| dbo:abstract
|
- الفناريون أو يونانيون الفنار (باليونانية: Φαναριώτες، بالرومانية: Fanarioţi، بالتركية: Fenerliler) هم أبناء عائلات يونانية أرستقراطية سكنت في حي الفنار في مدينة إسطنبول، وحي الفنار هو مركز بطريركية القسطنطينية المسكونية، أي مركز الأرثوذكسية الشرقية. كان لهذه العائلات نفوذ سياسي داخل الدولة العثمانية ونفوذ ديني في تعيين البطريرك، الزعيم المسيحي الأبرز في الدولة العثمانية. أحتل الفناريون تقليديًا أربع وظائف ذات أهمية كبرى في الدولة العثمانية: وهي الترجمان، وترجمان الأسطول، وحكام مولدوفا وحكام الأفلاق. ظهر الفناريين كطبقة من التجار اليونانيين (معظهم من أصول بيزنطية نبيلة) في النصف الثاني من القرن السادس عشر، وسطع نجمها لتمارس تأثير كبير في إدارة الولايات الخاصعة لسيطرة الدولة العثمانية في البلقان في القرن الثامن عشر. كانت عائلات حي الفنار يونانية العرق وبالتالي ارتبطت ثقافيًا بالحضارة الهلنستية والحضارة الغربية؛ وشكلّت الطبقة المتعلمة والمثقفة في الدولة العثمانية مما أفسح لها نقوذ سياسي وثقافي. اشتغل أفراد هذه العائلات في التجارة والصيرفة وفي السياسة والتعليم، حيث كان ينتمي الأغلبيّة منهم إلى عائلات من أصول النبلاء البيزنطيين. وإعتنق يونانيون الفنار الديانة المسيحية، على مذهب الكنيسة اليونانية الأرثوذكسية وأرتبطوا مع بطريركية القسطنطينية المسكونية. (ar)
- Fanarioti (řecky: Φαναριώτες, rumunsky: Fanarioţi, bulharsky:Фaнариоти) představovali vlivnou řeckou diasporu, včetně helenizovaných Rumunů a Albánců. Jejich centrem se stala tehdejší prominentní konstantinopolská čtvrť (česky: maják), kde měl své sídlo také ekumenický patriarcha. Fanarioti se již od 17. století postupně prosazovali ve státní správě Osmanské říše, nejvíce ve Valašsku a Moldavsku, kde zastávali významné úřady. Spravovali částečně také i bulharská území. Většina z nich stála v opozici vůči řeckému povstání, které propuklo ve 20. letech 19. století. Důvodem tohoto postoje byl strach ze zhoršení postavení řeckého živlu v rámci Osmanské říše. Přesto se zejména mladší členové Fanariotů naopak k tomuto povstání aktivně připojili a v rámci tajného spolku Filiki Eteria se účastnili i jeho přípravy (např. Alexandros a Demetrius Ypsilanti). (cs)
- Els fanariotes (grec: Φαναριώτες; en romanès: fanarioţi: en turc: fenerliler) foren un grup de prominents famílies gregues que residien a Fanar (grec: Φανάρι, el modern Fener), el principal barri de Constantinoble (actual Istanbul), on està situat el Patriarcat Ecumènic Els fanariotes van dominar l'administració del Patriarcat i van intervenir amb freqüència en l'elecció de prelats, fins i tot del Patriarca Ecumènic, que té l'estatut de primus inter pares entre els bisbes ortodoxos. Durant el segle xviii, alguns membres d'aquestes famílies, que havien acumulat grans fortunes, van accedir a càrrecs de gran importància dins de l'Imperi Otomà, com el d'intèrpret principal de la Sublim Porta, compartint amb el ministre d'afers exteriors otomà la direcció de la política exterior de l'imperi; com a intèrprets del kapudan paixà (almirall de la flota otomana), exercint funcions de govern a les illes de la flota otomana i també entre els anys 1711-1716 i 1821, van ser nomenats "gospodaros" o hospodares (voivodes o prínceps) dels principats danubians (Moldàvia i Valàquia), a aquest període se l'anomena habitualment l'època fanariota en la història de Romania. Juntament amb dignataris de l'Església i les persones influents de les províncies, els fanariotes van representar la classe governant grega durant el regnat otomà, fins a la guerra d'independència de Grècia. Durant la guerra d'independència, els fanariotes van tenir un paper important i van influir en les decisions de l'Assemblea Nacional, el cos representatiu dels revolucionaris grecs, que es van reunir en sis ocasions entre 1821 i 1829. (ca)
- Οι Φαναριώτες ήταν μία εκ των κοινωνικών ομάδων του ελληνικού έθνους που κατάφεραν να αναδειχθούν στον διοικητικό μηχανισμό της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας. Μετά την Άλωση της Κωνσταντινούπολης η βυζαντινή αριστοκρατία βαθμιαία εξαφανίστηκε, καθώς πολλά μέλη της διέφυγαν στη Δύση και άλλα έχασαν τη ζωή τους τη νύχτα της άλωσης. Μια νέα όμως τάξη άρχισε να διαμορφώνεται στην Κωνσταντινούπολη, η οποία επιβλήθηκε βαθμιαία μέσα από την άσκηση επιστημονικών επαγγελμάτων και την οικονομική της ευρωστία. Η νέα αυτή αριστοκρατία εγκαταστάθηκε γύρω από το Πατριαρχείο, στη νέα του έδρα, στη συνοικία του Φαναρίου. Οι Φαναριώτες, όπως αποκλήθηκαν, ήταν κυρίως ελληνικής καταγωγής, αν και ανάμεσά τους υπήρχαν εξελληνισμένες οικογένειες Ρουμάνων, Αλβανών και Ιταλών. Η ανάδειξή τους ως πολιτικών και κοινωνικών παραγόντων του ελληνικού έθνους και της οθωμανικής διοίκησης ανάγεται στα μέσα του 17ου αιώνα, όταν για πρώτη φορά ένας Έλληνας από την Τραπεζούντα, ο Παναγιώτης Νικούσιος, με σπουδές στην Πάδοβα και γλωσσομαθής κατέλαβε τη θέση του μεγάλου δραγουμάνου της Πύλης. Έκτοτε, ορθόδοξοι Φαναριώτες, οι οποίοι ήταν οι πλέον καλλιεργημένοι, γλωσσομαθείς και με εμπειρία από την Ευρώπη, υπήκοοι της αυτοκρατορίας, καταλάμβαναν το αξίωμα αυτό, στο οποίο σύντομα προστέθηκαν τα αξιώματα του δραγουμάνου του στόλου και κυρίως, από τις αρχές του 18ου αιώνα, των ηγεμόνων των αυτόνομων παραδουνάβιων ηγεμονιών της Βλαχίας και της Μολδαβίας και ασχολήθηκαν με το εμπόριο. (el)
- Als Phanarioten (griechisch Φαναριώτες) werden im weiteren Sinne alle Istanbuler Griechen bezeichnet, die heute nur noch wenige tausend Köpfe zählen. Während auch nach dem Ersten Weltkrieg und der Gründung der Republik Türkei 1923 noch zahlreiche Griechen in Istanbul lebten, setzte nach dem sogenannten „Pogrom von Istanbul“ am 7. September 1955 ein massiver Exodus ein. Unter der Bezeichnung Phanarioten versteht man im engeren Sinne, insbesondere in den Ländern des ehemaligen Osmanischen Reichs auf dem Balkan, einen kleinen Kreis wohlhabender und politisch einflussreicher byzantinischer bzw. osmanischer Adelsfamilien, die im Osmanischen Reich des 17./18. Jahrhunderts die Oberschicht in Phanar, einem Stadtteil Konstantinopels, bildeten. Vor allem griechische Kaufleute und Priester von adliger byzantinischer Herkunft, die wirtschaftlichen Wohlstand und politischen Einfluss erworben hatten, ließen sich im äußersten Nordwesten Konstantinopels nieder, wo sich die griechischen Interessen konzentrierten. Der Ökumenische Patriarch hatte hier ein Haus in der Nähe der ihm überwiesenen Kirche St. Georg erbaut und sein Hauptquartier eingerichtet (nachdem die Hagia Sophia in eine Moschee umgewandelt worden war). Die Griechen galten im Osmanischen Reich bis zum griechischen Unabhängigkeitskrieg als besonders loyale nichtmuslimische Untertanen. Später schlossen sich auch bulgarische und hellenisierte bulgarische Familien den Phanarioten an. (de)
- Los fanariotas (en griego, Φαναριώτες; en turco, Fenerliler; en rumano, Fanarioţi) fueron un grupo de familias griegas prominentes que residían en Fanar (el moderno Fener), el principal barrio griego de Constantinopla, donde se encuentra situado el Patriarcado Ecuménico. Los fanariotas dominaron la administración del Patriarcado e intervinieron con frecuencia en la elección de prelados, incluso del Patriarca Ecuménico, quien tiene el estatuto de "primus inter pares" entre los obispos ortodoxos del este. Durante el siglo XVIII, algunos miembros de estas familias, que habían acumulado grandes fortunas, accedieron a puestos de gran importancia dentro del Imperio Otomano, como el de intérprete principal de la Sublime Puerta, compartiendo con el ministro de asuntos exteriores otomano la dirección de la política exterior del imperio; como intérpretes del kaptan bajá (almirante de la flota otomana), ejerciendo funciones de gobierno en las islas de la flota otomana y también entre los años 1711-1716 y 1821, fueron nombrados "gospodaros" u hospodares (voivodas o príncipes) de los Principados Danubianos (Moldavia y Valaquia), a ese período se le llama habitualmente la "época fanariota" en la historia de Rumania. Junto con dignatarios de la Iglesia y las personas influyentes de las provincias, los fanariotas representaron a la clase gobernante griega durante el reinado otomano, hasta la Guerra de independencia de Grecia. Durante la guerra de independencia, los fanariotas tuvieron un papel importante e influyeron en las decisiones de la Asamblea Nacional, el cuerpo representativo de los revolucionarios griegos, que se reunieron en seis ocasiones entre 1821 y 1829. (es)
- Phanariots, Phanariotes, or Fanariots (Greek: Φαναριώτες, Romanian: Fanarioți, Turkish: Fenerliler) were members of prominent Greek families in Phanar (Φανάρι, modern Fener), the chief Greek quarter of Constantinople where the Ecumenical Patriarchate is located, who traditionally occupied four important positions in the Ottoman Empire: Voivode of Moldavia, Voivode of Wallachia, Grand Dragoman, and Grand Dragoman of the Fleet. Despite their cosmopolitanism and often-Western education, the Phanariots were aware of their Greek ancestry and culture; according to Nicholas Mavrocordatos' Philotheou Parerga, "We are a race completely Hellenic". They emerged as a class of wealthy Greek merchants (of mostly noble Byzantine descent) during the second half of the 16th century, and were influential in the administration of the Ottoman Empire's Balkan domains in the 18th century. The Phanariots usually built their houses in the Phanar quarter to be near the court of the Patriarch, who (under the Ottoman millet system) was recognized as the spiritual and secular head (millet-bashi) of the Orthodox subjects—the Rum Millet, or "Roman nation" of the empire, except those under the spiritual care of the Patriarchs of Antioch, Jerusalem, Alexandria, Ohrid and Peć—often acting as archontes of the Ecumenical See. They dominated the administration of the patriarchate, often intervening in the selection of hierarchs (including the Ecumenical Patriarch of Constantinople). (en)
- Les Phanariotes sont un ensemble de familles aristocratiques de confession chrétienne orthodoxe, pour la plupart d’origine grecque, initialement regroupées dans le quartier du Phanar à Constantinople, et exerçant des fonctions importantes dans l’Empire ottoman après la chute de Constantinople. En Grèce, le mot Phanar est parfois utilisé pour désigner le patriarcat œcuménique de Constantinople. (fr)
- Phanariots, Phanariotes, atau Fanariots (bahasa Yunani: Φαναριώτες, bahasa Rumania: Fanarioți, bahasa Turki: Fenerliler) adalah para anggota keluarga Yunani berpengaruh di Phanar (Φανάρι, kini Fener), wilayah Yunani utama di Konstantinopel dimana Patriarkat Ekumenikal berada, yang secara tradisional menduduki empat wilayah penting di Kekaisaran Utsmaniyah: , , Besar, dan Besar. Selain konsmopolitanisme dan pendidikan yang lebih kebarat-baratan mereka, Phanariots sadar akan keturunan dan budaya Yunani mereka. Menurut ' Philotheou Parerga, "Mereka adalah ras Yunani secara utuh". (in)
- ファナリオティス（ギリシア語: Φαναριώτης）は、オスマン帝国時代に帝国の通訳官、およびワラキア・モルダヴィア両公国の公などの地位についたイスタンブール在住のギリシャ系正教徒の特権的階級のことである。 ファナリオティスは「ファナルの人」を意味し、イスタンブール旧市街北西部の金角湾に面したファナル地区（Phanar, 現代トルコ語ではフェネル）にまとまって居住していたことに由来する。現代ギリシャ語では phanarioti あるいは phanariotes と呼ばれ、日本では英語から取り入れられたファナリオット (fanariot)という名前で呼ばれることも多い。 ファナル地区は、コンスタンティノープル陥落後にオスマン帝国によって、もと聖ソフィア聖堂にあったコンスタンディヌーポリ総主教座が移された場所である。このためオスマン帝国時代初期の15世紀以来この地区にはギリシャ系の正教徒たちがまとまって住み着くようになったが、彼らの中から経済的にはイスラム法で利子を禁じられているムスリム（イスラム教徒）にかわって手を染めた金融業に成功して富を築き、政治的にはオスマン帝国に役人として仕える家系があらわれるようになった。彼らは貴族的な階層となってオスマン帝国下の正教徒社会に影響力を持つようになり、ファナリオティスと総称された。 その後、プルート戦争（大北方戦争）が行われた1711年に、オスマン帝国の属国であるモルダヴィア公国のディミトリエ・カンテミール公がルーマニアに侵入してきたロシアのピョートル1世に寝返りオスマン帝国に反旗を翻す事件が起こった。これまでモルダヴィアでは、土着のルーマニア人の貴族たちの間から公を選ばせ帝国が公認することになっていたが、ロシアに隣接するモルダヴィアがロシアの影響下に入ることを怖れたオスマン帝国はこれ以降、ルーマニア人と同じ正教徒ながら帝国に忠実であると考えられるファナリオティスの中からモルダヴィア公を選ぶことにした。1715年にはモルダヴィアの南のワラキアでもファナリオティスが公に任命され、その後100年に渡りルーマニア人の両公国はともにギリシャ人であるファナリオティスの支配を受けることになった。 18世紀末頃になると、通訳官として西ヨーロッパ諸国からオスマン帝国に派遣された外交官たちと日常的に接するファナリオティスの間から、西ヨーロッパで誕生した民族主義の影響を受けてギリシャ民族としての自覚を持つ動きがあらわれるようになった。のちにファナリオティスの一部が支援して誕生した秘密結社フィリキ・エテリアが1821年にルーマニアで蜂起したことをきっかけにペロポネソス半島のギリシャ人が反乱を起こしてギリシャ独立戦争が始まり、1830年に半島部のギリシャ王国としての独立を勝ち取る。 しかし独立戦争への関与はファナリオティスへの帝国の信任を失わせることになり、ルーマニア両公国の公への任命も打ち切られた。ギリシャ独立以降、多くのファナリオティスがイスタンブールを去ってギリシャへ移住していった。 オスマン帝国はファナリオティスに代わる通訳官としてムスリム、トルコ人の若手官僚にフランス語などヨーロッパの言語と学問を学ばせるようになり、やがて彼らがタンジマートの担い手として帝国の近代化を進めることになる。また、イスタンブールにおける金融業はアルメニア人が引き継いでゆき、19世紀末の大規模なアルメニア人迫害を迎えることになる。 (ja)
- 파나리 사람 즉 파나리오테스 또는 파나리오치(그리스어: Φαναριώτες, 루마니아어: Fanarioţi, 불가리아어: Фанариоти)는 콘스탄티노폴리스의 주요 그리스인 지역으로 콘스탄티노폴리스 총대주교가 있는 파나르 지구(Φαναρι, 현재 페네르(Fener)에 거주하는, 주로 그리스인 가문으로 이루어진 집단(그리스화된 루마니아인과 알바니아인을 포함)이었다.그들은 완전한 세계주의적인 생각을 지녔으며, 종종 서구식(로마 가톨릭) 교육을 통해, 파나리오테스는 그들의 헬레니즘적 요소를 강하게 인식하고 있었다 : 의 필로테우 파레르가에 따르면, "우리는 완전히 그리스 민족이다."라고 말하였다. 파나리오테스는 16세기 후반에 그리스인의 부유한 상인계층(그들은 보통 자신을 비잔티움 제국 귀족의 후손이라고 주장했다)에서 출현하였으며, 18세기 오스만 제국이 발칸 대부분의 영토를 장악함에 따라 강력한 영향력을 가지게 되었다. 그들은 오스만 제국의 제도 하에서 제국 내 정교회 신도들(룸 밀레트, "로마 민족")의 종교적 권위와 함께 세속적 권위(millet-bashi)를 모두 가지고 있는 파나리 지구의 총대주교 궁전 근처에 집을 짓고 살았으며, 때때로 (교회의 권익을 보호하는 임무를 받은 평신도)들처럼 행세하기도 했다. 따라서, 총대주교 관구의 행정을 지배하게 되었고, 때때로 콘스탄티노폴리스 총대주교 등 고위 성직자들의 선출에 개입하기도 했다. (ko)
- Fanarioten (Grieks: Φαναριώτες; fanariotes, Roemeens: Fanarioți) zijn vooraanstaande, kosmopolitische Christelijke Grieken welke eeuwenlang de hogere politieke en bestuursfuncties vervulden in het Ottomaanse Rijk en zo konden uitgroeiden tot een invloedrijke bestuurlijke 'kaste'. Fanarioten vervulden sinds de achttiende eeuw (1721) uiteenlopende functies als respectievelijk diplomaat, dragoman, hospodar, patriarch enzovoorts, welke geleidelijk aan meer en meer werden ingevuld via erfopvolging en familieconnecties. Zo werd deze goed opgeleide Griekse bovenlaag, veelal meertalige Byzantijnse adellijke kooplieden en priesters van origine, langzamerhand een intrinsiek onderdeel van de bestuurlijke aristocratie in het Ottomaanse Rijk. De Fanarioten koesterden echter altijd hun Helleense wortels ('Philotheou Parerga') en speelden dan ook een belangrijke rol in de heropleving van het Griekse nationalisme, dat uiteindelijk resulteerde in de Griekse onafhankelijkheid welke zou leiden tot de moderne Griekse staat. (nl)
- I Fanarioti (dal greco Φανάρι, Faro, nome del quartiere d'Istanbul in cui vivevano, l'attuale Fener) furono in prevalenza dei ricchi mercanti di origine greca o ellenizzati, alcuni discendevano probabilmente da antiche famiglie bizantine di Costantinopoli o di Trebisonda, altri erano originari delle isole del mare Egeo, dell'Epiro, altri ancora erano Albanesi, Romeni o Levantini. (it)
- Os fanariotas (em grego: Φαναριώτες; em romeno: fanarioţi) foram um grupo de famílias gregas proeminentes que residiam originalmente em Fanar (o moderno Fener), o principal distrito grego de Constantinopla (Istambul), onde se localiza o Patriarcado Ecumênico. Os fanariotas dominaram a administração do Patriarcado e intervieram frequentemente na eleição dos prelados, incluindo o Patriarca Ecumênico, que tem o status de "primus inter pares" entre os bispos ortodoxos gregos. Durante o século XVIII, alguns membros dessas famílias, que tinham acumulado grandes fortunas, ascenderam a posições de grande importância no Império Otomano, como intérpretes principais da Sublime Porta, compartilhando com o ministro das relações exteriores otomano a direção da política externa do império; como intérpretes do kaptan bajá (almirante da frota otomana), exercendo funções governamentais nas ilhas da Frota Otomana e também entre os anos [[1711-1716 e 1821, foram nomeados"gospodaros" ou hospodares (voivodes ou príncipes) dos (Moldávia e Valáquia), esse período é geralmente chamado de "era fanariota" na história da Romênia. Juntamente com os dignitários da Igreja e as pessoas influentes das províncias, os fanariotas representavam a classe dominante grega durante o reinado otomano, até a Guerra da Independência da Grécia. Durante a guerra da independência, os fanariotas desempenharam um papel importante e influenciaram as decisões da Assembleia Nacional, o órgão representativo dos revolucionários gregos, que se encontraram seis vezes entre os anos 1821 e 1829. (pt)
- Fanarioci (grec. φαναριώτες, fanariotes) – potomkowie greckiej arystokracji, pozostałej w imperium osmańskim po podboju Konstantynopola przez Turków w 1453. Zamieszkiwali głównie w konstantynopolitańskiej dzielnicy Fanarion. Trudnili się handlem dalekosiężnym (a przy tym często i szpiegostwem), dochodząc w XVII wieku do wielkiego znaczenia gospodarczego i politycznego. Znali po kilka europejskich języków, byli więc zwykle tłumaczami w służbach sułtanów, gdzie mogli wykazać swoje kwalifikacje i lojalność. Jako chrześcijanie często pełnili funkcje ambasadorów Porty Osmańskiej przy dworach europejskich oraz dragomanów lub podejmowali się specjalnych misji dyplomatycznych. Zajmowali też wysokie stanowiska w patriarchacie Konstantynopola, niejednokrotnie wpływając na wybór nowego patriarchy. W latach 1711–1821 fanarioci (wówczas już niekoniecznie tylko pochodzenia greckiego) byli wyznaczani przez sułtanów na hospodarów Wołoszczyzny i Mołdawii, krajów podporządkowanych wówczas całkowicie Imperium osmańskiemu. Pierwszym z nich był Mikołaj Mavrocordat. Ich rządy charakteryzowały się dużą zmiennością na tronach i ograniczały się zwykle do krótkiego okresu rzędu 1,5–2 lat. Wynikało to z faktu pobierania ogromnych opłat przez sułtana za nominację na tron i chęci zwielokrotnienia przez niego zysku z tego tytułu. Po odwołaniu z jednego hospodarstwa zainteresowany (za opłatą) starał się o objęcie drugiego z nich, po czym – jeśli dysponował środkami – miał szansę na kolejną nominację. Np. Konstantyn Mavrocordat w ciągu 40 lat (1730–1769) dziesięciokrotnie obejmował trony hospodarskie: sześć razy na Wołoszczyźnie i cztery razy w Mołdawii. Na Wołoszczyźnie w latach 1711–1821 panowało 38 książąt z 11 rodzin. Zwykle fanarioci obsadzali ważne stanowiska przez Greków, przyznawali im rozmaite przywileje gospodarcze itp. Hospodarami zostawali najczęściej przedstawiciele rodzin Mavrocordat, Ipsilanti, Moruzi, Cantacuzino, Racoviţă, Callimachi, Suţu. Zaprzestanie tej praktyki było wynikiem powstania na Wołoszczyźnie w 1821, a także utraty zaufania sułtana do Greków wobec wybuchu w 1821 powstania w Grecji. Zarówno w historiografii rumuńskiej jak i w potocznym odbiorze okres rządów fanariotów w Mołdawii i na Wołoszczyźnie utożsamiany jest z grecyzacją obu księstw, wyzyskiem ekonomicznym i upadkiem kultury narodowej. Historycy wyróżnili ok. pięćdziesiąt rodzin fanariockich, w większości pochodzenia greckiego. Oto ich wykaz (znak † oznacza nazwisko zanikłe): Argyropoulos • Aristarchi † • Balassaki † • Callimachi • Canano † • Cantacuzino • Caradja • Caratheodori • Caryophyle † • Chrisoscoleo • Dimaki • Evpraghioti † • Gheraki de Céphalonie • Ghika • Guliano † • Hangerli • Hrisoverghi • Iancoleo (della Rocca) † • Lambrino • Lapithi de Crète • Lascaris • Mamona • Manos • Mavrocordat • Mavrodi • Mavroyeni † • Morona † • Mourousi • Negri † • Palada de Crète • Paléologue • Plagino † • Ralli de Byzance • Rizo-Neroulo † • Rizo-Rangavi • Racoviţă • Rallet • Ramadan † • Romalo • Rosetti • Scanavi • Schina • Souldjaroglou † • Souldjaroglou-Ghika • Suṭu • Tzouki † • Vatatzes • Veliki • Ventura • Vlahoutzi • Vlasto de Crète • Vogoridi † • Ypsilanti • Zerra. (pl)
- Fanarioter (grekiska: Φαναριώτες) är de greker som var bosatta i (Φανάρι) efter osmanernas erövring av Konstantinopel, till stor del högättade greker. Därefter blev det en beteckning för den grekiska ämbetsmannaaristokratin i osmansk tjänst. "Fanariot" betyder "person från Fanar". Fener är ett grekiskt område i Konstantinopel, där patriarken av Konstantinopel, primus inter pares av de ortodoxa kyrkorna, har sitt säte. När osmanerna övertog suveräniteten över området 1453, övertog sultanen formellt och i praktiken den bysantinske kejsarens överhet över de kristna där. Patriarken erkändes dock av osmanerna som , folkledare, över församlingsmedlemmarna i ortodoxa kyrkan. Denna roll erhöll han på grund av att osmanerna inte skiljde mellan religion och nationalitet, och därför betraktade alla medlemmar av ortodoxa kyrkan som en nationalitet. Patriarken och hans närmaste i Fanar blev därigenom huvudfigur för hellenismen i Osmanska riket, och ett nav för greker som levde i rikets skilda delar. Prästerskapet lyckades infiltrera den statliga organisationen och skaffa sig inflytande där under 1600-talet, genom att de anlitades som tolkar (dragoman). Detta maktförhållande drog till sig intresset från den bysantinska adeln. Fanarioterna blev en maktfaktor av betydelse först under 1700-talet. Dessförinnan var det sydslaver som hade bäst förbindelse med härskarna. Dessa värvades ofta till armén. Bortsett från att de skaffade sig centrala positioner inom utrikespolitiken, innehade fanarioterna från början av 1700-talet till det grekiska frihetskriget även nästan oavbrutet hospodarvärdigheterna i Moldavien och Valakiet. Från dem rekryterades också det högre grekiska prästerskapet i de kristna Balkanländerna som osmanerna erövrade. Fanarioterna hade ofta en avsevärd bildning och verkade förtjänstfullt för sina landsmäns intellektuella och materiella förkovran. På så sätt befordrande fanoriterna deras nationalism. Men deras beroendeställning till den osmanska regeringen liksom deras utpressningar av de övriga underkuvade kristna nationaliteterna och strävan att undertrycka dessas frigörelsekamp har förskaffat dem ett dåligt rykte i Balkanhalvöns historia. Efter grekiska frihetskriget (1821-29) flyttade större delen av aristokratin i Fanar till Grekland eller bosatte sig i Rumänien. Flera fanarioter var bojarer. (sv)
- Фанаріоти (грец. Φαναριώτες — мешканці Фанара), буквально — мешканці кварталу в Стамбулі з резиденцією грецького патріарха. Нащадки грецької аристократії, що залишилась у Константинополі після його захоплення турками в 1453 році. В Османській імперії 18 — початку 19 ст. представники грецького духовенства і торговельно-грошової аристократії (сім'ї Маврокордато, Іпсіланті, , , Караджа та ін.) користувалися значними привілеями, в тому числі на заняття високих постів (драгомана, господаря та ін.) у турецькій адміністрації. Влада фанаріотів була ліквідована у Валахії та Молдові в результаті , у Греції — в ході Грецької національно-визвольної революції 1821-29 . З родини греків-фанаріотів походив відомий буковинський вчений-природознавець Костянтин Гормузакі. (uk)
- Фанарио́ты (греч. Φαναριώτες, рум. Fanarioţi, тур. Fenerliler) — исторически, собирательное название этнически греческой элиты в Османской империи, селившейся в районе Фанар в европейской части Константинополя в XVI — начале XX веков, близ резиденции Константинопольского Патриарха (в монастыре святого Георгия в Фанаре с начала XVII века), который в османской системе администрации был признан в качестве главы (этнарха, миллет-баши) православного Рум-миллета (общины; осман. millet-i Rûm). С конца XVII века ряд семейств фанариотов составили правящий класс в вассальных османских дунайских территориях. В частности, из фанариотов назначались господари княжеств Молдавия и Валахия, где их правление вызывало недовольство коренного населения. На Балканах термин фанариоты употребляется и в негативном смысле для обозначения коллаборационизма с турками во времена османского ига. Отдельные фанариотские деятели вынашивали планы реставрации Византийской империи путём постепенного завладения органами власти Османской империи и выступали за сохранение империи и контроля над негреческим православным населением со стороны Патриархии, которая находилась в значительной от них зависимости (см. также статью Великая идея (Греция)). С 1920-х годов термин обычно обозначает руководство Константинопольского Патриархата. (ru)
- 法那尔人或法纳尔希腊人（希腊语：Φαναριώτες，土耳其语：Fenerliler）是指传统上居住于君士坦丁堡法那尔区的东正教希腊裔居民。法那尔也是东罗马灭亡后希腊裔在君士坦丁堡的聚居区，君士坦丁堡普世牧首位于此区。法那尔人在鄂圖曼帝国具有很大影响力。历来辈出帝国翻译官，舰队翻译官，摩爾達維亞总督以及瓦拉几亚总督。 由于法那尔人的城居倾向以及其所受的西式教育，他们对其希腊人身份有着认同感。据鄂圖曼帝国权贵，法那尔人所言：“我们是彻底的希腊人。” 法那尔人起源于十六世纪后期一些富有的希腊裔商人（大部分为罗马遗民）。他们于十八世纪在鄂圖曼属巴尔干地区有着行政方面极大的影响力。他们喜欢将住处选在距鄂圖曼帝国治下所有东正教米利特之代表——君士坦丁堡普世牧首所处的法那尔区。多由法那尔人出任，並在18世紀中期，成功將其權限擴大到原本獨立的塞爾維亞和保加利亞教會。因此他们在教务上有着主导权并且时常干涉神职的铨叙，甚至连君士坦丁堡普世牧首的选举也不例外。 大約從17世紀末期開始，法那爾人就逐漸獲得鄂圖曼中央重用，在行政管理部門占據重要地位。法那爾人是鄂圖曼帝國與歐洲各國交往中的翻譯人和中間人，並在財政上為帝國出力以換取特權，譬如他們中的銀行家通常為土耳其帕夏出錢買官，以此交換取得利潤豐厚的包稅合同。更重要的是，1711年鄂圖曼人把帝國在巴爾幹半島的穀倉地區——羅馬尼亞諸省的統治權交給法那爾人，使得這些希臘人總督向鄂圖曼繳納巨額的款項。於是他們成為與帝國有共生關係的中間人與受益人，和仍居於希臘半島的本土希臘人日漸隔閡與斷裂。 许多法那尔人在鄂圖曼帝國官居要职，自1669年至1821年希腊独立战争时期，大部分最高樸特及驻外国帝国翻译官由法那尔人出任，这是因为他们的教育程度要高于帝国平均水准。由于法那尔人中出现了大量的高级神职人员、地方豪强、以及商人，他们代表着鄂圖曼帝国治下希腊裔中受到良好教育的那一部分。在希腊独立战争期间，法那尔人在的建立中扮演了关键角色。 當部分法那爾人領導並參與1821年開始的希臘獨立戰爭之後，隨著1821年君士坦丁堡大屠杀爆發，法那爾人失去了鄂圖曼帝國原有的信任，並被穆斯林視為叛國者；不但再也無法擔任多瑙河地區的總督，也失去了過往的高級職位與特權地位。此後，原來由法那爾人銀行家壟斷的金融市鎮，如君士坦丁堡和帝國的其他省分，大多被亞美尼亞人取代其銀行業務，此外猶太商人也變得活躍且重要起來。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Les Phanariotes sont un ensemble de familles aristocratiques de confession chrétienne orthodoxe, pour la plupart d’origine grecque, initialement regroupées dans le quartier du Phanar à Constantinople, et exerçant des fonctions importantes dans l’Empire ottoman après la chute de Constantinople. En Grèce, le mot Phanar est parfois utilisé pour désigner le patriarcat œcuménique de Constantinople. (fr)
- Phanariots, Phanariotes, atau Fanariots (bahasa Yunani: Φαναριώτες, bahasa Rumania: Fanarioți, bahasa Turki: Fenerliler) adalah para anggota keluarga Yunani berpengaruh di Phanar (Φανάρι, kini Fener), wilayah Yunani utama di Konstantinopel dimana Patriarkat Ekumenikal berada, yang secara tradisional menduduki empat wilayah penting di Kekaisaran Utsmaniyah: , , Besar, dan Besar. Selain konsmopolitanisme dan pendidikan yang lebih kebarat-baratan mereka, Phanariots sadar akan keturunan dan budaya Yunani mereka. Menurut ' Philotheou Parerga, "Mereka adalah ras Yunani secara utuh". (in)
- I Fanarioti (dal greco Φανάρι, Faro, nome del quartiere d'Istanbul in cui vivevano, l'attuale Fener) furono in prevalenza dei ricchi mercanti di origine greca o ellenizzati, alcuni discendevano probabilmente da antiche famiglie bizantine di Costantinopoli o di Trebisonda, altri erano originari delle isole del mare Egeo, dell'Epiro, altri ancora erano Albanesi, Romeni o Levantini. (it)
- الفناريون أو يونانيون الفنار (باليونانية: Φαναριώτες، بالرومانية: Fanarioţi، بالتركية: Fenerliler) هم أبناء عائلات يونانية أرستقراطية سكنت في حي الفنار في مدينة إسطنبول، وحي الفنار هو مركز بطريركية القسطنطينية المسكونية، أي مركز الأرثوذكسية الشرقية. كان لهذه العائلات نفوذ سياسي داخل الدولة العثمانية ونفوذ ديني في تعيين البطريرك، الزعيم المسيحي الأبرز في الدولة العثمانية. أحتل الفناريون تقليديًا أربع وظائف ذات أهمية كبرى في الدولة العثمانية: وهي الترجمان، وترجمان الأسطول، وحكام مولدوفا وحكام الأفلاق. (ar)
- Els fanariotes (grec: Φαναριώτες; en romanès: fanarioţi: en turc: fenerliler) foren un grup de prominents famílies gregues que residien a Fanar (grec: Φανάρι, el modern Fener), el principal barri de Constantinoble (actual Istanbul), on està situat el Patriarcat Ecumènic Els fanariotes van dominar l'administració del Patriarcat i van intervenir amb freqüència en l'elecció de prelats, fins i tot del Patriarca Ecumènic, que té l'estatut de primus inter pares entre els bisbes ortodoxos. (ca)
- Fanarioti (řecky: Φαναριώτες, rumunsky: Fanarioţi, bulharsky:Фaнариоти) představovali vlivnou řeckou diasporu, včetně helenizovaných Rumunů a Albánců. Jejich centrem se stala tehdejší prominentní konstantinopolská čtvrť (česky: maják), kde měl své sídlo také ekumenický patriarcha. (cs)
- Οι Φαναριώτες ήταν μία εκ των κοινωνικών ομάδων του ελληνικού έθνους που κατάφεραν να αναδειχθούν στον διοικητικό μηχανισμό της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας. Μετά την Άλωση της Κωνσταντινούπολης η βυζαντινή αριστοκρατία βαθμιαία εξαφανίστηκε, καθώς πολλά μέλη της διέφυγαν στη Δύση και άλλα έχασαν τη ζωή τους τη νύχτα της άλωσης. Μια νέα όμως τάξη άρχισε να διαμορφώνεται στην Κωνσταντινούπολη, η οποία επιβλήθηκε βαθμιαία μέσα από την άσκηση επιστημονικών επαγγελμάτων και την οικονομική της ευρωστία. Η νέα αυτή αριστοκρατία εγκαταστάθηκε γύρω από το Πατριαρχείο, στη νέα του έδρα, στη συνοικία του Φαναρίου. Οι Φαναριώτες, όπως αποκλήθηκαν, ήταν κυρίως ελληνικής καταγωγής, αν και ανάμεσά τους υπήρχαν εξελληνισμένες οικογένειες Ρουμάνων, Αλβανών και Ιταλών. Η ανάδειξή τους ως πολιτικών και κοινωνικ (el)
- Als Phanarioten (griechisch Φαναριώτες) werden im weiteren Sinne alle Istanbuler Griechen bezeichnet, die heute nur noch wenige tausend Köpfe zählen. Während auch nach dem Ersten Weltkrieg und der Gründung der Republik Türkei 1923 noch zahlreiche Griechen in Istanbul lebten, setzte nach dem sogenannten „Pogrom von Istanbul“ am 7. September 1955 ein massiver Exodus ein. (de)
- Los fanariotas (en griego, Φαναριώτες; en turco, Fenerliler; en rumano, Fanarioţi) fueron un grupo de familias griegas prominentes que residían en Fanar (el moderno Fener), el principal barrio griego de Constantinopla, donde se encuentra situado el Patriarcado Ecuménico. Los fanariotas dominaron la administración del Patriarcado e intervinieron con frecuencia en la elección de prelados, incluso del Patriarca Ecuménico, quien tiene el estatuto de "primus inter pares" entre los obispos ortodoxos del este. (es)
- Phanariots, Phanariotes, or Fanariots (Greek: Φαναριώτες, Romanian: Fanarioți, Turkish: Fenerliler) were members of prominent Greek families in Phanar (Φανάρι, modern Fener), the chief Greek quarter of Constantinople where the Ecumenical Patriarchate is located, who traditionally occupied four important positions in the Ottoman Empire: Voivode of Moldavia, Voivode of Wallachia, Grand Dragoman, and Grand Dragoman of the Fleet. Despite their cosmopolitanism and often-Western education, the Phanariots were aware of their Greek ancestry and culture; according to Nicholas Mavrocordatos' Philotheou Parerga, "We are a race completely Hellenic". (en)
- ファナリオティス（ギリシア語: Φαναριώτης）は、オスマン帝国時代に帝国の通訳官、およびワラキア・モルダヴィア両公国の公などの地位についたイスタンブール在住のギリシャ系正教徒の特権的階級のことである。 ファナリオティスは「ファナルの人」を意味し、イスタンブール旧市街北西部の金角湾に面したファナル地区（Phanar, 現代トルコ語ではフェネル）にまとまって居住していたことに由来する。現代ギリシャ語では phanarioti あるいは phanariotes と呼ばれ、日本では英語から取り入れられたファナリオット (fanariot)という名前で呼ばれることも多い。 ファナル地区は、コンスタンティノープル陥落後にオスマン帝国によって、もと聖ソフィア聖堂にあったコンスタンディヌーポリ総主教座が移された場所である。このためオスマン帝国時代初期の15世紀以来この地区にはギリシャ系の正教徒たちがまとまって住み着くようになったが、彼らの中から経済的にはイスラム法で利子を禁じられているムスリム（イスラム教徒）にかわって手を染めた金融業に成功して富を築き、政治的にはオスマン帝国に役人として仕える家系があらわれるようになった。彼らは貴族的な階層となってオスマン帝国下の正教徒社会に影響力を持つようになり、ファナリオティスと総称された。 (ja)
- 파나리 사람 즉 파나리오테스 또는 파나리오치(그리스어: Φαναριώτες, 루마니아어: Fanarioţi, 불가리아어: Фанариоти)는 콘스탄티노폴리스의 주요 그리스인 지역으로 콘스탄티노폴리스 총대주교가 있는 파나르 지구(Φαναρι, 현재 페네르(Fener)에 거주하는, 주로 그리스인 가문으로 이루어진 집단(그리스화된 루마니아인과 알바니아인을 포함)이었다.그들은 완전한 세계주의적인 생각을 지녔으며, 종종 서구식(로마 가톨릭) 교육을 통해, 파나리오테스는 그들의 헬레니즘적 요소를 강하게 인식하고 있었다 : 의 필로테우 파레르가에 따르면, "우리는 완전히 그리스 민족이다."라고 말하였다. (ko)
- Fanarioten (Grieks: Φαναριώτες; fanariotes, Roemeens: Fanarioți) zijn vooraanstaande, kosmopolitische Christelijke Grieken welke eeuwenlang de hogere politieke en bestuursfuncties vervulden in het Ottomaanse Rijk en zo konden uitgroeiden tot een invloedrijke bestuurlijke 'kaste'. Fanarioten vervulden sinds de achttiende eeuw (1721) uiteenlopende functies als respectievelijk diplomaat, dragoman, hospodar, patriarch enzovoorts, welke geleidelijk aan meer en meer werden ingevuld via erfopvolging en familieconnecties. Zo werd deze goed opgeleide Griekse bovenlaag, veelal meertalige Byzantijnse adellijke kooplieden en priesters van origine, langzamerhand een intrinsiek onderdeel van de bestuurlijke aristocratie in het Ottomaanse Rijk. De Fanarioten koesterden echter altijd hun Helleense wortels (nl)
- Fanarioci (grec. φαναριώτες, fanariotes) – potomkowie greckiej arystokracji, pozostałej w imperium osmańskim po podboju Konstantynopola przez Turków w 1453. Zamieszkiwali głównie w konstantynopolitańskiej dzielnicy Fanarion. Trudnili się handlem dalekosiężnym (a przy tym często i szpiegostwem), dochodząc w XVII wieku do wielkiego znaczenia gospodarczego i politycznego. Znali po kilka europejskich języków, byli więc zwykle tłumaczami w służbach sułtanów, gdzie mogli wykazać swoje kwalifikacje i lojalność. Jako chrześcijanie często pełnili funkcje ambasadorów Porty Osmańskiej przy dworach europejskich oraz dragomanów lub podejmowali się specjalnych misji dyplomatycznych. Zajmowali też wysokie stanowiska w patriarchacie Konstantynopola, niejednokrotnie wpływając na wybór nowego patriarchy. (pl)
- Os fanariotas (em grego: Φαναριώτες; em romeno: fanarioţi) foram um grupo de famílias gregas proeminentes que residiam originalmente em Fanar (o moderno Fener), o principal distrito grego de Constantinopla (Istambul), onde se localiza o Patriarcado Ecumênico. Os fanariotas dominaram a administração do Patriarcado e intervieram frequentemente na eleição dos prelados, incluindo o Patriarca Ecumênico, que tem o status de "primus inter pares" entre os bispos ortodoxos gregos. (pt)
- Fanarioter (grekiska: Φαναριώτες) är de greker som var bosatta i (Φανάρι) efter osmanernas erövring av Konstantinopel, till stor del högättade greker. Därefter blev det en beteckning för den grekiska ämbetsmannaaristokratin i osmansk tjänst. Fanarioterna blev en maktfaktor av betydelse först under 1700-talet. Dessförinnan var det sydslaver som hade bäst förbindelse med härskarna. Dessa värvades ofta till armén. (sv)
- Фанарио́ты (греч. Φαναριώτες, рум. Fanarioţi, тур. Fenerliler) — исторически, собирательное название этнически греческой элиты в Османской империи, селившейся в районе Фанар в европейской части Константинополя в XVI — начале XX веков, близ резиденции Константинопольского Патриарха (в монастыре святого Георгия в Фанаре с начала XVII века), который в османской системе администрации был признан в качестве главы (этнарха, миллет-баши) православного Рум-миллета (общины; осман. millet-i Rûm). С 1920-х годов термин обычно обозначает руководство Константинопольского Патриархата. (ru)
- 法那尔人或法纳尔希腊人（希腊语：Φαναριώτες，土耳其语：Fenerliler）是指传统上居住于君士坦丁堡法那尔区的东正教希腊裔居民。法那尔也是东罗马灭亡后希腊裔在君士坦丁堡的聚居区，君士坦丁堡普世牧首位于此区。法那尔人在鄂圖曼帝国具有很大影响力。历来辈出帝国翻译官，舰队翻译官，摩爾達維亞总督以及瓦拉几亚总督。 由于法那尔人的城居倾向以及其所受的西式教育，他们对其希腊人身份有着认同感。据鄂圖曼帝国权贵，法那尔人所言：“我们是彻底的希腊人。” 法那尔人起源于十六世纪后期一些富有的希腊裔商人（大部分为罗马遗民）。他们于十八世纪在鄂圖曼属巴尔干地区有着行政方面极大的影响力。他们喜欢将住处选在距鄂圖曼帝国治下所有东正教米利特之代表——君士坦丁堡普世牧首所处的法那尔区。多由法那尔人出任，並在18世紀中期，成功將其權限擴大到原本獨立的塞爾維亞和保加利亞教會。因此他们在教务上有着主导权并且时常干涉神职的铨叙，甚至连君士坦丁堡普世牧首的选举也不例外。 许多法那尔人在鄂圖曼帝國官居要职，自1669年至1821年希腊独立战争时期，大部分最高樸特及驻外国帝国翻译官由法那尔人出任，这是因为他们的教育程度要高于帝国平均水准。由于法那尔人中出现了大量的高级神职人员、地方豪强、以及商人，他们代表着鄂圖曼帝国治下希腊裔中受到良好教育的那一部分。在希腊独立战争期间，法那尔人在的建立中扮演了关键角色。 (zh)
- Фанаріоти (грец. Φαναριώτες — мешканці Фанара), буквально — мешканці кварталу в Стамбулі з резиденцією грецького патріарха. Нащадки грецької аристократії, що залишилась у Константинополі після його захоплення турками в 1453 році. В Османській імперії 18 — початку 19 ст. представники грецького духовенства і торговельно-грошової аристократії (сім'ї Маврокордато, Іпсіланті, , , Караджа та ін.) користувалися значними привілеями, в тому числі на заняття високих постів (драгомана, господаря та ін.) у турецькій адміністрації. (uk)
|
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}