Hiro H4H

Hiro H4H
Призначення:	летючий човен
Перший політ:	1931
Прийнятий на озброєння:	1933
На озброєнні у:	Імперський флот Японії
Розробник:	Hiro Naval Arsenald
Всього збудовано:	47
Екіпаж:	6-8 осіб
Крейсерська швидкість:	158 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	233 км/год
Дальність польоту:	1 260 км
Тривалість польоту:	1 год
Практична стеля:	3 620 м
Довжина:	16,57 м
Висота:	6,22 м
Розмах крила:	23,46 м
Площа крила:	82,70 м²
Споряджений:	7 500 кг
Двигуни:	2 х Myojo, 2 х 800 к.с.
Підвісне озброєння:	бомби 2х250
Кулеметне озброєння:	3 х 7,7-мм кулемети
Hiro H4H у Вікісховищі

Hiro H4H (яп. 九一式飛行艇, летючий човен морський Тип 91) — серійний летючий човен Імперського флоту Японії 30-х років 20 століття.

Зазнавши невдачі зі своїм летючим човном Н3Н у конкурсі з фірмою Kawanishi, у якому переміг літак Kawanishi H3K, 11-й Арсенал флоту в Хіро у своєму новому проекті врахував допущені помилки. Новий літак, який був продовженням проекту Н3Н, але набагато менших розмірів, розробляв колектив конструкторів під керівництвом Дзюна Окамури.

Перший прототип був побудований у 1931 році. Він отримав назву «Летючий човен морський Тип 91 Модель 1» (або H4H1). За результатами випробувань було побудовано ще 2 літаки, які почали експлуатувати у 1933 році. На цих літаках випробовували різні двигуни, типи оперення та гвинтів.

Перші літаки були оснащені двигунами Hiro 91-1 потужністю 500 к.с. кожен. Після випробувань їх замінили радіальними двигунами Myojo потужністю 800 к.с. кожен. Цей варіант отримав назву «Летючий човен морський Тип 91 Модель 2» (або H4H2). Крім двигунів, у цьому варіанті було змінене вертикальне оперення.

H4H1 був суцільнометалевим монопланом, з металевим крилом, обшитим дюралем. На літаку застосовувалась передова автоматизація, зокрема подвійні закрилки Юнкерса. Проте морехідні якості літака були незадовільними. Навіть невелике хвилювання на морі створювало великі труднощі, а зліт та посадка у відкритому морі, поза межами захищених бухт, становив смертельну небезпеку. Проте флот, не маючи альтернативи (біплани Hiro H1H, Hiro H2H та Kawanishi H3K вже не могли вважатись сучасними, а розробка нового човна, Kawanishi H6K, йшла повільно), замовив виробництво H4H. Всього було збудовано 47 літаків обох модифікацій.

• Екіпаж: 6-8 чоловік
• Довжина: 16,57 м
• Висота: 6,22 м
• Розмах крил: 23,46 м
• Площа крил: 82,70 м²
• Маса пустого: 4 663 кг
• Маса спорядженого: 7 500 кг
• Двигуни: 2 х Myojo
• Потужність: 2 х 800 к. с.

• Максимальна швидкість: 233 км/г
• Крейсерська швидкість: 158 км/г
• Практична стеля: 3 620 м

• Кулеметне: 3 × 7,7 мм кулемети
• Бомбове навантаження: 2 х 250-кг бомби

• H4H1 (Літаючий човен Тип 91 Модель 1) — варіант з двигунами Hiro 91-1 (500 к.с.)
• H4H2 (Літаючий човен Тип 91 Модель 2) — варіант з двигунами Myojo (800 к.с.)

Літаки H4H почали нести службу з 1933 року. Вони взяли активну участь в японсько-китайській війні, здійснюючи патрулювання китайського узбережжя, та використовувались як транспортні літаки дальньої дії, неодноразово перетинаючи Східнокитайське море. Сутичок із китайськими літаками та бойових втрат не було, проте формально H4H були першими летючими човнами, що взяли участь у бойових діях.

До початку Другої світової війни H4H були виведені з бойових частин. Незважаючи на короткий термін служби, ці літаки зіграли велику роль у розвитку японської гідроавіації.

• Arado Ar 196
• Supermarine Stranraer
• Short Sunderland
• Martin PBM Mariner
• МБР-2

• Putnam. Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910—1941
• Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912—1945 ISBN 83-86776-50-1