| dbo:abstract
|
- Ránové (německy Ranen), někdy také zváni jako Rujánci (německy Rujanen), byl polabský západoslovanský kmen sídlící na ostrově Rujána a přilehlé pevnině v dnešním severovýchodním Německu. V této oblasti se Ránové poprvé objevili během 9. století a stali se jedním z nejmocnějších kmenů sídlícím mezi Labem a dolní Vislou. Ránové byli posledními z Polabských Slovanů, kteří se drželi svého původního náboženství, a to až do roku 1168, kdy bylo dobyto jejich hradiště Arkona coby poslední bašta odporu dánským králem Valdemarem I. a připojeni k Dánsku jako vazalské Rujánské knížectví. Náboženským centrem pohanských Ránů byl Svantovítův v hradišti Arkona, ale jeho věhlas dosahoval mnohem dál k okolním polabským kmenům a sousedům. Odtud pramenila také politická moc Arkony, přestože knížecím sídlem byla Korenica. Svantovítův velekněz byl fakticky nejmocnější osobou na ostrově, mocnější než samotný kníže, a k tomu disponoval také vojenskou silou v podobě početné družiny jezdců. (cs)
- Die Ranen (auch Rujanen, Ruani, Rugini) waren ein westslawisches Volk auf der Insel Rügen und dem umliegenden Festland. (de)
- The Rani or Rujani (German: Ranen, Rujanen) were a West Slavic tribe based on the island of Rugia (Rügen) and the southwestern mainland across the Strelasund in what is today northeastern Germany. The Rani tribe emerged after the Slavic settlement of the region in the ninth century, and ranked among the most powerful of several small Slav tribes between the Elbe and lower Vistula rivers before the thirteenth century. They were among the last tribes to hold to Slavic paganism, and the influence of their religious center at Arkona reached far beyond their tribal borders. In 1168, the Rani were defeated by King Valdemar I of Denmark, and his adviser Absalon, Bishop of Roskilde, resulting in the conversion of the region to Christianity. In the course of the Ostsiedlung of the thirteenth century, the tribe was assimilated by German and Danish settlers and the Rani were gradually Germanised. The Principality of Rugia remained Danish until 1325. (en)
- Les Ranes, ou Rugiens, étaient un ancien peuple slave occidental qui vivait sur l'île de Rügen et sur la terre ferme de l'autre côté du Strelasund, dans ce qui est aujourd'hui le nord-est de l'Allemagne. La tribu des Ranes émergea après l'installation de peuples slaves en Poméranie au haut Moyen Âge, et compta parmi les plus puissantes des diverses petites tribus slaves qui vivaient entre l'Elbe et la Vistule inférieure avant le XIIIe siècle. Ils furent parmi les derniers à rester attachés à leur paganisme, l'influence de leur centre de culte de Kap Arkona s'étendant bien au-delà des limites tribales. (fr)
- Rani atau Rujani (bahasa Jerman: Ranen, Rujanen) adalah suku Slavia Barat yang pernah menghuni pulau Rugia (Rügen) dan wilayah daratan Jerman timur laut di seberang . Suku Rani bangkit dari permukiman Slavia di kawasan tersebut pada abad ke-9. Mereka adalah salah satu suku terakhir yang menganut kepercayaan paganisme Slavia. Pengaruh pusat pemujaan dewa mereka di Arkona tersebar hingga ke luar wilayah suku ini. Pada tahun 1168, suku Rani dikalahkan oleh Raja Denmark Valdemar I dan penasihatnya, (Uskup Roskilde), sehingga wilayah suku Rani dikristenkan dan Kepangeranan Rugia didirikan. Pada abad ke-13, suku ini diasimilasi secara perlahan oleh pendatang Jerman dan Denmark pada masa Ostsiedlung. Wilayah Kepangeranan Rugia tetap menjadi negara vasal Denmark hingga tahun 1325. (in)
- ラーン人あるいはリュギア人（英：Rani, Rujyani 独：Ranen, Rujanen）は今日のドイツ北東部、1500年前はゲルマン系（en:Rugi）の領地だったリューゲン島及び南西に隣接するドイツ本土のシュトラールズントを本拠地とする西スラヴ人の部族の1つであった。ラーン人は神聖ローマ帝国の東方植民（en:Ostsiedlung）が始まる11世紀から12世紀にかけて最も力のあるスラヴ人の一族であり、キリスト教化及びドイツ同化に抵抗しスラヴの信仰を守ろうとした最後のスラヴ人でもあった。 (ja)
- I Rani (Ranen in lingua tedesca; Rujanen, in lingua slava cioè "rossi") erano un popolo di slavi occidentali insediato sull'isola di Rügen, nel mar Baltico, e nei dintorni sulla terraferma. (it)
- Ranowie, inaczej Rugianie (z niem.) albo Rujanie (w dial. rugijskim Rȯjane, Rāne), zachodniosłowiańskie plemię połabskie zamieszkujące we wczesnym średniowieczu wyspę Rugię (połabskie Rana) i pobliskie ziemie na stałym lądzie (obecnie Meklemburgia-Pomorze Przednie w Niemczech). Plemię miało dwie stolice: władyki świeckiego w Gardźcu (niem. Garz) oraz żercy kultu pogańskiego boga Świętowita (połabski Svątevit czytaj swantewit) w Arkonie – jednym z najznamienitszych sanktuariów Słowiańszczyzny zachodniej. W roku 954 wybuchło wielkie słowiańskie powstanie antygermańskie koalicji Obodrzytów i Wieletów, w którym Ranowie wsparli siły germańskie. Sojusz mający zapewnić Ranom przetrwanie nie uchronił ich jednak od zagłady. Ten ostatni bastion Słowian zachodnich został zniszczony przez wojska pod wodzą duńskiego króla Waldemara I Wielkiego i biskupa Roskilde Absalona w 1168 roku. Pierwsza wyprawa, którą dowodził Absalon, wyruszyła w roku 1160. W sumie krucjata trwała 8 lat i zakończyła się podbiciem Rugii oraz zrujnowaniem rańskiej Arkony w roku 1168. Dokładnie 12 czerwca 1168 roku duński król Waldemar rozkazał spalić ostatnią pogańską świątynię Słowian – sanktuarium Świętowita, zagarniając jako łup wojenny jego skarbiec składający się z ofiar wielu pokoleń wiernych. Kilka dni później bez walki poddał się także gród w Gardźcu. Ranowie zostali przymusowo ochrzczeni, a ich terytorium włączone do diecezji Roskilde bullą papieża Aleksandra III w roku 1169. Ówcześni wodzowie Ranów, Jaromar I i Tesław, złożyli hołd królowi i stali się pierwszymi wasalnymi wobec Danii książętami rugijskimi.W roku 1170 Waldemar i Absalon rozbili kolejny pogański gród – leżący nieco dalej na wschód Dievenow (Dziwnów?) na Wolinie. Ostatnia kobieta władająca językiem Ranów, Hulicina, mieszkająca na Rugii zmarła w 1404 roku. (pl)
- Руя́не (нем. Rujanen) или раны (полабск. Rani) — ободриты о. Рюген (полабск. Rana, лат. Rugia, Ruzia) и прилегающего побережья континента. (ru)
- Руя́ни, або рани — західнослов'янське плем'я, що заселяло з VI століття острів Рюген (Руян; Ругія). У період середньовіччя слов'яни (так звані полабські слов'яни) заселяли острів Рюген та землі материка на південний захід від острова через Штрелазунд; землі нинішньої східної, північної і північно-західної Німеччини. Плем'ям руян правили князі, що жили у фортецях. Релігійним центром руян було святилище Аркона, в якому шанувався бог Святовит. Були й інші боги: «Чорнобог» з його храмом на півострові Ясмунд біля сьогоднішнього Загард (нім. Sagard), далі були (нім. Rugievit), Поревіт і Поренут з храмами у релігійному центрі Чаренза, та інших богів і їхніх храмів по всій області Ранів. Вони були одним з найпотужніших племен серед дрібніших слов'янських, які жили між Ельбою і Віслою до ХІІІ-го століття, і були одними з останніх, хто тримався за своє слов'янське язичництво (їхній релігійний центр на мисі Аркона мав вплив далеко за межами їхніх племінних кордонів). Їхній релігійний центр розміщувався в найбільш північній частині півострова Віттов. Цей храм збирав данину не тільки з руянів, але з усіх балтійських венедів поза Ретрою(який був головним релігійним центром раніше, і був знищений німецьким рейдом в 1068—1069 роках). Руяни, мабуть, входили до військово-племінного союзу ободритів. Руяни розмовляли діалектом полабської мови, який належить до Лехітської групи мов. Основним заняттям руян було скотарство, землеробство і рибальство. За даними археології, руяни мали розгалужені торговельні зв'язки зі Скандинавією і Прибалтикою, а також вели війни з сусідами, захищаючи свою територію. Наприклад, деякі провінції Данії, до короля Вальдемара I, платили данину руянам, що й стало однією з причин воєн, які Вальдемар I вів з ними. У ході цих війн руяни втратили свою незалежність в 1168, їхня культова фортеця Аркона була зруйнована, святилище Святовита знищено. Як стверджують данські літописи, князь руян Яромар (Яромир) став васалом данського короля, а острів — частиною єпископства Роскілле. До цього періоду належить перше насильницьке навернення руян в християнство. У 1234 році руяни звільнилися від данського панування і розширили свої володіння на узбережжі сучасної німецької землі Мекленбург — Передня Померанія, заснувавши місто, відоме нині як Штральзунд (по-поморськи Strzélowò, по-польськи Strzałów). У 1282 році князь Віцлав II уклав з королем Німеччини Рудольфом I угоду, отримавши Рюген в довічне володіння разом з титулом імперського егермейстера. Далі слов'яни Рюгена, перебуваючи у складі різних німецьких державних утворень, протягом наступних кількох століть поступово повністю онімечилися. У 1325 році помер останній князь руянський Віцлав (колишній міннезінгер, що створив ряд ліричних пісень і дидактичних віршів-шпрухів). У 1404 році померла Гуліцина, яка, разом зі своїм чоловіком, належала до останніх жителів Руяна, які мовили по-слов'янському.. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die Ranen (auch Rujanen, Ruani, Rugini) waren ein westslawisches Volk auf der Insel Rügen und dem umliegenden Festland. (de)
- ラーン人あるいはリュギア人（英：Rani, Rujyani 独：Ranen, Rujanen）は今日のドイツ北東部、1500年前はゲルマン系（en:Rugi）の領地だったリューゲン島及び南西に隣接するドイツ本土のシュトラールズントを本拠地とする西スラヴ人の部族の1つであった。ラーン人は神聖ローマ帝国の東方植民（en:Ostsiedlung）が始まる11世紀から12世紀にかけて最も力のあるスラヴ人の一族であり、キリスト教化及びドイツ同化に抵抗しスラヴの信仰を守ろうとした最後のスラヴ人でもあった。 (ja)
- I Rani (Ranen in lingua tedesca; Rujanen, in lingua slava cioè "rossi") erano un popolo di slavi occidentali insediato sull'isola di Rügen, nel mar Baltico, e nei dintorni sulla terraferma. (it)
- Руя́не (нем. Rujanen) или раны (полабск. Rani) — ободриты о. Рюген (полабск. Rana, лат. Rugia, Ruzia) и прилегающего побережья континента. (ru)
- Ránové (německy Ranen), někdy také zváni jako Rujánci (německy Rujanen), byl polabský západoslovanský kmen sídlící na ostrově Rujána a přilehlé pevnině v dnešním severovýchodním Německu. V této oblasti se Ránové poprvé objevili během 9. století a stali se jedním z nejmocnějších kmenů sídlícím mezi Labem a dolní Vislou. Ránové byli posledními z Polabských Slovanů, kteří se drželi svého původního náboženství, a to až do roku 1168, kdy bylo dobyto jejich hradiště Arkona coby poslední bašta odporu dánským králem Valdemarem I. a připojeni k Dánsku jako vazalské Rujánské knížectví. (cs)
- The Rani or Rujani (German: Ranen, Rujanen) were a West Slavic tribe based on the island of Rugia (Rügen) and the southwestern mainland across the Strelasund in what is today northeastern Germany. The Rani tribe emerged after the Slavic settlement of the region in the ninth century, and ranked among the most powerful of several small Slav tribes between the Elbe and lower Vistula rivers before the thirteenth century. They were among the last tribes to hold to Slavic paganism, and the influence of their religious center at Arkona reached far beyond their tribal borders. (en)
- Les Ranes, ou Rugiens, étaient un ancien peuple slave occidental qui vivait sur l'île de Rügen et sur la terre ferme de l'autre côté du Strelasund, dans ce qui est aujourd'hui le nord-est de l'Allemagne. (fr)
- Rani atau Rujani (bahasa Jerman: Ranen, Rujanen) adalah suku Slavia Barat yang pernah menghuni pulau Rugia (Rügen) dan wilayah daratan Jerman timur laut di seberang . Suku Rani bangkit dari permukiman Slavia di kawasan tersebut pada abad ke-9. Mereka adalah salah satu suku terakhir yang menganut kepercayaan paganisme Slavia. Pengaruh pusat pemujaan dewa mereka di Arkona tersebar hingga ke luar wilayah suku ini. (in)
- Ranowie, inaczej Rugianie (z niem.) albo Rujanie (w dial. rugijskim Rȯjane, Rāne), zachodniosłowiańskie plemię połabskie zamieszkujące we wczesnym średniowieczu wyspę Rugię (połabskie Rana) i pobliskie ziemie na stałym lądzie (obecnie Meklemburgia-Pomorze Przednie w Niemczech). Plemię miało dwie stolice: władyki świeckiego w Gardźcu (niem. Garz) oraz żercy kultu pogańskiego boga Świętowita (połabski Svątevit czytaj swantewit) w Arkonie – jednym z najznamienitszych sanktuariów Słowiańszczyzny zachodniej. (pl)
- Руя́ни, або рани — західнослов'янське плем'я, що заселяло з VI століття острів Рюген (Руян; Ругія). У період середньовіччя слов'яни (так звані полабські слов'яни) заселяли острів Рюген та землі материка на південний захід від острова через Штрелазунд; землі нинішньої східної, північної і північно-західної Німеччини. Плем'ям руян правили князі, що жили у фортецях. Релігійним центром руян було святилище Аркона, в якому шанувався бог Святовит. Руяни, мабуть, входили до військово-племінного союзу ободритів. Руяни розмовляли діалектом полабської мови, який належить до Лехітської групи мов. (uk)
|
