| dbo:abstract
|
- Sófrosyné (slovo pochází z řeckého slova σωφροσύνη) je starověký řecký mytologicko-filosofický pojem, který se dnes v zjednodušené formě do češtiny překládá jako , střídmost, , , zdrženlivost, , , , nebo také jako rozumnost. (cs)
- Besonnenheit (altgriechisch σωφροσύνη sophrosýne, Sophrosyne) bezeichnet, im Unterschied zur Impulsivität, die überlegte, selbstbeherrschte Gelassenheit, die besonders auch in schwierigen oder heiklen Situationen den Verstand die Oberhand behalten lässt, um vorschnelle und unüberlegte Entscheidungen oder Taten zu vermeiden. Während Besonnenheit auf den rationalen Aspekt hinweist, betont Gelassenheit die emotionalen Anteile innerer Ruhe. (de)
- Η Σωφροσύνη, κατά τον Αριστοτέλη, που εξετάζεται ως πραγμάτωση της εσωτερικής ροπής, είναι παρακολούθημα της φρόνησης (ορθώς πράττειν τα πράγματα) και συνειδητή ενέργεια που συνοδεύεται από ευχαρίστηση. Αν έχουμε εθισμό στην ενάρετη πράξη της φρόνησης, αρετή δεν έχουμε. Το ίδιο και αν από φυσική κλήση ασυνείδητα κάνουμε το ορθό, σωστοί δεν είμαστε. «ἔτι δυνατοὶ μέν ἐσμεν φύσει, ἀγαθοὶ δὲ ἢ κακοὶ οὐ γινόμεθα φύσει». και η συνήθεια που ασκείται ως παρακολούθημα του ορθού λόγου είναι αρετή. «Tῆς τελείας ἀρετῆς εἴδη ἐστὶ τέτταρα· ἓν μὲν φρόνησις͵ ἓν δὲ δικαιοσύνη͵ ἄλλο δ΄ ἀνδρεία͵ τέταρτον σωφροσύνη. τούτων ἡ μὲν φρόνησις αἰτία τοῦ πράττειν ὀρθῶς τὰ πράγματα· ἡ δὲ δικαιοσύνη τοῦ ἐν ταῖς κοινωνίαις καὶ τοῖς συναλλάγμασι δικαιοπραγεῖν· ἡ δὲ ἀνδρεία τοῦ ἐν τοῖς κινδύνοις καὶ φοβεροῖς μὴ [ἐξίστασθαι] τρεῖν(δεν το βάζω στα πόδια)͵ ἀλλὰ μένειν· ἡ δὲ σωφροσύνη τοῦ κρατεῖν τῶν ἐπιθυμιῶν καὶ ὑπὸ μηδεμιᾶς ἡδονῆς δουλοῦσθαι͵ ἀλλὰ κοσμίως ζῆν. τῆς ἀρετῆς ἄρα τὸ μέν ἐστι φρόνησις͵ ἄλλο δικαιοσύνη͵ τρίτον ἀνδρεία͵ τέταρτον σωφροσύνη. Περί διαιρέσεων, λατ. (De divisiones) (el)
- Sofrosina (Sophrosyne edo Sophrosine, grezierazko σωφροσύνηetik) greziar mitologian, diskrezioa, eta neurritasuna pertsonifikatzen zuen daimon edo izpiritu bat zen. Bere baliokidea erromatar mitologian, Sobrietas zen (Soiltasuna). Erebo eta Nixen semea zen, eta Pandoraren kutxatik ihes egin zuen izpirituetako bat izan zen honek ireki zuenean. Orduan, Sofrosinak Olinpora ihes egin zuen, giza arraza betirako utziz. Urrezko astoan, Apuleiok, pasioa eta lizunkeriaren jainkosa zen Afroditaren etsai bezala agerrarazten du. Platonek, harmoniaren ideia pitagorastarrarekin lotzen zuen. Hipatia Alexandriakoa, kristauek erahilda hil zen arte birjina eta zientziari emana mantendu zen emakume filosofo helenistikoa, Sofrosineren adibide bezala jartzen da. Aro modernoko artearen historialarien interpretazio propioan, sofrosinea, K.a. V. mendeko eta K.a. IV. mendeko eskultura greziarren ekoizpenetan irudikatu zen edertasun klasikoan adierazten zen. Fidias, Polikleto edo Praxitelesek, bikaintasuna bilatzen zuten harmonian, orekan eta proportzioan. Pertsonaia honek, 134 Sofrosina asteroideari izena ematen dio (eu)
- En la mitología griega, Sofrosina (Sophrosine o Sophrosyne, del griego σωφροσύνη) era la personificación de la moderación, la y el autocontrol. Su equivalente romana era Sobrietas (sobriedad). Sofrosina era hija de Érebo y la Noche, y fue uno de los espíritus que escaparon de la caja de Pandora cuando ésta la abrió. Entonces Sofrosina huyó hasta el Olimpo, abandonando para siempre a la raza humana. En El asno de oro, Apuleyo la hace enemiga de Afrodita, diosa de la pasión y la lujuria. Platón la asimilaba a la idea pitagórica de armonía. Hipatia de Alejandría, la filósofa helenística dedicada a la ciencia hasta el final de su vida, cuando fue asesinada por una turba de cristianos, se suele proponer como ejemplo de sofrosine. En la interpretación propia de los historiadores del Arte de época moderna, la sofrosine se expresaba en la belleza clásica que se representó en las producciones de la escultura griega del siglo V a. C. y siglo IV a. C. Artistas como Fidias, Policleto y Praxíteles buscaban la perfección en la armonía, el equilibrio y la proporción. El concepto sofrosine de los griegos antiguos corresponde al ideal de excelencia de carácter y solidez de la mente, que cuando se combina en un individuo bien equilibrado conduce a otras cualidades, como la templanza, la moderación, la prudencia, la pureza y la autoestima. En otros idiomas no hay una sola palabra que sea un equivalente simple, pero a veces se traduce como la prudencia, el autocontrol, la moderación o la templanza. La palabra se encuentra en los escritos de Platón, y su significado se debatió en su diálogo Cármides. La gran estimación de sofrosine por parte de Platón pudo haber sido influenciada por el fragmento 112 (D-K) de Heráclito, que dice: "Sofrosine es la mayor virtud, y la sabiduría es hablar y actuar en confianza, prestando atención a la naturaleza de las cosas". (σωφρονεῖν ἀρετὴ μεγίστη, καὶ σοφίη ἀληθέα λέγειν καὶ ποιεῖν κατὰ φύσιν ἐπαίοντας.) En la literatura griega, sofrosine se considera una cualidad importante y se expresa en oposición al concepto de arrogancia (Hibris). Un ejemplo notable de esto ocurre en La Ilíada de Homero, cuando Agamenón decide tomar a la reina Briseida lejos de Aquiles, se ve cómo Agamenón se comporta con 'hibris' (arrogancia), careciendo de sofrosine. Sofrosine es un tema en la obra Hippolytus de Eurípides, donde Sofrosine está representada por la diosa Artemisa y está personificada por el personaje Hipólito. (es)
- Sophrosyne (Greek: σωφροσύνη) is an ancient Greek concept of an ideal of excellence of character and soundness of mind, which when combined in one well-balanced individual leads to other qualities, such as temperance, moderation, prudence, purity, decorum, and self-control. An adjectival form is "sophron." It is similar to the concepts of zhōngyōng (中庸) of Chinese Confucianism and sattva (सत्त्व) of Indian thought. (en)
- La sophrosynè (en grec ancien σωφροσύνη / sophrosúnê), est en philosophie, ce qui permet toute maîtrise de soi, toute sagesse, toute modération. Sophrosynè est le mot philosophique qui désigne la tempérance ; Luc Brisson préfère le mot « modération ». Selon Platon, les biens, soit existent par eux-mêmes, soit sont le résultat d'une perception. Ceux-ci découlent des biens en eux-mêmes : ce sont les vertus : la prudence, la justice, le courage et la continence. Des quatre vertus, la prudence est la première et la principale. Les vertus sont des attitudes fermes, des dispositions stables, des perfections habituelles de l’intelligence et de la volonté qui règlent les actes, ordonnent les passions et guident la conduite. Elles procurent facilité, maîtrise et joie pour mener une vie moralement bonne. L’homme vertueux est celui qui librement pratique le bien.
* L’essence même de la sophrosyne est l’aveu d’ignorance, souvent évoqué pour désigner la question et la philosophie socratique, parce qu’il est le signe de la présence en l’homme de la modestie ; sa recherche et son accomplissement en sont le fondement : elle est cette modestie.
* La sophrosyne prend la forme de présomption évitée et dénoncée de la science et du savoir. Le maître n'est considéré comme tel que parce qu'il en fait preuve et y amène ses protagonistes. Loin de se satisfaire de toute certitude, la sagesse du socratique est une inquiétude qui ne laisse jamais le sujet en repos et le pousse à exiger toujours plus des choses et de lui-même, dans un souci d'honnêteté envers les autres protagonistes. La question socratique prend son sens dans les mots réserve, retenue, obéissance, réflexion, prudence, modération. Platon explique dans La République, « que la sophrosynè contrôle le penchant pour la concupiscence » ; comme Aristote l’explicite dans l’Éthique à Nicomaque, la fonction de la sophrosynè consiste à modérer les plaisirs sensuels en accord avec les impératifs de la juste raison. Ariston de Chios, philosophe stoïcien, a défini la sophrosynè comme la « mesure de l’âme à l’égard des désirs et des plaisirs conformes à la nature ». (fr)
- La sophrosyne (in greco antico: σωφροσύνη), nei poemi omerici, indica la prudenza come capacità di autocontrollo e di riflessione. La parola è composta da sos (sano) e da phren (letteralmente: diaframma). (it)
- Софросю́не (греч. σωφροσύνη — «благоразумие, рассудительность, здравый смысл») — в работах античных философов, термин, часто употребляющийся в смысле «сдерживающей меры» (в эстетическом понимании). С точки зрения А. Ф. Лосева, наилучшим образом передают смысл «софросюне» на русском языке «умственное целомудрие» и «цело-мудрие» (как единство целостной мудрости и нравственной чистоты). Тем не менее, сам Лосев чаще всего оставляет этот термин без перевода, поскольку даже эти варианты существенным образом искажают его смысл (так, например, в платоновском диалоге «Хармид», посвященном софросюне, рассматриваются такие его значения, как «наука о науках», «наука наук» и «наука о невежестве», что плохо согласуется с возможными современными контекстами употребления понятия «цело-мудрие»). Этот термин также использовался Платоном как один из эпитетов наилучшего государственного строя, наряду с мудростью, мужеством и справедливостью. В соответствии с учением Аристотеля, софросюне — несомненная добродетель, хотя Аристотель и относил рассудительность к добродетелям дианоэтическим («мыслительным», греч. διανοητικόν — «мыслительная способность, мышление»), а благоразумие — к нравственным. В честь термина назван астероид (134) Софросина, открытый в 1873 году. (ru)
- Sophrosyne (stgr. σωφροσύνη) – cnota moralna w etyce starożytnej, oznaczająca umiarkowanie, samokontrolę, samoograniczenie, samowiedzę, panowanie nad sobą, rozwagę. Często przeciwstawiano ją hybris, polegającej na nadmiernej dumie, arogancji, przekraczaniu właściwej miary. W starożytnym Rzymie została przełożona na łacinę jako łac. temperantia i pod tą postacią stała się jedną z cnót kardynalnych w chrześcijaństwie. (pl)
- Sofrósine (do grego Σωφροσύνη, translit. sôphrosýnê: "moderação"), na mitologia grega, era um daemon que personificava a moderação, a discrição e o autocontrole, opondo-se portanto à deusa Afrodite, que incita as paixões desenfreadas. Seu equivalente romana era Sobrietas, a sobriedade. Era um dos Agatodaemones, espíritos benéficos que escaparam da caixa de Pandora, quando ela a abriu. Sofrósine então fugiu para o Olimpo, abandonando definitivamente a raça humana. Segundo Higino, ela era filha de Érebo e Nix. (pt)
- Софросюне (грец. σωφροσύνη — «розсудливість, поміркованість, здоровий глузд») — у роботах античних філософів, термін, часто використовуваний у сенсі «стримувального заходу» (в естетичному розумінні). Зміст «софросюне» можна передати як «розумова цнотливість» (єдність мудрості і моральної чистоти). Проте часто цей термін залишають без перекладу, щоб не спотворювати змісту (так, наприклад, у платонівському діалозі «Хармід», присвяченому софросюне, розглядаються такі його значення, як «наука про науки», «наука наук» і «наука про незнання», що погано узгоджується з можливими сучасними контекстами вживання поняття «цнотливість»). Цей термін також використовував Платон як один з епітетів найкращого державного ладу, поряд з мудрістю, мужністю і справедливістю. Згідно з ученням Арістотеля, софросюне — безсумнівна чеснота, хоча Арістотель і відносив розсудливість до чеснот діаноетичних («мисленнєвих», грец. διανοητικόν — «розумова здатність мислення»), а розсудливість — до моральних. На честь терміна названо астероїд (134) Софросина, відкритий 1873 року. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Sófrosyné (slovo pochází z řeckého slova σωφροσύνη) je starověký řecký mytologicko-filosofický pojem, který se dnes v zjednodušené formě do češtiny překládá jako , střídmost, , , zdrženlivost, , , , nebo také jako rozumnost. (cs)
- Besonnenheit (altgriechisch σωφροσύνη sophrosýne, Sophrosyne) bezeichnet, im Unterschied zur Impulsivität, die überlegte, selbstbeherrschte Gelassenheit, die besonders auch in schwierigen oder heiklen Situationen den Verstand die Oberhand behalten lässt, um vorschnelle und unüberlegte Entscheidungen oder Taten zu vermeiden. Während Besonnenheit auf den rationalen Aspekt hinweist, betont Gelassenheit die emotionalen Anteile innerer Ruhe. (de)
- Sophrosyne (Greek: σωφροσύνη) is an ancient Greek concept of an ideal of excellence of character and soundness of mind, which when combined in one well-balanced individual leads to other qualities, such as temperance, moderation, prudence, purity, decorum, and self-control. An adjectival form is "sophron." It is similar to the concepts of zhōngyōng (中庸) of Chinese Confucianism and sattva (सत्त्व) of Indian thought. (en)
- La sophrosyne (in greco antico: σωφροσύνη), nei poemi omerici, indica la prudenza come capacità di autocontrollo e di riflessione. La parola è composta da sos (sano) e da phren (letteralmente: diaframma). (it)
- Sophrosyne (stgr. σωφροσύνη) – cnota moralna w etyce starożytnej, oznaczająca umiarkowanie, samokontrolę, samoograniczenie, samowiedzę, panowanie nad sobą, rozwagę. Często przeciwstawiano ją hybris, polegającej na nadmiernej dumie, arogancji, przekraczaniu właściwej miary. W starożytnym Rzymie została przełożona na łacinę jako łac. temperantia i pod tą postacią stała się jedną z cnót kardynalnych w chrześcijaństwie. (pl)
- Sofrósine (do grego Σωφροσύνη, translit. sôphrosýnê: "moderação"), na mitologia grega, era um daemon que personificava a moderação, a discrição e o autocontrole, opondo-se portanto à deusa Afrodite, que incita as paixões desenfreadas. Seu equivalente romana era Sobrietas, a sobriedade. Era um dos Agatodaemones, espíritos benéficos que escaparam da caixa de Pandora, quando ela a abriu. Sofrósine então fugiu para o Olimpo, abandonando definitivamente a raça humana. Segundo Higino, ela era filha de Érebo e Nix. (pt)
- Η Σωφροσύνη, κατά τον Αριστοτέλη, που εξετάζεται ως πραγμάτωση της εσωτερικής ροπής, είναι παρακολούθημα της φρόνησης (ορθώς πράττειν τα πράγματα) και συνειδητή ενέργεια που συνοδεύεται από ευχαρίστηση. Αν έχουμε εθισμό στην ενάρετη πράξη της φρόνησης, αρετή δεν έχουμε. Το ίδιο και αν από φυσική κλήση ασυνείδητα κάνουμε το ορθό, σωστοί δεν είμαστε. «ἔτι δυνατοὶ μέν ἐσμεν φύσει, ἀγαθοὶ δὲ ἢ κακοὶ οὐ γινόμεθα φύσει». και η συνήθεια που ασκείται ως παρακολούθημα του ορθού λόγου είναι αρετή. (el)
- En la mitología griega, Sofrosina (Sophrosine o Sophrosyne, del griego σωφροσύνη) era la personificación de la moderación, la y el autocontrol. Su equivalente romana era Sobrietas (sobriedad). Sofrosina era hija de Érebo y la Noche, y fue uno de los espíritus que escaparon de la caja de Pandora cuando ésta la abrió. Entonces Sofrosina huyó hasta el Olimpo, abandonando para siempre a la raza humana. En El asno de oro, Apuleyo la hace enemiga de Afrodita, diosa de la pasión y la lujuria. Platón la asimilaba a la idea pitagórica de armonía. (es)
- Sofrosina (Sophrosyne edo Sophrosine, grezierazko σωφροσύνηetik) greziar mitologian, diskrezioa, eta neurritasuna pertsonifikatzen zuen daimon edo izpiritu bat zen. Bere baliokidea erromatar mitologian, Sobrietas zen (Soiltasuna). Erebo eta Nixen semea zen, eta Pandoraren kutxatik ihes egin zuen izpirituetako bat izan zen honek ireki zuenean. Orduan, Sofrosinak Olinpora ihes egin zuen, giza arraza betirako utziz. Urrezko astoan, Apuleiok, pasioa eta lizunkeriaren jainkosa zen Afroditaren etsai bezala agerrarazten du. Platonek, harmoniaren ideia pitagorastarrarekin lotzen zuen. (eu)
- La sophrosynè (en grec ancien σωφροσύνη / sophrosúnê), est en philosophie, ce qui permet toute maîtrise de soi, toute sagesse, toute modération. Sophrosynè est le mot philosophique qui désigne la tempérance ; Luc Brisson préfère le mot « modération ». Selon Platon, les biens, soit existent par eux-mêmes, soit sont le résultat d'une perception. Ceux-ci découlent des biens en eux-mêmes : ce sont les vertus : la prudence, la justice, le courage et la continence. Des quatre vertus, la prudence est la première et la principale. Les vertus sont des attitudes fermes, des dispositions stables, des perfections habituelles de l’intelligence et de la volonté qui règlent les actes, ordonnent les passions et guident la conduite. Elles procurent facilité, maîtrise et joie pour mener une vie moralement b (fr)
- Софросю́не (греч. σωφροσύνη — «благоразумие, рассудительность, здравый смысл») — в работах античных философов, термин, часто употребляющийся в смысле «сдерживающей меры» (в эстетическом понимании). С точки зрения А. Ф. Лосева, наилучшим образом передают смысл «софросюне» на русском языке «умственное целомудрие» и «цело-мудрие» (как единство целостной мудрости и нравственной чистоты). Тем не менее, сам Лосев чаще всего оставляет этот термин без перевода, поскольку даже эти варианты существенным образом искажают его смысл (так, например, в платоновском диалоге «Хармид», посвященном софросюне, рассматриваются такие его значения, как «наука о науках», «наука наук» и «наука о невежестве», что плохо согласуется с возможными современными контекстами употребления понятия «цело-мудрие»). (ru)
- Софросюне (грец. σωφροσύνη — «розсудливість, поміркованість, здоровий глузд») — у роботах античних філософів, термін, часто використовуваний у сенсі «стримувального заходу» (в естетичному розумінні). Зміст «софросюне» можна передати як «розумова цнотливість» (єдність мудрості і моральної чистоти). Проте часто цей термін залишають без перекладу, щоб не спотворювати змісту (так, наприклад, у платонівському діалозі «Хармід», присвяченому софросюне, розглядаються такі його значення, як «наука про науки», «наука наук» і «наука про незнання», що погано узгоджується з можливими сучасними контекстами вживання поняття «цнотливість»). (uk)
|