| dbo:abstract
|
- شتيفان الثالث الملقب بـ«شتيفان الكبير» (بالرومانية: Ştefan cel Mare) أو «شتيفان الكبير والقديس» (بالرومانية: Ștefan cel Mare și Sfânt) ملك روماني، محرر الأراضي المولدوفية. ولد عام 1433 في بورزيشت، مقاطعة باكاو، وتوفي في مدينة سوتشافا عام 1504 حيث نقلت رفاته إلى دير بوتنا في مقاطعة سوتشافا. يعتبر بطل تاريخي قومي في رومانيا ومولدوفا. منحه البابا سيكتوس الرابع لقب بطل المسيح، كما يعتبر قديسًا معترفًا به من قبل الكنيسة الرومانية الأرثوذكسية منذ عام 1992 م. وتقول الأسطورة أنه قام ببناء دير في كل منطقة قام بمعركة فيها. عزم شتيفان إعادة فرض سيطرته على تشيليا، والتي كانت ميناءً مهمًا في منطقة نهر الدانوب، مما أوصله إلى نزاع مع كل من هنغاريا وولاشيا. حاصر البلدة خلال فترة الغزو العثماني لـ والاشيا عام 1462، إلا أنه تعرض لجروعٍ بالغة أثناء الحصار. بعد سنتين، أطبق سيطرته على البلدة. وعد شتيفان بدعم قادة اتحاد الأمم الثلاثة لترانسلفانيا ضد ماتياس كورفينوس، ملك هنغاريا، عام 1467. غزا كورفينوس مولدافيا، إلا أن شتيفان تصدى لهم في معركة بايا. هاجم بيتر أرون مولدافيا تحت دعمٍ هنغاري في شهر ديسمبر من عام 1470، إلا أن شتيفان تصدى له وأعدمه برفقة مجموعة من النبلاء المؤيدين له. استعاد شتيفان الحصون القديمة وبنى حصونًا جديدة أيضًا. مما طّور من النظام الدفاعي لمولدافيا كما عزز الإدارة المركزية لها. هدد التوسع العثماني الموانئ المولدافية في منطقة البحر الأسود. في عام 1473، توقف شتيفان عن دفع الجزية للسلطان العثماني وأطلق سلسلة من الحملات ضد والاشيا بهدف استبدال حُكّامها -الذين قبلوا سيادة السلطان العثماني- مع حاميته. إلا أن كل أمير استولى على العرش بدعمٍ من شتيفان أُجبر لاحقًا على مبايعة السلطان. تمكن شتيفان أخيرًا من هزيمة جيش كبير من العثمانيين في معركة فالسوي عام 1475. أُشير إلى شتيفان باسم «بطل المسيح» من قبل البابا سيكتوس الرابع، على الرغم من أن آمال مولدافيا بدعمٍ عسكري لم تتحقق. في السنة التالية، جابه السلطان العثماني محمد الثاني شتيفان في معركة الوادي الأبيض، إلا أن نقص المؤن وتفشي الوباء أجبره على الانسحاب من مولدافيا. مستغلين الهدنة مع ماتياس كورفينوس، أطبق العثمانيون سيطرتهم على تشيليا، (حلفاؤهم من تتار القرم) عام 1483. على الرغم من تقديم كورفينوس مقاطعتين من ترانسلفانيا إلى شتيفان، دفع الأمير المولدافي الجزية لكازيمير، والذي توعد له بالدعم اللازم لاستعادة كل من تشيليا وسيتاتيا ألبو (القلعة البيضاء). فشلت جهود شتيفان في محاولته استعادة كلا الميناءين. في عام 1486، عاود إلى دفع جزية للعثمانيين. خلال السنوات اللاحقة، بُنيت العديد من الكنائس الحجرية والأديرة في مولدافيا، والتي ساهمت في تطوير العمارة المولدافية. أراد خليفة كاسيمير الرابع، جون الأول ألبيرت، منح مولدافيا إلى أخيه الأصغر زغمونت الأول، إلا أن علاقته مع شتيفان منعته من غزو مولدافيا لسنوات. شن جون ألبيرت هجومًا على مولدافيا عام 1497، إلا أن شتيفان برفقة حلفائه من الهنغاريين والعثمانيين تصدوا للجيش الهنغاري في معركة غابة كوزمين. عاود شتيفان محاولته استعادة كل من تشيليا وسيتاتيا ألبو (القلعة البيضاء)، إلا أنه أقر بخسارته كلا الميناءين للعثمانيين عام 1503. خلال أعوامه الأخيرة، لعب ابنه وشريكه في الحكم، بوغدان الثالث، دورًا مهمًا في السلطة. مثّل حكم شتيفان الذي امتدّ طويلًا فترة من الاستقرار في تاريخ مولدافيا. منذ القرن السادس العشر وما فوق، اعتبره كل من رعاياه والأجانب حاكمًا عظيمًا. ينظر إليه الرومان المعاصرون بكونه واحدًا من أعظم الأبطال الوطنيين، كما يعتبر شخصية ذات قداسة في الثقافة المولدوفية. بعد تقديس الكنيسة الرومانية الأرثوذكسية له عام 1992، تبجّل بلقب «شتيفان العظيم والمقدس». (ar)
- Esteve el Gran o Esteve III de Moldàvia ( 1433, – 2 de juliol de 1504), en romanès es diu Ştefan cel Mare (Esteve el Gran) Ştefan cel Mare şi Sfânt (Esteve el Gran i Sant), va governar com a príncep Moldàvia entre 1457 i 1504 i és el màxim representant de la casa de Muşat. Durant el seu regnat mantingué unida i independent Moldàvia contra les ambicions del Regne d'Hongria, Polònia i l'Imperi otomà. Va vèncer els otomans en 46 de les 48 batalles que va emprendre i en la la seva victòria va ser decisiva, tant que el papa Sixt IV el va anomenar verus christianae fidei athleta (veritable campió de la fe cristiana). Va ser un home religiós i va pagar el deute del mont Atos assegurant-ne la continuïtat com un monestir autònom. (ca)
- Štěpán III. Veliký (rumunsky Ștefan cel Mare; 1433, Borzești u Bacău – 2. července 1504, Suceava) byl moldavský kníže. Byl rozvážným, zbožným a statečným panovníkem,[zdroj?!] který vedl řadu obranných válek s mocnějšími sousedy, kteří se pokoušeli o podmanění jeho země (šlo o Polsko, Uhersko a zejména Osmanskou říši). Připravil Turkům řadu porážek, z nichž nejvýznamnější přišla v . Na sklonku svého života však musel přistoupit na placení tributu Osmanské říši, neboť nebyl nadále schopen čelit současným útokům všech tří mocných sousedů. Po jeho smrti se Moldavské knížectví začalo rychle propadat do osmanského područí. Byl synem knížete a vládu nad knížectvím dobyl na Petru Áronovi, který ji dříve získal zabitím Bogdana. (cs)
- Ο Στέφανος Γ΄ της Μολδαβίας (Ștefan cel Mare, 1438/1439 - 2 Ιουλίου 1504), γνωστός και ως Στέφανος ο Μέγας, ήταν βοεβόδας (ή πρίγκιπας) της Μολδαβίας από το 1457 έως το 1504. Ήταν γιος και συνηγεμόνας του Μπογκντάν Β΄ της Μολδαβίας, που δολοφονήθηκε το 1451. Ο Στέφανος κατέφυγε στην Ουγγαρία και αργότερα στη Βλαχία, αλλά με την υποστήριξη του Βλαντ Γ΄ Τσέπες, Βοεβόδα της Βλαχίας, επέστρεψε στη Μολδαβία, αναγκάζοντας τον Πέτρο Αρόν να αναζητήσει καταφύγιο στην Πολωνία το καλοκαίρι του 1457. Ο Θεόκτιστος Α΄, Μητροπολίτης της Μολδαβίας, τον έχρισε πρίγκιπα. Εισέβαλε στην Πολωνία και εμπόδισε τον Καζίμιρ Δ΄ Γιάγκελον, Βασιλιά της Πολωνίας, να υποστηρίξει τον Πέτρο Αρόν, αλλά τελικά αναγνώρισε την επικυριαρχία του Καζίμιρ το 1459. Ο Στέφανος αποφάσισε να ανακαταλάβει τη Κιλία (σημερινή Κίλιγια στην Ουκρανία), σημαντικό λιμάνι του Δούναβη, που τον έφερε σε σύγκρουση με την Ουγγαρία και τη Βλαχία. Πολιόρκησε την πόλη κατά την Οθωμανική εισβολή στη Βλαχία το 1462, αλλά τραυματίστηκε σοβαρά κατά την πολιορκία. Δύο χρόνια αργότερα κατέλαβε την πόλη. Υποσχέθηκε υποστήριξη προς τους ηγέτες των Τριών Εθνών της Τρανσυλβανίας ενάντια στο Ματθαίο Κορβίνο, Βασιλιά της Ουγγαρίας, το 1467. Ο Κορβινός εισέβαλε στη Μολδαβία, αλλά ο Στέφανος τον νίκησε στη Μάχη της Μπάια. Ο Πέτρος Αρόν έσπασε στη Μολδαβία με υποστήριξη της Ουγγαρίας τον Δεκέμβριο του 1470, αλλά επίσης νικήθηκε από τον Στεφάνου και εκτελέστηκε, μαζί με τους βογιάρους που τον υποστήριζαν. Ο Στέφανος επισκεύασε τα παλιά φρούρια και ανέγειρε νέα, βελτιώνοντας το αμυντικό σύστημα της Μολδαβίας και ενισχύοντας την κεντρική διοίκηση. Η οθωμανική επέκταση απειλούσε τα Μολδαβικά λιμάνια στην περιοχή της Μαύρης Θάλασσας. Το 1473 ο Στέφανος σταμάτησε να πληρώνει φόρο στον Οθωμανό σουλτάνο και πραγματοποίησε σειρά εκστρατειών ενάντια στη Βλαχία για να αντικαταστήσει τους ηγεμόνες της - που είχαν δεχθεί την οθωμανική κυριαρχία - με τους προστατευόμενούς του. Ωστόσο κάθε πρίγκιπας που καταλάμβανε το θρόνο με την υποστήριξη του Στεφάνου σύντομα αναγκαζόταν να είναι υποτελής στο σουλτάνο. Ο Στέφανος τελικά κατάφερε να νικήσει έναν μεγάλο Οθωμανικό στρατό στη Μάχη του Βασλούι το 1475. Τον επόμενο χρόνο ο Οθωμανός σουλτάνος Μωάμεθ Β΄ τον κατατρόπωσε στη Μάχη της Βάλεα Αλμπα, αλλά η έλλειψη εφοδίων και η εκδήλωση μιας πανούκλας τον ανάγκασαν να αποχωρήσει από τη Μολδαβία. Επωφελούμενοι μιας ανακωχής με το Ματθαίο Κορβίνο οι Οθωμανοί κατέλαβαν τη Κιλία και οι Τάταροι της Κριμαίας σύμμαχοί τους την Τσετάτεα Αλμπα (σήμερα Μπίλχοροντ-Νιστρόβσκι]] στην Ουκρανία) το 1483. Ο Κορβίνος παραχώρησε δύο κτήματα στην Τρανσυλβανία στο Στέφανο, για να τον αποζημιώσει για την απώλεια των δύο λιμανιών. Ο Στέφανος δήλωσε υποταγή στον Καζίμιρ Δ΄ της Πολωνίας, που υποσχέθηκε να τον υποστηρίξει για να ανακτήσει τη Κιλία και την Τσετάτεα Αλμπα αλλά οι προσπάθειες του Στέφανου να καταλάβει τα δύο λιμάνια κατέληξαν σε αποτυχία. Από το 1486 ο Στέφανος πλήρωσε και πάλι ετήσιο φόρο στους Οθωμανούς. Κατά τα επόμενα χρόνια στη Μολδαβία χτίστηκαν δεκάδες πέτρινες εκκλησίες και μοναστήρια, που συνέβαλαν στην ανάπτυξη μιας συγκεκριμένης Μολδαβικής αρχιτεκτονικής. Ο διάδοχος του Καζίμιρ Δ΄, Ιωάννης Α΄ Αλβέρτος, ήθελε να παραχωρήσει τη Μολδαβία στον μικρότερο αδερφό του Σιγισμόνδο, αλλά η διπλωματία του Στέφανου τον εμπόδισε επί χρόνια να εισβάλει στη Μολδαβία. Ο Ιωάννης Αλβέρτος εισέβαλε στη Μολδαβία το 1497, αλλά ο Στέφανος και οι Ούγγροι και Οθωμανοί σύμμαχοί του νίκησαν τον πολωνικό στρατό στη Μάχη του Δάσους Κοσμίν. Ο Στέφανος προσπάθησε πάλι να ανακαταλάβει τη Κιλία και την Τσετάτεα Αλμπα, αλλά αναγκάστηκε να αναγνωρίσει την απώλεια των δύο λιμένων στους Οθωμανούς το 1503. Τα τελευταία του χρόνια ο γιος και συνηγεμόνας του, Μπογκντάν Γ΄, διαδραμάτισε ενεργό ρόλο στην κυβέρνηση. Η μακρά βασιλεία του Στεφάνου αντιπροσώπευσε μια περίοδο σταθερότητας στην ιστορία της Μολδαβίας. Από το 16ο αιώνα και μετά τόσο οι υπήκοοι του όσο και οι ξένοι τον θυμόντουσαν ως μεγάλο κυβερνήτη. Οι σύγχρονοι Ρουμάνοι τον θεωρούν ως έναν από τους μεγαλύτερους εθνικούς ήρωές τους. Μετά την αγιοποίησή του από τη Ρουμανική Ορθόδοξη Εκκλησία τιμάται ως Στέφανος Μέγας και Άγιος (Ρουμανικά: Ștefan cel Mare și Sfânt). Έμεινε στην ιστορία για τους μακρούς αγώνες του εναντίον των πολυάριθμων εχθρών της χώρας (Ούγγρων, Πολωνών, Οθωμανών, Τατάρων), που επιβουλεύονταν την ανεξαρτησία της. Ιδίως εναντίον των Οθωμανών Τούρκων κατήγαγε αποφασιστικές νίκες, όπως στη , οι οποίες ανάσχεσαν την ορμή και εξάπλωση του Ισλάμ στα βόρεια Βαλκάνια, τη στιγμή που κανένας χριστιανικός συνασπισμός δεν φαινόταν ικανός να το πετύχει. Συνολικά έδωσε 36 μάχες εκ των οποίων κέρδισε τις 34. Ήταν ιδιαίτερα ευσεβής, κάτι που φαίνεται και από τις πάμπολλες μονές και εκκλησίες που ανήγειρε σε όλη την έκταση της χώρας του. Επίσης εξόφλησε τα χρέη του Αγίου Όρους στην Υψηλή Πύλη, εξασφαλίζοντας την επιβίωση της μοναστικής κοινότητας. (el)
- Stefano la Granda, rumane Ștefan cel Mare, (naskiĝis ĉirkaŭ 1433 en Borzești; mortis la 2-an de julio 1504 en Suceava) estis la tria rumana "vojevodo" de eŭropa rango, kiu famiĝis en Eŭropo pro sia longa rezisto kontraŭ la Osmanida imperio. Stefano la Granda, kiu regis de 1457 ĝis sia morto en 1504 estis la plej grava el la regnestroj de la Princlando Moldavio. Li apartenis al la malnova princa familio kaj akiris la tronon batalante kontraŭ sia onklo, kiu mortigis sian patron, la princon . (eo)
- Ștefan III. cel Mare oder Stefan der Große (* um 1433 in Borzești; † 2. Juli 1504 in Suceava) war ein moldauischer Woiwode. Er gehörte neben Mircea cel Bătrân, Iancu de Hunedoara und Michael dem Tapferen zu den bedeutendsten Herrschern der Vorläuferstaaten des heutigen Rumänien, denen heute rumänische Nationalität zugeschrieben wird. Ștefan cel Mare ist die zentrale Figur in der Erinnerungskultur der moldauischen Bevölkerung und wurde zu allen Zeiten und von verschiedenen Seiten als Symbolfigur für die jeweilige Identitätspolitik genutzt. (de)
- Esteban III de Moldavia (1433, Borzești – 2 de julio de 1504), también conocido como Esteban el Grande ("Ștefan cel Mare" en rumano) o Esteban el Grande y el Santo ("Ștefan cel Mare și Sfânt"), fue príncipe de Moldavia entre 1457 y 1504, el más prominente representativo de la Casa Real Mușat. Después de recibir apoyo militar de Vlad III de Valaquia, Ștefan llegó a ser príncipe de Moldavia, en 1457. Durante su reinado, transformó Moldavia en un estado poderoso y mantuvo su independencia frente a las ambiciones de Hungría, Polonia, y del Imperio otomano, que querían subyugar al país. A pesar de las continuas guerras, consiguió el florecimiento cultural y económico de Moldavia. Esteban llegó a ser famoso en Europa por su resistencia frente a los otomanos. No era solamente un gran jefe de guerra, sino también un gran diplomático, sensato y refinado. Fue victorioso en 34 de 36 batallas, y el primero en derrotar de manera decisiva al Imperio Otomano, en la Batalla de Vaslui, después de la cual el papa Sixto IV lo nombró verus christianae fidei athleta (verdadero campeón de la fe cristiana). Esteban fue un hombre religioso, construyendo iglesias y monasterios después de sus victorias, y pagando la deuda del Monte Athos al Imperio Otomano, asegurando de esta manera la autonomía de la comunidad monástica. Fue santificado en julio de 1992. (es)
- Ștefan cel Mare (Étienne III le Grand ou Étienne III Mușat de Moldavie pour les historiens) est un voïvode de Moldavie qui a régné durant 47 ans entre 1457 et 1504. Étienne le Grand est issu de la famille des Mușatini. Il est né en 1433 à Borzești et mort le 2 juillet 1504 à Suceava. (fr)
- Ştefan III dari Moldavia (1433, Borzești - 2 Juli 1504), juga dijuluki Ştefan yang Agung (bahasa Rumania: Ştefan cel Mare; Ştefan cel Mare şi Sfânt, "Ştefan yang Agung dan Suci" pada versi yang lebih modern) adalah Pangeran Moldavia antara tahun 1457 hingga 1504 dan wakil yang paling penting. (in)
- Stephen III of Moldavia, most commonly known as Stephen the Great (Romanian: Ștefan cel Mare; pronunciation: [ˈʃtefan t͡ʃel ˈmare]; died on 2 July 1504), was Voivode (or Prince) of Moldavia from 1457 to 1504. He was the son of and co-ruler with Bogdan II, who was murdered in 1451 in a conspiracy organized by his brother and Stephen's uncle Peter III Aaron, who took the throne. Stephen fled to Hungary, and later to Wallachia; with the support of Vlad III Țepeș, Voivode of Wallachia, he returned to Moldavia, forcing Aaron to seek refuge in Poland in the summer of 1457. Teoctist I, Metropolitan of Moldavia, anointed Stephen prince. He attacked Poland and prevented Casimir IV Jagiellon, King of Poland, from supporting Peter Aaron, but eventually acknowledged Casimir's suzerainty in 1459. Stephen decided to recapture Chilia (now Kiliia in Ukraine), an important port on the Danube, which brought him into conflict with Hungary and Wallachia. He besieged the town during the Ottoman invasion of Wallachia in 1462, but was seriously wounded during the siege. Two years later, he captured the town. He promised support to the leaders of the Three Nations of Transylvania against Matthias Corvinus, King of Hungary, in 1467. Corvinus invaded Moldavia, but Stephen defeated him in the Battle of Baia. Peter Aaron attacked Moldavia with Hungarian support in December 1470, but was also defeated by Stephen and executed, along with the Moldavian boyars who still endorsed him. Stephen restored old fortresses and built new ones, which improved Moldavia's defence system as well as strengthened central administration. Ottoman expansion threatened Moldavian ports in the region of the Black Sea. In 1473, Stephen stopped paying tribute (haraç) to the Ottoman sultan and launched a series of campaigns against Wallachia in order to replace its rulers – who had accepted Ottoman suzerainty – with his protégés. However, each prince who seized the throne with Stephen's support was soon forced to pay homage to the sultan. Stephen eventually defeated a large Ottoman army in the Battle of Vaslui in 1475. He was referred to as Athleta Christi ("Champion of Christ") by Pope Sixtus IV, even though Moldavia's hopes for military support went unfulfilled. The following year, Ottoman Sultan Mehmed II routed Stephen in the Battle of Valea Albă, but the lack of provisions and the outbreak of a plague forced him to withdraw from Moldavia. Taking advantage of a truce with Matthias Corvinus, the Ottomans captured Chilia, their Crimean Tatar allies Cetatea Albă (now Bilhorod-Dnistrovskyi in Ukraine) in 1484. Although Corvinus granted two Transylvanian estates to Stephen, the Moldavian prince paid homage to Casimir, who promised to support him to regain Chilia and Cetatea Albă. Stephen's efforts to capture the two ports ended in failure. From 1486, he again paid a yearly tribute to the Ottomans. During the following years, dozens of stone churches and monasteries were built in Moldavia, which contributed to the development of a specific Moldavian architecture. Casimir IV's successor, John I Albert, wanted to grant Moldavia to his younger brother, Sigismund, but Stephen's diplomacy prevented him from invading Moldavia for years. John Albert attacked Moldavia in 1497, but Stephen and his Hungarian and Ottoman allies routed the Polish army in the Battle of the Cosmin Forest. Stephen again tried to recapture Chilia and Cetatea Albă, but had to acknowledge the loss of the two ports to the Ottomans in 1503. During his last years, his son and co-ruler Bogdan III played an active role in government. Stephen's long rule represented a period of stability in the history of Moldavia. From the 16th century onwards both his subjects and foreigners remembered him as a great ruler. Modern Romanians regard him as one of their greatest national heroes, although he also endures as a cult figure in Moldovenism. After the Romanian Orthodox Church canonized him in 1992, he is venerated as "Stephen the Great and Holy" (Ștefan cel Mare și Sfânt). (en)
- Ștefan III, detto anche Ștefan cel Mare, in italiano, Stefano il Grande (Borzești, 1433 – Suceava, 2 luglio 1504), è stato voivoda di Moldavia dal 1457 al 1504, diventando così il sovrano moldavo ad aver governato più a lungo. Ștefan difese il suo regno dalle ambizioni espansionistiche del Regno d'Ungheria, del Regno di Polonia e dell'Impero ottomano. La lunga guerra contro i turchi ed il grande successo militare nella Battaglia di Vaslui lo resero molto popolare in Europa, tanto che Papa Sisto IV lo nominò verus christianae fidei athleta ("vero campione della fede cristiana"). Venerato come santo dalla Chiesa ortodossa, che lo ricorda il 2 luglio, Ștefan pagò al sultano turco il riscatto per il Monte Athos, garantendo così la sopravvivenza di questa enclave monastica fondamentale per la storia della Chiesa d'Oriente. (it)
- シュテファン3世（Ştefan al III-lea, Ştefan cel Mare, 1433年頃 - 1504年7月2日）は、15世紀のモルダヴィア公（在位：1457年 - 1504年7月2日）。大公（cel Mare）と称される。正教会の聖人。祖父であるアレクサンドル善良公没後四半世紀続いた混乱を収拾して長期政権を築き、従兄であるワラキア公国のヴラド・ツェペシュやハンガリー王国のフニャディ・ヤーノシュと並んで反オスマン帝国闘争を展開した。 (ja)
- 슈테판 3세(루마니아어: Ștefan III, 1433년 또는 1440년 ~ 1504년 7월 2일)는 몰다비아의 공작(재위: 1457년 ~ 1504년)이자 루마니아의 동방 정교회 성인이다. 슈테판 대공(루마니아어: Ștefan cel Mare 슈테판 첼 마레[*])이라는 별칭으로 부르기도 한다. 1433년에 보그단 2세(Bogdan II) 공작의 아들로 태어났지만 1451년 10월에 보그단 2세 공작이 살해당하면서 헝가리로 망명했다. 1457년에 페트루 3세 아론(Petru III Aron) 공작이 폴란드로 망명하면서 몰다비아로 귀환했고 같은 해에 몰다비아의 공작으로 즉위했다. 몰다비아의 공작에 즉위한 이후에는 트란실바니아의 후녀디 야노시, 왈라키아의 블라드 체페슈와 함께 오스만 제국에 대항해 나갔다. 1475년 1월 10일에 일어난 바슬루이 전투에서 몰다비아-폴란드-헝가리 연합군이 오스만 제국 군대에 승리하면서 교황 식스토 4세로부터 "기독교 신앙의 수호자"라는 칭호를 받았다. 또한 몰다비아에 세워진 여러 교회당과 수도원을 봉헌했다. 1504년 7월 2일에 수체아바에서 사망했으며 그의 시신은 푸트나(Putna) 수도원에 안치되었다. 1992년 7월 12일에는 루마니아 정교회로부터 성인으로 추대되었다. 몰도바의 레우 지폐에는 그의 초상화가 그려져 있다. (ko)
- Stefanus III de Grote (Roemeens: Ştefan cel Mare; , 1433 - Suceava, 2 juli 1504) was tussen 1457 en 1504 woiwode van Moldavië. Hij slaagde er tijdens zijn regeerperiode in Moldavië te behoeden voor buitenlandse overheersing en verwierf met name een grote reputatie als bestrijder van het Ottomaanse Rijk. Stefanus kwam in 1457 aan de macht door met steun van woiwode Vlad III de Spietser van Walachije bij Doljești de legers van zijn voorganger te verslaan. In 1467 kreeg Stefanus, nadat hij de belangrijke Donauvesting op de Hongaren had veroverd, te maken met de Hongaarse koning Matthias Corvinus, wiens leger bij Baia werd teruggeslagen. Vanaf 1471 viel Stefanus herhaaldelijk Walachije binnen, dat destijds een vazalstaat van het Turkse rijk van sultan Mehmet II was. De Turken antwoordden met een inval in Moldavië: de confrontatie vond in 1475 plaats: de Slag bij Vaslui resulteerde in een eclatante overwinning voor Stefanus, die daarmee de veroveringen van de Ottomaanse Turken voor enige tijd tot staan bracht. Paus Sixtus IV verleende hem na deze overwinning de eretitel Athleta Christi. Nieuwe Turkse aanvallen en uitblijvende steun van de kant van de Europese mogendheden leidden ertoe dat Stefanus in 1489 een overeenkomst sloot met Mehmets opvolger Bayezid II, waarbij Moldavië zijn onafhankelijkheid behield, maar tribuutplichtig werd aan de Hoge Poort. In 1497 versloeg Stefanus de Polen, die gewapenderhand aanspraak maakten op Moldavië. Hij stichtte in Moldavië een groot aantal kerken en kloosters. Van de kerk van het Bogdanaklooster, gesticht door zijn voorvader Bogdan I, maakte hij een 'pantheon' van zijn voorgangers van dynastie Bogdan-Mușat om zo deze dynastie te legitimeren. Stefanus werd na zijn dood in 1504 begraven in een van de bekendste door hem gestichte kloosters: dat van Putna. Hij had het klooster gesticht na zijn verovering van Chilia. (nl)
- Stefan III Wielki (ur. 1433 w , zm. 2 lipca 1504 w Suczawie), znany również jako Stefan III Mołdawski (rum. Ştefan cel Mare, Ştefan cel Mare şi Sfânt, tj. „Stefan Wielki i Święty” w nowocześniejszych opracowaniach), w starszych źródłach polskich Steczko – hospodar mołdawski w latach 1457–1504 z dynastii Muszatowiczów. Podczas swojego panowania przeobraził Mołdawię w silny organizm państwowy, prowadząc niezależną politykę wbrew interesom i ambicjom Królestwa Węgier, Królestwa Polskiego oraz Imperium Osmańskiego dążących do jej całkowitego podporządkowania. Stefan, zgodnie z tradycją zwyciężył w 34 ze swoich 36 bitew, pokonując m.in. króla węgierskiego Macieja Korwina i króla polskiego Jana Olbrachta. Stał się sławny w Europie na skutek stawianego przez długi czas oporu przeciwko Turkom. (pl)
- Stefan III av Moldavien, även kallad Stefan den store, (rumänska: Ştefan cel Mare) född cirka 1433, död 2 juli 1504 i Suceava, var furste över Furstendömet Moldau (Moldavien) mellan 1457 och 1504. (sv)
- Ștefan cel Mare (Estêvão o Grande) ou Estêvão III O Grande da Moldávia (1433, Borzești — Suceava, 2 de julho de 1504), foi um príncipe moldavo que governou entre 1457 e 1504. Ficou famoso em toda a Europa em virtude da resistência que ofereceu ao alargamento do Império Otomano. Ștefan travou 46 grandes batalhas e perdeu apenas duas. Tornou a Moldávia (em romeno Moldova) num estado forte e assegurou a sua independência. Após a sua morte, foi canonizado pela Igreja Ortodoxa Romena. Em 2006, no programa Mari Români produzido pela televisão romena TVR, Ștefan cel Mare foi eleito por cerca de 40 000 telespectadores como "o maior moldavo de todos os tempos". (pt)
- Ште́фан III (рум. Ştefan; 1433 — 2 липня 1504) — воєвода Молдавський (1457—1504). Представник династії Мушатинів. Син молдавського воєводи Богдана II та валаської боярки Марії Олтеї. Онук молдавського воєводи Александру I Доброго, правнук Романа I та праправнук Богдана I. Після загибелі батька (1451), вбитого його братом Петром Ароном, переховувався в Угорщині. За підтримки валаського воєводи Влада Дракули повернув собі батьківський трон у Сучаві (1457). На першому етапі правління (1457—1473) здійснив низку заходів для зміцнення своєї влади; намагався послабити васальну залежність Молдавії від Польщі. Виплачував данину Османській імперії. Надав привілеї купцям з Брашова (1458) і Львова (1460). Реформував армію, створив регулярне і нерегулярне військо, прийняв на озброєння гармати. Захопив Кілію в гирлі Дунаю (1462—1465). Здобув перемоги над угорським королем Матвієм І при Баї (1467) та великоординським ханом Ахматом (1470). Відновив старі та побудував нові фортеці в Романі, Сороках, Кілії, Оргеїві, Білгороді, Хотині. На 2-му етапі правління (1473—1486) безпосередньо зіткнувся з Османами. Намагався утворити антиосманську коаліцію за участі Венеції, Угорщині, Ак-Коюнлу, Польщі, Богемії, Московії, Феодоро. Відмовився платити данину султанові Мехмеду II (1473), скинув його васала — валаського воєводу . Розбив османське військо (1475), однак програв (1476), після чого був змушений відновити виплату данини. Втратив Білгород і Кілію (1484). Безуспішно намагався повернути їх за допомоги поляків, ставши васалом Казимира IV (1485). Невдовзі знову уклав мир із Османами (1486), визнавши за ними гирло Дунаю, а себе — їхнім данником. На 3-му етапі правління (1486—1504) визнав себе васалом угорського короля (1489), отримавши значні володіння в Трансильванії. Поліпшив відносини з Волощиною, через Москву уклав союз із Кримським ханством. Розбив польське військо (1497), уклав із Польщею мир (1499), повернув Покуття (1501). Заснував 44 православних монастирі у Молдавії, Валахії, Трансильванії та на Афоні. Сприяв розвитку мистецтва та літератури слов'янською мовою. Одружувався тричі: київською князівною Євдокією (1463—1467), феодорською князівною Марією (1472—1477), валаською князівною . Помер у Сучаві. Похований у фундуваному ним Путнянському монастирі. Національний герой Молдови і Румунії, персонаж волоського фольклору. Канонізований Румунською православною церквою (2002). Прізвисько — Вели́кий (рум. cel Mare). (uk)
- Сте́фан III Вели́кий (также Ште́фан Вели́кий и Свято́й; молд. Штефан чел Маре ши Сфынт, рум. Ștefan cel Mare și Sfânt; з.-рус. Стефанъ воевѡда, 1429 — 2 июля 1504) — господарь, один из самых видных правителей Молдавского княжества. Правил страной в течение 47 лет. На протяжении всего этого срока боролся за независимость Молдавского княжества, для чего проводил политику укрепления центральной власти, подавлял боярскую оппозицию. Успешно противостоял более сильным соперникам — Османской империи, Польше, Венгрии. Благодаря талантам Стефана Великого как полководца, дипломата и политика, Молдавское княжество смогло не только сохранять независимость, но и стало значительной политической силой в Восточной Европе. Был союзником господаря Валахии Влада Цепеша. (ru)
- 斯特凡三世（1433年－1504年7月2日），或称斯特凡大帝（羅馬尼亞語：Ștefan cel Mare，發音：[ʃteˈfan t͡ʃel ˈmare]），摩爾達維亞沃伊沃德，1457年至1504年在位，最杰出的君主。 1475年，斯特凡三世於瓦斯盧伊戰役中擊敗鄂圖曼軍隊，維持了摩爾達維亞的獨立。1497年的更使摩爾達維亞免於波蘭的入侵。如今斯特凡三世被視為羅馬尼亞國家英雄，1992年羅馬尼亞教會將其封聖：「偉大且神聖的斯特凡」（Ștefan cel Mare și Sfânt）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Stefano la Granda, rumane Ștefan cel Mare, (naskiĝis ĉirkaŭ 1433 en Borzești; mortis la 2-an de julio 1504 en Suceava) estis la tria rumana "vojevodo" de eŭropa rango, kiu famiĝis en Eŭropo pro sia longa rezisto kontraŭ la Osmanida imperio. Stefano la Granda, kiu regis de 1457 ĝis sia morto en 1504 estis la plej grava el la regnestroj de la Princlando Moldavio. Li apartenis al la malnova princa familio kaj akiris la tronon batalante kontraŭ sia onklo, kiu mortigis sian patron, la princon . (eo)
- Ștefan III. cel Mare oder Stefan der Große (* um 1433 in Borzești; † 2. Juli 1504 in Suceava) war ein moldauischer Woiwode. Er gehörte neben Mircea cel Bătrân, Iancu de Hunedoara und Michael dem Tapferen zu den bedeutendsten Herrschern der Vorläuferstaaten des heutigen Rumänien, denen heute rumänische Nationalität zugeschrieben wird. Ștefan cel Mare ist die zentrale Figur in der Erinnerungskultur der moldauischen Bevölkerung und wurde zu allen Zeiten und von verschiedenen Seiten als Symbolfigur für die jeweilige Identitätspolitik genutzt. (de)
- Ștefan cel Mare (Étienne III le Grand ou Étienne III Mușat de Moldavie pour les historiens) est un voïvode de Moldavie qui a régné durant 47 ans entre 1457 et 1504. Étienne le Grand est issu de la famille des Mușatini. Il est né en 1433 à Borzești et mort le 2 juillet 1504 à Suceava. (fr)
- Ştefan III dari Moldavia (1433, Borzești - 2 Juli 1504), juga dijuluki Ştefan yang Agung (bahasa Rumania: Ştefan cel Mare; Ştefan cel Mare şi Sfânt, "Ştefan yang Agung dan Suci" pada versi yang lebih modern) adalah Pangeran Moldavia antara tahun 1457 hingga 1504 dan wakil yang paling penting. (in)
- シュテファン3世（Ştefan al III-lea, Ştefan cel Mare, 1433年頃 - 1504年7月2日）は、15世紀のモルダヴィア公（在位：1457年 - 1504年7月2日）。大公（cel Mare）と称される。正教会の聖人。祖父であるアレクサンドル善良公没後四半世紀続いた混乱を収拾して長期政権を築き、従兄であるワラキア公国のヴラド・ツェペシュやハンガリー王国のフニャディ・ヤーノシュと並んで反オスマン帝国闘争を展開した。 (ja)
- Stefan III av Moldavien, även kallad Stefan den store, (rumänska: Ştefan cel Mare) född cirka 1433, död 2 juli 1504 i Suceava, var furste över Furstendömet Moldau (Moldavien) mellan 1457 och 1504. (sv)
- 斯特凡三世（1433年－1504年7月2日），或称斯特凡大帝（羅馬尼亞語：Ștefan cel Mare，發音：[ʃteˈfan t͡ʃel ˈmare]），摩爾達維亞沃伊沃德，1457年至1504年在位，最杰出的君主。 1475年，斯特凡三世於瓦斯盧伊戰役中擊敗鄂圖曼軍隊，維持了摩爾達維亞的獨立。1497年的更使摩爾達維亞免於波蘭的入侵。如今斯特凡三世被視為羅馬尼亞國家英雄，1992年羅馬尼亞教會將其封聖：「偉大且神聖的斯特凡」（Ștefan cel Mare și Sfânt）。 (zh)
- شتيفان الثالث الملقب بـ«شتيفان الكبير» (بالرومانية: Ştefan cel Mare) أو «شتيفان الكبير والقديس» (بالرومانية: Ștefan cel Mare și Sfânt) ملك روماني، محرر الأراضي المولدوفية. ولد عام 1433 في بورزيشت، مقاطعة باكاو، وتوفي في مدينة سوتشافا عام 1504 حيث نقلت رفاته إلى دير بوتنا في مقاطعة سوتشافا. يعتبر بطل تاريخي قومي في رومانيا ومولدوفا. منحه البابا سيكتوس الرابع لقب بطل المسيح، كما يعتبر قديسًا معترفًا به من قبل الكنيسة الرومانية الأرثوذكسية منذ عام 1992 م. وتقول الأسطورة أنه قام ببناء دير في كل منطقة قام بمعركة فيها. (ar)
- Esteve el Gran o Esteve III de Moldàvia ( 1433, – 2 de juliol de 1504), en romanès es diu Ştefan cel Mare (Esteve el Gran) Ştefan cel Mare şi Sfânt (Esteve el Gran i Sant), va governar com a príncep Moldàvia entre 1457 i 1504 i és el màxim representant de la casa de Muşat. (ca)
- Štěpán III. Veliký (rumunsky Ștefan cel Mare; 1433, Borzești u Bacău – 2. července 1504, Suceava) byl moldavský kníže. Byl rozvážným, zbožným a statečným panovníkem,[zdroj?!] který vedl řadu obranných válek s mocnějšími sousedy, kteří se pokoušeli o podmanění jeho země (šlo o Polsko, Uhersko a zejména Osmanskou říši). Připravil Turkům řadu porážek, z nichž nejvýznamnější přišla v . Na sklonku svého života však musel přistoupit na placení tributu Osmanské říši, neboť nebyl nadále schopen čelit současným útokům všech tří mocných sousedů. Po jeho smrti se Moldavské knížectví začalo rychle propadat do osmanského područí. (cs)
- Ο Στέφανος Γ΄ της Μολδαβίας (Ștefan cel Mare, 1438/1439 - 2 Ιουλίου 1504), γνωστός και ως Στέφανος ο Μέγας, ήταν βοεβόδας (ή πρίγκιπας) της Μολδαβίας από το 1457 έως το 1504. Ήταν γιος και συνηγεμόνας του Μπογκντάν Β΄ της Μολδαβίας, που δολοφονήθηκε το 1451. Ο Στέφανος κατέφυγε στην Ουγγαρία και αργότερα στη Βλαχία, αλλά με την υποστήριξη του Βλαντ Γ΄ Τσέπες, Βοεβόδα της Βλαχίας, επέστρεψε στη Μολδαβία, αναγκάζοντας τον Πέτρο Αρόν να αναζητήσει καταφύγιο στην Πολωνία το καλοκαίρι του 1457. Ο Θεόκτιστος Α΄, Μητροπολίτης της Μολδαβίας, τον έχρισε πρίγκιπα. Εισέβαλε στην Πολωνία και εμπόδισε τον Καζίμιρ Δ΄ Γιάγκελον, Βασιλιά της Πολωνίας, να υποστηρίξει τον Πέτρο Αρόν, αλλά τελικά αναγνώρισε την επικυριαρχία του Καζίμιρ το 1459. (el)
- Esteban III de Moldavia (1433, Borzești – 2 de julio de 1504), también conocido como Esteban el Grande ("Ștefan cel Mare" en rumano) o Esteban el Grande y el Santo ("Ștefan cel Mare și Sfânt"), fue príncipe de Moldavia entre 1457 y 1504, el más prominente representativo de la Casa Real Mușat. (es)
- Stephen III of Moldavia, most commonly known as Stephen the Great (Romanian: Ștefan cel Mare; pronunciation: [ˈʃtefan t͡ʃel ˈmare]; died on 2 July 1504), was Voivode (or Prince) of Moldavia from 1457 to 1504. He was the son of and co-ruler with Bogdan II, who was murdered in 1451 in a conspiracy organized by his brother and Stephen's uncle Peter III Aaron, who took the throne. Stephen fled to Hungary, and later to Wallachia; with the support of Vlad III Țepeș, Voivode of Wallachia, he returned to Moldavia, forcing Aaron to seek refuge in Poland in the summer of 1457. Teoctist I, Metropolitan of Moldavia, anointed Stephen prince. He attacked Poland and prevented Casimir IV Jagiellon, King of Poland, from supporting Peter Aaron, but eventually acknowledged Casimir's suzerainty in 1459. (en)
- 슈테판 3세(루마니아어: Ștefan III, 1433년 또는 1440년 ~ 1504년 7월 2일)는 몰다비아의 공작(재위: 1457년 ~ 1504년)이자 루마니아의 동방 정교회 성인이다. 슈테판 대공(루마니아어: Ștefan cel Mare 슈테판 첼 마레[*])이라는 별칭으로 부르기도 한다. 1433년에 보그단 2세(Bogdan II) 공작의 아들로 태어났지만 1451년 10월에 보그단 2세 공작이 살해당하면서 헝가리로 망명했다. 1457년에 페트루 3세 아론(Petru III Aron) 공작이 폴란드로 망명하면서 몰다비아로 귀환했고 같은 해에 몰다비아의 공작으로 즉위했다. 몰다비아의 공작에 즉위한 이후에는 트란실바니아의 후녀디 야노시, 왈라키아의 블라드 체페슈와 함께 오스만 제국에 대항해 나갔다. 1475년 1월 10일에 일어난 바슬루이 전투에서 몰다비아-폴란드-헝가리 연합군이 오스만 제국 군대에 승리하면서 교황 식스토 4세로부터 "기독교 신앙의 수호자"라는 칭호를 받았다. 또한 몰다비아에 세워진 여러 교회당과 수도원을 봉헌했다. 1504년 7월 2일에 수체아바에서 사망했으며 그의 시신은 푸트나(Putna) 수도원에 안치되었다. (ko)
- Ștefan III, detto anche Ștefan cel Mare, in italiano, Stefano il Grande (Borzești, 1433 – Suceava, 2 luglio 1504), è stato voivoda di Moldavia dal 1457 al 1504, diventando così il sovrano moldavo ad aver governato più a lungo. (it)
- Stefanus III de Grote (Roemeens: Ştefan cel Mare; , 1433 - Suceava, 2 juli 1504) was tussen 1457 en 1504 woiwode van Moldavië. Hij slaagde er tijdens zijn regeerperiode in Moldavië te behoeden voor buitenlandse overheersing en verwierf met name een grote reputatie als bestrijder van het Ottomaanse Rijk. Stefanus kwam in 1457 aan de macht door met steun van woiwode Vlad III de Spietser van Walachije bij Doljești de legers van zijn voorganger te verslaan. In 1497 versloeg Stefanus de Polen, die gewapenderhand aanspraak maakten op Moldavië. (nl)
- Stefan III Wielki (ur. 1433 w , zm. 2 lipca 1504 w Suczawie), znany również jako Stefan III Mołdawski (rum. Ştefan cel Mare, Ştefan cel Mare şi Sfânt, tj. „Stefan Wielki i Święty” w nowocześniejszych opracowaniach), w starszych źródłach polskich Steczko – hospodar mołdawski w latach 1457–1504 z dynastii Muszatowiczów. (pl)
- Ștefan cel Mare (Estêvão o Grande) ou Estêvão III O Grande da Moldávia (1433, Borzești — Suceava, 2 de julho de 1504), foi um príncipe moldavo que governou entre 1457 e 1504. Ficou famoso em toda a Europa em virtude da resistência que ofereceu ao alargamento do Império Otomano. Ștefan travou 46 grandes batalhas e perdeu apenas duas. Tornou a Moldávia (em romeno Moldova) num estado forte e assegurou a sua independência. Após a sua morte, foi canonizado pela Igreja Ortodoxa Romena. (pt)
- Сте́фан III Вели́кий (также Ште́фан Вели́кий и Свято́й; молд. Штефан чел Маре ши Сфынт, рум. Ștefan cel Mare și Sfânt; з.-рус. Стефанъ воевѡда, 1429 — 2 июля 1504) — господарь, один из самых видных правителей Молдавского княжества. (ru)
- Ште́фан III (рум. Ştefan; 1433 — 2 липня 1504) — воєвода Молдавський (1457—1504). Представник династії Мушатинів. Син молдавського воєводи Богдана II та валаської боярки Марії Олтеї. Онук молдавського воєводи Александру I Доброго, правнук Романа I та праправнук Богдана I. Після загибелі батька (1451), вбитого його братом Петром Ароном, переховувався в Угорщині. За підтримки валаського воєводи Влада Дракули повернув собі батьківський трон у Сучаві (1457). (uk)
|
