| dbo:abstract
|
- Un estel de tipus S o estrella de tipus S (o simplement S) és un estel gegant vermell de tipus espectral S similars als de tipus k5-M, que mostra bandes d' a més de les d' característiques dels estels gegants de tipus K i M. Altres elements de processos S, per exemple i tecneci, estan també ampliats, indicant captura neutrònica d'elements del cinquè període de la taula periòdica (zirconi, itri, etc.). Els estels de tipus S presenten bandes intenses de cianogen (CN) i contenen línies espectrals de liti. La majoria d'aquests estels són variables de període llarg. Els estels S purs també s'anomenen estels de zirconi, perquè les bandes d' són molt intenses i les d' estan absents o són tot just perceptibles. A la dècada de 1990 es va descobrir que els estels S es formen per dos mecanismes diferents.D'una banda, els de major lluminositat són un estadi intermedi en el que els estels gegants asimptòtics es transformen des de gegants de classe M a estel de carboni de classe C-N. Els estels asimptòtic gegants es troben en una fase de fusió de l'hidrogen en una capa sobre el nucli, però a causa del fenomen conegut com a dragatge (dredge-up) poden temporalment fondre una part de l'heli produït en la capa. D'altra banda, els estels de menor lluminositat formen part de sistemes binaris i poden evolucionar, en versions més fredes dels estels de bari, on l'increment de carboni i elements de procés S dels espectres estel·lars són relíquies de transferència de massa entre membres d'un sistema binari. En aquests sistemes, l'estel S no ha sintetitzat l'excés de carboni i elements de procés S ell mateix, sinó que fou produït abans pel seu company binari, que llavors era un estel de carboni. Actualment veiem aquests sistemes molt després de la transferència de massa, quan el company ha evolucionat per convertir-se en nan blanc i no és visible directament.En el primer cas es parla d'estels S «intrínsecs» mentre que en el segon cas se les anomena estels S «extrínsecs». Els estels de tipus S són generalment més vermells que els K o M de la mateixa temperatura fotosfèrica. La variable Mira Khi Cygni és l'estel de tipus S més brillant del cel, i varia d'espectre de S7 to S10, presenta línies d'òxid de zirconi, òxid de titani i de vanadi, de vegades molt a prop del tipus intermedi MS. és un exemple d'aquest tipus. és un exemple d'estel S "extrínsec". (ca)
- S–hvězdy [2] jsou hvězdy za hranicí 0.04 pc k jádru naší Galaxie. Tyto hvězdy jsou známé spíše pod názvy jako „S-stars“ nebo „S-cluster“. (cs)
- نجم-S أو نجم من النوع-S هو نجم عملاق بارد في مرحلة متأخرة من التطور مع كميات متساوية تقريبا من الكربون والأكسجين في غلافة الجوي مماثل تقريبا لنجم من النوع- M،. تم تعريف هذة الفئة في الأصل في عام 1922 من قبل لنجوم ذات خطوط طيفية غير عادية. المعروف الآن أن سببها . نطاقات أحادي أكسيد الزركونيوم (ZrO) هي سمة مميزة لنجوم- S. (ar)
- En astronomía, las estrellas de tipo S (o simplemente estrellas S) son gigantes rojas de tipo espectral S similares a las de tipo M, excepto que los óxidos dominantes en su espectro son los formados por metales del quinto período de la tabla periódica (circonio, itrio, etc) en vez de los del cuarto período (titanio, escandio y vanadio). Las estrellas de tipo S presentan bandas intensas de cianógeno (CN) y contienen líneas espectrales de litio y tecnecio. Las estrellas S puras, llamadas también estrellas de circonio, son aquellas en donde las bandas de son muy intensas y las de están ausentes o son apenas perceptibles.Las estrellas SC —cuyo prototipo es UY Centauri— son intermedias entre las estrellas de tipo S y las estrellas de carbono, mostrando una relación entre los contenidos de carbono y oxígeno próxima a la unidad. En la década de 1990 se descubrió que las estrellas S se forman por dos mecanismos diferentes.Por una parte, las de mayor luminosidad son estrellas de la rama asintótica gigante (RAG) en donde los elementos del proceso-s y el carbono ascienden a la superficie estelar, variando la composición química de su atmósfera.Por otra parte, las estrellas de menor luminosidad forman parte de sistemas binarios; en ellos la estrella más masiva pasa por la fase RAG y transfiere masa a su acompañante, propiciando el cambio de composición de esta última.En el primer caso se habla de estrellas S «intrínsecas» mientras que en el segundo caso se las denomina estrellas S «extrínsecas». Casi todas las estrellas de tipo S son variables de largo período. (es)
- Une étoile de type S est une variété d'étoiles géantes à un stade d'évolution tardif, semblable au type spectral K5-M mais dont le spectre présente, outre des raies du monoxyde de titane TiO que présentent habituellement les étoiles géantes de type K et M, également les raies du monoxyde de zirconium ZrO. La concentration en d'autres espèces chimiques formées d'éléments issus du processus s, tels que l'oxyde d'yttrium(III) Y2O3 et le technétium Tc est également accrue, indiquant clairement la présence d'un mécanisme de capture neutronique parmi les éléments de la période 5 du tableau périodique des éléments chimiques. Ces étoiles peuvent également présenter des raies du radical cyanogène CN et du lithium Li. Ce sont pour la plupart des étoiles variables à longue période. On pense que la plupart des étoiles de type S sont un état transitoire de la transformation des étoiles géantes ordinaires de type spectral M de la branche asymptotique des géantes (AGB en anglais) en étoiles carbonées de type C-N. Les étoiles de l'AGB tirent généralement leur énergie de la fusion nucléaire d'une couche d'hydrogène entourant un cœur inerte, mais des « pulsations thermiques » peuvent parfois conduire à la prédominance d'une couche de fusion de l'hélium. D'autres étoiles de type S, dites « extrinsèques », pourraient être des versions tardives et plus froides d'étoiles à baryum dans lesquelles l'enrichissement en carbone et en éléments issus du processus s, décelé dans le spectre de ces étoiles, serait le résultat de transferts de masse entre les deux composantes d'un système d'étoiles binaires. Dans de tels systèmes, l'enrichissement en carbone et en éléments issus du processus s ne proviendrait pas de l'étoile observée aujourd'hui, mais d'une étoile carbonée en orbite autour de cette étoile et devenue ensuite une naine blanche, généralement invisible directement, après transfert de masse à l'étoile principale. Les étoiles de type S sont généralement plus rouges que des étoiles de type K ou M dont la photosphère aurait la même température. L'étoile Chi Cygni, une variable de type Mira, est l'étoile de type S la plus brillante du ciel lorsqu'elle est à son éclat maximum, avec un spectre de type S7 à S10 présentant du monoxyde de zirconium ZrO, du monoxyde de titane TiO et du monoxyde de vanadium VO, ce qui la rapproche parfois du type intermédiaire MS. L'étoile S Ursae Majoris est un autre exemple d'étoile de type S. L'étoile (en) (HR 1105) est quant à elle un exemple d'étoile de type S « extrinsèque ». (fr)
- An S-type star (or just S star) is a cool giant with approximately equal quantities of carbon and oxygen in its atmosphere. The class was originally defined in 1922 by Paul Merrill for stars with unusual absorption lines and molecular bands now known to be due to s-process elements. The bands of zirconium monoxide (ZrO) are a defining feature of the S stars. The carbon stars have more carbon than oxygen in their atmospheres. In most stars, such as class M giants, the atmosphere is richer in oxygen than carbon and they are referred to as oxygen-rich stars. S-type stars are intermediate between carbon stars and normal giants. They can be grouped into two classes: intrinsic S stars, which owe their spectra to convection of fusion products and s-process elements to the surface; and extrinsic S stars, which are formed through mass transfer in a binary system. The intrinsic S-type stars are on the most luminous portion of the asymptotic giant branch, a stage of their lives lasting less than a million years. Many are long period variable stars. The extrinsic S stars are less luminous and longer-lived, often smaller-amplitude semiregular or irregular variables. S stars are relatively rare, with intrinsic S stars forming less than 10% of asymptotic giant branch stars of comparable luminosity, while extrinsic S stars form an even smaller proportion of all red giants. (en)
- S형 항성(영어: S-type star)은 붉은 저온의 별로, 분광기로 관측하였을 때 산화 지르코늄의 선과(또는) 산화 티타늄의 선을 보이며, M형 항성과 탄소별 중간에 놓여 있는 상태의 항성을 말한다. S형 항성들은 지르코늄 및 S-과정을 통해 생산된 기타 원소들이 대기에 풍부하게 존재한다. S형 별들은 탄소와 산소가 M형 별들처럼 풍부하다. 탄소와 산소가 많기 때문에, 이 두 원소는 거의 대부분이 일산화 탄소 분자 내에 묶여 있다. 일산화 탄소는 표면 온도가 낮은 별의 대기에서 분자 형태로 존재할 수 있는데, 이 경우 함량이 적은 다른 원소들을 먹어 치운다. 그 결과 평범한 화학적 조성을 지니는 별에서 산화 티타늄을 구성하는 데 쓰였어야 할 산소가 일산화 탄소에 묶여 있다. 마찬가지로 이원자 탄소 분자를 생성하는 데 쓰이는 탄소도 '여분의 탄소' 형태로 존재하게 되며, 이들을 제외하고 남는 것은 아무것도 없게 된다. S형 항성과 M형 별들 사이의 관련성은 탄소가 얼마나 풍부하게 존재하는가에 달려 있다. C형과 함께 3000K의 표면온도를 갖고 있다. ZrO분자띠가 검출된다. (ko)
- S型星(S-type star)はスペクトル分類Sの後期の巨星である。スペクトル線中に、それぞれK型とM型に特徴的な酸化ジルコニウムと酸化チタンのバンドを見せる。酸化イットリウムやテクネチウムのようなその他のs過程元素も増加し、中性子捕獲が起きていることを示している。ジシアンやリチウムの特徴も持つ。多くは長周期変光星である。 ほとんどのS型星はM型の漸近巨星分枝がC-N型の炭素星に変換する際の途中段階であるという説がかつて提案されていた。通常、漸近巨星分枝は不活性の核を取り巻く水素殻での核融合によりエネルギーを供給されるが、熱パルスの間にはヘリウム殻の核融合が支配的になる。また、外因性S型星と呼ばれる別のタイプのS型星もあり、これは冷たいバリウム星で、スペクトル中に見える炭素やS過程元素は連星系からのの遺物である。このような系では、現在観測されるS型星は自身では過剰量の炭素やS過程元素は生成せず、これらは当時炭素星であった伴星で過去に生産されたものである。質量転移が終わって長い時間が経ってから観測されるため、伴星は白色矮星になってしまい、検出されないことが多い。 S型星は通常、同じくらいの光球温度を持つK型星やM型星よりも赤く見える。ミラ型変光星であるはくちょう座χ星は（最大光度にある時には）、全天で最も明るいS型星である。またもS型星である。は、外因性S型星の例である。 (ja)
- Una stella di tipo S (classe spettrale S) è una stella gigante affine alle stelle di classe K5-M ma che si differenzia da esse per la presenza, oltre che delle linee del biossido di titanio comuni anche alle giganti rosse, delle bande dell'ossido di zirconio. Il nome deriva dal fatto che nell'atmosfera stellare risultano rintracciabili gli elementi prodotti tramite il processo S (cattura neutronica lenta), come l'ittrio e il tecnezio; sono presenti, seppure più raramente, anche tracce di cianogeno e litio. La gran parte di queste stelle sono variabili a lungo periodo. È stato proposto che le stelle di classe S costituiscano uno stadio intermedio in cui le stelle giganti del ramo asintotico (stelle AGB) si trasformino da normali stelle di classe M a stelle al carbonio di classe C-N. Le stelle AGB normalmente si trovano in una fase in cui fondono l'idrogeno in un guscio sovrastante il nucleo, ma a causa di fenomeni noti come dredge-up possono temporaneamente fondere una parte dell'elio prodotto nel guscio. Le stelle di tipo S sono in genere "più rosse" delle loro controparti di classe K o M con la stessa temperatura fotosferica. La variabile mireide χ Cygni è la stella di tipo S più brillante del cielo, e varia di spettro dalla sottoclasse S7 alla S10, talvolta alla classe intermedia MS; presenta linee degli ossidi di zirconio, vanadio e titanio. Un altro esempio di questo tipo di stelle è . (it)
- Gwiazdy typu widmowego S, gwiazdy cyrkonowe – gwiazdy zaliczane do typu widmowego S, pośredniego między typem widmowym M a gwiazdami węglowymi. Emitują promieniowanie o długości fali odpowiadającej kolorowi ciemnoczerwonemu, a temperatura ich powierzchni nie przekracza 3000 K. Twory takie są niezwykle rzadko obserwowane, a ich nazwa bierze się stąd, że w widmie ich promieniowania widoczne są oprócz tlenku tytanu, tlenku węgla, również znaczne ilości tlenku cyrkonu (ZrO) produkowanego w czasie tzw. procesu s. Prawie wszystkie znane gwiazdy tego typu są olbrzymami lub nadolbrzymami. Do gwiazd typu S należą: S Ursae Majoris, , , . (pl)
- Een S-type ster is een laat type reuzenster. De meeste S-sterren zijn lang-periodieke veranderlijke sterren, gerelateerd aan de Mira-veranderlijken. S-sterren zijn voor het eerst als aparte klasse herkend door in 1922. (nl)
- Uma estrela de tipo S (ou apenas estrela S) é uma estrela gigante vermelha de baixa temperatura com quantidades aproximadamente iguais de carbono e oxigênio em sua atmosfera. A classe foi originalmente definida em 1922 por Paul Merrill para estrelas com espectros anormais com linhas de absorção e bandas moleculares atualmente identificadas como elementos do processo-s, em especial com bandas de monóxido de zircônio (ZrO), cuja presença é uma característica que define este tipo de estrela. Estrelas de tipo S representam um grupo intermediário entre as estrelas de carbono, que possuem mais carbono que oxigênio em suas atmosferas, e as gigantes M típicas, cujas atmosferas são mais ricas em oxigênio. Elas podem ser agrupadas em duas classes: estrelas S intrínsecas, que adquiriram seus espectros pela convecção até a superfície de produtos de fusão e elementos do processo-s; e estrelas S extrínsecas, que são formadas por transferência de matéria em sistemas binários. A presença de tecnécio, encontrado apenas nas estrelas S intrínsecas, é usada para diferenciar as duas classes. As estrelas de tipo S intrínsecas estão na parte mais luminosa do ramo assintótico das gigantes, um estágio curto no final de suas vidas que antecede a formação de uma nebulosa planetária. Muitas são variáveis de longo período, incluindo várias variáveis Mira. As estrelas S extrínsecas, menos luminosas, estão tipicamente no ramo das gigantes vermelhas, e são frequentemente variáveis semirregulares ou irregulares de menor amplitude. Estrelas S são relativamente raras, com estrelas S intrínsecas formando menos de 10% das estrelas do ramo assintótico de luminosidade comparável, enquanto as estrelas S extrínsecas formam uma proporção ainda menor de todas as gigantes vermelhas. (pt)
- Звезда S-типа — звезда-гигант позднего спектрального класса S (близка по свойствам к звёздам-гигантам класса K5-M), в спектре которых наблюдаются линии оксида циркония в дополнение к линиям оксида титана, которые характерны для звёзд класса К и М, именно поэтому их ещё называют «циркониевые звёзды». Также в результате S-процесса повышается количество таких элементов, как например, оксид иттрия и технеций, что ясно указывает на захват нейтронов элементами 5-го и более старших периодов периодической таблицы химических элементов. У этих звёзд также могут быть особенности в распределении циана и лития. Большинство этих звёзд — долгопериодические переменные. Было высказано предположение, что большинство S-звёзд находятся на промежуточной стадии звёздной эволюции и лежат на асимптотической ветви звёзд-гигантов (AGB-звёзды), превращаясь из обычных гигантов спектрального класса М в углеродные звёзды класса CN. AGB-звёзды, как правило, черпают энергию из горения водорода в тонкой оболочке, окружающей инертное ядро, но во время «температурных пульсаций» снова может зажечься гелиевая оболочка. Другие S-звёзды (т. н. «внешние» S-звёзды) могут быть определены, как более холодные версии бариевых звёзд, где углеродсодержащие элементы и элементы, возникающие в результате S-процесса, наблюдаемые в спектрах звёзд, являются остатками массообмена между членами двойной звёздной системы. В таких системах в настоящее время не синтезируются избыточного углерода и не идёт S-процесс, так что, скорее всего, весь материал был синтезирован на более ранних стадиях звёздной эволюции спутника, который был в то время углеродной звездой. Мы наблюдаем эти системы долгое время спустя после массообмена, когда спутник уже превратился в белого карлика. S-звёзды, как правило, более красные, чем их аналоги типа K и М с теми же температурами фотосферы. Мирида Хи Лебедя является (во время максимальной яркости) самой яркой звездой S-типа (до 3.3m), которая меняет спектр во время вспышек от S7 до S10, который обогащён цирконием, титаном и оксидом ванадия, и иногда доходит до спектра промежуточного типа MS. Также к этому классу относится S Большой Медведицы. является примером «внешней» звезды S-типа. (ru)
- Зо́рі спектра́льного кла́су S — спектральний клас помаранчевих зір-гігантів, близьких за властивостями до зір класу K5-M. Класоформуюча відмінність полягає у наявності спектральних ліній цирконію в спектрах цих зір. Також, як і для зір класів К та M, для зір класу S характерні лінії титану, а також рідкісноземельних металів — ітрію та лантану. Через це, цей клас іноді називають рідкісноземельними зірками, а також зустрічається назва «цирконієві зірки». Температура фотосфери зорі класу S — 2000-3000К. Ці зорі червоніші за своїх аналогів у К та М класі, що мають таку ж температуру. Більшість цих зір — довгоперіодичні змінні зорі типу Міри (омікрон Кита). (uk)
- S- 型星是光譜類型為S的恆星，這是一種晚期型的巨星（類似K5-M型），它的光譜呈現出是K和M的巨星，但有氧化鋯以及氧化鈦的頻譜，其它的S-過程元素，例如氧化釔和鎝，這些在化學元素週期表上第五列，經由中子捕獲才能生成的的第5週期元素，也都清楚的呈現出來；它可能還有氰、鋰等元素。大部分的此類恆星都是長周期變星。 S-型星曾經被建議是漸近巨星分支（AGB恆星）過程中，從一般的M型巨星轉變成C-N的碳星的一個中間階段。AGB恆星通常在殼層中燃燒氫，但在一些所謂的暫時疏濬狀態會在殼層中燃燒氦。 S-型星通常比光球溫度相同的K或M型的恆星更紅，米拉變星的天鵝座 χ是全天最亮的S-型星，它的光譜變化在晚期型的S7至S10，有鋯、鈦、釩等氧化物的特徵，有時還擴展至中間的 MS 型。大熊座 S是另一個例子。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- S–hvězdy [2] jsou hvězdy za hranicí 0.04 pc k jádru naší Galaxie. Tyto hvězdy jsou známé spíše pod názvy jako „S-stars“ nebo „S-cluster“. (cs)
- نجم-S أو نجم من النوع-S هو نجم عملاق بارد في مرحلة متأخرة من التطور مع كميات متساوية تقريبا من الكربون والأكسجين في غلافة الجوي مماثل تقريبا لنجم من النوع- M،. تم تعريف هذة الفئة في الأصل في عام 1922 من قبل لنجوم ذات خطوط طيفية غير عادية. المعروف الآن أن سببها . نطاقات أحادي أكسيد الزركونيوم (ZrO) هي سمة مميزة لنجوم- S. (ar)
- S형 항성(영어: S-type star)은 붉은 저온의 별로, 분광기로 관측하였을 때 산화 지르코늄의 선과(또는) 산화 티타늄의 선을 보이며, M형 항성과 탄소별 중간에 놓여 있는 상태의 항성을 말한다. S형 항성들은 지르코늄 및 S-과정을 통해 생산된 기타 원소들이 대기에 풍부하게 존재한다. S형 별들은 탄소와 산소가 M형 별들처럼 풍부하다. 탄소와 산소가 많기 때문에, 이 두 원소는 거의 대부분이 일산화 탄소 분자 내에 묶여 있다. 일산화 탄소는 표면 온도가 낮은 별의 대기에서 분자 형태로 존재할 수 있는데, 이 경우 함량이 적은 다른 원소들을 먹어 치운다. 그 결과 평범한 화학적 조성을 지니는 별에서 산화 티타늄을 구성하는 데 쓰였어야 할 산소가 일산화 탄소에 묶여 있다. 마찬가지로 이원자 탄소 분자를 생성하는 데 쓰이는 탄소도 '여분의 탄소' 형태로 존재하게 되며, 이들을 제외하고 남는 것은 아무것도 없게 된다. S형 항성과 M형 별들 사이의 관련성은 탄소가 얼마나 풍부하게 존재하는가에 달려 있다. C형과 함께 3000K의 표면온도를 갖고 있다. ZrO분자띠가 검출된다. (ko)
- S型星(S-type star)はスペクトル分類Sの後期の巨星である。スペクトル線中に、それぞれK型とM型に特徴的な酸化ジルコニウムと酸化チタンのバンドを見せる。酸化イットリウムやテクネチウムのようなその他のs過程元素も増加し、中性子捕獲が起きていることを示している。ジシアンやリチウムの特徴も持つ。多くは長周期変光星である。 ほとんどのS型星はM型の漸近巨星分枝がC-N型の炭素星に変換する際の途中段階であるという説がかつて提案されていた。通常、漸近巨星分枝は不活性の核を取り巻く水素殻での核融合によりエネルギーを供給されるが、熱パルスの間にはヘリウム殻の核融合が支配的になる。また、外因性S型星と呼ばれる別のタイプのS型星もあり、これは冷たいバリウム星で、スペクトル中に見える炭素やS過程元素は連星系からのの遺物である。このような系では、現在観測されるS型星は自身では過剰量の炭素やS過程元素は生成せず、これらは当時炭素星であった伴星で過去に生産されたものである。質量転移が終わって長い時間が経ってから観測されるため、伴星は白色矮星になってしまい、検出されないことが多い。 S型星は通常、同じくらいの光球温度を持つK型星やM型星よりも赤く見える。ミラ型変光星であるはくちょう座χ星は（最大光度にある時には）、全天で最も明るいS型星である。またもS型星である。は、外因性S型星の例である。 (ja)
- Een S-type ster is een laat type reuzenster. De meeste S-sterren zijn lang-periodieke veranderlijke sterren, gerelateerd aan de Mira-veranderlijken. S-sterren zijn voor het eerst als aparte klasse herkend door in 1922. (nl)
- S- 型星是光譜類型為S的恆星，這是一種晚期型的巨星（類似K5-M型），它的光譜呈現出是K和M的巨星，但有氧化鋯以及氧化鈦的頻譜，其它的S-過程元素，例如氧化釔和鎝，這些在化學元素週期表上第五列，經由中子捕獲才能生成的的第5週期元素，也都清楚的呈現出來；它可能還有氰、鋰等元素。大部分的此類恆星都是長周期變星。 S-型星曾經被建議是漸近巨星分支（AGB恆星）過程中，從一般的M型巨星轉變成C-N的碳星的一個中間階段。AGB恆星通常在殼層中燃燒氫，但在一些所謂的暫時疏濬狀態會在殼層中燃燒氦。 S-型星通常比光球溫度相同的K或M型的恆星更紅，米拉變星的天鵝座 χ是全天最亮的S-型星，它的光譜變化在晚期型的S7至S10，有鋯、鈦、釩等氧化物的特徵，有時還擴展至中間的 MS 型。大熊座 S是另一個例子。 (zh)
- Un estel de tipus S o estrella de tipus S (o simplement S) és un estel gegant vermell de tipus espectral S similars als de tipus k5-M, que mostra bandes d' a més de les d' característiques dels estels gegants de tipus K i M. Altres elements de processos S, per exemple i tecneci, estan també ampliats, indicant captura neutrònica d'elements del cinquè període de la taula periòdica (zirconi, itri, etc.). Els estels de tipus S presenten bandes intenses de cianogen (CN) i contenen línies espectrals de liti. La majoria d'aquests estels són variables de període llarg. (ca)
- En astronomía, las estrellas de tipo S (o simplemente estrellas S) son gigantes rojas de tipo espectral S similares a las de tipo M, excepto que los óxidos dominantes en su espectro son los formados por metales del quinto período de la tabla periódica (circonio, itrio, etc) en vez de los del cuarto período (titanio, escandio y vanadio). Las estrellas de tipo S presentan bandas intensas de cianógeno (CN) y contienen líneas espectrales de litio y tecnecio. Las estrellas S puras, llamadas también estrellas de circonio, son aquellas en donde las bandas de son muy intensas y las de están ausentes o son apenas perceptibles.Las estrellas SC —cuyo prototipo es UY Centauri— son intermedias entre las estrellas de tipo S y las estrellas de carbono, mostrando una relación entre los contenidos de car (es)
- An S-type star (or just S star) is a cool giant with approximately equal quantities of carbon and oxygen in its atmosphere. The class was originally defined in 1922 by Paul Merrill for stars with unusual absorption lines and molecular bands now known to be due to s-process elements. The bands of zirconium monoxide (ZrO) are a defining feature of the S stars. (en)
- Une étoile de type S est une variété d'étoiles géantes à un stade d'évolution tardif, semblable au type spectral K5-M mais dont le spectre présente, outre des raies du monoxyde de titane TiO que présentent habituellement les étoiles géantes de type K et M, également les raies du monoxyde de zirconium ZrO. (fr)
- Una stella di tipo S (classe spettrale S) è una stella gigante affine alle stelle di classe K5-M ma che si differenzia da esse per la presenza, oltre che delle linee del biossido di titanio comuni anche alle giganti rosse, delle bande dell'ossido di zirconio. Il nome deriva dal fatto che nell'atmosfera stellare risultano rintracciabili gli elementi prodotti tramite il processo S (cattura neutronica lenta), come l'ittrio e il tecnezio; sono presenti, seppure più raramente, anche tracce di cianogeno e litio. La gran parte di queste stelle sono variabili a lungo periodo. (it)
- Gwiazdy typu widmowego S, gwiazdy cyrkonowe – gwiazdy zaliczane do typu widmowego S, pośredniego między typem widmowym M a gwiazdami węglowymi. Emitują promieniowanie o długości fali odpowiadającej kolorowi ciemnoczerwonemu, a temperatura ich powierzchni nie przekracza 3000 K. Twory takie są niezwykle rzadko obserwowane, a ich nazwa bierze się stąd, że w widmie ich promieniowania widoczne są oprócz tlenku tytanu, tlenku węgla, również znaczne ilości tlenku cyrkonu (ZrO) produkowanego w czasie tzw. procesu s. Prawie wszystkie znane gwiazdy tego typu są olbrzymami lub nadolbrzymami. (pl)
- Звезда S-типа — звезда-гигант позднего спектрального класса S (близка по свойствам к звёздам-гигантам класса K5-M), в спектре которых наблюдаются линии оксида циркония в дополнение к линиям оксида титана, которые характерны для звёзд класса К и М, именно поэтому их ещё называют «циркониевые звёзды». Также в результате S-процесса повышается количество таких элементов, как например, оксид иттрия и технеций, что ясно указывает на захват нейтронов элементами 5-го и более старших периодов периодической таблицы химических элементов. У этих звёзд также могут быть особенности в распределении циана и лития. Большинство этих звёзд — долгопериодические переменные. (ru)
- Uma estrela de tipo S (ou apenas estrela S) é uma estrela gigante vermelha de baixa temperatura com quantidades aproximadamente iguais de carbono e oxigênio em sua atmosfera. A classe foi originalmente definida em 1922 por Paul Merrill para estrelas com espectros anormais com linhas de absorção e bandas moleculares atualmente identificadas como elementos do processo-s, em especial com bandas de monóxido de zircônio (ZrO), cuja presença é uma característica que define este tipo de estrela. (pt)
- Зо́рі спектра́льного кла́су S — спектральний клас помаранчевих зір-гігантів, близьких за властивостями до зір класу K5-M. Класоформуюча відмінність полягає у наявності спектральних ліній цирконію в спектрах цих зір. Також, як і для зір класів К та M, для зір класу S характерні лінії титану, а також рідкісноземельних металів — ітрію та лантану. Через це, цей клас іноді називають рідкісноземельними зірками, а також зустрічається назва «цирконієві зірки». (uk)
|