| dbo:abstract
|
- Jiuta (地歌/地唄/ぢうた) is a style of traditional Japanese music. In the Edo period (1603–1867), pieces in the jiuta style were played on the shamisen, and were mostly regional to Kamigata. The name jiuta means 'song' (歌, uta) of 'a place' or 'a region' (地, ji) (Kamigata in this instance), and suggests "not a song from Edo". In the Edo period, jiuta were performed, composed and instructed by the Tōdōza, a guild of blind men; due to this, jiuta is also called Houshiuta (法師唄, 'song of monks'). Jiuta, as well as nagauta, is a typical form of Utaimono (歌いもの, lyrical music) in traditional Japanese music. Jiuta traces its oldest origins to shamisen music, and is the predecessor of a number of later shamisen pieces, having greatly influence the development of the genre throughout the Edo period; it can be said that both jōruri and nagauta stem from jiuta. In the present day, jiuta has spread across Japan, and in its course has been integrated into sōkyoku (music for the koto), and has strong ties with both shakuhachi and kokyū traditions. Despite the heavy involvement of many other forms of shamisen music in the development of the traditional performing arts, such as bunraku and kabuki, the form of jiuta retains a strong character as purely instrumental music relatively independent of these traditions. (en)
- Le jiuta (地歌, 地唄, じうた) est un genre de la musique japonaise traditionnelle. Au cours de l'époque d'Edo, les pièces de ce style sont interprétées au shamisen, essentiellement dans la région de Kamigata. Le nom jiuta signifie « chanson » (uta (歌)) de l'endroit (地 ji, Kamigata, en l'occurrence) », et suggère que « la chanson n'est pas d'Edo ». À cette époque, le jiuta est joué, composé et enseigné par les tōdōza, groupe d'aveugles, aussi le jiuta est-il également appelé houshiuta (法師唄, « chanson de moine »). Le jiuta, au même titre que le nagauta, est un utaimono (唄い物) typique, musique vocale de la musique japonaise traditionnelle. Le jiuta qui tient ses plus anciennes origines des zones de musique du shamisen, est identifié comme l'ancêtre de beaucoup de musiques pour cet instrument et a eu une grande influence sur ce genre tout au long de époque d'Edo. On peut considérer que le jōruri et le nagauta sont issus du jiuta. De nos jours, le genre jiuta s'est propagé à travers le Japon et, ce faisant, a été intégré au soukyoku (morceau musical pour koto) et entretient un fort lien avec le shakuhachi et le kokyū. Bien que beaucoup d'autres formes de musique pour shamisen se sont développées avec les arts du spectacle, tels que le bunraku et le kabuki, la forme jiuta, qui a un fort caractère en tant que musique instrumentale pure, est relativement indépendante des arts de la scène. (fr)
- 地歌（ぢうた、地唄）は、江戸時代には上方を中心とした西日本で行われた三味線音楽であり、に対する地（地元＝上方）の歌。当道という視覚障害者の自治組織に属した盲人音楽家が作曲、演奏、教授したことから法師唄ともいう。長唄と共に「歌いもの」を代表する日本の伝統音楽の一つ。また三曲の一つ。 (ja)
- Дзиута (яп. 地歌/地唄) — жанр камерной японской музыки, исполняемый на сямисэне в качестве аккомпанемента к представлениям дзёрури и танцам. Название буквально означает «местные песни». Дзиута входит в обязательный репертуар гейш, они же составляют основную часть специалистов этого жанра в Киото; также его исполняют на большой сцене в других городах Кансая и в Токио. Дзиута изначально был камерным жанром, он исполняется тихо, в медленном темпе и без ударных инструментов. В вокальных партиях всегда много мелизмов. До периода Мэйдзи изучать дзиуту могли только слепые члены гильдий по системе иэмото, сохраняющейся в японском искусстве до сих пор; в XXI веке этому жанру обучают в Токийском университете искусств. Гейши изучают дзиуту в специализированном учреждении «кэмбан» или «кабурэндзё». Из-за системы иэмото заимствование из других жанров ограничено (к примеру, исполнители дзиуты никогда не используют даже выкриков жанра нагаута). Исключение — музыка камерных трио , которую часто исполняли те же люди, что и дзиуту. (ru)
- Дзіута (яп. 地歌/地唄) — жанр камерної японської музики, виконуваної на сямісені як акомпанемент до вистав дзьорурі і танців. Назва буквально означає «місцеві пісні». Дзіута входить до обов'язкового репертуару гейш, вони ж складають основну частину фахівців цього жанру в Кіото; також його виконують на великій сцені в інших містах Кансаю і в Токіо. Дзиута від початку був камерним жанром, він виконується тихо, в повільному темпі і без ударних інструментів. У вокальних партіях завжди багато мелізмів. До періоду Мейдзі вивчати дзіуту могли тільки сліпі члени гільдій за системою іемото, що зберігається в японському мистецтві донині; в XXI столітті цього жанру навчають в Токійському університеті мистецтв. Гейші вивчають дзіуту в спеціалізованому закладі «кембан» або «кабурендзьо». Через систему іемото запозичення з інших жанрів обмежене (наприклад, виконавці дзіути ніколи не використовують навіть вигуків жанру нагаута). Виняток — музика камерних тріо , яку часто виконували ті самі люди, що й дзіуту. (uk)
- 地歌（日语：地歌／ぢうた Jiuta），又寫為地唄，是一種日本傳統音樂型態。在江戶時期，這種風格的音樂流行於西日本的上方地區，主要使用三味線演奏。 地歌大多使用三味線、箏、胡弓三種樂器演奏，稱為「」。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- 地歌（ぢうた、地唄）は、江戸時代には上方を中心とした西日本で行われた三味線音楽であり、に対する地（地元＝上方）の歌。当道という視覚障害者の自治組織に属した盲人音楽家が作曲、演奏、教授したことから法師唄ともいう。長唄と共に「歌いもの」を代表する日本の伝統音楽の一つ。また三曲の一つ。 (ja)
- 地歌（日语：地歌／ぢうた Jiuta），又寫為地唄，是一種日本傳統音樂型態。在江戶時期，這種風格的音樂流行於西日本的上方地區，主要使用三味線演奏。 地歌大多使用三味線、箏、胡弓三種樂器演奏，稱為「」。 (zh)
- Jiuta (地歌/地唄/ぢうた) is a style of traditional Japanese music. In the Edo period (1603–1867), pieces in the jiuta style were played on the shamisen, and were mostly regional to Kamigata. The name jiuta means 'song' (歌, uta) of 'a place' or 'a region' (地, ji) (Kamigata in this instance), and suggests "not a song from Edo". In the Edo period, jiuta were performed, composed and instructed by the Tōdōza, a guild of blind men; due to this, jiuta is also called Houshiuta (法師唄, 'song of monks'). Jiuta, as well as nagauta, is a typical form of Utaimono (歌いもの, lyrical music) in traditional Japanese music. (en)
- Le jiuta (地歌, 地唄, じうた) est un genre de la musique japonaise traditionnelle. Au cours de l'époque d'Edo, les pièces de ce style sont interprétées au shamisen, essentiellement dans la région de Kamigata. Bien que beaucoup d'autres formes de musique pour shamisen se sont développées avec les arts du spectacle, tels que le bunraku et le kabuki, la forme jiuta, qui a un fort caractère en tant que musique instrumentale pure, est relativement indépendante des arts de la scène. (fr)
- Дзиута (яп. 地歌/地唄) — жанр камерной японской музыки, исполняемый на сямисэне в качестве аккомпанемента к представлениям дзёрури и танцам. Название буквально означает «местные песни». Дзиута входит в обязательный репертуар гейш, они же составляют основную часть специалистов этого жанра в Киото; также его исполняют на большой сцене в других городах Кансая и в Токио. Дзиута изначально был камерным жанром, он исполняется тихо, в медленном темпе и без ударных инструментов. В вокальных партиях всегда много мелизмов. (ru)
- Дзіута (яп. 地歌/地唄) — жанр камерної японської музики, виконуваної на сямісені як акомпанемент до вистав дзьорурі і танців. Назва буквально означає «місцеві пісні». Дзіута входить до обов'язкового репертуару гейш, вони ж складають основну частину фахівців цього жанру в Кіото; також його виконують на великій сцені в інших містах Кансаю і в Токіо. Дзиута від початку був камерним жанром, він виконується тихо, в повільному темпі і без ударних інструментів. У вокальних партіях завжди багато мелізмів. (uk)
|