[go: up one dir, main page]
More Web Proxy on the site http://driver.im/Перейти до вмісту

Altiatlasius

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Альтіатласіус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Ссавці
Ряд: Примати
Підряд: incertae sedis
Інфраряд: incertae sedis
Родина: incertae sedis
Рід: Алтіатласіус
Посилання
EOL: 10648603
Fossilworks: 92577

Альтіатласіус — найвірогідніше є найстарішим відомим "еуприматом" (примат сучасних стандартів), який існував з пізнього палеоцену, знайдений в Марокко. Лише єдиний вид, Altiatlasius koulchii , був описаний у 1990 році.

Його справжнє таксономічне положення залишається спірним. Припускають, що він має бути класифікований як плезіадапіморф (вимерла група деревних ссавців, вважаються тісно пов'язаними з приматами). Інші ж вважають, що його треба віднести до "еуприматів", як і омомисові (гілка приматів пов'язаних з довгоп'ятами ).

Еволюційна історія і таксономія

[ред. | ред. код]

Altiatlasius koulchii - найвірогідніше найстаріший відомий «справжній примат».[1] Знайдено лише близько десяти верхніх і нижніх кутніх зубів і фрагмент щелепи.[[#cite_note-FOOTNOTEA_lower_molar_and_two_half-teeth_have_also_been_found_in_the_region_and_are_suspected_to_be_related_to_''Altiatlasius''.'"`UNIQ--ref-00000001-QINU`"'_'"`UNIQ--ref-00000002-QINU`"'-4|[4]]][5][6] Ці скам'янілості датуються пізнім палеоценом, приблизно 57 мільйонів років тому, [[#cite_note-FOOTNOTEЗгідно_з_дослідженнями_[[молекулярний_годинник|молекулярного_годинника]]останній_спільний_предок_усіх_приматів_жив_між_63_і_90_мільйонів_років_тому._Однак_найдавніша_оцінка_входить_у_протиріччя_з_викопним_літописом.'"`UNIQ--ref-00000006-QINU`"'-8|[8]]] і походять з формування Jbel Guersif в Варзазаті басейну Марокко. [5] Вперше описаний в 1990 році, альтіатласіус спочатку був віднесений до Omomyidae, можливо, ближче до відгалуження вищих приматів. Він також був класифікований до родини Toliapinidae, плезіадапіморфного типу в Європі. [3][9] Інші науковці, які намагалалися класифікувати його, припустили, що цей вид є стовбуровими справжніми приматами, подібними до Eosimiidae мавпами, [2] чи ранніми довгоп'ятоподібними. [9] Багато фахівців вважають альтіатласіуса найстарішою стовбуровою мавпою. [2][3]

Разом з викопним приматом алжиропітеком, альтіатласіус сприяв зміцненню гіпотези африканського походження приматів [10]. Тим не менш, коли додаткові скам'янілі останки альтіатласіуса було знайдено, виявилось, що він скоріше належить до мокроносих приматів, ніж до сухоносих, тому його перемістили ближче до родини Azibiidae, [11] - групи, яка вважається найбільш тісно пов'язаною з лемуроподібними (Лемуровиді, Лоріподібні). [12]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Williams, Kay та Kirk, 2010, с. 4803.
  2. а б в Tabuce та ін., 2009, с. 4091.
  3. а б в Seiffert та ін., 2010, с. 370.
  4. а б Seiffert та ін., 2010, с. 369.
  5. Gunnell та Rose, 2002, с. 73.
  6. Godinot, 2006, с. 458–460.
  7. [[#cite_ref-FOOTNOTEЗгідно_з_дослідженнями_[[молекулярний_годинник|молекулярного_годинника]]останній_спільний_предок_усіх_приматів_жив_між_63_і_90_мільйонів_років_тому._Однак_найдавніша_оцінка_входить_у_протиріччя_з_викопним_літописом.'"`UNIQ--ref-00000006-QINU`"'_8-0|↑]] [[#CITEREFЗгідно_з_дослідженнями_молекулярного_годинникаостанній_спільний_предок_усіх_приматів_жив_між_63_і_90_мільйонів_років_тому._Однак_найдавніша_оцінка_входить_у_протиріччя_з_викопним_літописом.|Згідно з дослідженнями молекулярного годинникаостанній спільний предок усіх приматів жив між 63 і 90 мільйонів років тому. Однак найдавніша оцінка входить у протиріччя з викопним літописом.[7]]].
  8. а б Gunnell та Rose, 2002, с. 74.
  9. Williams, Kay та Kirk, 2010, с. 4798.
  10. Tabuce та ін., 2009, с. 4089.
  11. Godinot, 2006, с. 456 & 461.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • DOI:10.1159/000095391
    Нема шаблону {{Cite doi/10.1159/000095391}}.заповнити вручну
  • Gunnell, G.F.; Rose, K.D. (2002). Chapter 5: Tarsiiformes: Evolutionary history and adaptation. У Hartwig, W.C. (ред.). The Primate Fossil Record. Cambridge University Press. с. 45–82. ISBN 0-521-66315-6.
  • Seiffert, E.R.; Simons, E.L.; Fleagle, J.G.; Godinot, M. (2010). Chapter 22: Paleogene Anthropoids. У Werdelin, L.; Sanders, W.J (ред.). Cenozoic Mammals of Africa. University of California Press. с. 369–392. ISBN 978-0-520-25721-4.
  • DOI:10.1098/rspb.2009.1339
    Нема шаблону {{Cite doi/10.1098/rspb.2009.1339}}.заповнити вручну
  • DOI:10.1073/pnas.0908320107
    Нема шаблону {{Cite doi/10.1073/pnas.0908320107}}.заповнити вручну