| dbo:abstract
|
- William of St Calais (auch William of St Carilef) (* um 1030; † 2. Januar 1096 in Windsor) war ein normannischer Geistlicher. Er gehörte zu den führenden Ratgebern der englischen Könige Wilhelm I. und Wilhelm II. Ab 1080 war er Bischof von Durham. (de)
- Guillaume de Saint-Calais (vers 1030 – 2 janvier 1096), ecclésiastique et administrateur anglo-normand, fut un proche conseiller des deux premiers rois normands d'Angleterre Guillaume le Conquérant et Guillaume le Roux. Il fut évêque de Durham à partir de 1080. Il a été suggéré qu'il pourrait être la tête pensante et l'organisateur de l'enquête qui a abouti à la rédaction du Domesday Book. (fr)
- William de Saint-Calais, o St-Calais (anche Calais o Carileph o Carilef) (Bayeux, ... – 2 gennaio 1096), è stato un monaco cristiano e vescovo francese di origine normanna. Fu vescovo di Durham, già monaco benedettino presso l', e abate a Saint-Vincent-des-Prés. Guglielmo il Conquistatore lo nominò vescovo di Durham nel 1080 e in tale veste rimpiazzò i canonici del capitolo con monaci e diede inizio alla costruzione della cattedrale. William lavorò anche come funzionario per la stesura del Domesday Book e fu uno dei principali consiglieri sia di Guglielmo I che del figlio di questi Guglielmo II, dopo l'ascesa al trono. Nel 1087 quando Oddone di Bayeux, fratellastro del Conquistatore e zio di Guglielmo II, si rivoltò contro il nipote tentando di mettere sul trono il fratello maggiore del sovrano, Roberto II di Normandia, William fu coinvolto nell'impresa, e Guglielmo lo assediò a Durham ponendolo poi sotto processo per tradimento. Un resoconto contemporaneo del procedimento, il è la testimonianza più antica di un processo di Stato inglese, e una fonte importante per la storia del diritto. Dopo breve prigionia, a Saint-Calais fu consentito di recarsi in esilio in Normandia dove entrò al servizio di Roberto II. Tornò in Inghilterra nel 1091, e dopo aver recuperato il favore reale divenne uno dei principali consiglieri del sovrano. Nel 1093 trattò con Anselmo d'Aosta le condizioni per l'elezione di questi ad arcivescovo di Canterbury; nel 1097 sostenne le ragioni del sovrano contro lo stesso Anselmo, accusato davanti al tribunale reale di aver fornito, per una campagna militare in Galles, una quantità insufficiente di truppe; Durante il suo vescovado William arricchì di testi la biblioteca della cattedrale, per lo più libri di diritto canonico, e si preoccupò di difendere i confini settentrionali dell'Inghilterra dalle incursioni scozzesi. (it)
- William de St-Calais (died 2 January 1096) was a medieval Norman monk, abbot of the abbey of Saint-Vincent in Le Mans in Maine, who was nominated by King William I of England as Bishop of Durham in 1080. During his term as bishop, St-Calais replaced the canons of his cathedral chapter with monks, and began the construction of Durham Cathedral. In addition to his ecclesiastical duties, he served as a commissioner for the Domesday Book of 1086. He was also a councillor and advisor to both King William I and his son, King William II, known as William Rufus. Following William Rufus' accession to the throne in 1087, St-Calais is considered by scholars to have been the new king's chief advisor. When the king's uncle, Odo of Bayeux, raised a rebellion against the king in 1088, St-Calais was implicated in the revolt. William Rufus laid siege to St-Calais in the bishop's stronghold of Durham, and later put him on trial for treason. A contemporary record of this trial, the De Iniusta Vexacione Willelmi Episcopi Primi, is the earliest surviving detailed contemporary report of an English state-trial. Imprisoned briefly, St-Calais was allowed to go into exile after his castle at Durham was surrendered to the king. He went to Normandy, where he became a leading advisor to Robert Curthose, Duke of Normandy, the elder brother of William Rufus. By 1091, St-Calais had returned to England and regained royal favour. In England, St-Calais once more became a leading advisor to the king. In 1093 he negotiated with Anselm, Abbot of Bec, concerning Anselm's becoming Archbishop of Canterbury; in 1095 it was St-Calais who prosecuted the royal case against Anselm after he had become archbishop. During his bishopric, St-Calais stocked the cathedral library with books, especially canon law texts. He was also active in defending the north of England against Scots raids. Before his death, he had made his peace with Anselm, who blessed and consoled St-Calais on his deathbed. (en)
- Guilherme de Saint-Calais (Bayeux, c. 1030 – 2 de janeiro de 1096) foi um eclesiasta e administrador anglo-normando, próximo conselheiro dos dois primeiros reis normandos de Inglaterra Guilherme o Conquistador e Guilherme o Ruivo. Foi bispo de Durham a partir de 1080. Foi sugerido que poderia ser um dos pensadores e organizadores da investigação que levou à redação do Domesday Book. Foi um monge normando medieval, abade da abadia de Saint-Vincent em Le Mans, no Maine, que foi nomeado pelo rei Guilherme I da Inglaterra como bispo de Durham em 1080. Durante seu mandato como bispo, Saint-Calais substituiu os cânones do capítulo de sua catedral por monges e iniciou a construção da Catedral de Durham. Além de seus deveres eclesiásticos, ele serviu como comissário para o Domesday Book . Ele também foi conselheiro e conselheiro do rei Guilherme I e de seu filho, o rei Guilherme II. Após a ascensão de Guilherme II (o Ruivo) ao trono em 1087, Saint-Calais é considerado pelos estudiosos como o principal conselheiro do novo rei. No entanto, quando o tio do rei, Odo de Bayeux, levantou uma rebelião contra o rei em 1088, Saint-Calais foi envolvido na revolta. Guilherme II (o Ruivo) sitiou Saint-Calaiss na fortaleza do bispo de Durham, e mais tarde o levou a julgamento por traição. Um registro contemporâneo desse julgamento, o De Iniusta Vexacione Willelmi Episcopi Primi, é o mais antigo relato contemporâneo detalhado de um julgamento estatal inglês. Preso por um breve período, Saint-Calais foi autorizado a ir para o exílio depois que seu castelo em Durham foi entregue ao rei. Ele foi para a Normandia, onde se tornou o principal conselheiro de Robert Curthose , duque da Normandia, o irmão mais velho de Guilherme II (o Ruivo). Em 1091, Saint-Calais voltou para a Inglaterra e recuperou o favor real. Na Inglaterra, Saint-Calais tornou-se mais uma vez o principal conselheiro do rei. Em 1093, ele negociou com Anselm, Abade de Bec, a respeito de Anselm se tornar arcebispo de Canterbury; em 1095 foi Saint-Calais quem processou o caso real contra Anselmo depois que ele se tornou arcebispo. Durante seu bispado, Saint-Calais abasteceu a biblioteca da catedral com livros, especialmente textos de direito canônico. Ele também defendeu ativamente o norte da Inglaterra contra ataques escoceses. Antes de sua morte, ele fez as pazes com Anselmo, que abençoou e consolou Saint-Calais em seu leito de morte. (pt)
- Вильгельм де Сен-Кале (англ. William de St Calais, William de St Carilef; умер в 1096) — епископ Даремский (с 1081 года) и один из главных советников английского короля Вильгельма II. (ru)
- Вільге́льм де Сен-Кале́ (англ. William de St Calais; William de St Carilef; †1096) — (з 1081) та один з головних радників англійського короля Вільгельма II. Вільгельм був ченцем, а потім пріором монастиря Сен-Кале у Мені, який у той час входив до англонормандської монархії Вільгельма Завойовника. У 1081 р. він був обраний єпископом Дарема — головного форпосту нормандського впливу на півночі Англії, який користувався широкою автономією. При Вільгельмі Дарем був відновлений після руйнувань, заподіяних шотландськими вторгненнями та заколотами англосаксонського населення, а у 1083 р. тут був заново заснований монастир Святого Кутберта, який став центром церковного відродження Північної Англії. Вільгельм де Сен-Кале також почав будівництво знаменитого Даремського собору, який став однією з найяскравіших пам'яток англонормандської архітектури. В останні роки життя короля Вільгельма І Завойовника єпископ Даремський набув значного впливу при дворі, часто брав участь у засіданнях Великої королівської ради та і, судячи з усього, виконував функції головного королівського радника у справах Північної Англії. Після смерті завойовника у 1087 р. вплив єпископа ще більш зміцнився: він зайняв одне з перших місць при дворі нового короля Вільгельма II та здійснював суттєвий вплив на його політику. Та, під час повстання 1088 р. Вільгельм де Сен-Кале зайняв обережну позицію та зблизився з заколотниками. Після придушення повстання єпископ був викликаний на суд короля за звинуваченням у державній зраді. Судовий процес Вільгельма де Сен-Кале — перший в Англії, про який до нашого часу зберігся докладний звіт сучасника. Єпископ апелював до свого статусу духовної особи, що непідвладна світському суду, і навіть надав королю , які встановлювали гарантії судового імунітету єпископів. Однак, опираючись на прецедент суду Вільгельма І над Одо, єпископом Байо, було винисено рішення про конфіскацію всіх володінь Вільгельма де Сен-Кале наданих йому по ленному праву. Єпископу було дозволено покинути Англію, при умові здачі королю Даремського замку. Вільгельм поїхав до Нормандії, де знаходився при дворі герцога Роберт ІІІ до 1091 року. З плином часу він помирився з корлем Англії та 14 листопада 1091 був відновлений на Даремській єпископській кафедрі і знову став радником Вільгельма ІІ. У 1093 р. король повернув йому всі раніше конфісковані землі. Після своєї реставрації Вільгельм де Сен-Кале залишався вірним соратником короля. Під час конфлікту останнього з архієпископом Ансельмом, де Сен-Кале беззастережно підтримав короля і вимагав, щоб Ансельм був зміщений та вигнаний з країни, незважаючи на те, що раніше виступав з тієї ж позиції примату влади папи над королівською владою. Попри це, скоро Вільгельм де Сен-Кале втратив довіру короля та свій вплив при дворі. У січні 1096 року єпископ помер під час чергового судового процесу у королівському суді в , у Беркширі. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- William of St Calais (auch William of St Carilef) (* um 1030; † 2. Januar 1096 in Windsor) war ein normannischer Geistlicher. Er gehörte zu den führenden Ratgebern der englischen Könige Wilhelm I. und Wilhelm II. Ab 1080 war er Bischof von Durham. (de)
- Guillaume de Saint-Calais (vers 1030 – 2 janvier 1096), ecclésiastique et administrateur anglo-normand, fut un proche conseiller des deux premiers rois normands d'Angleterre Guillaume le Conquérant et Guillaume le Roux. Il fut évêque de Durham à partir de 1080. Il a été suggéré qu'il pourrait être la tête pensante et l'organisateur de l'enquête qui a abouti à la rédaction du Domesday Book. (fr)
- Вильгельм де Сен-Кале (англ. William de St Calais, William de St Carilef; умер в 1096) — епископ Даремский (с 1081 года) и один из главных советников английского короля Вильгельма II. (ru)
- William de St-Calais (died 2 January 1096) was a medieval Norman monk, abbot of the abbey of Saint-Vincent in Le Mans in Maine, who was nominated by King William I of England as Bishop of Durham in 1080. During his term as bishop, St-Calais replaced the canons of his cathedral chapter with monks, and began the construction of Durham Cathedral. In addition to his ecclesiastical duties, he served as a commissioner for the Domesday Book of 1086. He was also a councillor and advisor to both King William I and his son, King William II, known as William Rufus. Following William Rufus' accession to the throne in 1087, St-Calais is considered by scholars to have been the new king's chief advisor. (en)
- William de Saint-Calais, o St-Calais (anche Calais o Carileph o Carilef) (Bayeux, ... – 2 gennaio 1096), è stato un monaco cristiano e vescovo francese di origine normanna. Fu vescovo di Durham, già monaco benedettino presso l', e abate a Saint-Vincent-des-Prés. Dopo breve prigionia, a Saint-Calais fu consentito di recarsi in esilio in Normandia dove entrò al servizio di Roberto II. Tornò in Inghilterra nel 1091, e dopo aver recuperato il favore reale divenne uno dei principali consiglieri del sovrano. (it)
- Guilherme de Saint-Calais (Bayeux, c. 1030 – 2 de janeiro de 1096) foi um eclesiasta e administrador anglo-normando, próximo conselheiro dos dois primeiros reis normandos de Inglaterra Guilherme o Conquistador e Guilherme o Ruivo. Foi bispo de Durham a partir de 1080. Foi sugerido que poderia ser um dos pensadores e organizadores da investigação que levou à redação do Domesday Book. (pt)
- Вільге́льм де Сен-Кале́ (англ. William de St Calais; William de St Carilef; †1096) — (з 1081) та один з головних радників англійського короля Вільгельма II. Вільгельм був ченцем, а потім пріором монастиря Сен-Кале у Мені, який у той час входив до англонормандської монархії Вільгельма Завойовника. У 1081 р. він був обраний єпископом Дарема — головного форпосту нормандського впливу на півночі Англії, який користувався широкою автономією. При Вільгельмі Дарем був відновлений після руйнувань, заподіяних шотландськими вторгненнями та заколотами англосаксонського населення, а у 1083 р. тут був заново заснований монастир Святого Кутберта, який став центром церковного відродження Північної Англії. Вільгельм де Сен-Кале також почав будівництво знаменитого Даремського собору, який став однією з най (uk)
|