Трабуль
Трабу́ль (фр. traboule) — в деяких містах Франції, насамперед — в Ліоні, пішохідний прохід крізь квартал, що дозволяє потрапити з однієї вулиці на іншу або з однієї будівлі в іншу. Іноді трабуль являє собою просто вузький коридор всередині будівлі або прохід між будинками, але інколи це складна архітектурна споруда зі сходами (часом складаються з декількох прольотів), критими галереями тощо.
Трабуль — діалектальне ліонське слово[1]. Походить від діалектального дієслова trabouler (перетинати), яке в свою чергу походить від вульгарної латини trabulare, від класичної латини transambulare (значення те саме)[2].
Час появи перших трабулей достеменно невідомий. Відомо тільки, що в IV сторіччі столиця Галлії Луґдунум, як в той час називали Ліон, як і вся Імперія, перебуває в глибокій кризі. Через те, що акведуки припиняють працювати, проживати і надалі на колишньому місці (на вершині пагорба, що пізніше назвуть Фурв'єром) стає неможливо. Жителі змушені перебиратися до підніжжя пагорба — на берег річки Сони, з якої можна брати воду. Будинки будуються обабіч двох паралельних вулиць, а для проходу з однієї вулиці на іншу і для доступу до води в домівках робляться трабулі. Однак ця гіпотеза не ґрунтується на якихось письмових джерелах, а являє собою лише спробу реконструкції подій, що відбувалися півтори тисячі років тому[3].
Пізніше, коли питну воду стали брати переважно з колодязів, а самі криниці робити у внутрішніх дворах будинків, трабулі стали забезпечувати доступ до криниць для жителів сусідніх будинків[4].
Деякі трабулі являють собою просто коридор, до якого ведуть двері з житлових приміщень. В окремих випадках існують кілька входів до трабулів — одні для знаті, інші — для черні (як, наприклад, у трабулі в будинку № 24 вулицею Сен-Жан (фр. 24, Rue St Jean)[3].
Після початку масової забудови XIX сторіччя пагорбу Круа-Русс, де розміщувалися майстерні з виробництва шовку і жили ткачі, трабулі стали також виконувати роль найпрямішого шляху з пагорба до центру міста — тут вони являли собою не тільки коридори, але й сходи. Навіть коли 1862 року на Круа-Руссе відкрився перший в світі фунікулер, що дозволяв без зусиль діставатися на вершину пагорба, спускатися донизу все одно воліли трабулями[4].
За часів нацистської окупації під час Другої світової війни трабулі стали гарною підмогою для бійців Опору, дозволяючи швидко і непомітно пересуватися містом[4].
Трабулями знамениті передусім старі квартали Ліона (Круа-Русс, Прескіль, Старий Ліон), де існують близько п'ятисот трабулей[5], що зв'язують 230 вулиць[6]. Але трабулі є також в старих кварталах міст Безансон, Вільфранш-сюр-Сон, Марсель, Нант, Сент-Етьєн, Шамбері та інших, хоча в деяких з перелічених міст вони можуть носити іншу діалектну назву[7].
Деякі ліонські трабулі є загальнодоступними проходами, проте інші є приватною власністю. Для того щоб зробити цю частину історичної спадщини міста доступною, між міською владою та багатьма власниками підписані угоди, згідно з якими місто бере на себе частину витрат з освітлення, прибирання і ремонту трабулей, а власники за це забезпечують безперешкодний доступ до трабулей в обумовлений час (зазвичай — з 7:00 до 19:00 або до 20:00)[8].
- Довга трабуль (фр. Longue traboule) — як випливає з назви, найдовша з існуючих нині трабулей. Вона перетинає чотири внутрішні двори і чотири будівлі. Вхід в трабуль — в будинку № 54 вулицею Сен-Жан (фр. 54, Rue Saint-Jean), вихід — в будинку № 27 вулицею Беф (фр. 27, Rue du Boeuf)[9].
- Трабуль Рожевої вежі (фр. Traboule de la Tour Rose) — трабуль в районі Старий Ліон — до складу трабулі входить красива вежа рожевого кольору, всередині якої знаходяться гвинтові сходи. Вхід до трабулі знаходиться в будинку № 16 вулицею Беф (фр. 16, Rue du Boeuf)[10].
- Двір ворасів (фр. Cour de Voraces) — ймовірно, найвідоміша трабуль на схилах пагорба Круа-Русс в будинку будівлі 1840 року[11]. Являє собою відкриту 6-пролітну сходову галерею, що сполучає будинок № 9 площею Кольбер (фр. 9, Place Colbert) з будинком № 14 на підйомі Сен-Себастьян (фр. 14, Montée de Saint-Sébastien) і з будинком № 29 вулицею Імбер-Коломес (фр. 29, Rue Imbert-Colomès)[12].
-
Вхід до Довгої трабулі з боку вулиці Беф
-
Довга трабуль
-
За цими дверима криється Довга трабуль
-
Трабуль Рожевої вежі
-
Трабуль Рожевої вежі
-
Кур-де-ворас
-
Ліонська трабуль
-
Ліонська трабуль
-
Ліонська трабуль
-
Ліонська трабуль
- ↑ (фр.) Larousse. Dictionnaire de français. Traboule.
- ↑ (фр.) Centre National de Ressources Textuelles et Lexicales. Traboule.
- ↑ а б (фр.) Les Traboules de Lyon. L'histoire des traboules.
- ↑ а б в (фр.) Only Lyon. Histoire des traboules de Lyon. [Архівовано 26 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ (фр.) Gérald Gambier. Cours et traboules de Lyon. Lyon : Éditions la Taillanderie, coll. " Pluriels ", 20 mars 2005, 64 p. (ISBN 2876292645)
- ↑ (фр.) Les Traboules de Lyon. Liste des rues à traboules.
- ↑ (фр.) Only Lyon. Qu'est ce qu'une traboule ? [Архівовано 11 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ (фр.) Only Lyon. Les conventions des traboules à Lyon [Архівовано 25 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ (фр.) Lyon. Site officiel. Les traboules du Vieux Lyon [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ (фр.) Lyon Visite. Vieux Lyon, visites des traboules et des cours Renaissance.
- ↑ (фр.) Charles Delfante et Jean Pelletier. Atlas historique du grand Lyon.
- ↑ (фр.) Lyon. Site officiel. Cour des Voraces — les traboules des pentes de la Croix-Rousse. [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |