Акіта

Акіта
Прапор
Країна	Японія
Острів	Хонсю
Регіон	Тохоку
Префектура	Акіта
ISO 3166-2	05201-9
Площа	905,67 км² (1 жовтня 2007[1])
Населення	327 488 осіб (1 липня 2008[2])
Густота	361.6 осіб / км²
city.akita.lg.jp​(яп.)
Акіта у Вікісховищі

А́кіта (яп. 秋田市, あきたし, МФА: [akʲi̥ta ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Акіта.

Акіта розташована в західній частині префектури. Вона входить до списку центральних міст Японії, є адміністративним центром префектури і одним з найбільших населених пунктів регіону Тохоку. Акіта виникла на основі призамкового містечка володарів Кубота-хану і порту Цутідзакі, призначеного для купецьких кораблів Японського моря.

У центрі міста розташовані торговельно-комерційні райони, на півночі — Акітський порт і Акітська теплова електростанція, а на півдні — аеропорт Акіта. Також, на території міста, в районі Ябасе, знаходяться найбільші в Японії нафтові родовища, використання яких поки що призупинено.

Акіта славиться «акітськими красунями», якісним саке та найвищими показниками його споживання в усій Японії.

Станом на 1 жовтня 2007^[1] року площа міста становила &&&&&&&&&&&&0905.0670000905,67 км². Станом на 1 липня 2008^[3] року населення міста становило &&&&&&&&&0327488.&&&&00327 488 осіб.

Акіта розташована на північно-східних берегах Японського моря, у південній частині рівнини Акіта, якою протікають дві великі водні артерії — річка Омоно і Акітський канал. У східних районах міста переважають пагорби і гори.

Акіта межує на півночі з містом Катаґамі, містечками Ґодзьоме й Ікава, та селом Камікоані. На сході вона має спільний кордон з містами Кітаакіта і Сембоку. На південному сході Акіту підпирає місто Дайсен, а на півдні — Юрі-Хондзьо. Західна сторона міста Акіта омивається водами Японського моря.

Площа Акіти складає &&&&&&&&&&&&0905.0670000905,67 км². Довжина міста з півночі на південь дорівнює близько 46,20 км, а з заходу на схід — 43,03 км. Найвищою точкою Акіти є перевал Сіракоморі — 1 179,1 м.^[4]. Близько 45.65 га території міста займають лісові масиви, а 18,46 га — парки.^[5]

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — серпень із середньою температурою 25 °C (77 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 0 °С (32 °F).^[6]

Поселення на території Акітської рівнини існували у палеоліті і неоліті. На початку 1 тисячоллітя великі поселення переросли в городища. Ймовірно, вони були центрами племен емісі, автохтонного дояпонського населення регіону.

У 733 році на територію сучасної Акіти прибули яматоські завойовники, нащадки більшої частини сучасних японців, і заснували тут замок Акіта — адміністративний і пацифікаційний центр молодої японської держави на землях емісі. У ХІ столітті, у результаті остаточного підкорення автохтонів і об'єднання острова Хонсю під владою японських монархів, замок був покинутий.

У 1604 році, після встановлення Едоського сьоґунату, рід Сатаке, що володів землями провінції Хітаті у районі сучасної префектури Ібаракі, був насильно переведений центральною владою керувати землями Акітської рівнини. Голова цього роду Сатаке Йосінобу збудував у лісі Ядоме замок Кубота, біля якого заклав однойменне призамкове містечко — майбутню Акіту. До середини 19 століття, впродовж усього періоду Едо, містечко Кубота відігравало роль суспільно-економічного центру Кубота-хану, володіння роду Сатаке.

У результаті адміністративних реформ 1871 року Кубота-хан було перейменовано на Акіта-хан, а містечко Кубота — на Акіту. Незабаром хан ліквідували, створивши на його місці префектуру Акіта, а містечко перетворили на її політико-адміністративний центр.

1 квітня 1889 року містечку Акіта було надано статус міста. 1901 року для обслуговування міського порту збудували електростанцію, а з 1902 року — Акітський залізничний вокзал. 1914 року в районі Ябасе було відкрито нафтові родовища, що дало поштовх господарчому розвитку міста. Проте з початком Другої світової війни і поступовим занепадом японської економіки, місто опинилося у кризі. Під час війни, 1945 року 134 літаків авіації США бомбардували міський порт Цутідзакі.

З настанням мирної епохи почалася відбудова міста. 1949 року було засновано Акітський університет, 1961 року відкрито аеропорт, а 1975 року започатковано аналог локальної біржі — Акітський центральний ринок оптових продажів товарів.

1 квітня 1997 Акіта була занесена до списку центральних міст Японії.

Пам'ятка	Опис	Пам'ятка	Опис
	Замок Акіта — форпост японської держави Ямато на землях акітських автохтонів еміші впродовж 8 — 11 століть. Сьогодні від нього збереглися лише руїни. Ряд будівель і головні ворота реставровані.		Замок Кубота — «мозок» і «серце» середньовічного Кубота-хану, володіння самурайського роду Сатаке. Протягом декількох сот років укріплення цього замку залишаються символом Акіти.
	Тентокудзі — буддистський монастир 15 століття дзенівської секти Сото. Первісно знаходився на території сучасної префектури Ібаракі, але був перенесений родом Сатаке у 17 столітті до Акіти. Служив усипальницею цього роду.		Стоянка Дзідзоден — археологічний комплекс представлений палеолітичним і неолітичним поселенням, а також городищем періоду Яйой. Більшість споруд пам'ятки реставровані мешканцями міста, а вона сама служить краєзнавчим музеєм.

Музеї

[ред. | ред. код]

• Художній музей Акіти

Транспорт

[ред. | ред. код]

• Аеропорт Акіта

Освіта

[ред. | ред. код]

• Акітський університет

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Акіта підтримує дружні відносини з 5 містами світу та 1 містом і 1 містечком Японії^[7]:

• Ланчжоу, КНР (1982)
• Пассау, Німеччина (1984)
• Кенай, США (1992)
• Владивосток, Росія (1992)
• Сент-Клауд, США (2006)
• Хітатіота, префектура Ібаракі (1977)
• Дайґо, повіт Кудзі, префектура Ібаракі (1982)

Примітки

[ред. | ред. код]

1. ↑ ^{а б} Статистика Інституту географії Японії// Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 27 серпня 2008 [1].
2. ↑ Статистика префектури Акіта // Сайт префектури Акіта. Переглянуто 27 серпня 2008 [2].
3. ↑ Статистика префектури Акіта // Сайт префектури Акіта. Переглянуто 27 серпня 2008 [3].
4. ↑ Статистичні дані з сайт міста Акіта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 28 травня 2008. [Архівовано 2013-10-04 у Wayback Machine.]
5. ↑ Статистичні дані з сайт міста Акіта [Архівовано 30 січня 2008 у Wayback Machine.].
6. ↑ Клімат Акіти
7. ↑ Дані сайту міста Акіта [4]^{[недоступне посилання з червня 2019]}.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

• (яп.) Акіта // Великий словник японських топонімів Кадокава. Префектура Акіта (5). — Токіо: Кадокава Сьотен, 1980.

Акіта // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Акіта

• (яп.) Офіційна сторінка міста Акіта [Архівовано 2 грудня 2005 у Wayback Machine.]