Le Glorieux (Q168)
| «Ле Глор'є» | ||
|---|---|---|
| Le Glorieux (Q168) | ||
 | ||
| «Ле Глор'є» приймає бере на борт їжу та пальне з допоміжного крейсера «Керсі» 20 червня 1942 року | ||
| Верф |  Arsenal de Cherbourg, Шербур
| |
| Під прапором | Франція
| |
| Належність |  Військово-морські сили Франції
| |
| Порт приписки | Шербур, Тулон | |
| На честь | у перекладі «Слава» | |
| Закладений | 10 лютого 1930 | |
| Спуск на воду | 29 листопада 1932 | |
| Введений до складу флоту | 1 червня 1934 | |
| На службі | 1934–1952 | |
| Сучасний статус | 27 жовтня 1952 року списаний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Битва на Середземному морі | |
| Нагороди |  | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | великий крейсерський дизель-електричний підводний човен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 17,5 вузлів (32,4 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 10 вузлів (18,6 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 75 м | |
| Гранична глибина занурення | 80 м | |
| Дальність плавання | 14 000 миль (26 000 км) на швидкості 7 вузлів (надводна) 10 000 миль (18 600 км) на швидкості 10 вузлів (надводна) 4 000 миль (7 000 км) на швидкості 17 вузлів (надводна) 90 миль (170 км) на швидкості 7 вузлів (підводна) | |
| Автономність плавання | 30 діб | |
| Екіпаж | 71 офіцер та матрос | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 92,30 м | |
| Ширина корпусу найб. | 8,1 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,4-4,7 м | |
| Водотоннажність надводна | 1572 т | |
| Водотоннажність підводна | 2092 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельні двигуни Schneider 2 × електродвигуни Alsthom |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 3000 к.с. (дизелі) 2 × 1200 к. с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм гармата SM1925 CA | |
| Торпедно- мінне озброєння |
9 × 550-мм торпедних апаратів 2 × 400-мм торпедних апарати 13 торпед | |
| ППО | 1 × 13,2-мм великокаліберний кулемет M1929 | |
«Ле Глор'є» (Q168) (фр. Le Glorieux (Q168) — військовий корабель, великий океанський підводний човен типу «Редутабль» військово-морських сил Франції часів Другої світової війни.
Підводний човен «Ле Глор'є» був закладений 10 лютого 1930 року на верфі компанії Arsenal de Cherbourg в Шербурі. 29 листопада 1932 року він був спущений на воду, а 1 червня 1934 року увійшов до складу ВМС Франції.
Підводний човен проходив службу в лавах французького флоту. На початок Другої світової війни «Ле Глор'є» перебував на службі в Середземному флоті у складі 1-го дивізіону 3-ї ескадри 1-ї флотилії підводних човнів у Тулоні (разом із «Ле Конкеран», «Ле Тоннант» та «Ле Еро»).
З 12 жовтня по 3 листопада 1939 року «Ле Глор'є» патрулював разом з однотипним «Редутабль» вздовж узбережжя Мадейри, де частина німецького торговельного флоту — яку союзники підозрювали в тому, що вони служили кораблями постачання для німецьких підводних човнів — знайшли притулок через війну.
Після поразки Франції у Західній кампанії літом 1940 року корабель продовжив службу у складі військово-морських сил уряду Віші.
10 листопада 1942 року німецькі війська розпочали операцію із захоплення решти території Франції, й Гітлер віддав наказ негайно захопити французький флот силою.
27 листопада в ході затоплення французького флоту в Тулоні, французами були знищені 77 кораблів, у тому числі 3 лінійні кораблі, 1 гідроавіаносець «Командан Тест», 7 крейсерів, 15 есмінців, 13 міноносців, 6 шлюпів, 15 підводних човнів, 9 сторожових катерів, 19 допоміжних суден, 1 навчальний корабель, 28 буксирів і 4 кранів[Прим. 1]. П'яти підводним човнам вдалося вирватися в хаосі ситуації з бази, три досягли Північної Африки (два підводні човни дійшли до Алжиру: «Касаб'янка» і «Марсойн», один човен «Глорейкс» — Орану), човен «Іріс» дістався іспанської Барселони, і останній — «Венус» — змушений був затопитися в гирлі гавані.
Разом з «Арго», «Касаб'янка», «Ле Сентавр» і «Аршімед» «Ле Глор'є» був одним з п'яти з 31 підводного човна класу «Редутабль», які пережили війну.
- U-168
- USS Nautilus (SS-168)
- HMS Truant (N68)
- Ammiraglio Cagni (1941)
- М-78 (підводний човен СРСР)
- I-68/I-168
- Виноски
- ↑ Серед затоплених: 3 лінійних кораблі: «Страсбург», «Дюнкерк», «Прованс»; 1 гідроавіаносець: «Командан Тест»; 4 важких крейсери: «Дюпле», «Фош», «Алжері», «Кольбер»; 3 легких крейсери: «Марсельез», «Жан де В'єн», «Ла Галісоньєр»; 15 підводних човнів: «Акерон», «Кайман», «Діаман», «Л'Еспо», «Еврідік», «Фрешель», «Галаті», «Анрі Пуанкаре», «Наяде», «Паскаль», «Редутабль», «Сірен», «Тетіс», «Венус», «Вендже»
- Джерела
- Le Glorieux(фр.)
- Huan, Claude (2004). Les Sous-marins français 1918—1945. Rennes: Marines Éditions. ISBN 9782915379075.(фр.)
- Picard, Claude (2006). Les Sous-marins de 1 500 tonnes. Rennes: Marines Éditions. ISBN 2-915379-55-6(фр.)
