Skyguard
| Skyguard | |
|---|---|
 Демонстрація системи Skyguard тайванських військових, 2016 рік | |
| Основна інформація | |
| Тип | система та пункт управління вогнем зенітної артилерії |
| Призначення | виявлення та супровід повітряних цілей, видача цілевказання підпорядкованим зенітним артилерійським та ракетним установкам |
| Країна |  Швейцарія |
| Оператори | див. Оператори |
| Виробник | Contraves/Rheinmetall |
| Входить до складу | батареї зенітної артилерії |
| Параметри | |
| Обслуга | 2 оператора |
Skyguard — система управління вогнем зенітної артилерії розробки та виробництва швейцарської компанії Contraves. Прийшла на заміну системи Super Fledermaus того ж виробника. Поєднує функції РЛС виявлення та наведення на ціль з пунктом керування зенітним артилерійським вогнем.
Типовим варіантом використання було у складі батареї з парою 35-мм артилерійських зенітних установок Oerlikon GDF.
Система управління вогнем Skyguard встановлена на 4-колісний причіп, обладнана робочими місцями для двох операторів, має автономний генератор електричної енергії, пошуково-оглядову РЛС та стеження а також коаксійну телевізійну систему[1].
Призначена для захисту стаціонарних об'єктів від повітряних атак: літаків, вертольотів, крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів, керованих бомб, тощо[1].
Система може керувати чотирма вогневими установками: двома спареними зенітними гарматами Oerlikon GDF-007 та двома пусковими установками зенітних керованих ракет[1].
Кілька раз проходила модернізацію. Версія Skyguard III отримала можливість, серед іншого, вести вогонь програмованими снарядами повітряного підриву AHEAD та мати у своєму складі зенітну артилерійську причіпну установку Oerlikon/Rheinmetall Mk2 з револьверною гарматою (аналогічна гарматі в системі MANTIS)[2].
Ефективна дальність радарів заявлена до 20 км, артилерійських установок — до 4 км, а зенітних керованих ракет — до 7 км і більше[1][2].
Окрім 35-мм зенітних артилерійських установок Oerlikon GDF під управлінням системи Skyguard можуть працювати і 40-мм зенітні артилерійські установки Bofors L/70[3].
Окрім зенітних артелирійських установок, під управлінням систем Skyguard можуть працювати пускові установки для зенітних керованих ракет Sparrow та Aspide[4][1].
Пускові установки створені на основі зенітних артилерійських установок Oerlikon GDF. Замість гармат по боках знаходиться по два транспортно-пускових контейнера з зенітними ракетами (всього чотири готових до застосування ракети на установці), а посередині, між ними — РЛС підсвічування цілі[4].
Аргентина, станом на 2021 рік
Бангладеш: Skyguard 3 з установками GDF-009, станом на 2021 рік
Греція: в тому числі з установками GDF-005 та ракетами RIM-7 Sparrow, станом на 2021 рік
Єгипет: установки GDF-003 та GDF-005 та ракети RIM-7M Sea Sparrow, станом на 2021 рік
Іспанія: 13 батарей з пусковими/ракетами Aspide, станом на 2023 рік
Італія: з ракетами Aspide, станом на 2021 рік
Кувейт: з ракетами Aspide, станом на 2021 рік
Кіпр: з установками GDF-003, станом на 2021 рік
Оман: з установками GDF-005, станом на 2021 рік
Пакистан: 134 системи Skyguard з 248 установками GDF-002 та GDF-005, станом на 2021 рік
Тайвань: установки GDF-006 та ракети AIM-7F/M, RIM-7M Sparrow, станом на 2021 рік
Таїланд: установки GDF-007 та системи Skyguard 3, станом на 2021 рік
Швейцарія: з установками GDF-003 та GDF-005, станом на 2021 рік
В 1983 році Греція замовила систему з використанням ракет RIM-7M. Перший комплекс був отриманий в 1984 році та отримав місцеве позначення Velos[4].
Протягом 1984—1987 років Єгипет отримав 18 батарей комплексів Skyguard/Sparrow, та дав їм місцеве позначення Amoun[4].
Кожен комплекс складається з пункту управління Skyguard, двох зенітних артилерійських установок GDF-003, та двох пускових установок для зенітних керованих ракет Sparrow (по чотири ракети на пускову)[4].
Єгипетська модифікація Skyguard має ефективну дальність виявлення цілі РЛС до 20 км та оптико-електронною системою до 15 км[4].
Іран замовив та отримав певну кількість установок GDF-001 та систем управління вогнем Super Fledermaus а потім установки GDF-002 та системи управління Skyguard начебто іще навіть до Ісламської революції в 1979 році[5].
Однак, вже під час Ірано-іракської війни траплялись скандали через начебто постачання швейцарським виробником Oerlikon-Buehrle запасних частин для систем Skyguard в Іран. Також лунали звинувачення в тому, що в 1983 році були укладені контракти на придбання цілих систем[6], та отримання 20 систем в 1986 році[7].
Наприкінці 1970-х Іспанія отримала системи Skyguard з зенітними артилерійськими установками GDF-005. В 1985 році була замовлена інтеграція пунктів управління Skyguard з пусковими установками Selenia Spada (було придбано 13 пускових та 200 зенітних керованих ракет Aspide)[4].
Частково, роботи з модернізації та інтеграції відбувались в Іспанії[4].
Така система, де було інтегровано пункти управління Skyguard, зенітні артилерійськи установки GDF-005 та пускові установки Spada отримала позначення Toledo[4].
В лютому 2020 року було підтверджено, що Саудівська Аравія придбала та отримала певну кількість комплексів Skyguard III в стандартній комплектації (один пункт управління та дві підпорядковані йому зенітні артилерійськи установки). Комплекси розгорнуто, зокрема, для прикриття важливих портів та інших важливих об'єктів[8].
В жовтні 2022 року група українських військових прибула до Іспанії для навчання на комплексі Skyguard Aspide[9].
В листопаді 2022 року Іспанія оголосила про рішення передати Україні один комплекс Україні[10]. Трохи згодом міністр оборони України Олексій Резніков повідомив про прибуття комплексу в Україну[11].
В січні 2023 року італійські ЗМІ повідомляли про плани Італійського уряду передати комплекс Skyguard Spada[12].
- Інформація про стаціонарні засоби ППО на сайті Rheinmetall
- Skyguard all-weather fire-control radar system
- Rheinmetall Air Defence: Oerlikon Skyguard 3 Air Defence System на YouTube — демонстрація сучасної модифікації артилерійських установок Oerlikon GDF-009 під управлінням Skyguard 3
- Tony Cullen, Christopher F Foss, ред. (1992). Skyguard/Sparrow Air Defence System. Jane's land-based air defence 1992-1993 (вид. 5-те видання). ISBN 0-7106-0979-5.
- The Military Balance 2021 / International Institute for Strategic Studies. — Abingdon : Taylor & Francis, 2021. — 504 p. — ISBN 9781032012278.
- ↑ а б в г д Oerlikon Skyguard I Air Defense System Cannon/Missiles. Army Recognition. 31 серпня 2020. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 травня 2022. [Архівовано 6 червня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Oerlikon Skyguard III Air Defense System. Army Recognition. 29 вересня 2018. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022. [Архівовано 6 травня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Tony Cullen, Christopher F Foss, ред. (1992). Bofors 40 mm L/70 Automatic Anti-aircraft Gun. Jane's land-based air defence 1992-1993.
- ↑ а б в г д е ж и к Tony Cullen, Christopher F Foss, ред. (1992). Skyguard/Sparrow Air Defence System. Jane's land-based air defence 1992-1993.
- ↑ Samavat 35mm towed anti-aircraft twin-cannon. Army Recognition. 21 квітня 2019. [Архівовано 2023-02-24 у Wayback Machine.]
- ↑ John Parry (31 січня 1987). SWISS COMPANY SAID TO SELL ARMS TO IRAN. The Washington Post.
- ↑ Mandeep Singh (2020). 2. Iran-Iraq War. Air Defence Artillery in Combat, 1972 to the Present. Pen & Sword.
- ↑ Saudi Skyguard 3 acquisition confirmed. Janes. 26 лютого 2020.
- ↑ В Іспанії військових України навчають користуватись ЗРК “Aspide”. Мілітарний. 7 жовтня 2022.
- ↑ Іспанія передає Україні батарею ЗРК Aspide, системи ППО Hawk, протитанкові комплекси, гармати та снаряди. Мілітарний. 3 листопада 2022.
- ↑ ЗРК NASAMS та ASPIDE прибули в Україну – Резніков. Мілітарний. 7 листопада 2022.
- ↑ Італія виділяє додаткові батареї Skyguard з ракетами Aspide, але SAMP/T буксує. Defense Express. 21 січня 2023.