| dbo:abstract
|
- (Die) Sieben Schönheiten oder persisch Haft Peykar (persisch هفت پیکر, „Sieben Bildnisse“, „Sieben Porträts“, „Die sieben Bilder“) ist das vierte Epos des persischen Dichters Nezāmi, das dieser 1197 im Auftrag des Herrschers von Maragha, ʿAlāʾ-al-Dīn Körpe-Arslān bin Aq-Sonqor schrieb. Sieben Schönheiten enthält die auch Bahram Nameh genannte Novelle des sassanidischen Königs Bahrām Gur, in die sieben Erzählungen, die dem König an den sieben Tagen einer Woche in sieben verschiedenen, von Kuppeln überdachten Pavillons von sieben Prinzessinnen aus sieben verschiedenen Ländern (zuletzt von der persischen Prinzessin unter der weißen Kuppel) erzählt werden, eingewebt sind. Der Anlass für ihre Entstehung war, dass Bahrām Gur in dem für ihn als Kronprinzen auf Befehl seines Vaters Yazdegerd I. vom berühmten Baumeister Senamar erbauten prächtigen Palast Chawernak einst ein verschlossenes Kabinett öffnen ließ, worin er die Bilder sieben weltberühmter Schönheiten fand. Er verliebte sich in alle sieben zugleich. Von den Geschichten der Prinzessinnen beeindruckt, überprüft Bahrām Gur sein Reich. Er findet heraus, dass sein Wesir ohne sein Wissen als Tyrann regiert. Daher beseitigt er den Wesir und tritt die Herrschaft selbst an. Mit dem Werk hängt auch ein Konzept der sieben Farben zusammen, das (ähnlich wie die vier Elemente der Humoralpathologie) den Farben verschiedene Planeten, Tage, Elemente, Erzengel, Metalle, Jahreszeiten, Beschaffenheiten, Länder, Eigenschaften, Tageszyklen, Lebenszyklen, Bewegungen und Sinnbilder zuordnet. Jeder Prinzessin ist eine Farbe, ein Planet, ein Land usw. zugeordnet, die in den Geschichten wieder auftreten. All dies dient dazu, den König (und den Leser) nacheinander in Stimmungen zu versetzen, die ihn vom Partylöwen zum verantwortungsvollen Herrscher reifen lassen. Auf dieser Ebene steht der böse Wesir für den Egoismus des Königs, und er beseitigt ihn, um vernünftig mit einem Blick auf das Ganze handeln zu können. Dieses Werk von Nezāmi, aus dem auch Friedrich Rückert eine Übersetzung schuf, ist die Grundlage für das Theaterstück Turandot, das Carlo Gozzi (Turandot) und Friedrich Schiller in Szene gesetzt haben. 1952 entstand das Ballett Sieben Schönheiten des aserbaidschanischen Komponisten Gara Garayev nach Motiven von Nezāmis Sieben Schönheiten. (de)
- هفت بيكار وتعرف أيضاً باسم باهرامنامه هي ملحمة رومانسية للشاعر نظامي الكنجوي كتبها في عام 1197.تشكل هذه القصيدة جزءًا من قصيدته .العنوان الأصلي باللغة الفارسية هفت بيكار يمكن ترجمتها حرفيًا على أنها «سبع صور» بالمعنى المجازي لـ «سبع جماليات».كلتا الترجمتين لها مغزى ولا شك أن الشاعر استغل غموض الكلمات عن قصد.كانت القصيدة مخصصة لعلاء الدين كوربي أرسلان بن آق سنقر حاكم مراغة من أسرة الأحمديليون. القصيدة هي تحفة في الأدب الجنسي لكنها أيضًا عمل أخلاقي عميق. (ar)
- Las siete bellezas (Haft peykar o Bahrâmnâmê, en persa) es, en orden de fechas, la cuarta composición poética del famoso poeta persa Nezamí Ganyaví (1140-1210) , y una de sus dos obras maestras (la otra es Cosroes y Shirin). En lo que se refiere a la estructura general y estilo, esta obra se puede dividir en dos partes claramente diferenciadas. Una es la parte primera y la última, que trata sobre el rey sasánida Bahram V, desde su nacimiento hasta su misteriosa muerte, todo ello basado en una versión semihistórica. La otra parte es la central, que son siete narraciones o episodios contados por las siete esposas de este rey. Son cuentos sapienciales que narran a Bahrâm V estas hijas de los reyes de los Siete Climas (según la división del mundo de los antiguos persas). Esta obra poética es una mezcla de épica y lírica en el sentido de que la parte 'de las siete cúpulas' posee enteramente un espíritu lírico y de imaginación romántica. Sin embargo, en la parte semihistórica, aunque el autor ha intentado delinear una faceta épica de Bahrâm V el resultado es una mezcla de elementos épicos y líricos. Esta obra fue una fuente constante de inspiración para la pintura y las miniaturas de Persia y la India Mogol. (es)
- Haft Peykar (Persian: هفت پیکر Haft Peykar) also known as Bahramnameh (بهرام‌نامه, The Book of Bahram, referring to the Sasanian king Bahram Gur) is a romantic epic by Persian poet Nizami Ganjavi written in 1197. This poem forms one part of his Khamsa. The original title in Persian Haft Peykar can be translated literally as "seven portraits" with the figurative meaning of "seven beauties". Both translations are meaningful and the poet doubtless exploited intentionally the ambiguity of the words. The poem was dedicated to the Ahmadili ruler of Maragha, Ala-al-Din Korpe Arslan bin Aq-Sonqor. The poem is a masterpiece of erotic literature, but it is also a profoundly moralistic work. (en)
- Les Sept Beautés (en persan : هفت‌پیکر / Haft-Peïkar, aussi traduit par « Les Sept Figures [de beauté] », « Les Sept Idoles » ou « Les Sept Portraits ») ou le Livre de Bahram (en persan : بهرام‌نامه / Bahrâm-Nâmé) est une épopée romantique du poète Nizami Gandjavi, écrite en 1197. Ce poème est une partie du Khamsé de Nizami. Le poème était dédié au souverain Ahmadili de Maragha, Ala-al-Din Korpe Arslan bin Ag-Songor. Le poème est un chef-d’œuvre de la littérature érotique, mais c’est aussi un travail profondément moraliste. (fr)
- «Семь краса́виц» (перс. هفت پیکر — Хафт пайкар) — четвёртая по счёту поэма классика персидской поэзии Низами Гянджеви из его сборника «Хамсе», написанная в 1197 году на персидском языке. Поэма посвящена правителю Мараги Ала ад-Дин Корпе-Арслану ибн Аг-Сонгору. Название поэмы дословно можно перевести двояко — как «семь портретов», так и «семь красавиц». В самом названии поэмы видна её метафоричность. Низами намеренно дал поэме такое двусмысленное название, используя игру слов. Поэма известна также как «Семь куполов». В основу сюжета поэмы положена легенда о сасанидском шахе Бахрам Гуре (420 — 439 годы). Почти половину всей поэмы составляют семь рассказов жён Бахрама — царевен, живущих в семи дворцах (в шатрах), каждый из которых, в соответствии с древней мифологией, посвящён какой-либо планете и дню недели и имеет соответствующий цвет. (ru)
- «Сім красунь» (перс. هفت پیکر — Хафт пайкар) — четверта поема класика персьскої поезії Нізамі Гянджеві з його збірки «Хамсе», що була написана в 1197 році перською мовою. Поема присвячена правителю Мараги Ала ад-Дін Корпе-Арслану ібн Аг-Сонгору. Назва поеми у дослівному перекладі має два значення — «сім портретів», або «сім красунь». В самій назві поеми присутня метафора. Нізамі навмисне дав поемі таку назву, використовуючи гру слів. Поема відома також як «Сім куполів». Основою сюжету поеми є легенда про шаха Бахрама Гура (420—439 роки) із Династії Сасанідів. Майже половину всієї поеми складають сім розповідей дружин Бахрама — царівен, що живуть у семи палацах (в шатрах), кожен з яких, відповідно до давньої міфології, присвячений якійсь планеті і дню тижня і має відповідний колір. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- هفت بيكار وتعرف أيضاً باسم باهرامنامه هي ملحمة رومانسية للشاعر نظامي الكنجوي كتبها في عام 1197.تشكل هذه القصيدة جزءًا من قصيدته .العنوان الأصلي باللغة الفارسية هفت بيكار يمكن ترجمتها حرفيًا على أنها «سبع صور» بالمعنى المجازي لـ «سبع جماليات».كلتا الترجمتين لها مغزى ولا شك أن الشاعر استغل غموض الكلمات عن قصد.كانت القصيدة مخصصة لعلاء الدين كوربي أرسلان بن آق سنقر حاكم مراغة من أسرة الأحمديليون. القصيدة هي تحفة في الأدب الجنسي لكنها أيضًا عمل أخلاقي عميق. (ar)
- Haft Peykar (Persian: هفت پیکر Haft Peykar) also known as Bahramnameh (بهرام‌نامه, The Book of Bahram, referring to the Sasanian king Bahram Gur) is a romantic epic by Persian poet Nizami Ganjavi written in 1197. This poem forms one part of his Khamsa. The original title in Persian Haft Peykar can be translated literally as "seven portraits" with the figurative meaning of "seven beauties". Both translations are meaningful and the poet doubtless exploited intentionally the ambiguity of the words. The poem was dedicated to the Ahmadili ruler of Maragha, Ala-al-Din Korpe Arslan bin Aq-Sonqor. The poem is a masterpiece of erotic literature, but it is also a profoundly moralistic work. (en)
- Les Sept Beautés (en persan : هفت‌پیکر / Haft-Peïkar, aussi traduit par « Les Sept Figures [de beauté] », « Les Sept Idoles » ou « Les Sept Portraits ») ou le Livre de Bahram (en persan : بهرام‌نامه / Bahrâm-Nâmé) est une épopée romantique du poète Nizami Gandjavi, écrite en 1197. Ce poème est une partie du Khamsé de Nizami. Le poème était dédié au souverain Ahmadili de Maragha, Ala-al-Din Korpe Arslan bin Ag-Songor. Le poème est un chef-d’œuvre de la littérature érotique, mais c’est aussi un travail profondément moraliste. (fr)
- (Die) Sieben Schönheiten oder persisch Haft Peykar (persisch هفت پیکر, „Sieben Bildnisse“, „Sieben Porträts“, „Die sieben Bilder“) ist das vierte Epos des persischen Dichters Nezāmi, das dieser 1197 im Auftrag des Herrschers von Maragha, ʿAlāʾ-al-Dīn Körpe-Arslān bin Aq-Sonqor schrieb. (de)
- Las siete bellezas (Haft peykar o Bahrâmnâmê, en persa) es, en orden de fechas, la cuarta composición poética del famoso poeta persa Nezamí Ganyaví (1140-1210) , y una de sus dos obras maestras (la otra es Cosroes y Shirin). Esta obra poética es una mezcla de épica y lírica en el sentido de que la parte 'de las siete cúpulas' posee enteramente un espíritu lírico y de imaginación romántica. Sin embargo, en la parte semihistórica, aunque el autor ha intentado delinear una faceta épica de Bahrâm V el resultado es una mezcla de elementos épicos y líricos. (es)
- «Сім красунь» (перс. هفت پیکر — Хафт пайкар) — четверта поема класика персьскої поезії Нізамі Гянджеві з його збірки «Хамсе», що була написана в 1197 році перською мовою. Поема присвячена правителю Мараги Ала ад-Дін Корпе-Арслану ібн Аг-Сонгору. Назва поеми у дослівному перекладі має два значення — «сім портретів», або «сім красунь». В самій назві поеми присутня метафора. Нізамі навмисне дав поемі таку назву, використовуючи гру слів. Поема відома також як «Сім куполів». (uk)
- «Семь краса́виц» (перс. هفت پیکر — Хафт пайкар) — четвёртая по счёту поэма классика персидской поэзии Низами Гянджеви из его сборника «Хамсе», написанная в 1197 году на персидском языке. Поэма посвящена правителю Мараги Ала ад-Дин Корпе-Арслану ибн Аг-Сонгору. Название поэмы дословно можно перевести двояко — как «семь портретов», так и «семь красавиц». В самом названии поэмы видна её метафоричность. Низами намеренно дал поэме такое двусмысленное название, используя игру слов. Поэма известна также как «Семь куполов». (ru)
|