| dbo:abstract
|
- انزياح أحمر جذبوي في الفيزياء (بالإنجليزية: Gravitational red-shift) عندما يغادر شعاع ضوء الأرض أو أي مركز للجاذبية مثل الشمس فإن طول موجته تبدو أطول طولا عند رؤيته من مشاهد موجود في مجال جاذبية أقل. ويحدث هذا الانزياح نحو الأحمر أيضا لأي موجة كهرومغناطيسية تغادر مركز جاذبية قوية ويكون هذا التغير في لون الشعاع مقترنا بانخفاض في طاقة الشعاع. وبالعكس، عندما ينجذب شعاع ضوء إلى منطقة جاذبية قوية فإن طول موجته تقصر وتزيد طاقته ، عندئذ نقول أن شعاع الضوء قد انزاح نحو الأزرق. تلك ظاهرة طبيعية ناتجة عن قانون بقاء الطاقة وتكافؤ الكتلة والطاقة وأثبتت عمليا عام 1959 في تجربة باوند-ريبكا. (ar)
- Gorriranzko lerrakuntza grabitatorioa (edota Einstein-en lerrakuntza) fisikan eta erlatibitate orokorrean ezagutzen den fenomeno bat da. Fenomeno honen funtsa putzu elektromagnetiko batetik ateratzen diren fotoien itxurazko energia galera da. Honako energia galera uhinaren maiztasunaren txikitzearekin eta uhin luzeraren hazkundearen ondorioa da (gorriranzko lerrakuntza moduan ezagutzen dena). Kontrako efektua ere ezaguna da, hau da, batera gerturatzen diren fotoien itxurazko energia irabaztea modura ezagutzen da. Efektua lehendabiziko aldiz Einstein-ek deskribatu zuen 1907an (bere erlatibitatearen teoria osoaren argitarapena baino lehenago). Gorriranzko lerrakuntza grabitatorioa (grabitatea eta azelerazioa baliokideak direla eta gorriranzko lerrakuntza Doppler efektuagatik gertatzen dela) ondorio baten modura ikusi daiteke (edota masa-energiaren baliokidetasuna bezela). Bestetik, denbora grabitazionalaren zabalkuntza modura ikusi daiteke erradiazio iturrian: erradiazio elektromagnetikoa sortzen duten bi osziladore potentzial grabitatorio ezberdinetan badaude, potentzialaltuenean dagoen osziladoreak oszilazio gehiago egiten dituela emango du. Lehen hurbilketa batean, gorriranzko lerrakuntza grabitazionala potentzial diferentziaren eta argiaren abiaduraren arteko zatiduraren proportzionala da; efektu oso txiki batean bukatzen duena. 1911an Einsteinek Eguzkitik ateratzen den argia 2 ppm-tan gorriranzko lerrakuntza izango zuela aurreikusi zuen. 20.000 km-tara orbitatzen duren GPS sateliteen nabigazio seinaleak urdinerantz lerratuta ikusten dira 0,5 ppb-tan. Gorriranzko lerrakuntza Eguzki Sisteman behatu izana erlatibitate orokorraren froga klasikoetako bat da. Gorriranzko lerrakuntza zehaztasun handiz neurtu izanak Lorentz-en simetriaren froga bat izan daiteke eta materia ilunaren bilaketan lagundu dezake. (eu)
- In physics and general relativity, gravitational redshift (known as Einstein shift in older literature) is the phenomenon that electromagnetic waves or photons travelling out of a gravitational well (seem to) lose energy. This loss of energy corresponds to a decrease in the wave frequency and increase in the wavelength, known more generally as a redshift. The opposite effect, in which photons (seem to) gain energy when travelling into a gravitational well, is known as a gravitational blueshift (a type of blueshift). The effect was first described by Einstein in 1907, eight years before his publication of the full theory of relativity. Gravitational redshift can be interpreted as a consequence of the equivalence principle (that gravity and acceleration are equivalent and the redshift is caused by the Doppler effect) or as a consequence of the mass-energy equivalence and conservation of energy ('falling' photons gain energy), though there are numerous subtleties that complicate a rigorous derivation. A gravitational redshift can also equivalently be interpreted as gravitational time dilation at the source of the radiation: if two oscillators (attached to transmitters producing electromagnetic radiation) are operating at different gravitational potentials, the oscillator at the higher gravitational potential (farther from the attracting body) will seem to ‘tick’ faster; that is, when observed from the same location, it will have a higher measured frequency than the oscillator at the lower gravitational potential (closer to the attracting body). To first approximation, gravitational redshift is proportional to the difference in gravitational potential divided by the speed of light squared, , thus resulting in a very small effect. Light escaping from the surface of the sun was predicted by Einstein in 1911 to be redshifted by roughly 2 ppm or 2 × 10−6. Navigational signals from GPS satellites orbiting at 20,000 km altitude are perceived blueshifted by approximately 0.5 ppb or 5 × 10−10, corresponding to a (negligible) increase of less than 1 Hz in the frequency of a 1.5 GHz GPS radio signal (however, the accompanying gravitational time dilation affecting the atomic clock in the satellite is crucially important for accurate navigation). On the surface of the Earth the gravitational potential is proportional to height, , and the corresponding redshift is roughly 10−16 (0.1 part per quadrillion) per meter of change in elevation and/or altitude. In astronomy, the magnitude of a gravitational redshift is often expressed as the velocity that would create an equivalent shift through the relativistic Doppler effect. In such units, the 2 ppm sunlight redshift corresponds to a 633 m/s receding velocity, roughly of the same magnitude as convective motions in the sun, thus complicating the measurement. The GPS satellite gravitational blueshift velocity equivalent is less than 0.2 m/s, which is negligible compared to the actual Doppler shift resulting from its orbital velocity. In astronomical objects with strong gravitational fields the redshift can be much greater; for example, light from the surface of a white dwarf is gravitationally redshifted on average by around 50 km/s/c (around 170 ppm). Observing the gravitational redshift in the solar system is one of the classical tests of general relativity. Measuring the gravitational redshift to high precision with atomic clocks can serve as a test of Lorentz symmetry and guide searches for dark matter. (en)
- Le décalage vers le rouge gravitationnel, dit décalage d'Einstein, est un effet prédit par les équations d'Albert Einstein de la relativité générale. D'après cette théorie, une fréquence produite dans un champ de gravitation est vue décalée vers le rouge (c'est-à-dire diminuée) quand elle est observée depuis un lieu où la gravitation est moindre. La cause de ce décalage des fréquences est dans la dilatation du temps créée par la gravitation. Mais une autre explication peut être fournie par la contraction des longueurs due à la gravitation, appliquée aux longueurs d'onde. Ces deux explications sont équivalentes car la conservation de l'intervalle d'espace-temps montre l'équivalence de ces deux phénomènes. Nous nous placerons ici dans le cas particulier où le champ de gravitation n'est dû qu'à un seul corps massif, plus ou moins ponctuel, ce qui permet d'utiliser la métrique de Schwarzschild. Le cas général n'est pas beaucoup plus compliqué et se trouve dans tout livre cité en référence. (fr)
- Tugtar aistriú Einstein ar an aistriú i minicíocht solais chuig minicíocht níos ísle i gcás foinsí a astaíonn solas i réimse réasúnta láidir imtharraingteach. Ciallaíonn sé seo go mbíonn an chuma ar sholas atá ag forleathadh amach as réad ollmhór go bhfuil a mhinicíocht níos lú (deargaistrithe) ná a bheifeá ag súil leis. Tomhaiseadh deargaistriú an tsolais ag taisteal amach ón Domhan den chéad uair i 1961, le cabhair iarmhairt Mößbauer. Rinneadh comparáid idir cloig adamhacha go hard san atmaisféar (réimse lag imtharraingteach) is cloig a fágadh ar dhromchla an Domhain (réimse níos láidre imtharraingteach), agus fuarthas amach gur rith na cloig arda níos tapa. Tuigeadh gurbh fhíorú é seo ar aistriú Einstein, agus chreid Einstein féin gurbh fhíorú é ar an gcoibhneasacht ghinearálta. Anois, áfach, tuigtear gur tástáil ar phrionsabal na coibhéise é an turgnamh seo. (ga)
- 중력적색편이(重力赤色偏移, gravitational redshift) 또는 아인슈타인 편이(Einstein shift)는 천체물리학에서 어떤 중력장 안에 놓인 어떤 광원으로부터 방출되는 전자기파를 그 광원보다 중력이 작은 곳에 위치한 관찰자가 보았을 때 진동수가 감소하여 적색편이 현상이 생긴다. 진동수는 시간(정확히 말하자면 파동의 한 파가 완료되는 데 걸리는 시간)의 역수인 고로, 전자기파의 진동수가 감소한다는 것은 곧 걸리는 시간이 증가, i.e. 시간이 느리게 간 것을 의미(중력시간지연)한다. 마찬가지로 중력이 강한 곳의 관찰자가 중력이 약한 곳의 광원에서 나오는 빛을 보았을 때는 반대로 청색편이가 일어난다. (ko)
- Lo spostamento verso il rosso (redshift) gravitazionale è lo spostamento relativo in frequenza di un'onda elettromagnetica dovuto alla forza di gravità di un oggetto compatto. La luce (e ogni altra forma di radiazione elettromagnetica dotata di una determinata lunghezza d'onda) che si origina da una sorgente situata in una regione attraversata da un intenso campo gravitazionale, man mano che risale il campo gravitazionale perde energia; poiché l'energia è legata alla frequenza dell'onda, si avrà una diminuzione di tale frequenza e il corrispondente aumento della lunghezza d'onda. Tale "stiramento" della lunghezza d'onda appare, nelle frequenze del visibile, come uno spostamento della radiazione verso la parte rossa dello spettro elettromagnetico. (it)
- O desvio gravitacional para o vermelho é um ligeiro deslocamento para o vermelho, mostrando as riscas do espectro solar, que é devido ao campo gravitacional de algumas estrelas como o Sol. Com a Teoria da Relatividade Geral, Einstein previu que um raio de luz poderia mudar de cor com a atuação de um campo gravitacional. Este efeito é devido que para a luz para sair de uma estrela, deve ceder um pouco de energia para vencer o campo gravitacional intenso. A luz ainda pode desviar para frequências ultravioleta, infravermelhas, raios gama, ondas de rádio ou microondas. O efeito foi observado na década de 1920, e se percebeu que a luz do Sol desviava para o vermelho. Mas o efeito só foi comprovado no início da década de 1960. (pt)
- Гравітаційне червоне зміщення (англ. Gravitational redshift) — явище зсуву частоти випромінюваного світла у червоний бік спектру в міру його віддалення від масивних тіл. Гравітаційне червоне зміщення описується в межах загальної теорії відносності та є одним із головних ефектів цієї теорії. (uk)
- Гравитационное красное смещение — проявление эффекта изменения частоты испущенного некоторым источником света (любых электромагнитных волн) по мере удаления от массивных объектов, таких как звёзды и чёрные дыры; оно наблюдается как сдвиг спектральных линий в излучении источников, близких к массивным телам, в красную область спектра. Свет, приходящий из областей с более слабым гравитационным полем, испытывает гравитационное синее смещение. Эффекты смещения не ограничиваются исключительно электромагнитным излучением, а проявляются во всех периодических процессах — вдали от массивного объекта де-бройлевские частоты элементарных частиц (фотонов, электронов, протонов) выше, чем на его поверхности, и все процессы идут с большей скоростью. Данный эффект является одним из частных проявлений гравитационного замедления времени. (ru)
- 重力紅移（Gravitational redshift）或稱引力紅移指的是光波或者其他波動從引力場源（如巨大星體或黑洞）遠離時，整體頻譜會往紅色端方向偏移，亦即發生「頻率變低，波長增長」的現象。原因是因為光子的能量從一開始的能量 在經過一段距離後,一部分轉化為重力勢能 而光子的能量正比於頻率。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- انزياح أحمر جذبوي في الفيزياء (بالإنجليزية: Gravitational red-shift) عندما يغادر شعاع ضوء الأرض أو أي مركز للجاذبية مثل الشمس فإن طول موجته تبدو أطول طولا عند رؤيته من مشاهد موجود في مجال جاذبية أقل. ويحدث هذا الانزياح نحو الأحمر أيضا لأي موجة كهرومغناطيسية تغادر مركز جاذبية قوية ويكون هذا التغير في لون الشعاع مقترنا بانخفاض في طاقة الشعاع. وبالعكس، عندما ينجذب شعاع ضوء إلى منطقة جاذبية قوية فإن طول موجته تقصر وتزيد طاقته ، عندئذ نقول أن شعاع الضوء قد انزاح نحو الأزرق. تلك ظاهرة طبيعية ناتجة عن قانون بقاء الطاقة وتكافؤ الكتلة والطاقة وأثبتت عمليا عام 1959 في تجربة باوند-ريبكا. (ar)
- 중력적색편이(重力赤色偏移, gravitational redshift) 또는 아인슈타인 편이(Einstein shift)는 천체물리학에서 어떤 중력장 안에 놓인 어떤 광원으로부터 방출되는 전자기파를 그 광원보다 중력이 작은 곳에 위치한 관찰자가 보았을 때 진동수가 감소하여 적색편이 현상이 생긴다. 진동수는 시간(정확히 말하자면 파동의 한 파가 완료되는 데 걸리는 시간)의 역수인 고로, 전자기파의 진동수가 감소한다는 것은 곧 걸리는 시간이 증가, i.e. 시간이 느리게 간 것을 의미(중력시간지연)한다. 마찬가지로 중력이 강한 곳의 관찰자가 중력이 약한 곳의 광원에서 나오는 빛을 보았을 때는 반대로 청색편이가 일어난다. (ko)
- Lo spostamento verso il rosso (redshift) gravitazionale è lo spostamento relativo in frequenza di un'onda elettromagnetica dovuto alla forza di gravità di un oggetto compatto. La luce (e ogni altra forma di radiazione elettromagnetica dotata di una determinata lunghezza d'onda) che si origina da una sorgente situata in una regione attraversata da un intenso campo gravitazionale, man mano che risale il campo gravitazionale perde energia; poiché l'energia è legata alla frequenza dell'onda, si avrà una diminuzione di tale frequenza e il corrispondente aumento della lunghezza d'onda. Tale "stiramento" della lunghezza d'onda appare, nelle frequenze del visibile, come uno spostamento della radiazione verso la parte rossa dello spettro elettromagnetico. (it)
- Гравітаційне червоне зміщення (англ. Gravitational redshift) — явище зсуву частоти випромінюваного світла у червоний бік спектру в міру його віддалення від масивних тіл. Гравітаційне червоне зміщення описується в межах загальної теорії відносності та є одним із головних ефектів цієї теорії. (uk)
- 重力紅移（Gravitational redshift）或稱引力紅移指的是光波或者其他波動從引力場源（如巨大星體或黑洞）遠離時，整體頻譜會往紅色端方向偏移，亦即發生「頻率變低，波長增長」的現象。原因是因為光子的能量從一開始的能量 在經過一段距離後,一部分轉化為重力勢能 而光子的能量正比於頻率。 (zh)
- In physics and general relativity, gravitational redshift (known as Einstein shift in older literature) is the phenomenon that electromagnetic waves or photons travelling out of a gravitational well (seem to) lose energy. This loss of energy corresponds to a decrease in the wave frequency and increase in the wavelength, known more generally as a redshift. The opposite effect, in which photons (seem to) gain energy when travelling into a gravitational well, is known as a gravitational blueshift (a type of blueshift). The effect was first described by Einstein in 1907, eight years before his publication of the full theory of relativity. (en)
- Gorriranzko lerrakuntza grabitatorioa (edota Einstein-en lerrakuntza) fisikan eta erlatibitate orokorrean ezagutzen den fenomeno bat da. Fenomeno honen funtsa putzu elektromagnetiko batetik ateratzen diren fotoien itxurazko energia galera da. Honako energia galera uhinaren maiztasunaren txikitzearekin eta uhin luzeraren hazkundearen ondorioa da (gorriranzko lerrakuntza moduan ezagutzen dena). Kontrako efektua ere ezaguna da, hau da, batera gerturatzen diren fotoien itxurazko energia irabaztea modura ezagutzen da. Efektua lehendabiziko aldiz Einstein-ek deskribatu zuen 1907an (bere erlatibitatearen teoria osoaren argitarapena baino lehenago). (eu)
- Tugtar aistriú Einstein ar an aistriú i minicíocht solais chuig minicíocht níos ísle i gcás foinsí a astaíonn solas i réimse réasúnta láidir imtharraingteach. Ciallaíonn sé seo go mbíonn an chuma ar sholas atá ag forleathadh amach as réad ollmhór go bhfuil a mhinicíocht níos lú (deargaistrithe) ná a bheifeá ag súil leis. Tomhaiseadh deargaistriú an tsolais ag taisteal amach ón Domhan den chéad uair i 1961, le cabhair iarmhairt Mößbauer. Rinneadh comparáid idir cloig adamhacha go hard san atmaisféar (réimse lag imtharraingteach) is cloig a fágadh ar dhromchla an Domhain (réimse níos láidre imtharraingteach), agus fuarthas amach gur rith na cloig arda níos tapa. Tuigeadh gurbh fhíorú é seo ar aistriú Einstein, agus chreid Einstein féin gurbh fhíorú é ar an gcoibhneasacht ghinearálta. Anois, (ga)
- Le décalage vers le rouge gravitationnel, dit décalage d'Einstein, est un effet prédit par les équations d'Albert Einstein de la relativité générale. D'après cette théorie, une fréquence produite dans un champ de gravitation est vue décalée vers le rouge (c'est-à-dire diminuée) quand elle est observée depuis un lieu où la gravitation est moindre. (fr)
- O desvio gravitacional para o vermelho é um ligeiro deslocamento para o vermelho, mostrando as riscas do espectro solar, que é devido ao campo gravitacional de algumas estrelas como o Sol. Com a Teoria da Relatividade Geral, Einstein previu que um raio de luz poderia mudar de cor com a atuação de um campo gravitacional. Este efeito é devido que para a luz para sair de uma estrela, deve ceder um pouco de energia para vencer o campo gravitacional intenso. A luz ainda pode desviar para frequências ultravioleta, infravermelhas, raios gama, ondas de rádio ou microondas. (pt)
- Гравитационное красное смещение — проявление эффекта изменения частоты испущенного некоторым источником света (любых электромагнитных волн) по мере удаления от массивных объектов, таких как звёзды и чёрные дыры; оно наблюдается как сдвиг спектральных линий в излучении источников, близких к массивным телам, в красную область спектра. Свет, приходящий из областей с более слабым гравитационным полем, испытывает гравитационное синее смещение. (ru)
|