USS Wichita (CA-45)
| USS «Вічита» (CA-45) | ||
|---|---|---|
| USS Wichita (CA-45) | ||
 | ||
| Американський важкий крейсер «Вічита». 22 квітня 1942 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | важкий крейсер | |
| Держава прапора |  США
| |
| Належність |  Військово-морські сили США
| |
| На честь | перший корабель флоту на ім'я «Вічита»[Прим. 1] | |
| Корабельня | Philadelphia Naval Shipyard, Філадельфія | |
| Закладено | 28 жовтня 1935 | |
| Спущено на воду | 16 листопада 1937 | |
| Введено в експлуатацію | 16 лютого 1939 | |
| На службі | 1939–1947 | |
| Статус | 3 січня 1950 року проданий на брухт | |
| Нагороди | 13 бойових відзнак | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Арктичні конвої * Конвой QP 11 * Конвой PQ 15 * Конвой PQ 16 * Конвой QP 12 * Конвой PQ 17 Операція «Смолоскип» * Морська битва біля Касабланки Тихоокеанський ТВД Бій біля острова Реннелл | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 10 759 тонн (стандартна) 13 224 тонни (повна) | |
| Довжина | 185,42 м | |
| Ширина | 18,82 м | |
| Висота | 7,24 м | |
| Бронювання | Пояс: 110-25 мм Палуба: 34,9-38 мм Барбет: 25 мм Гарматні башти: 25 мм Шпангоут: 25 мм Артилерійські погреби: 51-111 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 × парових турбіни Parsons 8 × парових котлів Babcock & Wilcox | |
| Гвинти | 4 | |
| Потужність | 100 000 к.с. | |
| Швидкість | 33 вузли (61 км/год) | |
| Дальність плавання | 10 000 миль (18 650 км) на швидкості 15 вузлів | |
| Екіпаж | 929 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 9 (3 x 3) × 203-мм гармат Mark 8"/55 8 (4 × 2) 127-мм корабельних гармат Mark 12 5"/38 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 (2 × 4) × 533-мм (21-дюймових) торпедних апаратів | |
| Зенітне озброєння | 24 (4 × 4; 8 × 2) × 40-мм автоматичних зенітних гармати Bofors L60 18 (18 × 1) × 20-мм автоматичних зенітних гармат «Ерлікон» | |
| Авіація | 4 гідролітаки | |
«Вічита» (CA-45) (англ. USS Wichita (CA-45) — військовий корабель, важкий крейсер військово-морських сил США за часів Другої світової війни.
Важкий крейсер «Вічита» був закладений 28 жовтня 1935 року на верфі Philadelphia Naval Shipyard, Філадельфія. 16 листопада 1937 року корабель спущений на воду, а 16 лютого 1939 року увійшов до складу ВМС США.
«Вічита» був останнім американським важким крейсером, що розроблявся у відповідності до обмежень морських мирних домовленостей, і останнім крейсером напередодні Другої світової війни. З вступом США у війну виконував завдання у складі британського Домашнього флоту, брав участь у висадці морського десанту в Північній Африці, у бойових діях на морі, бився у Північній Атлантиці, біля берегів Норвегії, супроводжував арктичні та атлантичні конвої. Згодом переведений на Тихий океан, брав участь у бою біля острова Реннелл, в Алеутській кампанії, у вторгненні на Маршаллові та Маріанські острови, в битвах у Філіппінському морі, затоці Лейте та за Окінаву. За бойові заслуги крейсер був удостоєний 13 бойових відзнак.
29 квітня 1942 року важкий крейсер «Вічита» діяв у супроводі конвою PQ 15, що йшов до Росії під командуванням адмірала Д.Тові[Прим. 2].
У травні 1942 року «Вічита» входив до сил ескорту великого конвою PQ 16[Прим. 3], який супроводжував 35 транспортних суден (21 американське, 4 радянські, 8 британських, 1 голландське та одне під панамським прапором) до Мурманська від берегів Ісландії зі стратегічними вантажами і військовою технікою з США, Канади і Великої Британії. Його супроводжували 17 ескортних кораблів союзників, до острова Ведмежий конвой прикривала ескадра з 4 крейсерів і 3 есмінців[1].
Попри атакам німецького підводного човна U-703, повітряним нападам бомбардувальників He 111 та Ju 88 бомбардувальних ескадр I./KG 26 і KG 30 конвой, втратив сім суден і ще одне повернуло назад на початку походу, дістався свого місця призначення[2].
30 червня 1942 року «Вічита» у складі крейсерського з'єднання разом з «Лондон», «Норфолк» та «Тускалуза», під командуванням контр-адмірала Л.Гамільтона, вийшов з Сейдісфіорда в Ісландії на прикриття арктичного конвою PQ 17 у ролі далекого крейсерського ескорту[Прим. 4]. 3 липня крейсери приєдналися до конвою, але вже наступного дня кораблі Л.Гамільтона залишили конвой і незабаром повернулися на базу.
Але, конвой PQ 17 спіткала жорстока доля. 4 липня Адміралтейство отримало повідомлення про вихід у море німецького лінкора «Тірпіц» і перший морський лорд адмірал флоту Д.Паунд віддав наказ «Конвою розсіятися!». Супроводжуючі конвой бойові кораблі відкликали для перехоплення «Тірпіца», а усі транспортні судна кинули напризволяще. Як з'ясувалося згодом, інформація про вихід німецького лінкора виявилася хибною, тоді як конвой, залишений без захисту, став легкою здобиччю німецьких підводних човнів і торпедоносців. Як наслідок, 22 транспорти та 2 допоміжних судна зі складу 35 транспортних суден конвою були потоплені.
У листопаді 1942 року американський крейсер брав участь у висадці морського десанту в Північній Африці. У ранкові години 8 листопада 1942 року лінкор «Массачусетс», важкі крейсери «Вічита» і «Тускалуза», есмінці «Моран», «Райнд», «Вейнрайт» та «Джеркінс» наблизилися до французького узбережжя на відстань відкриття артилерійського вогню та почали гатити по позиціях французів. У свою чергу флот Віші відкрив вогонь з берегових батарей та лінкора «Жан Бар». Але вже на сьомому пострілі французький лінкор був уражений американськими артилеристами 410-мм снарядом; влучний постріл заклинив башту й корабель замовчав.
О 9 годину з бухти Касабланки під прикриттям димової завіси сім бойових кораблів французької 2-ї легкої ескадри вийшли на перехоплення морського десанту американців. Французькі есмінці «Малін», «Фуго» та «Булоне» вирвалися вперед, коли по них завдали удару винищувачі авіаносця «Рейнджер». Однак, французькі артилеристи потопили одне десантне судно та влучили в «Людлов». Після ураження артилерійським вогнем з есмінця «Вілкс» та крейсерів «Вічита» і «Тускалуза» французький «Малін» викинувся на берег, згодом «Фуго» та «Булоне» підпали під влучний обстріл «Тускалуза» і «Массачусетс», і в 10:12 затонув «Булоне», а в 10:40 — «Фуго». Три невеличкі французькі бойові кораблі намагалися допомогти постраждалим з затонулого есмінця «Фуго», однак, загороджувальним вогнем американські кораблі примусили їх відплить.
Наприкінці 1942 року «Вічита» направили на Тихий океан. У січні 1943 року крейсер брав участь у бою біля острова Реннелл. Після цього він йде на Алеутські острови і у квітні 1943 став флагманом Оперативної групи 52.10, потім Оперативної групи 16.4, а ще пізніше Оперативної групи 16.7.
22 липня крейсер брав участь в обстрілі Кискі, після чого повернувся в П'юджет-Саунд для ремонту. Роботи завершилися на початку грудня, і крейсер повернувся на Гаваї. У січні 1944 року він узяв участь у висадці десанту на Маршаллові острови, потім у Голланд, в ударах по Труку та Сайпану. У червні 1944 року «Вічита» брав участь у бою у Філіппінському морі. У жовтні у складі Оперативної групи 38 він брав участь в ударах по Окінаві, Формозі і Лусону.
13 жовтня поблизу Формози отримав потрапляння торпеди крейсер «Канберра». «Вічита» буксирував пошкоджений корабель протягом 2 діб. 25 жовтня 1944 крейсер взяв участь в бою у мису Енганьо. Разом з іншими крейсерами він потопив пошкоджений авіаносець «Тійода» і есмінець «Хацуюкі». Але на «Вічита» виникають неполадки в машинах, можливо це сталося внаслідок буксирування «Канберри».
У листопаді 1944 року крейсер пішов на ремонт до США, роботи закінчилися на початку лютого 1945. Після цього «Вічита» брав участь у боях у Окінави, та в окупації Японії.
- HMS Devonshire (39)
- Deutschland (важкий крейсер)
- Colbert (1928)
- Важкі крейсери типу «Каунті»
- Важкі крейсери типу «Тренто»
- Важкі крейсери типу «Могамі»
- Лінійні кораблі типу «Норт Керолайна»
- USS Wichita (CA 45). на uboat.net. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2019. (англ.)
- USS WICHITA (CA 45) [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
- USS Wichita (1937) [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
- USS Wichita (CA-45) [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
- USS Wichita CA-45 [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Тяжелый крейсер Wichita [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. London, UK: Conway Maritime Press. ISBN 0-87021-459-4.
- Cressman, Robert (2000). The Official Chronology of the U.S. Navy in World War II. Annapolis, MD: US Naval Institute Press. ISBN 1-55750-149-1.
- Gardiner, Robert; Chesneau, Roger, ред. (1980). Conway's All the World's Fighting Ships, 1922–1946. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-913-8.
- Hammond, James W. (2001). The Treaty Navy: The Story of the US Naval Service Between the World Wars. Victoria, BC: US Trafford. ISBN 1-55212-876-8.
- O'Hara, Vincent P. (2007). The U.S. Navy Against the Axis: Surface Combat, 1941–1945. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-650-6.
- Terzibaschitsch, Stefan (1984). Cruisers of the US Navy 1922–1962. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-974-X.
- Виноски
- ↑ на честь міста штату Канзас Вічита.
- ↑ Ескорт конвою PQ 15: лінкори «Кінг Джордж V», «Герцог Йоркський», американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Лондон» і американські «Вічита» та «Тускалуза», легкі крейсери «Найджеріа» та «Кеніа», есмінці: «Бадсворт», «Боудісіа», «Ескапейд», «Фокнор», «Хашлі», «Інглефельд», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Матчлес», «Міддлтон», «Орібі», «Панджабі», «Сомалі», норвезькі «Сент-Олбанс», «Уредд», «Медісон», «Планкетт», «Вейнрайт», «Вілсон», «Веномоус», тральщики, корвети та інші кораблі супроводження й забезпечення.
- ↑ Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтир», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.
- ↑ До складу далекого ескорту конвою PQ 17 входили 17 бойових кораблів: авіаносець «Вікторіос», лінкори: британський «Дюк оф Йорк» й американський «Вашингтон», важкий крейсер «Камберленд», легкий крейсер «Найджеріа», есмінці: «Ашанті», «Ескапада», «Фокнор», «Марна», «Мартин», «Онслот», «Онслоу» та «Райнд» і «Мейрант»; ескортні міноносці «Бланкні», «Міддлтон», «Вітленд».
- Джерела
- ↑ Convoy PQ.16. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Arctic Convoys. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
