| dbo:abstract
|
- Al Japó feudal, un jitō era un representant agrari designat pel govern militar central per a cada una de les propietats (Shōen) en les quals es dividia la zona rural. El jitō recaptava impostos i mantenia la pau, també se li donava dret a una porció dels tributs recollits. El càrrec va ser creat per Minamoto Yoritomo el 1184, arribant a ser hereditari. Al pas del temps, els jito van arribar a tenir una relació més estreta amb els líders locals que amb el govern central, la qual cosa va contribuir al debilitament del shogunat Kamakura. (ca)
- Jitōa, Japonia feudalean, gobernu militar zentralak, landa gune bakoitza banatzen zen jabetza edo bakoitzeratzeko izendatzen zuen nekazal ordezkari bat zen. Jitōak, zergak biltzen zituen eta bakea mantentzen zuen; bildutako zergen zati batenganako eskubidea ere ematen zitzaion. Kargua, Minamoto no Yoritomok sortu zuen 1184an, oinordekotzakoa bihurtu zelarik. Denboraren igaroan, jitōak, tokiko buruzagiekin, gobernu zentralarekin baino harreman estuagoa izatera iritsi ziren, honek, Kamakura shogunerriaren ahultzean zerikusi handia izan zuelarik. (eu)
- Jitō (地頭) were medieval territory stewards in Japan, especially in the Kamakura and Muromachi shogunates. Appointed by the shōgun, jitō managed manors including national holdings governed by the provincial governor (kokushi). There were also deputy jitōs, jitōdai. (en)
- En el Japón feudal, un jitō era un representante agrario designado por el gobierno militar central para cada una de las propiedades (shōen) en las que se dividía la zona rural. El jitō recaudaba impuestos y mantenía la paz; también se le daba derecho a una porción de los tributos recolectados. El cargo fue creado por Minamoto Yoritomo en 1184, llegando a ser hereditario. En el transcurrir del tiempo, los jitō llegaron a tener una relación más estrecha con los líderes locales que con el gobierno central, lo cual contribuyó al debilitamiento del shogunato Kamakura. (es)
- Les jitō (地頭) sont des intendants de domaines (shoen) à l'époque du Japon médiéval, particulièrement au cours des shogunats Kamakura et Muromachi. Nommés par le pouvoir shogunal, les jitō gèrent les domaines au nom de leurs propriétaires en titre, qui s'en trouvent ainsi progressivement dépossédés. (fr)
- 地頭（じとう）は、鎌倉幕府・室町幕府が荘園・国衙領（公領）を管理支配するために設置した職。地頭職という。守護とともに設置された。 平安時代（平氏政権期以前）から存在しており、鎌倉時代には源頼朝が朝廷からの認可を得て全国へ設置した。在地御家人の中から選ばれ、荘園・公領において武力に基づき軍事・警察・徴税権を担保し、土地や百姓を自己の物とした。また、江戸時代にも領主のことを地頭と呼んだ。 (ja)
- 지두(일본어: 地頭 지토[*])는 가마쿠라 시대, 무로마치 시대에 장원, 공령을 관리하기 위해 두었던 관직중 하나이다. 슈고와 함께 두었던 관직이다. 헤이안 시대 중기부터 존재했지만, 헤이안 말기 헤이시 정권을 무너뜨린 미나모토노 요리토모가 조정에 주청하여 정식으로 전국에 관료를 파견하였다. 고케닌 중에서 선발되어 장원, 공령에서의 군사, 치안, 징세, 행정 업무를 보왔으며, 직접적으로 토지와 백성등을 관리하였다. 또, 에도 시대의 영주를 지토라고도 불렀다. (ko)
- Дзито́ (яп. 地頭 Дзито:, «земельный глава») — название должности управляющего частным или общественным хозяйством в традиционной Японии XI—XIX веков. Изначально дзито называли лиц, которые поднимали целину и по «Закону о пожизненной приватизации целины» от 743 года становились её владельцами. В конце XI века, с целью уклонения от уплаты высоких налогов государству, эти землевладельцы дарили свои земли богатым аристократам и монастырям, и, при условии уплаты невысокого налога, становились управляющими хозяйством подаренных участков. В XII веке, после появления Камакурского сёгуната, дзито превратилось в государственную должность, на которую с 1185 года назначали только при одобрении самого сёгуна. В обязанности этих чиновников входил контроль за частными имениями (сёэн) аристократов и монастырей, сбор налогов, присмотр за соблюдением правопорядка и проведение судов на подконтрольной территории. После войны Дзёкю 1221 года, в которой аристократы во главе с Императором выступили против сёгуната, количество дзито было увеличено и давление центральной власти на частное землевладение усилилось. В XIV—XVI веках, во времена существования сёгуната Муромати, дзито жили в провинции, и постепенно превратились в мелкую местную знать. Большинство из них пребывало в вассальной зависимости от военных губернаторов сюго. В XVII—XIX веках, во время правления сёгуната Токугава, должность дзито была сохранена. На неё назначали сёгуновских или ханских офицеров хатамото, которых наделяли землёй в определённом провинциальном легионе и обязывали собирать с него налоги. (ru)
- Дзіто́ (яп. 地頭, じとう, «земельний голова») — назва посади завідувачами приватними або суспільним господарством у традиційній Японії 11 — 19 століття. Початково дзіто називали осіб, які піднімали цілину і за «Законом про довічну приватизацію цілини» від 743 року ставали її власниками. Наприкінці 11 століття, з метою уникнення сплати високих податків державі, ці землевласники дарували свої землі заможнім аристократам та монастирям, і, за умови сплати невисокого податку, ставали завідувачами господарством подарованих ділянок. Після появи Камакурського сьоґунату у 12 столітті, дзіто перетворилося на державну посаду, на яку з 1185 року призначали лише за схвалення самого сьоґуна. До обов'язків цих посадовців входив контроль за приватними маєтками сьоенами аристократів і монастирів, збір податків, нагляд за дотриманням правопорядку і проведення судів на підконтрольній території. Після 1221 року, в якій аристократи на чолі з Імператором виступили проти сьоґунату, кількість дзіто була збільшена і тиск центральної влади на приватне землеволодіння посилився. У 14 — 16 століттях, в часи існування сьоґунату Муроматі дзіто мешкали у провінції, і поступово перетворилися на дрібну місцеву знать. Більшість з них перебували у васальній залежності від військових губернаторів сюґо. У 17 - 19 столітті, за урядування сьоґунату Токуґави, посада дзіто була збережена. На неї призначали сьоґунівських або ханських офіцерів хатамото, яких наділяли землею у певному провінційному легіоні і зобов'язували збирати з нього податки. (uk)
- 地头（じとう），是日本镰仓幕府于文治元年（1185年）在全国庄园和乡村设置的地方下级官吏。主要职责是给幕府征收军粮，同时还代为本所或征收。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Al Japó feudal, un jitō era un representant agrari designat pel govern militar central per a cada una de les propietats (Shōen) en les quals es dividia la zona rural. El jitō recaptava impostos i mantenia la pau, també se li donava dret a una porció dels tributs recollits. El càrrec va ser creat per Minamoto Yoritomo el 1184, arribant a ser hereditari. Al pas del temps, els jito van arribar a tenir una relació més estreta amb els líders locals que amb el govern central, la qual cosa va contribuir al debilitament del shogunat Kamakura. (ca)
- Jitōa, Japonia feudalean, gobernu militar zentralak, landa gune bakoitza banatzen zen jabetza edo bakoitzeratzeko izendatzen zuen nekazal ordezkari bat zen. Jitōak, zergak biltzen zituen eta bakea mantentzen zuen; bildutako zergen zati batenganako eskubidea ere ematen zitzaion. Kargua, Minamoto no Yoritomok sortu zuen 1184an, oinordekotzakoa bihurtu zelarik. Denboraren igaroan, jitōak, tokiko buruzagiekin, gobernu zentralarekin baino harreman estuagoa izatera iritsi ziren, honek, Kamakura shogunerriaren ahultzean zerikusi handia izan zuelarik. (eu)
- Jitō (地頭) were medieval territory stewards in Japan, especially in the Kamakura and Muromachi shogunates. Appointed by the shōgun, jitō managed manors including national holdings governed by the provincial governor (kokushi). There were also deputy jitōs, jitōdai. (en)
- En el Japón feudal, un jitō era un representante agrario designado por el gobierno militar central para cada una de las propiedades (shōen) en las que se dividía la zona rural. El jitō recaudaba impuestos y mantenía la paz; también se le daba derecho a una porción de los tributos recolectados. El cargo fue creado por Minamoto Yoritomo en 1184, llegando a ser hereditario. En el transcurrir del tiempo, los jitō llegaron a tener una relación más estrecha con los líderes locales que con el gobierno central, lo cual contribuyó al debilitamiento del shogunato Kamakura. (es)
- Les jitō (地頭) sont des intendants de domaines (shoen) à l'époque du Japon médiéval, particulièrement au cours des shogunats Kamakura et Muromachi. Nommés par le pouvoir shogunal, les jitō gèrent les domaines au nom de leurs propriétaires en titre, qui s'en trouvent ainsi progressivement dépossédés. (fr)
- 地頭（じとう）は、鎌倉幕府・室町幕府が荘園・国衙領（公領）を管理支配するために設置した職。地頭職という。守護とともに設置された。 平安時代（平氏政権期以前）から存在しており、鎌倉時代には源頼朝が朝廷からの認可を得て全国へ設置した。在地御家人の中から選ばれ、荘園・公領において武力に基づき軍事・警察・徴税権を担保し、土地や百姓を自己の物とした。また、江戸時代にも領主のことを地頭と呼んだ。 (ja)
- 지두(일본어: 地頭 지토[*])는 가마쿠라 시대, 무로마치 시대에 장원, 공령을 관리하기 위해 두었던 관직중 하나이다. 슈고와 함께 두었던 관직이다. 헤이안 시대 중기부터 존재했지만, 헤이안 말기 헤이시 정권을 무너뜨린 미나모토노 요리토모가 조정에 주청하여 정식으로 전국에 관료를 파견하였다. 고케닌 중에서 선발되어 장원, 공령에서의 군사, 치안, 징세, 행정 업무를 보왔으며, 직접적으로 토지와 백성등을 관리하였다. 또, 에도 시대의 영주를 지토라고도 불렀다. (ko)
- 地头（じとう），是日本镰仓幕府于文治元年（1185年）在全国庄园和乡村设置的地方下级官吏。主要职责是给幕府征收军粮，同时还代为本所或征收。 (zh)
- Дзито́ (яп. 地頭 Дзито:, «земельный глава») — название должности управляющего частным или общественным хозяйством в традиционной Японии XI—XIX веков. Изначально дзито называли лиц, которые поднимали целину и по «Закону о пожизненной приватизации целины» от 743 года становились её владельцами. В конце XI века, с целью уклонения от уплаты высоких налогов государству, эти землевладельцы дарили свои земли богатым аристократам и монастырям, и, при условии уплаты невысокого налога, становились управляющими хозяйством подаренных участков. (ru)
- Дзіто́ (яп. 地頭, じとう, «земельний голова») — назва посади завідувачами приватними або суспільним господарством у традиційній Японії 11 — 19 століття. Початково дзіто називали осіб, які піднімали цілину і за «Законом про довічну приватизацію цілини» від 743 року ставали її власниками. Наприкінці 11 століття, з метою уникнення сплати високих податків державі, ці землевласники дарували свої землі заможнім аристократам та монастирям, і, за умови сплати невисокого податку, ставали завідувачами господарством подарованих ділянок. (uk)
|