| dbo:abstract
|
- الوُهَام هو اضطراب عام في التفكير ويتسم باعتقاد ثابت خاطئ لا يتزعزع حتى لو اعتقد الاخرون من حوله خلاف ذلك أو برزت له أدلة دامغة تنفي ذلك. وهو اعتقاد راسخ في نفس المريض، ويتصف هذا الاعتقاد بأنه زائف أو خيالي أو مبني على الخداع. وفي عالم الطب النفسي، يتم تعريف الوهم بأنه اعتقاد مرضي (ينتج عن مرض أو عن أحداث مرضية)، ويستمر المريض في تمسكه بوهمه على الرغم من وجود الدلائل التي تثبت له عكس ما يتوهمه. أما في علم الأمراض، فيتم التمييز بين الوهم وبين الاعتقاد المبني على أساس من الزيف أو المعلومات غير الكاملة أو العقيدة المتزمتة أو الغباء أو الإدراك الشعوري أو الانخداع أو غيرها من الآثار التي تنبع من الإدراك الحسي. وفي الأحوال التقليدية، يصاب الشخص بالوهم حال إصابته بمرض عصبي أو مرض نفسي، وذلك على الرغم من عدم ارتباطه بالإصابة بمرض محدد. كذلك، يصاب الشخص بالوهم مع العديد من الحالات المرضية (بنوعيها: الجسدية والعقلية). على الرغم من ذلك، يكون للأوهام أهميتها التشخيصية الخاصة في حالات الاضطرابات الذهانية؛ وخاصةً في حالات الشيزوفيرنيا والبارافرينيا (الذهان التخيلي) والنوبات الهوسية التي تصيب مرضى الاضطراب ثنائي القطب والاكتئاب الذهاني. (ar)
- El delírium, també conegut com a síndrome confusional aguda (o, simplement, síndrome confusional), és el declivi causat orgànicament del funcionament mental que es desenvolupa en un curt període de temps, normalment d'hores a dies. El delírium és una síndrome que comprèn alteracions en l'atenció, la consciència i la cognició. També pot implicar altres dèficits neurològics, com ara trastorns psicomotors (per exemple, hiperactius, hipoactius o mixtos), alteració del cicle son-vigília, trastorns emocionals i trastorns de la percepció (per exemple, al·lucinacions i deliris), tot i que aquestes característiques no són necessàries per al diagnòstic. El delírium és causat per un procés orgànic agut, per un problema estructural, funcional o químic identificable físicament al cervell que pot sorgir d'un trastorn fora del cervell que, no obstant això, l'afecta. Pot resultar d'un procés de malaltia subjacent (per exemple, infecció, hipòxia), un efecte secundari d'un medicament, la retirada de fàrmacs, un consum excessiu d'alcohol, l'ús de al·lucinògens delirants o d'altres factors que afectin la salut general de la persona (per exemple, desnutrició, dolor, etc.). En canvi, les fluctuacions de l'estat/funció mental a causa de canvis en processos o malalties fonamentalment psiquiàtriques (per exemple, esquizofrènia, trastorn bipolar) no compleixen, per definició, els criteris per al "delírium". El delírium pot ser difícil de diagnosticar sense establir adequadament la funció mental habitual d'una persona. Sense una avaluació i antecedents acurats, el delírium es pot confondre fàcilment amb una sèrie de trastorns psiquiàtrics o síndromes cerebrals orgàniques cròniques a causa de molts signes i símptomes superposats en comú amb demència, depressió, psicosi, etc. El tractament del delírium requereix identificar i tractar les causes subjacents, els símptomes del delírium i reduir el risc de complicacions. En alguns casos, s'utilitzen tractaments temporals o simptomàtics per reconfortar la persona o facilitar altres cures (per exemple, evitar que les persones treguin un tub respiratori). No hi ha evidència clara que els antipsicòtics siguin aconsellables per al tractament o la prevenció del delírium entre aquells que es troben hospitalitzats. Quan el delírium és causat per l'alcohol o la retirada de sedants, normalment s'utilitzen benzodiazepines. Hi ha proves que el risc de delírium en persones hospitalitzades es pot reduir mitjançant una bona atenció general sistemàtica. El delírium afecta el 14-24% de tots els individus hospitalitzats. La prevalença general de la població general és de l'1-2%, però augmenta amb l'edat i arriba al 14% dels adults majors de 85 anys. Entre els adults majors, el delírium es produeix en el 15-53% dels postquirúrgics, entre el 70-87% dels a la UCI, fins a un 60% dels que es troben en residències per a gent gran o en entorns d'atenció postaguda. Entre els que necessiten atenció crítica, el delírium comporta un risc de mort durant l'any següent. (ca)
- Un deliri es defineix normalment com una creença fixada falsa i es fa servir en el llenguatge comú per a descriure una creença que es falsa o fantasiosa. En psiquiatria, la definició és necessàriament més precisa i implica que la creença és psicopatològica (el resultat d'una malaltia o procés malaltís). Com a patologia és diferent d'una creença basada en informació falsa o incompleta o certs efectes de la percepció que es podrien anomenar amb més propietat com a apercepció o il·lusió. Els deliris succeeixen típicament en el context de malalties mentals o neurològiques, tot i que no estan lligats a cap malaltia en particular i es troben en el context de molts estats patològics (físics i mentals). De tota manera, són d'especial importància en els trastorns psicòtics i particularment en l'esquizofrènia. (ca)
- الهذيان هو حالة من تراجع الحالة الإدراكية للمريض. وهو عرضٌ مُركَّب يُصاب فيه المريضُ بالتَّخليط، وتبدو عليه تغيُّراتٌ واضحة في السُّلوكُ والحالة العقلية. تتضمَّن علاماتُ الهَذَيان مشكلاتٍ في الانتباه والوعي والانفعالات والتحكُّم في العَضلات. وهناك حالاتٌ طبِّية كثيرة يُمكن أن تُسبب الهَذَيان. غالباً ما يُشفى المُصابون بالهَذَيان شفاءً تاماً بعد أن يُعالَجوا من المرض الذي كان سبباً له. لكنَّ الشِّفاء لا يحدث دائماً. (ar)
- Blud je nepravdivé a nevývratné založené na nesprávném odvození závěru ze zevní reality. Jsou to myšlenkové představy, o správnosti je nemocný zcela přesvědčen (vznešený původ, žárlivost) (cs)
- Delirium je kvalitativní poruchou vědomí neboli obluzené vědomí. Jde o nespecifickou psychopatologickou reakci mozku na jakoukoliv redukci činnosti centrální nervové soustavy s globálním postižením kognitivních funkcí. Projevuje se neschopností integrovat psychické funkce, správně vnímat a hodnotit okolí a svou roli v něm. Jako tzv. psychogenní deliria jsou označovány obdobné stavy vznikající v úvodní fázi manické či depresivní epizody, psychotických poruch (schizofrenie, schizoafektivní poruchy) nebo v důsledku intenzivního psychického stresu. Odlišujeme také deliria vznikající v souvislosti s užíváním psychoaktivních látek (např. F10.4 – alkoholový odvykací stav s deliriem (delirium tremens) dle MKN-10) a deliria ostatní, tzv. organická. (cs)
- Wahn ist ein psychopathologisches Symptom, das vor allem im Rahmen verschiedener psychischer Störungen vorkommt. In der Psychiatrie zählt Wahn im psychopathologischen Befund zu den inhaltlichen Denkstörungen. Der Wahn (oder eine bestimmte Wahnvorstellung) ist eine die Lebensführung behindernde Überzeugung, an welcher der Patient trotz der Unvereinbarkeit mit den empirisch prüfbaren und in der Gesellschaft mehrheitlich akzeptierten Fakten unbeirrt festhält. Dies kann eine Störung der Urteilsfähigkeit zur Folge haben oder die juristische Delikts- und Schuldfähigkeit beeinträchtigen. (de)
- Das Delir, lateinisch Delirium (lateinisch delirium, veraltet ‚Irresein‘; von lira ‚Furche im Ackerbeet‘, delirare ‚aus der Furche geraten‘, ‚von der geraden Linie abweichen‘, ‚verrückt sein‘ – Plural: Delirien bzw. Deliria) ist ein akuter Verwirrtheitszustand und bezeichnet ein ätiologisch unspezifisches hirnorganisches Psychosyndrom, das einen lebensbedrohlichen Zustand darstellt. Beim Delir handelt es sich gemäß Schüttler um eine akute, körperlich begründbare Psychose. (de)
- Το παραλήρημα είναι σταθερή πεποίθηση που δεν επιδέχεται αλλαγή υπό το φως στοιχείων που την αντικρούουν. Ως παθολογία, είναι διαφορετική από μια πεποίθηση που βασίζεται σε ψευδείς ή ελλιπείς πληροφορίες, ψευδομνήμη, δόγμα, ψευδαίσθηση, παραισθήσεις ή κάποια άλλα παραπλανητικά αποτελέσματα της αντίληψης, καθώς τα άτομα με αυτές τις πεποιθήσεις είναι σε θέση να αλλάξουν ή να αναπροσαρμόσουν τις πεποιθήσεις τους, κατά την εξέταση των αποδεικτικών στοιχείων. Οι παραληρητικές ιδέες έχουν βρεθεί ότι συμβαίνουν στο πλαίσιο πολλών παθολογικών καταστάσεων (τόσο σωματικές όσο και ψυχικές) και έχουν ιδιαίτερη διαγνωστική σημασία σε ψυχωσικές διαταραχές, όπως η σχιζοφρένεια, η παραφρένεια, τα μανιακά επεισόδια διπολικής διαταραχής και η ψυχωτική κατάθλιψη. (el)
- Το ντελίριο ή οξύ οργανικό ψυχοσύνδρομο ή οξεία συγχυτική κατάσταση ή οξύ εγκεφαλικό σύνδρομο είναι μια γενικευμένη φυσιολογική διαταραχή της λειτουργίας του φλοιού του εγκεφάλου, η οποία εντάσσεται στις οργανικές ψυχικές διαταραχές (γνωστικές διαταραχές). Χαρακτηρίζεται από διαταραχή της συνείδησης, της προσοχής, των γνωστικών λειτουργιών και της αντίληψης. Κατά κανόνα συνυπάρχουν από συναισθηματική αστάθεια, ψευδαισθήσεις ή παραισθήσεις και απρόσφορη, παρορμητική, παράλογη ή βίαιη συμπεριφορά. Σε γενικές γραμμές θεωρείται οξεία και αναστρέψιμη διαταραχή, μπορεί όμως να γίνει και μη αναστρέψιμη. (el)
- Deliro laŭ PIV estas stato de nedaŭra spirita malordo kaŭzita de febro, malsano aŭ ebrieco. La stato estas karakterizita per halucinaj imagoj kaj nekonsekvencaj senkonsciaj paroloj. Temas do pri akuta psika perturbo, kiu havas biologian, organan kaŭzon. La esperantlingva vorto venas de la latina vortoformo delirium, kiu fontas el de – "de, el, ekster" kaj lira – "fosaĵo"; la laŭvorta origina signifo do estas io kia "esti ekster la fosaĵo", "esti devojiĝinta", iom bilda priskribo pri mallonga frenezo aŭ konfuziĝo. (eo)
- En psiquiatría y psicología, delirio (del latín de-lirare, «salir del surco al labrar la tierra») es un síntoma propio de las psicosis. No debe confundirse con delírium o síndrome confusional agudo, pues son entidades diferentes.[cita requerida] En psicopatología, se define delirio como una creencia que se vive con una profunda convicción a pesar de que la evidencia demuestra lo contrario. No debe confundirse con , dogma, ilusión, alucinación y otros efectos de percepción alterada.[cita requerida] El concepto de delirio suele usarse dentro del contexto neurológico o psiquiátrico. El delirio por sí mismo no se considera un trastorno mental, ya que diferentes trastornos mentales comparten la característica común de la presencia de delirios. Algunos de los trastornos mentales que cursan con delirios son los enmarcados dentro del ámbito psicótico: esquizofrenia, manía, trastorno bipolar o depresión con síntomas psicóticos.[cita requerida] (es)
- Delírium (del latín delirium) o síndrome confusional agudo (acrónimo SCA) es el término más aceptado por la Clasificación Internacional de Enfermedades (CIE-10) de 1992 para definir los trastornos orgánicos de las funciones mentales superiores que de manera aguda, transitoria y global producen alteración del nivel de conciencia. Esta alteración en el estado mental se caracteriza por ser aguda y reversible. El delírium no debe ser confundido con el delirio pues son entidades diferentes. Es sinónimo de estado confusional agudo (del CIE-9), al cual sustituye. (es)
- Delirium (also known as acute confusional state) is an organically caused decline from a previous baseline of mental function that develops over a short period of time, typically hours to days. Delirium is a syndrome encompassing disturbances in attention, consciousness, and cognition. It may also involve other neurological deficits, such as psychomotor disturbances (e.g. hyperactive, hypoactive, or mixed), impaired sleep-wake cycle, emotional disturbances, and perceptual disturbances (e.g. hallucinations and delusions), although these features are not required for diagnosis. Delirium is caused by an acute organic process, which is a physically identifiable structural, functional, or chemical problem in the brain that may arise from a disease process outside the brain that nonetheless affects the brain. It may result from an underlying disease process (e.g. infection, hypoxia), side effect of a medication, withdrawal from drugs, over-consumption of alcohol, usage of hallucinogenic deliriants, or from any number of factors affecting one's overall health (e.g. malnutrition, pain, etc.). In contrast, fluctuations in mental status/function due to changes in primarily psychiatric processes or diseases (e.g. schizophrenia, bipolar disorder) do not, by definition, meet the criteria for 'delirium.' Delirium may be difficult to diagnose without the proper establishment of a person's usual mental function. Without careful assessment and history, delirium can easily be confused with a number of psychiatric disorders or chronic organic brain syndromes because of many overlapping signs and symptoms in common with dementia, depression, psychosis, etc. Delirium may manifest from a baseline of existing mental illness, baseline intellectual disability, or dementia, without being due to any of these problems. Treatment of delirium requires identifying and managing the underlying causes, managing delirium symptoms, and reducing the risk of complications. In some cases, temporary or symptomatic treatments are used to comfort the person or to facilitate other care (e.g. preventing people from pulling out a breathing tube). Antipsychotics are not supported for the treatment or prevention of delirium among those who are in hospital; however they will be used in cases where a patient has a history of anxiety, hallucinations or if they are a danger to themselves or others. When delirium is caused by alcohol or sedative hypnotic withdrawal, benzodiazepines are typically used as a treatment. There is evidence that the risk of delirium in hospitalized people can be reduced by systematic good general care. In a DSM assessment, delirium was found to affect 14–24% of all hospitalized individuals, with an overall prevalence for the general population as 1–2%, increasing with age, reaching 14% of adults over age 85. Among older adults, delirium was found to occur in 15–53% of those post-surgery, 70–87% of those in the ICU, and in up to 60% of those in nursing homes or post-acute care settings. Among those requiring critical care, delirium is a risk for death within the next year. (en)
- Delirium edo nahasmendu-sindrome akutua faktore organiko batek baino gehiagok eragiten du eta sarriagotan pairatzen du adineko jendeak, tartean beste alterazio batzuk daudenean. Funtsean bi eratara azaleratzen da, hiperaktibo edo hipoaktibo moduan, biak tartekatuz ere agertu daitekeen arren. Ezaugarri nagusien artean daude bat-bateko hasiera, aldakortasun azkarra eta itzulgarritasuna, azken hau dementzia eta bestelako asaldura kronikoetatik desberdintzen duena. Sindrome honen oinarria pertsonaren hauskortasun kognitibo eta organikoa dugu, tipikoki zahartzaroan agertzen dena, baina baita bestelako egoera larrietan ere, adibidez ZIUko patologia akutuak edo maila handiko ebakuntza baten ostean. Maiztasun handiz ikusten da ospitaleetan, helduen artean %10-20an, adinekoen artean %30-40an eta ZIUetan %80raino. Hilkortasuna ere kontuan hartzekoa da. Tratamenduan beti ere saiatu behar da azpiko faktoreak zuzentzen, eta horrekin batera sendagaiak erabiltzea. (eu)
- Psikiatrian eta psikologian, eldarnio uste edo sinesmen faltsua da, kanpoko errealitatearen interpretazio oker eta pertsonalean oinarritua, pertsonaren adimen eta kultura-mailarekin bat ez datorrena. Uste hori ez du ezein tradizio kultural edo erlijiosok partekatzen, eta ezin zuzendu daiteke arrazoibide logikoarekin. Ez da delirium sindromeekin nahasi behar. (eu)
- Le syndrome confusionnel, confusion mentale ou état confusionnel, comprend un ensemble de troubles des fonctions supérieures, et correspond à une atteinte aiguë et globale des fonctions mentales, se caractérisant essentiellement par un trouble de la conscience. Lorsqu'un onirisme peut lui être associé, on parle alors de syndrome confuso-onirique. Dans les pays anglophones il peut encore être appelé « encéphalopathie métabolique » ou « delirium ». (fr)
- Un délire (du latin delirium « délire, transport au cerveau ») ou idée délirante est, dans le domaine de la psychologie, une perturbation globale, parfois aiguë et réversible, parfois chronique, du fonctionnement de la pensée. En tant que pathologie, il se distingue d'une croyance fondée sur une information fausse ou incomplète, dogme, faible mémoire, illusion ou autres effets de perception. Les délires surviennent habituellement dans le contexte d'une maladie mentale ou neurologique, bien qu'ils ne soient liés à aucune maladie particulière et qu'ils puissent apparaître dans le contexte de certains états pathologiques (aussi bien physiques que mentaux). Cependant, ils sont d'une importance déterminante dans le diagnostic des troubles psychotiques incluant schizophrénie, paraphrénie, épisodes maniaques du trouble bipolaire et la dépression psychotique. (fr)
- Athrú géar inchúlaithe aire is comhfheasa, go minic le cuimhne lagaithe is an duine curtha ó threo, de bharr cúiseanna orgánacha de ghnáth. Is féidir go dtarlóidh mearaí is/nó siabhrán do dhuine, agus mishuaimhneas is lasántacht. Bhíodh an téarma in úsáid mar théarma ginearálta ar ghealtacht. (ga)
- Delirium adalah keadaan yang bersifat sementara dan biasanya terjadi secara mendadak. Dalam hal ini penderita mengalami penurunan kemampuan dalam memusatkan perhatiannya, menjadi linglung, mengalami , dan tidak mampu berpikir secara normal. Gangguan ini berlangsung dalam durasi pendek, beberapa jam hingga berhari-hari. Taraf hebatnya , bereaksi pada malam hari, kegelapan membuat halusinasi visual, dan gangguan perilaku meningkat. Penyebab delirium umumnya adalah penyakit fisik dan efek penggunaan obat-obatan. Diagnosis klinis dilakukan dengan laboratorium dan pemeriksaan citra/gambar (imaging) dan terapi untuk menemukan penyebabnya. Ciri utama dari delirium adalah tidak mampu memusatkan perhatian. Penderita penyakit ini tidak dapat berkonsentrasi pada setiap hal, sehingga mereka memiliki kesulitan dalam mengolah informasi yang baru dan tidak dapat mengingat peristiwa yang baru saja terjadi. Hampir semua penderita mengalami waktu dan bingung dengan tempat di mana mereka berada. Pada kasus delirium berat, penderita tidak mengetahui diri mereka sendiri. Bahkan, beberapa penderita delirium mengalami paranoia dan delusi. (in)
- Delusi atau Waham adalah suatu keyakinan yang dipegang secara kuat namun tidak akurat, yang terus ada walaupun menunjukkan hal tersebut tidak memiliki dasar dalam realitas. Dalam ilmu psikiatri, delusi diartikan sebagai kepercayaan yang bersifat patologis (hasil dari penyakit atau proses sakit) dan terjadi walaupun terdapat bukti yang berkebalikan. Sebagai penyakit, delusi berbeda dari kepercayaan yang berdasar pada informasi yang tidak lengkap atau salah, dogma, kebodohan, memori yang buruk, ilusi, atau efek lain dari persepsi. Delusi menyudutkan seseorang untuk melakukan tindakan yang mengacaukan situasi. Seseorang bertindak berdasarkan persepsi salah yang membuat kita membayangkan respons negatif dari orang lain, karena itu mungkin sekali orang tersebut justru mendapat reaksi seperti yang dibayangkan sehingga menguatkan rasa takut. (in)
- せん妄（譫妄、せんもう、英: delirium）とは意識混濁に加えて奇妙で脅迫的な思考や幻覚・錯覚が見られるような状態。健康な人でも睡眠中に強引に覚醒されると同症状が発生する場合がある。特にICUやCCUで管理されている患者によく起こる。 急激な精神運動興奮（カテーテルを引き抜くなど）や、問診上明らかな見当識障害で気がつかれることが多い。大手術後の患者（術後せん妄）、アルツハイマー病、脳卒中、代謝障害、アルコール依存症の患者にもみられる。せん妄とは治療も異なる振戦せん妄は、酒やベンゾジアゼピン系薬物からの離脱によって起こり区別される。 通常は対症療法が行われる。一般に抗精神病薬が使われるが、その効果には議論がある。 (ja)
- Delirio (convincimento errato incorreggibile) è un termine con il quale, in psichiatria e psicologia clinica, ci si riferisce a un disturbo del contenuto del pensiero, che può essere presente in varie malattie psichiche, ad esempio nella schizofrenia, negli episodi depressivi o maniacali con sintomi psicotici, nel disturbo delirante cronico (o paranoia). Si tratta di un giudizio errato della realtà che non viene corretto né dalla critica né dall'esperienza, in quanto le decisioni e i comportamenti che vengono adottati servono ad autoconfermare tale modello di pensiero. Le forme croniche di delirio, basate sull'elaborazione razionale e lucida di un sistema di credenze errate, possono essere l'unico sintomo di una patologia psichica, in questo caso si parla appunto in particolare di disturbo delirante cronico o paranoia. (it)
- 医学分野における「妄想（もうそう）」（英: delusion）とは、その文化において共有されない誤った確信のこと。妄想を持つ本人はその考えが妄想であるとは認識できない（病識がない）場合が多い。精神医学用語であり、根拠が薄弱であるにもかかわらず、確信が異常に強固であるということや、経験、検証、説得によって訂正不能であるということ、内容が非現実的であるということが特徴とされている。 妄想の内容や程度は個人差が大きく、軽度で生活に支障をほとんど来たさないものから重大な支障を来たすようなものまで様々である。本人が妄想であるとは自覚しない（『病識』がない）場合が多いが、漠然と非合理性に気づいている場合（いわゆる「病感」がある状態）もある。また、妄想世界と現実世界が心の中で並立してその双方を行き来する「二重見当識」という状態もある。 日常的な会話でも用いられることもあり、その際はいかがわしい考えや空想を表し、必ずしも病的な意味合いを含むわけではなく軽い意味で使われている。 (ja)
- In psichiatria e psicologia clinica, il termine delirium o stato confusionale acuto (dal latino lira, "solco", per cui delirare significa etimologicamente "uscire dal solco", ovvero dalla dritta via della ragione) è una sindrome clinica caratterizzata da transitoria ed in genere reversibile confusione mentale che si associa ad un importante disorientamento spaziale e temporale, inattenzione e pensiero disorganizzato. Tale termine indica una varietà di stati mentali confusionali in cui l'attenzione, la percezione e la cognizione del soggetto appaiono significativamente compromesse. Di per sé il delirium non è una patologia quanto una sindrome (un complesso di sintomi) che può presentarsi in diverse forme, essere acuta o cronica ed essere espressione di una sofferenza metabolica del cervello che può avere molteplici cause. Il delirium è una sindrome piuttosto comune: per esempio, è stato stimato che una percentuale compresa fra il 10% e il 20% degli adulti ospedalizzati si trovino almeno sporadicamente in questa condizione. La percentuale sale al 30%-40% del caso dei pazienti ospedalizzati anziani. (it)
- ( 이 문서는 망상에 관한 것입니다. 다른 뜻에 대해서는 큰상 문서를 참고하십시오.) 망상(妄想, 영어: delusion)은 있지도 않은 것을 마치 사실인 양 믿거나, 이치에 맞지 않게 망령된(허황된) 생각을 하는 것이다. 근거가 없는 주관적 신념. 사실의 경험이나 논리에 의하여 정정되지 아니한 믿음으로, 병적으로 생긴 잘못된 판단이나 확신을 나타내는 질환을 말한다. 학자에 따라 여러 가지로 분류된다. (ko)
- 섬망(譫妄, delirium 또는 acute confusional state)은 중환자실에서 입원해있거나,노인들에게 흔하게 나타난다. 수술전 또는 끝나고 회복중인 상태이다. 증상은 극심한 불안을 느낀 상태, 또는 약물의 부작용 등으로 인해 나타날 수 있다. 의식이 있을때도 있어서 대화가 가능한것같더라도 대화 성립이 안된경우가 있다. 섬망후에 사망하는 경우도 있다 (ko)
- Een delier (Latijn: delirium) is een psycho-organische stoornis. De oorzaak is lichamelijk (het disfunctioneren van de hersenen), maar de verschijnselen zijn psychisch. Deze uiten zich door verwarring, cognitieve problemen of aandachtsstoornissen. De symptomen ontwikkelen zich in een korte periode en fluctueren in sterkte. Naast aandachts- en concentratieproblemen kunnen ook geheugenverlies, waanideeën en hallucinaties optreden. Een delier komt vaker voor bij ouderen. Ook mensen met dementie zijn gevoeliger voor het ontwikkelen van een delier. Een delier kan veroorzaakt worden door een lichamelijke aandoening zoals een infectie, bijwerkingen van bepaalde medicijnen of ontwenningsverschijnselen (van alcohol of drugs). Een voorbeeld van het laatste is het delirium tremens, maar ook bij overmatig alcoholgebruik kan een delier ontstaan (alcoholdelier). Verder kan een delier zich voordoen na een operatie (post-operatief delier) of tijdens de terminale fase van ziekten als kanker en aids en het delier dat zich voor kan doen bij zeer hoge koorts, als ijlen (koortsdelier). Het Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-IV) geeft de volgende diagnostische criteria voor een delirium:
* een verminderd vermogen om de aandacht op externe prikkels gericht te houden en de aandacht te verleggen naar nieuwe externe prikkels, dus een van de twee volgende criteria: 1.
* vragen moeten worden herhaald, omdat de aandacht verdwijnt 2.
* herhaald antwoorden op eerdere vragen
* gedesorganiseerd denken
* verwarring die zich ontwikkelt gedurende een korte periode
* fluctuerend niveau van verwarring
* minimaal twee van de volgende criteria: 1.
* verminderd bewustzijnsniveau 2.
* perceptuele verstoringen 3.
* verstoring van het slaap-waakritme 4.
* toegenomen of afgenomen psychomotorische activiteit 5.
* desoriëntatie met betrekking tot tijd, plaats of persoon 6.
* geheugenproblemen
* een van de volgende criteria: 1.
* bewijs dat een organische factor de oorzaak van de verwarring is of deze in stand houdt 2.
* de verwarring kan niet worden verklaard door een niet-organische psychische aandoening (nl)
- Een waan is een fantasie die de betrokkene beschouwt als werkelijkheid. Het is een niet met algemeen geaccepteerde opvattingen en/of ideeën overeenkomend denkbeeld, waarvan de patiënt niet af te brengen is met logisch redeneren. Wanen verschillen van hallucinaties: de patiënt ziet en hoort tijdens een waan precies hetzelfde als iedereen, maar verbindt hier conclusies aan die volstrekt uit de pas lopen met de werkelijkheid of algemeen geaccepteerde opvattingen. Een patiënt met logisch redeneren op andere gedachten brengen helpt niet: hij zal slechts denken dat iedereen het bij het verkeerde eind heeft of gek is, behalve hij. Het bekendste voorbeeld van een waan is de patiënt die denkt dat er een groot complot bestaat van mensen, die het stuk voor stuk op hem hebben gemunt. In grote lijnen zijn wanen in te delen in niet-bizarre wanen en bizarre wanen. In het geval van niet-bizarre wanen lopen de denkbeelden van de patiënt uit de pas met de werkelijkheid, maar het is wel mogelijk dat de ingebeelde situatie zich voor zou kunnen doen. Iemand kan bijvoorbeeld het waanidee hebben door de politie geschaduwd te worden. Bij bizarre wanen staan de waanideeën te ver van de realiteit af. Een voorbeeld is een patiënt die denkt dat hij een implantaat in zijn hersenen heeft waardoor men zijn gedachten kan afluisteren. Bij bepaalde identificatiesyndromen is het soms niet eenvoudig een grens tussen niet-bizar en bizar te vinden. Er bestaan verschillende soorten wanen. De belangrijkste of meest bekende zijn:
* Betrekkingswaan, waarbij de persoon meent dat gebeurtenissen, voorwerpen of andere mensen voor hem een speciale betekenis hebben (meestal negatief). In feite zijn alle wanen als een vorm van betrekkingswaan te zien;
* Achtervolgingswaan, waarbij de persoon zich lastiggevallen of bedreigd voelt of samenzweringen vermoedt (zie ook: paranoia);
* Schuld- of , waarbij de patiënt meent gestraft te worden voor zonden, wangedrag enz.;
* Grootheidswaan, waarbij de patiënt gelooft dat hij een talent of toekomstig machthebber is. Deze mensen wekken door hun innemend maar ook eerzuchtig gedrag vaak eerst bewondering, maar later irritatie van hun omgeving op (zie ook: megalomanie);
* , waarbij de patiënt denkt vergiftigd te worden. Soms heeft dit tot resultaat dat de patiënt nauwelijks meer durft te eten of drinken;
* Querulantenwaan, waarbij de patiënt denkt dat hem een groot onrecht is aangedaan. Via beroep, hoger beroep, cassatie, brieven aan ministers, het staatshoofd en andere tracht men zijn "recht" te halen. Overigens kan het soms heel goed voorkomen dat hen wel degelijk een groot onrecht is aangedaan. Het ziekelijke is echter het feit dat querulanten doorgaan daar waar anderen het erbij neerleggen.
* Somatische waan, waarbij de patiënt ervan overtuigd is dat er iets mis is met de lichaamsfuncties.
* Erotomanie, waarbij de patiënt ervan overtuigd is dat iemand verliefd op hem is - veelvuldig geconstateerd bij stalkers.
* Jaloersheidswaan, beperkt zich veelal tot het wanen dat de seksuele partner van de betrokkene ontrouw is. (nl)
- Urojenia (łac. delusiones) – zaburzenia treści myślenia polegające na fałszywych przekonaniach, błędnych sądach, odpornych na wszelką argumentację i podtrzymywane mimo obecności dowodów wskazujących na ich nieprawdziwość. Obecne w wielu psychozach, w tym w przebiegu schizofrenii. Szczególnie rozbudowany system urojeń charakteryzuje schizofrenię paranoidalną. Treść urojeń często nie odpowiada poziomowi wiedzy chorego. Urojenia, podobnie jak m.in. omamy, zalicza się do tak zwanych objawów pozytywnych (wytwórczych), gdyż stanowią wyraźne odchylenie od normalnych procesów poznawczych, w przeciwieństwie do objawów negatywnych, które wyrażają brak lub obniżenie normalnych reakcji u chorego. (pl)
- Delírio (às vezes denominado delusão) é uma crença errada mantida com grande convicção. É um sintoma que ocorre com frequência em transtornos psicóticos como na esquizofrenia no transtorno delirante persistente, nos episódios maníacos do transtorno bipolar ou na depressão psicótica. Podem ser classificados como delírios persecutórios, delírios de grandeza, ciúme patológico, delírios somatoformes, delírios amorosos ou um misto desses. Delírios ocorrem tipicamente no contexto de doenças mentais ou neurológicas, embora não estejam ligados a qualquer moléstia em particular e tenham sido encontradas no contexto de muitos estados patológicos (tanto físicos quanto mentais). Todavia, elas são de particular importância no diagnóstico de desordens psicóticas e particularmente na esquizofrenia. (pt)
- Majaczenie (zespół majaczeniowy, delirium, ostry zespół mózgowy) – zespół zaburzeń świadomości, któremu towarzyszą iluzje, omamy wzrokowe, słuchowe, dotykowe i inne oraz lęk i pobudzenie psychomotoryczne, zaburzenia snu, przy czym objawy te nasilają się często wieczorem i nocą. Omamy układać się mogą w niezwykle żywe wizje przypominające film, którym towarzyszą urojenia "dziania się" (tzn. chory ma poczucie uczestnictwa w rozgrywających się przed jego oczami wydarzeniach). Orientacja autopsychiczna jest zazwyczaj zachowana, allopsychiczna zaś bywa zazwyczaj zaburzona. Po przeminięciu stanu majaczeniowego stwierdza się zwykle częściową lub całkowitą niepamięć okresu chorobowego. Stany majaczeniowe spotyka się w wielu chorobach somatycznych: np. ciężkich infekcjach przebiegających z wysoką gorączką, zatruciach, mocznicy, niewydolności wątroby, urazach, odwodnieniu (zwłaszcza u osób w wieku podeszłym). Zespoły majaczeniowe mogą również wikłać zespoły abstynencyjne alkoholowe (delirium tremens - majaczenie drżenne) i po odstawieniu benzodiazepin. (pl)
- Дели́рий (лат. delirium «безумие, бред»; deliro «безумствую, брежу») — психическое расстройство, протекающее с помрачением сознания, нарушением внимания, восприятия, мышления и эмоций. В DSM-5 и МКБ-11 относится к группе нейрокогнитивных расстройств. Характеризуется наличием истинных, преимущественно зрительных, галлюцинаций и иллюзий, и, как следствие, — вторичным бредом; наличием эмоциональных (аффективных) нарушений, сенестопатиями, затруднённой ориентировкой в окружающем мире, дезориентацией во времени. При этом сохраняются осознание собственной личности и опасностей. Эмоциональное состояние больного зависит от характера протекающих галлюцинаций. Больной может быть опасен для себя и окружающих. После выхода из делирия — частичная конградная амнезия (амнезируются реальные события и болезненные воспоминания). (ru)
- Sinnesförvirring är ett tillstånd av plötslig och allvarlig förvirring till följd av snabba förändringar av personens hjärnfunktion i samband med fysisk eller mental sjukdom. Sinnesförvirring orsakas vanligtvis av just fysisk eller mental sjukdom och är ofta tillfällig. Flera olika sjukdomar kan ge upphov till sinnesförvirring. Ofta är orsaken att hjärnan inte får tillräcklig mängd syre eller andra ämnen. Tillståndet kan även orsakas av att toxiner byggts upp i hjärnan. De symptom som kan indikera sinnesförvirring inbegriper: förändringar vad gäller vakenhet, uppfattningsförmåga, medvetande, rörelser och sömnmönster samt förvirring, försämrat korttidsminne, ologiskt tänkande, personlighetsförändringar, inkontinens och koncentrationssvårigheter. Några möjliga orsaker till tillståndet är: överdosering eller avlägsnande av läkemedel eller alkohol, användning av droger, infektioner, sömnbrist och förgiftning. (sv)
- Vanföreställning är en psykiatrisk term för ett kognitivt symtom som yttrar sig i felaktiga föreställningar om sig själv eller omvärlden (personer eller händelser). Många individer har någon objektivt felaktig åsikt, men för att i psykiatrisk bemärkelse konstatera en vanföreställning krävs att åsikten är uppenbart orimlig även för personer med liknande bakgrund och att den hävdas helt inflexibelt. Om en individ, som har orimliga uppfattningar, inte kan övertygas om att dessa är falska genom att någon framlägger rationella belägg föreligger en vanföreställning. En vanföreställning är tecken på en psykisk störning av funktionell (psykisk) eller symtomatisk art (drogutlöst eller utlöst av en organisk sjukdom). Vanföreställningar brukar handla om att tro sig vara förföljd (paranoia), om svartsjuka, att ha storhetsvansinne, att kroppen förändras eller är styrd, eller att man har en sjukdom. Bisarra vanföreställningar syftar på åsikter som, förutom att vara uppenbart orimliga, även omöjligen skulle kunna föreligga baserat på tillgänglig vetenskaplig information (exempelvis upplevelser som involverar utomjordiska väsenden). Vanföreställningar förekommer vid kroppslig sjukdom men kanske främst vid psykiatrisk sjukdom som schizofreni eller vanföreställningssyndrom, där vanföreställningarna ofta fungerar förklarande för personen (till exempel angående hallucinationer). Vanföreställningar kan vid svåra psykiska störningar uppträda ensamma eller i system. En särskild form av vanföreställning är inducerat vanföreställningssyndrom, folie à deux, där psykos anges kunna sprida sig. (sv)
- Delirium, estado de confusão mental ou síndrome orgânico cerebral aguda (delirium é latim para "estar fora de si") é uma síndrome orgânica caracterizada por um rápido deterioro na atenção, consciência e cognição. O início é rápido variando de algumas horas até poucos dias. Geralmente o paciente em delirium apresenta sonolência diurna e agitação noturna, causando prejuízos a seu ciclo de sono e vigília. Foi descrito por Hipócrates por volta de 460-366 a.C., sendo um dos primeiros transtornos neurológicos conhecidos. Não confundir com delírio, um transtorno psicótico crônico, caracterizado por crenças irredutíveis apesar de evidências contrárias. (pt)
- Делі́рій (від лат. delirium — марення) — патологічний стан свідомості людини, що характеризується зниженням здатності зосередити увагу, порушеним сприйняттям і мисленням. Це синдром, який спричинюють деякі хімічні речовини або чинники певних хвороб, що руйнують нейрони кори головного мозку. Іноді може бути єдиним окремим клінічним проявом деяких психічних розладів. Хоча галюцинації при делірії часто присутні, симптоми, які породжують психози або галюциногени, клінічно відмінні від галюцинацій. У медичній термінології делірій не є синонімом сонливості, може виникати і без неї. Делірій не є також тотожним такому процесу, як деменція, хоча часто має місце у пацієнтів з деменцією. Делірій може бути гіперактивним, проявляються різні — ажитація або агресивність, а буває й гіпоактивним («тихе» марення) і проявляється в (нездатність спілкуватися, фокусувати увагу або реагувати на стимули). Із загального, немедичного погляду, пацієнт з делірієм, у якого є галюцинації, належить до більшості людей, у яких за медичними показаннями немає ні галюцинацій, ні марення. Марення в основному пов'язане з порушенням свідомості (наприклад, зменшення ясності усвідомлення навколишнього середовища). Зазвичай різкі коливання ходу марення потребують надання невідкладної допомоги. Делірій — не хвороба, а клінічний синдром (сукупність симптомів), які є результатом якогось захворювання. Як і його компоненти (нездатність зосередити увагу, плутана свідомість і різні порушення в часовій та просторовій орієнтації), делірій — загальний симптоматичний прояв ураження мозку або психічної дисфункції (за будь-якої причини). Без ретельної оцінки, делірій можна легко сплутати з низкою психічних розладів, оскільки багато його ознак і симптомів є умовою олігофренії, депресії і психозу. Делірій вражає 10—20 % усіх госпіталізованих дорослих та 30—40 % госпіталізованих хворих похилого віку і до 80 % пацієнтів відділення реанімації та інтенсивної терапії. Лікування делірію потребує лікування першопричини. У деяких випадках тимчасове, паліативне або симптоматичне лікування використовується для полегшення стану пацієнтів і для підвищення якості лікування пацієнтів (наприклад, пацієнта, який, не розуміючи, намагається витягти трубки для вентиляції легенів, необхідні для життєдіяльності). Пізнавальна інформація доступна для медиків і немедиків з відео, медичних прецедентів, лекцій, даних останніх досліджень, і навіть з коментарів сімей і близьких, які спостерігали за кимось, хто переживає епізод делірію. (uk)
- Бред (лат. dēlīrium) часто определяют как расстройство содержания мышления с возникновением не соответствующих реальности болезненных представлений, рассуждений и выводов, в которых больной полностью, непоколебимо убеждён и которые не поддаются коррекции. Эту триаду сформулировал в 1913 году Карл Ясперс, при этом он подчёркивал, что данные признаки являются поверхностными, не отражают сущности бредового расстройства и не определяют, но лишь предполагают наличие бреда. Бред возникает только на патологической основе. Традиционным для русской школы психиатрии является такое определение: Под бредом мы понимаем совокупность болезненных представлений, рассуждений и выводов, овладевающих сознанием больного, искажённо отражающих действительность и не поддающихся коррекции извне.Вадим Моисеевич Блейхер. Расстройства мышления Другое определение бреда даёт : «установление связи отношения без основания», то есть не поддающееся коррекции установление отношений между событиями без должной на то основы. В рамках медицины бред рассматривается в психиатрии и в общей психопатологии. Наряду с галлюцинациями бред входит в группу так называемых «психопродуктивных симптомов». Принципиально важно, что бред, являясь расстройством мышления, то есть одной из сфер психики, при этом — симптом поражения головного мозга человека. Лечение бреда, по представлениям современной медицины, возможно только методами, влияющими непосредственно на головной мозг, то есть психофармакотерапией (например, антипсихотиками) и биологическими методами — электро- и лекарственным шоком, инсулиновыми, атропиновыми комами. Последние способы особенно эффективны при воздействии на резидуальный и инкапсулированный бред. Знаменитый исследователь шизофрении Э. Блейлер отмечал, что бред всегда:— эгоцентричен, то есть имеет существенное значение для личности больного; и— имеет яркую аффективную окраску, так как создаётся на почве внутренней потребности («потребности бреда» по Э. Крепелину), а внутренние потребности могут быть только аффективными. Согласно исследованиям, проведённым ещё В. Гризингером в XIX веке, в общих чертах бред по механизму развития не имеет выраженных культурологических, национальных и исторических особенностей. В то же время возможен культуральный патоморфоз бреда: если в Средневековье преобладали бредовые идеи, связанные с одержимостью, магией, приворотом, то в наше время часто встречается бред воздействия «телепатией», «биотоками» или «радаром». В разговорном языке понятие «бред» имеет отличное от психиатрического значение, что приводит к некорректному с научной точки зрения его использованию. Например, бредом в быту называют бессознательное состояние больного, сопровождающееся бессвязной, бессмысленной речью, которое возникает у соматических больных с повышенной температурой тела (например, при инфекционных заболеваниях). С клинической точки зрения это явление следует называть «аменция». В отличие от бреда, это качественное расстройство сознания, а не мышления. Также в быту бредом ошибочно называют другие психические нарушения, например, галлюцинации. В переносном значении бредом считаются любые бессмысленные и несвязные идеи, что также не всегда правильно, так как они могут не отвечать бредовой триаде и являться заблуждениями психически здорового человека. (ru)
- 譫（Zhān）妄（英語：delirium）又称急性意识错乱状态（acute confusional state），是一種急性發作的症候群，特徵主要為意識清醒程度降低、神志不清、注意力變差、失去定向感、語無倫次、情緒激動或呆滯、睡眠-清醒週期混亂、有時清醒有時又變得昏睡，常常伴隨著妄想（例如相信有人要害他）、幻覺（例如看到不存在的東西，過世的親友）等；病情起伏不定，時好時壞。 (zh)
- Мая́чення або маячі́ння (маячні́ іде́ї, маячня́, також ма́рення; лат. delirio) ― розлад мислення, що характеризується виникненням невідповідних реальності хворобливих уявлень, міркувань і висновків, яких хворий переконано дотримується й котрі не піддаються корекції. Цю тріаду сформульовано 1913 року Карлом Ясперсом, який підкреслював, що зазначені ознаки є поверхові, не відображають сутності маячного розладу й не визначають, а тільки припускають наявність маячіння. Маячення виникає тільки на патологічній основі та відрізняється від уявлень, заснованих на помилковій чи неповній інформації, , догм, ілюзій або інших ефектів сприйняття. Визначення маячіння дає : «встановлення зв'язку відношення без підстави», тобто некоректоване встановлення відношень між подіями без достатньої для цього підстави. Маячення, як правило, трапляється в контексті неврологічних або психічних розладів, хоча воно не прив'язане до якогось конкретного розладу і спостерігається в контексті багатьох патологічних станів (як фізичних, так і психічних). Однак воно має важливе діагностичне значення у психозах, як-от шизофренії, , маніакальних епізодах біполярного розладу і . Принципово важливо, що маячіння, будучи розладом мислення, тобто однієї зі сфер психіки, водночас — симптом ураження головного мозку людини.Лікування маячіння, за уявленнями сучасної медицини, можливе лише методами, що впливають безпосередньо на головний мозок, себто психофармакотерапією (наприклад, антипсихотиками) і біологічними методами — електро- та ліка́рським шоком, інсуліновими, антропіновими комами. Останні засоби особливо ефективні при діянні на резидуальне й інкапсульоване маячіння. [джерело?] Відомий дослідник шизофренії зазначав, що маячення завжди:— егоцентричне, тобто має суттєве значення для особистості хворого; і— має яре афективне забарвлення, позаяк виникає на підґрунті внутрішньої потреби («потреби маячні» за ), а внутрішні потреби можуть бути тільки афективними.[джерело?] Згідно з дослідженнями, проведеними ще у XIX столітті, загалом маячіння за механізмом розвитку не має виражених культурологічних, національних та історичних особливостей. Разом з тим можливий культурний маячіння: якщо в Середньовіччі переважали маячні ідеї, пов'язані з одержимістю, магією, приворотом, то в наш час часто трапляється маячення впливу «телепатією», «біострумами» або «радаром». У звичайній мові поняття «маячня» має значення, відмінне від наукового психіатричного, що призводить до його некоректного з наукового погляду використання. Наприклад, маячнею в побуті називають гарячковий стан, що виникає в соматичних хворих із підвищеною температурою тіла (наприклад, за інфекційних захворювань) й зазвичай супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою. З клінічної точки зору явище безтямного, безладного говоріння в гарячці або уві сні слід називати маренням або аменцією (від лат. amentia — безумство). На відміну від маячіння, це якісний розлад свідомості, а не мислення. Також у побуті маячнею хибно[джерело?] називають інші психічні порушення, наприклад, галюцинації. У переносному значенні маячнею вважають будь-які безглузді та незв'язні ідеї. (uk)
- 妄想（英語：delusion）是一种不受相反事实和逻辑推理所纠正但坚信不疑的信念。同時包括错误的判断与逻辑推理。即使把事实或已经被完全论证的理论摆在妄想者的面前，也很难动摇他的信念(和認知偏誤中的逆火效應區別)，妄想大都出现在精神病状态下，如精神分裂症、二聯性精神病。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- الهذيان هو حالة من تراجع الحالة الإدراكية للمريض. وهو عرضٌ مُركَّب يُصاب فيه المريضُ بالتَّخليط، وتبدو عليه تغيُّراتٌ واضحة في السُّلوكُ والحالة العقلية. تتضمَّن علاماتُ الهَذَيان مشكلاتٍ في الانتباه والوعي والانفعالات والتحكُّم في العَضلات. وهناك حالاتٌ طبِّية كثيرة يُمكن أن تُسبب الهَذَيان. غالباً ما يُشفى المُصابون بالهَذَيان شفاءً تاماً بعد أن يُعالَجوا من المرض الذي كان سبباً له. لكنَّ الشِّفاء لا يحدث دائماً. (ar)
- Blud je nepravdivé a nevývratné založené na nesprávném odvození závěru ze zevní reality. Jsou to myšlenkové představy, o správnosti je nemocný zcela přesvědčen (vznešený původ, žárlivost) (cs)
- Wahn ist ein psychopathologisches Symptom, das vor allem im Rahmen verschiedener psychischer Störungen vorkommt. In der Psychiatrie zählt Wahn im psychopathologischen Befund zu den inhaltlichen Denkstörungen. Der Wahn (oder eine bestimmte Wahnvorstellung) ist eine die Lebensführung behindernde Überzeugung, an welcher der Patient trotz der Unvereinbarkeit mit den empirisch prüfbaren und in der Gesellschaft mehrheitlich akzeptierten Fakten unbeirrt festhält. Dies kann eine Störung der Urteilsfähigkeit zur Folge haben oder die juristische Delikts- und Schuldfähigkeit beeinträchtigen. (de)
- Das Delir, lateinisch Delirium (lateinisch delirium, veraltet ‚Irresein‘; von lira ‚Furche im Ackerbeet‘, delirare ‚aus der Furche geraten‘, ‚von der geraden Linie abweichen‘, ‚verrückt sein‘ – Plural: Delirien bzw. Deliria) ist ein akuter Verwirrtheitszustand und bezeichnet ein ätiologisch unspezifisches hirnorganisches Psychosyndrom, das einen lebensbedrohlichen Zustand darstellt. Beim Delir handelt es sich gemäß Schüttler um eine akute, körperlich begründbare Psychose. (de)
- Το ντελίριο ή οξύ οργανικό ψυχοσύνδρομο ή οξεία συγχυτική κατάσταση ή οξύ εγκεφαλικό σύνδρομο είναι μια γενικευμένη φυσιολογική διαταραχή της λειτουργίας του φλοιού του εγκεφάλου, η οποία εντάσσεται στις οργανικές ψυχικές διαταραχές (γνωστικές διαταραχές). Χαρακτηρίζεται από διαταραχή της συνείδησης, της προσοχής, των γνωστικών λειτουργιών και της αντίληψης. Κατά κανόνα συνυπάρχουν από συναισθηματική αστάθεια, ψευδαισθήσεις ή παραισθήσεις και απρόσφορη, παρορμητική, παράλογη ή βίαιη συμπεριφορά. Σε γενικές γραμμές θεωρείται οξεία και αναστρέψιμη διαταραχή, μπορεί όμως να γίνει και μη αναστρέψιμη. (el)
- Deliro laŭ PIV estas stato de nedaŭra spirita malordo kaŭzita de febro, malsano aŭ ebrieco. La stato estas karakterizita per halucinaj imagoj kaj nekonsekvencaj senkonsciaj paroloj. Temas do pri akuta psika perturbo, kiu havas biologian, organan kaŭzon. La esperantlingva vorto venas de la latina vortoformo delirium, kiu fontas el de – "de, el, ekster" kaj lira – "fosaĵo"; la laŭvorta origina signifo do estas io kia "esti ekster la fosaĵo", "esti devojiĝinta", iom bilda priskribo pri mallonga frenezo aŭ konfuziĝo. (eo)
- Delírium (del latín delirium) o síndrome confusional agudo (acrónimo SCA) es el término más aceptado por la Clasificación Internacional de Enfermedades (CIE-10) de 1992 para definir los trastornos orgánicos de las funciones mentales superiores que de manera aguda, transitoria y global producen alteración del nivel de conciencia. Esta alteración en el estado mental se caracteriza por ser aguda y reversible. El delírium no debe ser confundido con el delirio pues son entidades diferentes. Es sinónimo de estado confusional agudo (del CIE-9), al cual sustituye. (es)
- Psikiatrian eta psikologian, eldarnio uste edo sinesmen faltsua da, kanpoko errealitatearen interpretazio oker eta pertsonalean oinarritua, pertsonaren adimen eta kultura-mailarekin bat ez datorrena. Uste hori ez du ezein tradizio kultural edo erlijiosok partekatzen, eta ezin zuzendu daiteke arrazoibide logikoarekin. Ez da delirium sindromeekin nahasi behar. (eu)
- Le syndrome confusionnel, confusion mentale ou état confusionnel, comprend un ensemble de troubles des fonctions supérieures, et correspond à une atteinte aiguë et globale des fonctions mentales, se caractérisant essentiellement par un trouble de la conscience. Lorsqu'un onirisme peut lui être associé, on parle alors de syndrome confuso-onirique. Dans les pays anglophones il peut encore être appelé « encéphalopathie métabolique » ou « delirium ». (fr)
- Athrú géar inchúlaithe aire is comhfheasa, go minic le cuimhne lagaithe is an duine curtha ó threo, de bharr cúiseanna orgánacha de ghnáth. Is féidir go dtarlóidh mearaí is/nó siabhrán do dhuine, agus mishuaimhneas is lasántacht. Bhíodh an téarma in úsáid mar théarma ginearálta ar ghealtacht. (ga)
- せん妄（譫妄、せんもう、英: delirium）とは意識混濁に加えて奇妙で脅迫的な思考や幻覚・錯覚が見られるような状態。健康な人でも睡眠中に強引に覚醒されると同症状が発生する場合がある。特にICUやCCUで管理されている患者によく起こる。 急激な精神運動興奮（カテーテルを引き抜くなど）や、問診上明らかな見当識障害で気がつかれることが多い。大手術後の患者（術後せん妄）、アルツハイマー病、脳卒中、代謝障害、アルコール依存症の患者にもみられる。せん妄とは治療も異なる振戦せん妄は、酒やベンゾジアゼピン系薬物からの離脱によって起こり区別される。 通常は対症療法が行われる。一般に抗精神病薬が使われるが、その効果には議論がある。 (ja)
- 医学分野における「妄想（もうそう）」（英: delusion）とは、その文化において共有されない誤った確信のこと。妄想を持つ本人はその考えが妄想であるとは認識できない（病識がない）場合が多い。精神医学用語であり、根拠が薄弱であるにもかかわらず、確信が異常に強固であるということや、経験、検証、説得によって訂正不能であるということ、内容が非現実的であるということが特徴とされている。 妄想の内容や程度は個人差が大きく、軽度で生活に支障をほとんど来たさないものから重大な支障を来たすようなものまで様々である。本人が妄想であるとは自覚しない（『病識』がない）場合が多いが、漠然と非合理性に気づいている場合（いわゆる「病感」がある状態）もある。また、妄想世界と現実世界が心の中で並立してその双方を行き来する「二重見当識」という状態もある。 日常的な会話でも用いられることもあり、その際はいかがわしい考えや空想を表し、必ずしも病的な意味合いを含むわけではなく軽い意味で使われている。 (ja)
- ( 이 문서는 망상에 관한 것입니다. 다른 뜻에 대해서는 큰상 문서를 참고하십시오.) 망상(妄想, 영어: delusion)은 있지도 않은 것을 마치 사실인 양 믿거나, 이치에 맞지 않게 망령된(허황된) 생각을 하는 것이다. 근거가 없는 주관적 신념. 사실의 경험이나 논리에 의하여 정정되지 아니한 믿음으로, 병적으로 생긴 잘못된 판단이나 확신을 나타내는 질환을 말한다. 학자에 따라 여러 가지로 분류된다. (ko)
- 섬망(譫妄, delirium 또는 acute confusional state)은 중환자실에서 입원해있거나,노인들에게 흔하게 나타난다. 수술전 또는 끝나고 회복중인 상태이다. 증상은 극심한 불안을 느낀 상태, 또는 약물의 부작용 등으로 인해 나타날 수 있다. 의식이 있을때도 있어서 대화가 가능한것같더라도 대화 성립이 안된경우가 있다. 섬망후에 사망하는 경우도 있다 (ko)
- 譫（Zhān）妄（英語：delirium）又称急性意识错乱状态（acute confusional state），是一種急性發作的症候群，特徵主要為意識清醒程度降低、神志不清、注意力變差、失去定向感、語無倫次、情緒激動或呆滯、睡眠-清醒週期混亂、有時清醒有時又變得昏睡，常常伴隨著妄想（例如相信有人要害他）、幻覺（例如看到不存在的東西，過世的親友）等；病情起伏不定，時好時壞。 (zh)
- 妄想（英語：delusion）是一种不受相反事实和逻辑推理所纠正但坚信不疑的信念。同時包括错误的判断与逻辑推理。即使把事实或已经被完全论证的理论摆在妄想者的面前，也很难动摇他的信念(和認知偏誤中的逆火效應區別)，妄想大都出现在精神病状态下，如精神分裂症、二聯性精神病。 (zh)
- الوُهَام هو اضطراب عام في التفكير ويتسم باعتقاد ثابت خاطئ لا يتزعزع حتى لو اعتقد الاخرون من حوله خلاف ذلك أو برزت له أدلة دامغة تنفي ذلك. وهو اعتقاد راسخ في نفس المريض، ويتصف هذا الاعتقاد بأنه زائف أو خيالي أو مبني على الخداع. وفي عالم الطب النفسي، يتم تعريف الوهم بأنه اعتقاد مرضي (ينتج عن مرض أو عن أحداث مرضية)، ويستمر المريض في تمسكه بوهمه على الرغم من وجود الدلائل التي تثبت له عكس ما يتوهمه. أما في علم الأمراض، فيتم التمييز بين الوهم وبين الاعتقاد المبني على أساس من الزيف أو المعلومات غير الكاملة أو العقيدة المتزمتة أو الغباء أو الإدراك الشعوري أو الانخداع أو غيرها من الآثار التي تنبع من الإدراك الحسي. (ar)
- El delírium, també conegut com a síndrome confusional aguda (o, simplement, síndrome confusional), és el declivi causat orgànicament del funcionament mental que es desenvolupa en un curt període de temps, normalment d'hores a dies. El delírium és una síndrome que comprèn alteracions en l'atenció, la consciència i la cognició. També pot implicar altres dèficits neurològics, com ara trastorns psicomotors (per exemple, hiperactius, hipoactius o mixtos), alteració del cicle son-vigília, trastorns emocionals i trastorns de la percepció (per exemple, al·lucinacions i deliris), tot i que aquestes característiques no són necessàries per al diagnòstic. (ca)
- Un deliri es defineix normalment com una creença fixada falsa i es fa servir en el llenguatge comú per a descriure una creença que es falsa o fantasiosa. En psiquiatria, la definició és necessàriament més precisa i implica que la creença és psicopatològica (el resultat d'una malaltia o procés malaltís). Com a patologia és diferent d'una creença basada en informació falsa o incompleta o certs efectes de la percepció que es podrien anomenar amb més propietat com a apercepció o il·lusió. (ca)
- Delirium je kvalitativní poruchou vědomí neboli obluzené vědomí. Jde o nespecifickou psychopatologickou reakci mozku na jakoukoliv redukci činnosti centrální nervové soustavy s globálním postižením kognitivních funkcí. Projevuje se neschopností integrovat psychické funkce, správně vnímat a hodnotit okolí a svou roli v něm. Jako tzv. psychogenní deliria jsou označovány obdobné stavy vznikající v úvodní fázi manické či depresivní epizody, psychotických poruch (schizofrenie, schizoafektivní poruchy) nebo v důsledku intenzivního psychického stresu. (cs)
- Το παραλήρημα είναι σταθερή πεποίθηση που δεν επιδέχεται αλλαγή υπό το φως στοιχείων που την αντικρούουν. Ως παθολογία, είναι διαφορετική από μια πεποίθηση που βασίζεται σε ψευδείς ή ελλιπείς πληροφορίες, ψευδομνήμη, δόγμα, ψευδαίσθηση, παραισθήσεις ή κάποια άλλα παραπλανητικά αποτελέσματα της αντίληψης, καθώς τα άτομα με αυτές τις πεποιθήσεις είναι σε θέση να αλλάξουν ή να αναπροσαρμόσουν τις πεποιθήσεις τους, κατά την εξέταση των αποδεικτικών στοιχείων. (el)
- Delirium (also known as acute confusional state) is an organically caused decline from a previous baseline of mental function that develops over a short period of time, typically hours to days. Delirium is a syndrome encompassing disturbances in attention, consciousness, and cognition. It may also involve other neurological deficits, such as psychomotor disturbances (e.g. hyperactive, hypoactive, or mixed), impaired sleep-wake cycle, emotional disturbances, and perceptual disturbances (e.g. hallucinations and delusions), although these features are not required for diagnosis. (en)
- En psiquiatría y psicología, delirio (del latín de-lirare, «salir del surco al labrar la tierra») es un síntoma propio de las psicosis. No debe confundirse con delírium o síndrome confusional agudo, pues son entidades diferentes.[cita requerida] En psicopatología, se define delirio como una creencia que se vive con una profunda convicción a pesar de que la evidencia demuestra lo contrario. No debe confundirse con , dogma, ilusión, alucinación y otros efectos de percepción alterada.[cita requerida] (es)
- Delirium edo nahasmendu-sindrome akutua faktore organiko batek baino gehiagok eragiten du eta sarriagotan pairatzen du adineko jendeak, tartean beste alterazio batzuk daudenean. Funtsean bi eratara azaleratzen da, hiperaktibo edo hipoaktibo moduan, biak tartekatuz ere agertu daitekeen arren. Ezaugarri nagusien artean daude bat-bateko hasiera, aldakortasun azkarra eta itzulgarritasuna, azken hau dementzia eta bestelako asaldura kronikoetatik desberdintzen duena. Tratamenduan beti ere saiatu behar da azpiko faktoreak zuzentzen, eta horrekin batera sendagaiak erabiltzea. (eu)
- Un délire (du latin delirium « délire, transport au cerveau ») ou idée délirante est, dans le domaine de la psychologie, une perturbation globale, parfois aiguë et réversible, parfois chronique, du fonctionnement de la pensée. En tant que pathologie, il se distingue d'une croyance fondée sur une information fausse ou incomplète, dogme, faible mémoire, illusion ou autres effets de perception. (fr)
- Delirium adalah keadaan yang bersifat sementara dan biasanya terjadi secara mendadak. Dalam hal ini penderita mengalami penurunan kemampuan dalam memusatkan perhatiannya, menjadi linglung, mengalami , dan tidak mampu berpikir secara normal. Gangguan ini berlangsung dalam durasi pendek, beberapa jam hingga berhari-hari. Taraf hebatnya , bereaksi pada malam hari, kegelapan membuat halusinasi visual, dan gangguan perilaku meningkat. Penyebab delirium umumnya adalah penyakit fisik dan efek penggunaan obat-obatan. Diagnosis klinis dilakukan dengan laboratorium dan pemeriksaan citra/gambar (imaging) dan terapi untuk menemukan penyebabnya. (in)
- Delusi atau Waham adalah suatu keyakinan yang dipegang secara kuat namun tidak akurat, yang terus ada walaupun menunjukkan hal tersebut tidak memiliki dasar dalam realitas. Dalam ilmu psikiatri, delusi diartikan sebagai kepercayaan yang bersifat patologis (hasil dari penyakit atau proses sakit) dan terjadi walaupun terdapat bukti yang berkebalikan. Sebagai penyakit, delusi berbeda dari kepercayaan yang berdasar pada informasi yang tidak lengkap atau salah, dogma, kebodohan, memori yang buruk, ilusi, atau efek lain dari persepsi. Delusi menyudutkan seseorang untuk melakukan tindakan yang mengacaukan situasi. Seseorang bertindak berdasarkan persepsi salah yang membuat kita membayangkan respons negatif dari orang lain, karena itu mungkin sekali orang tersebut justru mendapat reaksi seperti y (in)
- Delirio (convincimento errato incorreggibile) è un termine con il quale, in psichiatria e psicologia clinica, ci si riferisce a un disturbo del contenuto del pensiero, che può essere presente in varie malattie psichiche, ad esempio nella schizofrenia, negli episodi depressivi o maniacali con sintomi psicotici, nel disturbo delirante cronico (o paranoia). Si tratta di un giudizio errato della realtà che non viene corretto né dalla critica né dall'esperienza, in quanto le decisioni e i comportamenti che vengono adottati servono ad autoconfermare tale modello di pensiero. Le forme croniche di delirio, basate sull'elaborazione razionale e lucida di un sistema di credenze errate, possono essere l'unico sintomo di una patologia psichica, in questo caso si parla appunto in particolare di disturbo (it)
- In psichiatria e psicologia clinica, il termine delirium o stato confusionale acuto (dal latino lira, "solco", per cui delirare significa etimologicamente "uscire dal solco", ovvero dalla dritta via della ragione) è una sindrome clinica caratterizzata da transitoria ed in genere reversibile confusione mentale che si associa ad un importante disorientamento spaziale e temporale, inattenzione e pensiero disorganizzato. (it)
- Majaczenie (zespół majaczeniowy, delirium, ostry zespół mózgowy) – zespół zaburzeń świadomości, któremu towarzyszą iluzje, omamy wzrokowe, słuchowe, dotykowe i inne oraz lęk i pobudzenie psychomotoryczne, zaburzenia snu, przy czym objawy te nasilają się często wieczorem i nocą. Omamy układać się mogą w niezwykle żywe wizje przypominające film, którym towarzyszą urojenia "dziania się" (tzn. chory ma poczucie uczestnictwa w rozgrywających się przed jego oczami wydarzeniach). Orientacja autopsychiczna jest zazwyczaj zachowana, allopsychiczna zaś bywa zazwyczaj zaburzona. Po przeminięciu stanu majaczeniowego stwierdza się zwykle częściową lub całkowitą niepamięć okresu chorobowego. Stany majaczeniowe spotyka się w wielu chorobach somatycznych: np. ciężkich infekcjach przebiegających z wysoką g (pl)
- Een delier (Latijn: delirium) is een psycho-organische stoornis. De oorzaak is lichamelijk (het disfunctioneren van de hersenen), maar de verschijnselen zijn psychisch. Deze uiten zich door verwarring, cognitieve problemen of aandachtsstoornissen. De symptomen ontwikkelen zich in een korte periode en fluctueren in sterkte. Naast aandachts- en concentratieproblemen kunnen ook geheugenverlies, waanideeën en hallucinaties optreden. Het Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-IV) geeft de volgende diagnostische criteria voor een delirium: (nl)
- Urojenia (łac. delusiones) – zaburzenia treści myślenia polegające na fałszywych przekonaniach, błędnych sądach, odpornych na wszelką argumentację i podtrzymywane mimo obecności dowodów wskazujących na ich nieprawdziwość. Obecne w wielu psychozach, w tym w przebiegu schizofrenii. Szczególnie rozbudowany system urojeń charakteryzuje schizofrenię paranoidalną. Treść urojeń często nie odpowiada poziomowi wiedzy chorego. (pl)
- Een waan is een fantasie die de betrokkene beschouwt als werkelijkheid. Het is een niet met algemeen geaccepteerde opvattingen en/of ideeën overeenkomend denkbeeld, waarvan de patiënt niet af te brengen is met logisch redeneren. Er bestaan verschillende soorten wanen. De belangrijkste of meest bekende zijn: (nl)
- Delirium, estado de confusão mental ou síndrome orgânico cerebral aguda (delirium é latim para "estar fora de si") é uma síndrome orgânica caracterizada por um rápido deterioro na atenção, consciência e cognição. O início é rápido variando de algumas horas até poucos dias. Geralmente o paciente em delirium apresenta sonolência diurna e agitação noturna, causando prejuízos a seu ciclo de sono e vigília. Foi descrito por Hipócrates por volta de 460-366 a.C., sendo um dos primeiros transtornos neurológicos conhecidos. (pt)
- Delírio (às vezes denominado delusão) é uma crença errada mantida com grande convicção. É um sintoma que ocorre com frequência em transtornos psicóticos como na esquizofrenia no transtorno delirante persistente, nos episódios maníacos do transtorno bipolar ou na depressão psicótica. Podem ser classificados como delírios persecutórios, delírios de grandeza, ciúme patológico, delírios somatoformes, delírios amorosos ou um misto desses. (pt)
- Дели́рий (лат. delirium «безумие, бред»; deliro «безумствую, брежу») — психическое расстройство, протекающее с помрачением сознания, нарушением внимания, восприятия, мышления и эмоций. В DSM-5 и МКБ-11 относится к группе нейрокогнитивных расстройств. Характеризуется наличием истинных, преимущественно зрительных, галлюцинаций и иллюзий, и, как следствие, — вторичным бредом; наличием эмоциональных (аффективных) нарушений, сенестопатиями, затруднённой ориентировкой в окружающем мире, дезориентацией во времени. При этом сохраняются осознание собственной личности и опасностей. Эмоциональное состояние больного зависит от характера протекающих галлюцинаций. Больной может быть опасен для себя и окружающих. После выхода из делирия — частичная конградная амнезия (амнезируются реальные события и боле (ru)
- Sinnesförvirring är ett tillstånd av plötslig och allvarlig förvirring till följd av snabba förändringar av personens hjärnfunktion i samband med fysisk eller mental sjukdom. Sinnesförvirring orsakas vanligtvis av just fysisk eller mental sjukdom och är ofta tillfällig. Flera olika sjukdomar kan ge upphov till sinnesförvirring. Ofta är orsaken att hjärnan inte får tillräcklig mängd syre eller andra ämnen. Tillståndet kan även orsakas av att toxiner byggts upp i hjärnan. (sv)
- Мая́чення або маячі́ння (маячні́ іде́ї, маячня́, також ма́рення; лат. delirio) ― розлад мислення, що характеризується виникненням невідповідних реальності хворобливих уявлень, міркувань і висновків, яких хворий переконано дотримується й котрі не піддаються корекції. Цю тріаду сформульовано 1913 року Карлом Ясперсом, який підкреслював, що зазначені ознаки є поверхові, не відображають сутності маячного розладу й не визначають, а тільки припускають наявність маячіння. (uk)
- Делі́рій (від лат. delirium — марення) — патологічний стан свідомості людини, що характеризується зниженням здатності зосередити увагу, порушеним сприйняттям і мисленням. Це синдром, який спричинюють деякі хімічні речовини або чинники певних хвороб, що руйнують нейрони кори головного мозку. Іноді може бути єдиним окремим клінічним проявом деяких психічних розладів. Делірій може бути гіперактивним, проявляються різні — ажитація або агресивність, а буває й гіпоактивним («тихе» марення) і проявляється в (нездатність спілкуватися, фокусувати увагу або реагувати на стимули). (uk)
- Бред (лат. dēlīrium) часто определяют как расстройство содержания мышления с возникновением не соответствующих реальности болезненных представлений, рассуждений и выводов, в которых больной полностью, непоколебимо убеждён и которые не поддаются коррекции. Эту триаду сформулировал в 1913 году Карл Ясперс, при этом он подчёркивал, что данные признаки являются поверхностными, не отражают сущности бредового расстройства и не определяют, но лишь предполагают наличие бреда. Бред возникает только на патологической основе. Традиционным для русской школы психиатрии является такое определение: (ru)
- Vanföreställning är en psykiatrisk term för ett kognitivt symtom som yttrar sig i felaktiga föreställningar om sig själv eller omvärlden (personer eller händelser). Många individer har någon objektivt felaktig åsikt, men för att i psykiatrisk bemärkelse konstatera en vanföreställning krävs att åsikten är uppenbart orimlig även för personer med liknande bakgrund och att den hävdas helt inflexibelt. (sv)
|