бандит

Іменник.

Корінь: -бандит-.

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

1. Злочинець, який вдається до фізичного насильства під час вчинення злочинів. Часто діє групою.

1. зневажл. про того, хто належить до банди, ворожого війська, або про шпигуна, диверсанта і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.

1. опришок, хуліган

• підсил. бандитюга
• зменш.-пестливі форми: бандючина, бандючисько
• іменники: бандитизм
• прикметники: бандитський
• дієслова: бандитувати
• прислівники: бандитсько

Від ??

Список перекладів
Італійськаit: bandito Англійськаen: gangster Болгарськаbg: бандит Німецькаde: Bandit Польськаpl: bandyta Російськаru: бандит чол. Шведськаsv: bandit (sv) спіль.

• Словник УЛІФ: бандит

бандит

Іменник чоловічого роду, істота.

Корінь: --.

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

1. бандит (аналог. укр. слову) ◆ немає прикладів застосування.

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Від ?