USS Yankton (1893)
| «Янктон» | ||
|---|---|---|
| USS Yankton (1893) | ||
 | ||
| Американська шхуна «Янктон» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | шхуна | |
| Держава прапора |  Сполучені Штати Америки
| |
| Належність |  ВМС США
| |
| Корабельня |  Ramage & Ferguson, Літ
| |
| Спущено на воду | 29 квітня 1893 | |
| Введено в експлуатацію | 16 травня 1908 | |
| На службі | 1908–1920 | |
| Перейменований | Penelope | |
| Статус | 27 лютого 1920 року списаний та 21 жовтня 1921 року проданий торговельному флоту | |
| Бойовий досвід | Перша світова війна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 975 т | |
| Довжина | 56 м | |
| Ширина | 8,4 м | |
| Осадка | 4,0 м | |
| Технічні дані | ||
| Швидкість | 14 вузлів (26 км/год) | |
| Екіпаж | 78 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 3 (3 × 1) × 76-мм універсальних гармати 3"/50 2 (2 × 1) × 47-мм гармати QF 3-pounder Hotchkiss | |
«Янктон» (англ. USS Yankton (1893) — шхуна, що перебувала на озброєнні військово-морських сил США на початку XX століття та за роки Першої світової війни.
Шхуна «Янктон» закладена у 1893 році на верфі шотландської компанії Ramage & Ferguson у Літі, як Cleopatra. У травні 1908 року придбано американським флотом та після модернізації судно увійшло до складу ВМС США.
У 1907 році шхуну «Янктон» включили як патрульне судно до складу «Великого Білого флоту», який у 1907 році за наказом Президента США Т. Рузвельта здійснив навколосвітню подорож, продемонструвавши усьому світові зрослу міць та силу американського флоту. 17 грудня флот, до якого входили майже усі американські лінійні кораблі того часу[Прим. 1][1], виплив з Гемптон-Роудс і здійснив перехід на південь до Карибського басейну, а потім до Південної Америки, зупиняючись у Порт-оф-Спейн, Ріо-де-Жанейро, Пунта-Аренас та Вальпараїсо серед інших міст. Після прибуття до західного узбережжя Мексики в березні 1908 року флот провів три тижні, тренуючись у бойових стрільбах корабельної артилерії.
Потім флот відновив подорож уздовж Тихоокеанського узбережжя Америки, зупинившись у Сан-Франциско та Сіетлі, а потім перетнув Тихий океан до Австралії, по дорозі зупинившись на Гаваях. Зупинки в південній частині Тихого океану включали Мельбурн, Сідней та Окленд.
Після Австралії флот повернув на північ до Філіппін, зупинившись у Манілі, а потім продовжив рух до Японії, де в Йокогамі відбулася церемонія привітання. У листопаді в Субік-Бей на Філіппінах протягом трьох тижнів проходили морські навчання. 6 грудня американські кораблі пройшли Сінгапур і увійшли в Індійський океан. У Коломбо флот поповнив запаси вугілля, перш ніж вирушити до Суецького каналу і знову поповнив свої льохи вугіллям у Порт-Саїді. Флот відвідав кілька середземноморських портів, перш ніж зупинитися в Гібралтарі, де міжнародний флот британських, російських, французьких та голландських військових кораблів привітав американців[Прим. 2]. Потім американські кораблі перетнули Атлантику, щоб повернутися на Гемптон-Роудс 22 лютого 1909 року, подолавши 46 729 морських миль (86 542 км). Там Теодор Рузвельт провів військово-морський огляд свого флоту.
Під час Першої світової війни судно перейшло до Гібралтару, де приєдналося до патрульних сил, які захищали кораблі союзників від атак німецьких підводних човнів, і під час бою «Янктон» потрапив під ворожий вогонь. У 1921 році «Янктон» був проданий.
- HMS Ulster Monarch
- SS Cyclops (1906)
- USS Relief (1896)
- RFA Empire Salvage
- RMS Empress of Australia (1919)
- SS Ceramic
- Виноски
- ↑ Склад «Великого Білого флоту»: пре-дредноути «Коннектикут», «Канзас», «Вермонт», «Луїзіана», «Джорджія», «Нью-Джерсі», «Род-Айленд», «Вірджинія», «Міннесота», «Мен», «Міссурі», «Огайо», «Алабама», «Іллінойс», «Кірсадж», «Кентуккі»; ескадрені міноносці «Гопкінс», «Стюарт», «Галл», «Тракстон», «Лоуренс», «Віппл»; допоміжні військові судна «Калгоа», «Арет'юза», «Ґлейшер», «Пантер», «Янктон», «Реліф».
- ↑ В Гібралтарі флот вітали: британські лінкори «Албемарл», «Альбіон», крейсер «Девоншир», російські ескадрені броненосці «Слава», «Цесаревич», крейсери «Богатир», «Адмірал Макаров», «Олег» та низка голландських і французьких канонерських човнів
- Джерела
- ↑ JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
