραγματικό λογοτεχνικό ρεύμα: το «Συμπόσιον» του Πλάτωνα, το ομώνυμο έργο του Ξενοφώντα, «Το Συμπόσιον των Επτά Σοφών» του Πλουτάρχου και οι «Δειπνοσοφισταί» του Αθήναιου αποτελούν χαρακτηριστικά έργα. (el)
- Forumo - Seminario - Kolokvo - Konferenco - Kongreso La nomo "simpozio" devenas de la greka: la greka verbo "sympotein" signifas "trinki kune". Simpozio estis en Antikva Grekio ĉe la helenoj postmanĝa drinkado kun muziko, dancoj de artistinoj, konversacio ktp. Estas notinde ke la hetajroj ne nur estis la nuraj virinoj kiuj rajtis partopreni en la simpozioj, sed krome ties opinioj kaj kredoj estis tre respektataj de la viroj. Nun ĝi estas renkontiĝo de specialistoj, pli grava ol kolokvo, por diskuti fakajn aferojn (diskutforumo) aŭ kolekto de kontribuaĵoj pri unu teknika temo el diversaj aŭtoroj kaj vipunktoj (laŭ PIV). La ekvivalento de greka simpozio en romia socio estas la latina convivium. Simpozio estas unu el la verkoj de Platono. (eo)
- El simposio (del griego clásico συμπόσιον, transliterado symposion, «simposio») era común entre los antiguos griegos, a quienes les gustaba mucho la alegría de los banquetes con motivo de las fiestas familiares, las fiestas de la ciudad o cualquier otro acontecimiento digno de celebrarse: éxitos diversos, sobre todo en los concursos de los poetas o de los atletas, la llegada o la partida de un amigo. Este rito era celebrado también por los fenicios y otros pueblos del mundo semítico noroccidental, que lo llamaban «marzeaḥ». El ugarítico, el hebreo, el fenicio, el púnico y el arameo tienen el término «marzeaḥ» para designar la celebración litúrgica de un banquete en el que se hace un sacrificio en honor de una divinidad. Los banquetes (simposia) hicieron surgir incluso un género literario, como demuestran, entre otros, El banquete de Platón y el de Jenofonte, y, mucho más tarde, las Charlas de mesa (Simposíaca) de Plutarco y el Banquete de los eruditos (Deipnosofistas) de Ateneo. La palabra «simposio» (en griego antiguo: συμπόσιον, sympósion), que traducimos por «banquete», significa propiamente «reunión de bebedores». Para entenderlo bien hay que saber que cualquier invitación o banquete de cofradía religiosa u otro tipo de asociación (tíaso) tenía dos partes:
* En primer lugar, se saciaba el hambre con la comida propiamente dicha.
* En segundo lugar, se procedía a la ingestión de bebidas, vino sobre todo, paralelamente a toda clase de distracciones en común y muy diversas, según los lugares y las épocas, como conversaciones, adivinanzas, audiciones musicales, espectáculos de danza, etc. Pero en la primera parte no quedaba excluida la bebida, y tampoco todo alimento sólido en la segunda. A los invitados, si lo deseaban, se les servía vino; y después, durante el simposio propiamente dicho, para tener sed, picoteaban «postres» (tragēmata), como fruta fresca o seca, dulces, habas o garbanzos tostados, etc. Tanto en Atenas como en las sisitias espartanas, se trataba siempre de comidas entre hombres, celebradas en el andrón. Las mujeres quedaban totalmente excluidas de estas reuniones sociales. Como compensación tenían banquetes reservados para ellas, por ejemplo, en Atenas, en las tesmoforias. En El banquete de Platón, Diotima, la extranjera de Mantinea, no figura como invitada. Sócrates se limita a contar lo que se le ha oído decir y, a pesar de esta ficción literaria, se trata seguramente de la exposición de sus propios pensamientos, e incluso de los del autor, Platón. En el siglo de Pericles, las mujeres no solían frecuentar los banquetes más que para servir a los hombres y para distraerlos, sobre todo en la segunda parte de la reunión, y se trataba de cortesanas (heteras), o bien de bailarinas o de músicas. Los amigos o los miembros de un mismo grupo (hetería) decidían a veces reunirse en casa de unos y otros alternativamente, aportando la comida y la bebida entre todos. Pero casi siempre se celebraban los banquetes por invitación de alguien lo bastante rico como para correr con los gastos de la reunión. Estas invitaciones podían ser bastante improvisadas. Se encontraba a unos amigos en el ágora y se los invitaba a cenar. También podía ocurrir que un invitado llevara a uno de sus amigos por propia iniciativa, sin que lo hubieran invitado. Los parásitos de los que tanto se burlaron los poetas cómicos, buscaban siempre un pretexto para comer y beber bien. Solían comer tumbados, o más bien con las piernas extendidas, en un lecho, pero con el torso recto o ligeramente inclinado apoyado en cojines o almohadones, como se ve en tantas pinturas de vasos y bajorrelieves que representan escenas de banquetes. El número y la colocación de estos lechos era muy variable. En un mismo lecho podían estar dos e incluso tres invitados. Como en la actualidad, había problemas de y de etiqueta. Los lugares de honor eran los más próximos al anfitrión, que podía indicar personalmente a cada invitado el sitio que le correspondía, pero que no siempre lo hacía. Las mesas, pequeñas, eran portátiles. Podía haber una por comensal o por lecho. Las había cuadradas o rectangulares, o redondas, con tres patas. Los esclavos colocaban en ellas los platos en raciones ya preparadas en cuencos o en fuentes. En cuanto se instalaban los invitados, los criados les ofrecían el aguamanil y la jarra para que se lavaran las manos (quernips), práctica muy útil dado que luego comían con los dedos casi toda la comida. La cena comenzaba a menudo con el propoma, cuyo nombre podríamos traducir por «aperitivo». Se trataba de una copa de vino aromatizado de la que se bebía por turno antes de empezar a comer. No había servilletas, por lo cual se limpiaban con bolitas de miga de pan que luego tiraban con los huesos y demás desperdicios a los perros de la casa que circulaban por debajo de las mesas y los lechos. Algunos invitados, a los que sólo se espera para el simposio propiamente dicho, podían llegar después de la cena. Se empezaba a beber con las libaciones habituales en honor de los dioses, sobre todo de Dioniso, la «bondad divina» que ha dado el vino a los hombres. La libación consistía en beber una pequeña cantidad de vino puro y en rociar algunas gotas invocando el nombre del dios. Luego se cantaba un himno a Dioniso, y después se designaba, casi siempre al azar, con los dados, al «rey del banquete» (simposiarca) , cuya función principal consistía en fijar las proporciones de la mezcla del agua y el vino en la crátera y decidir cuántas copas debía vaciar cada invitado. Se acostumbraba a beber por la salud de todos los asistentes. El que desobedecía al rey del banquete debía cumplir una especie de castigo, por ejemplo bailar desnudo o dar tres vueltas a la habitación llevando en brazos a la tañedora de aulós, cuya presencia era obligada. A menudo los banquetes terminaban en medio de la embriaguez general, y las pinturas de los vasos muestran a mujeres que sostienen y llevan con dificultad a sus casas a los bebedores en estado lamentable. (es)
- In ancient Greece, the symposium (Greek: συμπόσιον symposion or symposio, from συμπίνειν sympinein, "to drink together") was a part of a banquet that took place after the meal, when drinking for pleasure was accompanied by music, dancing, recitals, or conversation. Literary works that describe or take place at a symposium include two Socratic dialogues, Plato's Symposium and Xenophon's Symposium, as well as a number of Greek poems such as the elegies of Theognis of Megara. Symposia are depicted in Greek and Etruscan art that shows similar scenes. In modern usage, it has come to mean an academic conference or meeting such as a scientific conference. The equivalent of a Greek symposium in Roman society is the Latin convivium. (en)
- Di Yunani Kuno, simposium (Yunani: συμπόσιον symposion, dari συμπίνειν sympinein, "untuk minum bersama") adalah sebuah pesta minum-minum. Karya-karya sastra yang menyebut atau mengambil tempat di sebuah simposium meliputi dua , Simposium karya Plato dan karya Xenofon, serta sejumlah puisi Yunani seperti . Simposia digambarkan dalam dan Yunani yang menunjukan adegan-adegan yang sama. Tempat yang sama dalam masyarakat Romawi adalah convivium yang berasal dari bahasa Latin. Dalam penggunaan modern, kata tersebut digunakan untuk menyebut sebuah atau pertemuan seperti konferensi saintifik. (in)
- Presso i Greci e i Romani, il simposio era quella pratica conviviale (da cui anche chiamato convivio), che faceva seguito al banchetto, durante la quale i commensali bevevano secondo le prescrizioni del simposiarca, intonavano canti conviviali (skólia), si dedicavano a intrattenimenti di vario genere (recita di carmi, danze, conversazioni, giochi ecc.). Scena di Simposio: musica e conversazione. Dalla Tomba del tuffatore. Museo Archeologico Nazionale di Paestum (it)
- シンポジウム (symposium) は、「研究発表会」「討論会」をさす言葉。 (ja)
- 심포지엄(Symposium)은 특정한 문제에 대하여 두 사람 이상의 전문가가 서로 다른 각도에서 의견을 발표하고 참석자의 질문에 답하는 형식의 토론회이다. '집단 토론 회의', '학술 토론 회의', '연구 발표회' 등으로 표현되기도 한다. 토의의 종류에는 심포지엄, 포럼, 패널 등이 있고 그 중에서 심포지엄은 강단식 토의법을 의미한다. 심포지엄은 그 특성상 학회 등에서 많이 쓰이고 사회자, 강사, 청중 등으로 구성된다. 고대 그리스의 향연(Συμπόσιον 알파벳으로 그리스어를 표기하면 symposion)에서 유래하는 말이다. (ko)
- Sympozjon (gr. Συμπόσιον symposion - wspólne picie) – w starożytnej Grecji część zebrania towarzyskiego - uczty, która następowała po głównym posiłku. (pl)
- Symposion, Oudgrieks: συμπόσιον / sumpósion, van σύν, sún, samen en πόσις, pósis, drinken, was een bijeenkomst van vrije mannen in het oude Griekenland. Het was een vorm van drinkgelag. Symposion vertalen als banket zou suggereren dat het alleen om een uitgelaten drink- en eetfestijn ging, maar voor de oude Grieken was de met elkaar gedeelde gezelligheid, verbonden met de goden en met de bijbehorende rituelen de kern van het symposion. (nl)
- Симпосий (др.-греч. συμπόσιον) — ритуализированное пиршество в Древней Греции, сопровождавшееся буйным весельем, важная составляющая мужского времяпрепровождения. Симпосий проводился после трапезы у домашнего алтаря и начинался с ритуального омовения рук и обрызгивания благовониями. Участники симпосия — симпосиасты — украшали себя и сосуды с вином венками из плюща, мирта и цветов. В качестве украшений также использовались белые и красные повязки, символизировавшие преданность богу Дионису. Первый глоток вина из чаши, пускаемой по кругу, выпивался в честь доброго духа — демона. Богам также полагалось вино, которое выплёскивалось из кубков под старинную культовую песню, посвящённую богу Аполлону, и музыкальное сопровождение флейтой. Роль виночерпиев обычно исполняли молодые юноши, в обязанности которых входило разносить вино среди собравшихся и разводить его водой. Во время симпосиев кифаристы и авлетки исполняли музыкальные произведения, а приглашённые танцоры, акробаты и певцы обоих полов услаждали взоры гостей. Сами гости тоже исполняли песни, называвшиеся . Ксенофан сообщает, что на симпосиях устраивались артистические представления, проводились конкурсы импровизированных речей и игры в сравнения, и разгадывались загадки. Принимать участие в симпосиях приглашались и гетеры. Симпосии славились своими играми. Наиболее популярной был так называемый «коттаб» (др.-греч. κότταβος), изображения которого сохранились на многих вазах, в том числе на знаменитом псиктере Ефрония из Государственного Эрмитажа. Во время этой игры участники выплескивали остатки вина из своих открытых сосудов (киликов или скифосов), пытаясь попасть в цель. В античное время существовало немало сосудов различных форм, получивших в современной литературе название сосудов «грязной шутки» (dirty tricks). Среди них были килики с отверстием в ножке, вино из которых неожиданно проливалось на пьющего, сосуды с двойным дном, сосуды, в конструкции которых использовался эффект сообщающихся сосудов, а вино то появлялось, то исчезало. Все эти сосуды использовались во время симпосиев, чтобы повеселить собравшихся на пирушке. Из числа присутствующих на симпосии выбирался симпосиарх. Он руководил пирушкой, следил за порядком и выбирал темы для бесед. От порядочного человека ожидалось, что, выпивая, он сохранит добродетели и самостоятельно найдёт дорогу домой. Единственные сохранившиеся письменные предписания по проведению симпосиев содержатся в «Законах» Платона. Одноимённое стихотворение Ксенофана Колофонского свидетельствует о том, что симпосии проводились ещё в VI в. до н. э. В описанной форме традиция симпосиев сохранялась до самого конца античного времени. (ru)
- Symposium är en vetenskaplig konferens. Ordet symposium kommer från grekiskans symposion, som betyder 'dryckeslag', av potos, 'dryck', men avser idag oftast akademiska konferenser – även de utan dryckesintag. (sv)
- Simpósio (em grego: συμπόσιον, transl. sympósion) é um termo que se referia, na Grécia Antiga, a uma festa onde se bebia (o verbo grego sympotein significa "beber junto"), geralmente realizada depois de um banquete, e durante a qual eram travados diálogos e conversas intelectuais, enquanto escravos ou empregados faziam apresentações de música e dança. Recentemente o termo passou a designar qualquer , ou um estilo de aula, ministrada em universidades, que segue um formato abertamente discursivo e não o formato tradicional de uma palestra ou perguntas e respostas. As elegias simpóticas de e dois diálogos socráticos, o Simpósio de Platão e o Simpósio de Xenofonte, descrevem os simpósios em seu significado original. (pt)
- Симпо́сій (дав.-гр. συμπόσιον, сюмпозіон, від συμπίνειν, сюмпінейн — «пити разом») — ритуалізований бенкет у Стародавній Греції, що супроводжувався буйними веселощами — важлива складова чоловічого дозвілля. Симпосій проходив в окремій круглій кімнаті в центрі будинку, яка називалася андрон (букв. "чоловіча кімната"). Стіни андрону були декоровані фресками. У кімнаті були також дивани з подушками,які дозволяли розміщуватися по двоє. Єдиними представницями жіночої статі були рабині - флейтистки, танцівниці, повії. Симпосій проводився після трапези біля домашнього вівтаря і починався з ритуального обмивання рук і оббризкування пахощами. Учасники сімпосія — симпосіасти — прикрашали себе і посудини з вином вінками з плюща, мирта і квітів. Як прикраси також використовувалися білі та червоні пов'язки, що символізували відданість богу Діонісу. Перший ковток вина з чаші, яка передавалася по колу, випивали на честь доброго духа — демона. Богам також належало вино, яке вихлюпувалося з кубків під старовинну культову пісню, присвячену богу Аполлону і виконувану під музичний супровід флейти. Роль чашників зазвичай виконували молоді юнаки, в обов'язки яких входило розносити вино серед присутніх і розводити його водою. Під час симпосіїв кіфаристки і флейтистки виконували музичні твори, а запрошені танцюристи, акробати і співаки обох статей потішали погляди гостей. Самі гості теж виконували пісні, які називалися . Ксенофан повідомляє, що на симпосіях влаштовувалися артистичні вистави, проводилися конкурси імпровізованих промов й ігри з порівняння і розгадування загадок. Для участі у сімпосіях запрошувалися й гетери. Симпосіі славилися своїми іграми. Найпопулярнішим був, так званий, «коттаб» (грец. Κότταβος), зображення якого збереглося на багатьох вазах, у тому числі на знаменитому псиктері Ефронія з Державного Ермітажу, Санкт-Петербург. Під час цієї гри учасники випліскували залишки вина зі своїх відкритих посудин (кіліксів або скіфосів), намагаючись влучити в ціль. В античні часи існувало чимало посудин різних форм, які отримали у сучасній літературі назву судин «брудних жартів» (брудних трюків). Серед них були кілікси із отвором у ніжці, вино з яких несподівано проливалося на того, хто пив; посудини з подвійним дном; посудини, у конструкції яких використовувався ефект сполучених посудин, відтак вино то з'являлося, то зникало. Всі ці судини використовувалися під час симпосіїв, щоб повеселити присутніх на бенкеті. Із числа присутніх на симпосії обирався симпосіарх. Він керував бенкетом, стежив за порядком і обирав теми для бесіди. Від порядної людини очікувалося, що випиваючи, він збереже чесноти і самостійно знайде дорогу додому. Єдині збережені донині письмові приписи щодо проведення симпосіїв містяться у «Законах» Платона. Однойменний вірш Ксенофана Колофонського свідчить про те, що симпосії проводилися ще в 6 століття до н. е. В описаній формі традиція симпосіїв зберігалася до самого кінця античного часу. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- سِمبوزيوم تعبير إغريقي (باليونانية: συμπόσιον) وتعني الشرب الجماعي، وكان جزءًا من مأدبة تُقام بعد المأدبة، بالشرب من أجل المتعة مصحوبًا بالموسيقى أو الرقص أو الحفلات أو المحادثة. في الاستخدام الحديث، فقد أصبح يعني مؤتمرًا أو اجتماعًا أكاديميًا مثل مؤتمر علمي. ما يعادل سِمبوزيوم يوناني في المجتمع الروماني هو الكونفيفيوم اللاتيني. (ar)
- Der altgriechische Ausdruck Symposion (griechisch συμπόσιον sympósĭon; spätlateinisch symposium) steht sinngemäß für „gemeinsames, geselliges Trinken“. Aus der Bedeutung für gesellige Treffen hat sich später der Begriff Symposium (Pl. Symposien) für wissenschaftliche Konferenzen entwickelt. (de)
- Di Yunani Kuno, simposium (Yunani: συμπόσιον symposion, dari συμπίνειν sympinein, "untuk minum bersama") adalah sebuah pesta minum-minum. Karya-karya sastra yang menyebut atau mengambil tempat di sebuah simposium meliputi dua , Simposium karya Plato dan karya Xenofon, serta sejumlah puisi Yunani seperti . Simposia digambarkan dalam dan Yunani yang menunjukan adegan-adegan yang sama. Tempat yang sama dalam masyarakat Romawi adalah convivium yang berasal dari bahasa Latin. Dalam penggunaan modern, kata tersebut digunakan untuk menyebut sebuah atau pertemuan seperti konferensi saintifik. (in)
- Presso i Greci e i Romani, il simposio era quella pratica conviviale (da cui anche chiamato convivio), che faceva seguito al banchetto, durante la quale i commensali bevevano secondo le prescrizioni del simposiarca, intonavano canti conviviali (skólia), si dedicavano a intrattenimenti di vario genere (recita di carmi, danze, conversazioni, giochi ecc.). Scena di Simposio: musica e conversazione. Dalla Tomba del tuffatore. Museo Archeologico Nazionale di Paestum (it)
- シンポジウム (symposium) は、「研究発表会」「討論会」をさす言葉。 (ja)
- 심포지엄(Symposium)은 특정한 문제에 대하여 두 사람 이상의 전문가가 서로 다른 각도에서 의견을 발표하고 참석자의 질문에 답하는 형식의 토론회이다. '집단 토론 회의', '학술 토론 회의', '연구 발표회' 등으로 표현되기도 한다. 토의의 종류에는 심포지엄, 포럼, 패널 등이 있고 그 중에서 심포지엄은 강단식 토의법을 의미한다. 심포지엄은 그 특성상 학회 등에서 많이 쓰이고 사회자, 강사, 청중 등으로 구성된다. 고대 그리스의 향연(Συμπόσιον 알파벳으로 그리스어를 표기하면 symposion)에서 유래하는 말이다. (ko)
- Sympozjon (gr. Συμπόσιον symposion - wspólne picie) – w starożytnej Grecji część zebrania towarzyskiego - uczty, która następowała po głównym posiłku. (pl)
- Symposion, Oudgrieks: συμπόσιον / sumpósion, van σύν, sún, samen en πόσις, pósis, drinken, was een bijeenkomst van vrije mannen in het oude Griekenland. Het was een vorm van drinkgelag. Symposion vertalen als banket zou suggereren dat het alleen om een uitgelaten drink- en eetfestijn ging, maar voor de oude Grieken was de met elkaar gedeelde gezelligheid, verbonden met de goden en met de bijbehorende rituelen de kern van het symposion. (nl)
- Symposium är en vetenskaplig konferens. Ordet symposium kommer från grekiskans symposion, som betyder 'dryckeslag', av potos, 'dryck', men avser idag oftast akademiska konferenser – även de utan dryckesintag. (sv)
- Simpòsium o simposi (de l'antic grec συμπόσιον symposion o symposio, de συμπίνειν sympinein, "beure plegats", arribat al català com a manlleu directe del llatí) era el nom donat pels grecs a la reunió que gairebé sempre seguia al sopar, quan es bevia pel plaer de fer-ho i s’acompanyava de música, dansa, poesia o conversa. (ca)
- Symposion (řecky συμπόσιον, symposion – „společná pitka“; ze συμπίνειν, sympinein – „pít spolu“; latinsky convivium) bylo ve starém Řecku a Římě důležitou společenskou institucí. Bylo to fórum pro muže dobrého původu, kteří mohli debatovat, intrikovat, chvástat se nebo prostě popíjet a bavit se s ostatními. Symposion se často konalo na oslavu uvedení mladých mužů do aristokratické společnosti, ale také při jiných zvláštních příležitostech, jakými byla například vítězství ve sportovních či básnických soutěžích. (cs)
- Στην αρχαία Ελλάδα το συμπόσιο (συν+πίνειν) ήταν μια διαδεδομένη συνήθεια. Μια συγκέντρωση φίλων, ή ένα πάρτυ όπως θα λέγαμε σήμερα.Σε ορισμένα από αυτά, οι συμμετέχοντες συνεισέφεραν ή οικονομικά, ή με τρόφιμα, τα οποία και λέγονταν "συμβολές". Ο Όμηρος τα αποκαλεί "εράνους", ενώ γνωστές είναι οι αρχαίες σχετικές φράσεις "δειπνείν από συμβολών", ή "δείπνον από σπυρίδος". (el)
- Forumo - Seminario - Kolokvo - Konferenco - Kongreso La nomo "simpozio" devenas de la greka: la greka verbo "sympotein" signifas "trinki kune". Simpozio estis en Antikva Grekio ĉe la helenoj postmanĝa drinkado kun muziko, dancoj de artistinoj, konversacio ktp. Estas notinde ke la hetajroj ne nur estis la nuraj virinoj kiuj rajtis partopreni en la simpozioj, sed krome ties opinioj kaj kredoj estis tre respektataj de la viroj. La ekvivalento de greka simpozio en romia socio estas la latina convivium. Simpozio estas unu el la verkoj de Platono. (eo)
- El simposio (del griego clásico συμπόσιον, transliterado symposion, «simposio») era común entre los antiguos griegos, a quienes les gustaba mucho la alegría de los banquetes con motivo de las fiestas familiares, las fiestas de la ciudad o cualquier otro acontecimiento digno de celebrarse: éxitos diversos, sobre todo en los concursos de los poetas o de los atletas, la llegada o la partida de un amigo. Este rito era celebrado también por los fenicios y otros pueblos del mundo semítico noroccidental, que lo llamaban «marzeaḥ». El ugarítico, el hebreo, el fenicio, el púnico y el arameo tienen el término «marzeaḥ» para designar la celebración litúrgica de un banquete en el que se hace un sacrificio en honor de una divinidad. (es)
- In ancient Greece, the symposium (Greek: συμπόσιον symposion or symposio, from συμπίνειν sympinein, "to drink together") was a part of a banquet that took place after the meal, when drinking for pleasure was accompanied by music, dancing, recitals, or conversation. Literary works that describe or take place at a symposium include two Socratic dialogues, Plato's Symposium and Xenophon's Symposium, as well as a number of Greek poems such as the elegies of Theognis of Megara. Symposia are depicted in Greek and Etruscan art that shows similar scenes. (en)
- Simpósio (em grego: συμπόσιον, transl. sympósion) é um termo que se referia, na Grécia Antiga, a uma festa onde se bebia (o verbo grego sympotein significa "beber junto"), geralmente realizada depois de um banquete, e durante a qual eram travados diálogos e conversas intelectuais, enquanto escravos ou empregados faziam apresentações de música e dança. Recentemente o termo passou a designar qualquer , ou um estilo de aula, ministrada em universidades, que segue um formato abertamente discursivo e não o formato tradicional de uma palestra ou perguntas e respostas. (pt)
- Симпосий (др.-греч. συμπόσιον) — ритуализированное пиршество в Древней Греции, сопровождавшееся буйным весельем, важная составляющая мужского времяпрепровождения. Симпосий проводился после трапезы у домашнего алтаря и начинался с ритуального омовения рук и обрызгивания благовониями. Участники симпосия — симпосиасты — украшали себя и сосуды с вином венками из плюща, мирта и цветов. В качестве украшений также использовались белые и красные повязки, символизировавшие преданность богу Дионису. Первый глоток вина из чаши, пускаемой по кругу, выпивался в честь доброго духа — демона. Богам также полагалось вино, которое выплёскивалось из кубков под старинную культовую песню, посвящённую богу Аполлону, и музыкальное сопровождение флейтой. (ru)
- Симпо́сій (дав.-гр. συμπόσιον, сюмпозіон, від συμπίνειν, сюмпінейн — «пити разом») — ритуалізований бенкет у Стародавній Греції, що супроводжувався буйними веселощами — важлива складова чоловічого дозвілля. Симпосій проходив в окремій круглій кімнаті в центрі будинку, яка називалася андрон (букв. "чоловіча кімната"). Стіни андрону були декоровані фресками. У кімнаті були також дивани з подушками,які дозволяли розміщуватися по двоє. Єдиними представницями жіночої статі були рабині - флейтистки, танцівниці, повії. (uk)
|
