| dbo:abstract
|
- الصليبة (بالإنجليزية: Sclerite) وتعني باليونانية صلادة هو جزء من الجسم متصلب ومتقسي. يُستخدم هذا المصطلح في مختلف فروع علم الأحياء لوصف مختلف البُنى ولايُقصد به الميزات التشريحة للفقريات مثل العظام والأسنان، وإنما يُشار به عادة إلى الأعضاء المتصلبة للهيكل الخارجي لمفصليات الأرجل الداخلية الخاصة باللافقاريات مثل بعض الإسفنجيات . في علم الأحياء القديمة الصليبوم هو مجموعة الصليبات الكاملة الخاصة بالكائن، وغالبا ما يُعرف من مستحاثات اللافقاريات. (ar)
- Esclerita (terme derivat del grec: skleros, que significa 'dur') indica una part del cos dura. El terme esclerita es fa servir en diversos sectors de la biologia per a nombroses estructures, que incloguin porcions endurides de les esponges (espícules) i de l'exoesquelet dels artròpodes. (ca)
- Eskleritoa (grezieraz: σκληρός, sklēros, “gogorra”), biologian, gogortutako -plaka da. Esate baterako, izen hori ematen zaio artropodoen exoeskeletoaren zati bat eratzen duen kitinazko plaka bakoitzari. (eu)
- Un sclérite désigne un élément durci par le processus de sclérification (appelé aussi sclérotinisation). Ce terme peut avoir plusieurs sens. (fr)
- En los artrópodos, un esclerito es una placa endurecida de cutícula (esclerotizada, formada por quitina y proteínas) que forma parte de su exoesqueleto y se encuentra delimitada por suturas, surcos o articulaciones. Según la posición que ocupa en el anillo o metámero se designan de la siguiente forma:
* escleritos dorsales: terguitos o , que forman el tergo o noto;
* escleritos ventrales: , que forman el esterno;
* escleritos laterales: pleuritos, que forman la pleura. Los escleritos también ocurren en muchos otros invertebrados, como en Polychaeta y Mollusca. En los cnidarios, se emplea como sinónimo de espícula. Es un elemento esquelético calcáreo compuesto por carbonato de calcio cristalizado en forma de aragonito o calcita, que se forma en los tejidos de estos animales para darles cierta rigidez. (es)
- A sclerite (Greek σκληρός, sklēros, meaning "hard") is a hardened body part. In various branches of biology the term is applied to various structures, but not as a rule to vertebrate anatomical features such as bones and teeth. Instead it refers most commonly to the hardened parts of arthropod exoskeletons and the internal spicules of invertebrates such as certain sponges and soft corals. In paleontology, a scleritome is the complete set of sclerites of an organism, often all that is known from fossil invertebrates. (en)
- Con il termine sclerite (dal greco σκληρός, che significa “duro”) si usa indicare una parte corporea indurita. Il termine è usato in vari settori della biologia per numerose strutture, che includono porzioni indurite delle spugne (spicole) e dell'. (it)
- Een scleriet (Grieks σκληρός, sklēros) is een harde chitineplaat omgeven door naden of zachte huid op de buitenkant van een geleedpotige. Het is een verhard deel van het geleedpotige exoskelet. Een scleritoom is de complete set van sclerieten. (nl)
- Skleryt – stwardniała, zesklerotyzowana część ciała niektórych zwierząt, powstała pierwotnie lub wtórnie przez oddzielenie się od skóry (integumentu) szwem lub błoną. U owadów każdy typowy pierścień ciała składa się z czterech sklerytów:
* brzusznego (sternit),
* bocznego (pleura; są dwa skleryty boczne),
* grzbietowego (tergit). U ryb skleryty występują w formie pierścieni na łuskach. Sklerytami nazywane są też spikule gąbek. (pl)
- Склериты — плотные участки кутикулы у членистоногих. Соединены между собой эластичными , обеспечивающими взаимную подвижность склеритов. Выполняют защитную функцию, предохраняя от механических повреждений, и служат скелетными элементами, к которым крепятся мышцы. В базовой схеме каждый свободный сегмент тела членистоногого покрывают 4 склерита: тергит (спинная сторона тела), стернит (брюшная) и два плейрита (боковые). (ru)
- Склерит (від грец. σκληρός) — щільні ділянки кутикули у членистоногих. З'єднані між собою еластичними мембранами, що забезпечують взаємну рухомість склеритів. Виконують захисну функцію, оберігаючи від механічних пошкоджень, і служать скелетними елементами, до яких кріпляться м'язи. У базовій схемі кожен вільний сегмент тіла членистоногого покривають 4 склерити: тергіт (спинна сторона тіла), стерніт (черевна) і два (бічні). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الصليبة (بالإنجليزية: Sclerite) وتعني باليونانية صلادة هو جزء من الجسم متصلب ومتقسي. يُستخدم هذا المصطلح في مختلف فروع علم الأحياء لوصف مختلف البُنى ولايُقصد به الميزات التشريحة للفقريات مثل العظام والأسنان، وإنما يُشار به عادة إلى الأعضاء المتصلبة للهيكل الخارجي لمفصليات الأرجل الداخلية الخاصة باللافقاريات مثل بعض الإسفنجيات . في علم الأحياء القديمة الصليبوم هو مجموعة الصليبات الكاملة الخاصة بالكائن، وغالبا ما يُعرف من مستحاثات اللافقاريات. (ar)
- Esclerita (terme derivat del grec: skleros, que significa 'dur') indica una part del cos dura. El terme esclerita es fa servir en diversos sectors de la biologia per a nombroses estructures, que incloguin porcions endurides de les esponges (espícules) i de l'exoesquelet dels artròpodes. (ca)
- Eskleritoa (grezieraz: σκληρός, sklēros, “gogorra”), biologian, gogortutako -plaka da. Esate baterako, izen hori ematen zaio artropodoen exoeskeletoaren zati bat eratzen duen kitinazko plaka bakoitzari. (eu)
- Un sclérite désigne un élément durci par le processus de sclérification (appelé aussi sclérotinisation). Ce terme peut avoir plusieurs sens. (fr)
- A sclerite (Greek σκληρός, sklēros, meaning "hard") is a hardened body part. In various branches of biology the term is applied to various structures, but not as a rule to vertebrate anatomical features such as bones and teeth. Instead it refers most commonly to the hardened parts of arthropod exoskeletons and the internal spicules of invertebrates such as certain sponges and soft corals. In paleontology, a scleritome is the complete set of sclerites of an organism, often all that is known from fossil invertebrates. (en)
- Con il termine sclerite (dal greco σκληρός, che significa “duro”) si usa indicare una parte corporea indurita. Il termine è usato in vari settori della biologia per numerose strutture, che includono porzioni indurite delle spugne (spicole) e dell'. (it)
- Een scleriet (Grieks σκληρός, sklēros) is een harde chitineplaat omgeven door naden of zachte huid op de buitenkant van een geleedpotige. Het is een verhard deel van het geleedpotige exoskelet. Een scleritoom is de complete set van sclerieten. (nl)
- Skleryt – stwardniała, zesklerotyzowana część ciała niektórych zwierząt, powstała pierwotnie lub wtórnie przez oddzielenie się od skóry (integumentu) szwem lub błoną. U owadów każdy typowy pierścień ciała składa się z czterech sklerytów:
* brzusznego (sternit),
* bocznego (pleura; są dwa skleryty boczne),
* grzbietowego (tergit). U ryb skleryty występują w formie pierścieni na łuskach. Sklerytami nazywane są też spikule gąbek. (pl)
- Склериты — плотные участки кутикулы у членистоногих. Соединены между собой эластичными , обеспечивающими взаимную подвижность склеритов. Выполняют защитную функцию, предохраняя от механических повреждений, и служат скелетными элементами, к которым крепятся мышцы. В базовой схеме каждый свободный сегмент тела членистоногого покрывают 4 склерита: тергит (спинная сторона тела), стернит (брюшная) и два плейрита (боковые). (ru)
- Склерит (від грец. σκληρός) — щільні ділянки кутикули у членистоногих. З'єднані між собою еластичними мембранами, що забезпечують взаємну рухомість склеритів. Виконують захисну функцію, оберігаючи від механічних пошкоджень, і служать скелетними елементами, до яких кріпляться м'язи. У базовій схемі кожен вільний сегмент тіла членистоногого покривають 4 склерити: тергіт (спинна сторона тіла), стерніт (черевна) і два (бічні). (uk)
- En los artrópodos, un esclerito es una placa endurecida de cutícula (esclerotizada, formada por quitina y proteínas) que forma parte de su exoesqueleto y se encuentra delimitada por suturas, surcos o articulaciones. Según la posición que ocupa en el anillo o metámero se designan de la siguiente forma:
* escleritos dorsales: terguitos o , que forman el tergo o noto;
* escleritos ventrales: , que forman el esterno;
* escleritos laterales: pleuritos, que forman la pleura. (es)
|