| dbo:abstract
|
- Le Smenovekhovstvo (en russe : Сменовеховство) est un mouvement idéologique, politique et social de la communauté russe émigrée acquis aux idées nationalistes russes devenus pro-soviétiques (non pas par adhésion au communisme, mais plutôt par le retour de la grandeur de la Russie), formé peu après la création de la revue Smena Vekh (Changement de Jalons) à Prague en octobre 1921. Cette publication tirait son nom de la revue philosophique russe Vekhi (Jalons) Le périodique Smena Vekh disait à ses lecteurs émigrés blancs : « La guerre civile est définitivement perdue. Pendant longtemps, la Russie a suivi son propre chemin, pas le nôtre... Soit vous reconnaissez cette Russie, haïe par vous tous, soit restez sans la Russie, car une "troisième Russie" par votre les recettes n'existent pas et n'existeront pas ... Le régime soviétique a sauvé la Russie - le régime soviétique est justifié, quel que soit le poids des arguments contre lui... Le simple fait de son existence durable prouve son caractère populaire et son appartenance historique de sa dictature et de sa dureté. » Les idées de la publication ont rapidement évolué vers le mouvement Smenovekhovstvo , qui a promu le concept d'acceptation du régime soviétique et de la révolution d'octobre de 1917 comme une progression naturelle et populaire du destin de la Russie, quelque chose auquel il ne fallait pas résister malgré les incompatibilités idéologiques perçues avec le léninisme. Smenovekhovstvo a encouragé ses membres à retourner en Russie soviétique, prédisant que l'Union soviétique ne durerait pas et céderait la place à un renouveau du nationalisme russe. Les premiers succès de la Russie soviétique en politique étrangère ont été salués. Tout au long de sa carrière, Nakanune a été subventionné par le gouvernement soviétique. Alexeï Tolstoï avait fait la connaissance du mouvement à l'été 1921. En avril 1922, il publia une lettre ouverte adressée au chef émigré Nikolaï Tchaïkovski et défendit le gouvernement soviétique pour avoir assuré l'unité de la Russie et pour avoir empêché les attaques des pays voisins, en particulier pendant la guerre polono-soviétique de 1919-1921. (fr)
- The Smenovekhovtsy (Russian: Сменовеховцы, IPA: [smʲɪnəˈvʲexəftsɨ]), a political movement in the Russian émigré community, formed shortly after the publication of the magazine Smena Vekh ("Change of Signposts") in Prague in 1921. This publication had taken its name from the Russian philosophical publication Vekhi ("Signposts") published in 1909. The Smena Vekh periodical told its White émigré readers: "The Civil War is lost definitely. For a long time Russia has been travelling on its own path, not our path ... Either recognize this Russia, hated by you all, or stay without Russia, because a 'third Russia' by your recipes does not and will not exist ... The Soviet regime saved Russia - the Soviet regime is justified, regardless of how weighty the arguments against it are ... The mere fact of its enduring existence proves its popular character, and the historical belonging of its dictatorship and harshness." The ideas in the publication soon evolved into the Smenovekhovstvo movement, which promoted the concept of accepting the Soviet regime and the October Revolution of 1917 as a natural and popular progression of Russia's fate, something which was not to be resisted despite perceived ideological incompatibilities with Leninism. Smenovekhovstvo encouraged its members to return to Soviet Russia, predicting that the Soviet Union would not last and would give way to a revival of Russian nationalism. Smenovekhovtsy supported co-operation with the Soviet government in the hope that the Soviet state would evolve back into a "bourgeois state". Such cooperation was important for the Soviets, since the whole Russian "White diaspora" included 3 million people. The leaders of smenovekhovstvo were mostly former Mensheviks, Kadets and some Octobrists. Nikolay Ustryalov (1890-1937) led the group. On March 26, 1922, the first issue of Nakanune (Russian: Накануне, lit. 'On the eve', the Smenovekhovtsy newspaper) was published; Soviet Russia's first successes in foreign policy were praised. Throughout its career, Nakanune was subsidised by the Soviet government. Alexey Tolstoy had become acquainted with the movement in the summer of 1921. In April 1922, he published an open letter addressed to émigré leader Nikolai Tchaikovsky, and defended the Soviet government for ensuring Russia's unity and for preventing attacks from the neighbouring countries, especially during the Polish-Soviet War of 1919–1921. Conservative émigrés such as those in the Russian All-Military Union (founded in 1924) opposed the Smenoveknovstvo movement, viewing it as a promotion of defeatism and moral relativism, as a capitulation to the Bolsheviks, and as desirous of seeking compromise with the new Soviet regime. Repeatedly, the Smenoveknovtsi faced accusations of ties with the Soviet secret-police organisation OGPU, which had in fact been active in promoting such ideas in the émigré community. On the Smenovekhovstvo movement in October 1921, Soviet leader Vladimir Lenin commented: "The Smenovekhovtsy express the moods of thousands of various bourgeois or Soviet collaborators, who are the participants of our New Economic Policy." Representatives of the Smenovekhovtsy who settled in the Soviet Union did not survive the end of the 1930s; almost all the former leaders of the movement were arrested by the NKVD and executed at a later date. There were other émigré organizations which, like the Smenoveknovtsy, argued that Russian émigrés should accept the fact of the Russian revolution. These included the Young Russians (Mladorossi) and the Eurasians (Evraziitsi). As with the Smenovekhovtsy, these movements did not survive after World War II. Ukrainian émigrés also fostered a movement in favour of reconciliation with the Soviet regime and of return to the homeland. This included some of the most prominent pre-revolutionary intellectuals such as Mykhailo Hrushevskyi (1866-1934) and Volodymyr Vynnychenko (1880-1951). The Soviet Ukrainian government funded a Ukrainian emigre journal called Nova Hromada (first published in July 1923) to encourage this trend. The Soviets referred to this movement as a Ukrainian Smena Vekh, as did its opponents among the Ukrainian emigres, who saw it as a defeatist expression of Little Russian Russophilia. For this reason, the actual proponents of the trend rejected the label of Smenovekhovtsy. (en)
- Smienowiechowstwo (ros. сменовеховство) – ruch ideowo-polityczny, powstały w latach 20' XX wieku w środowisku rosyjskiej emigracji, posiadający jednak wielu zwolenników także na terenie ZSRR. Nazwa pochodzi od tytułu zbioru artykułów "" (ros. "Смена вех", "Zmiana drogowskazów"), opublikowanego w Pradze w roku 1921. W zbiorze tym sformułowano najważniejsze koncepcje tego nurtu. Smienowiechowcy opowiadali się za pojednaniem i współpracą z Rosją Sowiecką, motywując swoje stanowisko tym, że bolszewicka władza zmieniła swój charakter i zaczęła reprezentować interesy narodowe Rosji. Najważniejszym ideologiem smienowiechowstwa był zamieszkały w Harbinie profesor , który później pracował w sowieckiej administracji Kolei Wschodniochińskiej, w 1935 powrócił do ZSRR, a w 1937 został rozstrzelany. (pl)
- Змінові́хівство (рос. сменовеховство) — громадсько-політична течія серед російської, переважно емігрантської, інтелігенції. Назва походить від збірки (рос. «Смена вех»), виданої у Празі в середині 1921. Головна ідея зміновіхівства — співпраця з Радами задля економічного й культурного відродження, забезпечення цілісності російської держави при невтручанні в політичне життя країни. В широкому сенсі термін «зміновіхівство» застосовується до співпраці з Радами національної інтелігенції й інших народів СРСР (українців, східних народів та ін.). Проголошення більшовицькою владою програми національно-культурного будівництва в Україні сприяло поширенню ідей зміновіхівства серед української інтелігенції, яка внаслідок поразки в національно-визвольній боротьбі 1918—1920 перебувала на еміграції. Із заявою про визнання радянської влади і підтримку її від імені своїх однодумців виступив у збірці (Відень, 1921) М. С. Грушевський. Цю ідею підтримали такі лідери національно-визвольної боротьби, як В. К. Винниченко, А. Ніковський, П. Христюк, М. Чечель. Зміновіхівство підштовхнуло до повернення в Україну значного числа висококваліфікованої інтелігенції, більшість якої у 30-ті роки була репресована і знищена. (uk)
- Сменове́ховство — идейно-политическое течение, возникшее в 1920-е годы в белой эмиграции первой волны, но имевшее много сторонников и в СССР. Название происходит от сборника статей «Смена вех», изданного в 1921 году в Праге, в котором были сформулированы основные идеи этого течения. Сменовеховцы выступали за примирение и сотрудничество с Советской Россией, мотивируя свою позицию тем, что большевистская власть уже «переродилась» и действует в национальных интересах России. Первым идеологом сменовеховства был харбинский профессор Николай Устрялов, который позднее работал в советской администрации КВЖД, в 1935 году вернулся в СССР и в 1937 году был расстрелян. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Smienowiechowstwo (ros. сменовеховство) – ruch ideowo-polityczny, powstały w latach 20' XX wieku w środowisku rosyjskiej emigracji, posiadający jednak wielu zwolenników także na terenie ZSRR. Nazwa pochodzi od tytułu zbioru artykułów "" (ros. "Смена вех", "Zmiana drogowskazów"), opublikowanego w Pradze w roku 1921. W zbiorze tym sformułowano najważniejsze koncepcje tego nurtu. Smienowiechowcy opowiadali się za pojednaniem i współpracą z Rosją Sowiecką, motywując swoje stanowisko tym, że bolszewicka władza zmieniła swój charakter i zaczęła reprezentować interesy narodowe Rosji. Najważniejszym ideologiem smienowiechowstwa był zamieszkały w Harbinie profesor , który później pracował w sowieckiej administracji Kolei Wschodniochińskiej, w 1935 powrócił do ZSRR, a w 1937 został rozstrzelany. (pl)
- Сменове́ховство — идейно-политическое течение, возникшее в 1920-е годы в белой эмиграции первой волны, но имевшее много сторонников и в СССР. Название происходит от сборника статей «Смена вех», изданного в 1921 году в Праге, в котором были сформулированы основные идеи этого течения. Сменовеховцы выступали за примирение и сотрудничество с Советской Россией, мотивируя свою позицию тем, что большевистская власть уже «переродилась» и действует в национальных интересах России. Первым идеологом сменовеховства был харбинский профессор Николай Устрялов, который позднее работал в советской администрации КВЖД, в 1935 году вернулся в СССР и в 1937 году был расстрелян. (ru)
- Le Smenovekhovstvo (en russe : Сменовеховство) est un mouvement idéologique, politique et social de la communauté russe émigrée acquis aux idées nationalistes russes devenus pro-soviétiques (non pas par adhésion au communisme, mais plutôt par le retour de la grandeur de la Russie), formé peu après la création de la revue Smena Vekh (Changement de Jalons) à Prague en octobre 1921. Cette publication tirait son nom de la revue philosophique russe Vekhi (Jalons) Le périodique Smena Vekh disait à ses lecteurs émigrés blancs : (fr)
- The Smenovekhovtsy (Russian: Сменовеховцы, IPA: [smʲɪnəˈvʲexəftsɨ]), a political movement in the Russian émigré community, formed shortly after the publication of the magazine Smena Vekh ("Change of Signposts") in Prague in 1921. This publication had taken its name from the Russian philosophical publication Vekhi ("Signposts") published in 1909. The Smena Vekh periodical told its White émigré readers: (en)
- Змінові́хівство (рос. сменовеховство) — громадсько-політична течія серед російської, переважно емігрантської, інтелігенції. Назва походить від збірки (рос. «Смена вех»), виданої у Празі в середині 1921. Головна ідея зміновіхівства — співпраця з Радами задля економічного й культурного відродження, забезпечення цілісності російської держави при невтручанні в політичне життя країни. В широкому сенсі термін «зміновіхівство» застосовується до співпраці з Радами національної інтелігенції й інших народів СРСР (українців, східних народів та ін.). (uk)
|