| dbo:abstract
|
- ماركوس بورسيوس كاتو أوتيسنسيس (95 ق م، روما - 46 ق م، أوتيك) أو كما يُعرَف عادةً كاتو الأصغر (تفريقاً له عن جده كاتو الأكبر) كان سياسياً بازاً عاش في الفترة المتأخرة من عهد الجمهورية الرومانية، ورائداً للفلسفة الرواقية. كان كاتو الأصغر مشهوراً بخطابته، وهو يُعرَف على نطاقٍ واسع كذلك لعدائه الشديد والطويل مع يوليوس قيصر الذي قادَه إلى حتفه، وكذلك لشرفه ورفضه التام للرشاوى ومحاربته للفساد الذي كان سائداً في عصره. (ar)
- Marc Porci Cató Uticense - Marcus Porcius Cato Uticensis (llatí) - (95 aC - 46 aC, Útica (actual Tunísia) conegut també com a Cató d'Útica, Útica o Cató el Jove fou fill de Marc Porci Cató Salonià el jove (Caius Porcius Cato Salonianus) i va néixer el 95 aC. Va ser un polític destacat romà, net de Marc Porci Cató Salonià el vell (anomenat així per distingir-los). Famós per la seva honestedat, no va suportar viure en un entorn ple de corrupció i lluites pel poder; la seva mort voluntària ha estat comparada per alguns autors amb la de Sòcrates. (ca)
- Marcus Porcius Cato Uticensis, známý jako Cato mladší (latinsky Cato minor; 95 př. n. l. Řím – 46 př. n. l., Utica blízko Kartága v dnešním Tunisku) byl římský senátor a vojevůdce, důsledný obránce republiky. Byl jedním z hlavních odpůrců Gaia Iulia Caesara a po jeho vítězství v občanské válce spáchal sebevraždu. (cs)
- Ο Μάρκος Πόρκιος Κάτων ο Ιτυκαίος (Marcus Porcius Cato Uticensis, 95 π.Χ. – 12 Απριλίου 46 π.Χ.), κοινώς γνωστός ως Κάτων ο Νεότερος για να τον διακρίνουν από τον προπάππου του, τον Κάτωνα τον πρεσβύτερο, ήταν Ρωμαίος πολιτικός προς το τέλος της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας και υποστηρικτής της Στωικής φιλοσοφίας. Ήταν ένας διακεκριμένος ρήτορας, που έχει μείνει στην ιστορία για το πείσμα του και την επιμονή του (ειδικά στη μακρά διαμάχη του με τον Ιούλιο Καίσαρα) καθώς και την ηθική του ακεραιότητα και τη διάσημη αποστροφή του για την πανταχού παρούσα διαφθορά εκείνης της περιόδου. (el)
- Katono la pli juna (naskiĝis en 95 a.K., mortis en 46 a.K.), romia politikisto kaj pranepode Katono la pli maljuna, estis unu el la ĉefaj defendintojde la Romia Respubliko en la tempo de Pompejo kajCezaro. Lia defendo estis kuraĝa kaj heroa, sed li stariskontraŭ granda ondo. Li estis fama kiel homo tre justa,senpartia, kuraĝa, fidinda kaj honesta, sed ankaŭ severa kajpreskaŭ senkora. Li bone kaj saĝe komprenis homojn, precipeCezaron kaj Pompejon. Katono delonge profetis pri la venonta ruino de la Respubliko perCezaro. Ofte li staris sole kontraŭ Cezaro kaj liaj trompojkaj, portempe, Katono sukcesis. Sed en la tiama klimato de timo,avido kaj volema blindeco, Katono nur povis prokrasti la tagonde ruino. La popolo de Romo ja amis kaj admiris Katonon pro liajusteco, sed ili plie ŝatis la arĝenton kaj timis la armeojn deCezaro kaj Pompejo. Katono estis homo tre saĝa kaj kuraĝa, sedli estis nur unu homo. Katono estis onklo de Marko Bruto, kiu poste mortigisCezaron. Katono ŝatis grekan filozofion kaj favorisstoikismon. Kipro estis bona ekzemplo de lia honesteco: li portis el lainsulo Kipro al Romo pli da trezoro ol Pompejo portis el tutaAzio. Katono staris kontraŭ ambaŭ Pompejo kaj Cezaro, sed kiam Cezarotransiris la Rubikonon, Katono subtenis Pompejonkiel la fina, nura espero por la Respubliko kaj estis komandantoen lia armeo. Sed Katono rekonis, ke se Pompejo tute venkasCezaron en batalo, Pompejo ankaŭ fariĝos tirano en ĉio krom nomo. Do Katono penis akordigi (vane) Cezaron kaj Pompejon.Katono ne estis ĉe la batalo de Farsalio: Pompejo starigislin ĉe Dirakio por gardi la havenon kaj la iron de provizo al laarmeo. Pompejo rekonis, ke Katono ne perfidus lin, sed, se livenkas Cezaron, Katono tiam batalus kontraŭ li. Do Katono nehavis eĉ unu plenan legion. Post la malvenko de Pompejo ĉe Farsalio kaj lia morto, Katonofuĝis kun dek mil soldatoj al Afriko kaj fortikigis la urbonUtikon. Skipiono, Varo kaj jam estisankaŭ en Afriko por la Respubliko, sed tiuj estis trokverelemaj, vantaj kaj malprundentaj por agi kunakorde. Do Cezarofacile venkis ilin. Tiam Katono staris sole kontraŭ Cezaro enAfriko. Sed pro timo de Cezaro, Utiko ribelis kontraŭ Katono. Katonovane penis konvinki la urbon stari por la Respubliko. Kiam tiofiaskis, Katono helpis la senatorojn kaj siajn amikojn en la urbofuĝi trans la maron. Tiunokte, post kiam li dufoje tralegis ladialogon de Platono pri la animo, Katono sin mortigis: lipreferis morti kiel homo libera ol vivi kiel homo sklava sub latiraneco de Cezaro. Li havis 48 jarojn. Post jaroj lia nevo Bruto mortigis Cezaron kaj batalis por laRespubliko kontraŭ Antonio kaj Oktavio sed, ĉeFilipio estis venkita laŭvice. Bruto unufoje estimis lasinmortigon de sia onklo malkuraĝa kaj malreligia, sed postekomprenis kiam li trovis sin en simila situacio. Plutarko verkis lian biografion kaj Danto metis lin en purgatorio, ne en infero, spite de lia sinmortigo kaj manko de kristana fido.
*
*
*
* (eo)
- Marcus Porcius Cato "Uticensis" ("of Utica"; /ˈkeɪtoʊ/; 95 BC – April 46 BC), also known as Cato the Younger (Latin: Cato Minor), was an influential conservative Roman senator during the late Republic. His conservative principles were focused on the preservation of what he saw as old Roman values in decline. A noted orator and a follower of Stoicism, his scrupulous honesty and professed respect for tradition gave him a powerful political following which he mobilised against powerful generals (including Julius Caesar and Pompey) of his day. Before Caesar's civil war, Cato served in a number of political offices. During his urban quaestorship in 63 BC, he was praised for his honesty and incorruptibility in running Rome's finances. He passed laws during his tribunate in 62 BC to expand the grain dole and force generals to give up their armies and commands before standing in elections. He also frustrated Pompey's ambitions by opposing a bill brought by Pompey's allies to transfer to him the military command against the Catilinarian conspirators. He opposed, with varying success, Caesar's legislative programme during Caesar's first consulship in 59 BC. Leaving for Cyprus the next year, he was praised for his honest administration and was elected as praetor for 54 BC. He supported Pompey's sole consulship in 52 BC as a practical matter and to draw Pompey from his alliance with Caesar. In this, he was successful. He and his political allies advocated a policy of military confrontation with Caesar; though it seemed that Cato never advocated for actual civil war, it greatly contributed to the outbreak of civil war at the beginning of 49 BC. During the civil war, he joined Pompey and tried to minimise the deaths of his fellow citizens. But after Pompey's defeat and his own cause's defeat by Caesar in Africa, he preferred to take his own life rather than beg or receive Caesar's pardon. His suicide turned him into a martyr for and a symbol of the Republic. His political influence was greatly related by his moralist principles and his embodiment of Roman traditions that appealed to both senators and the innately conservative Roman populace. He was criticised by contemporaries and by modern historians for being too uncompromising in his use of obstructive tactics against Caesar and other powerful generals. The success of those tactics helped form the First Triumvirate and cause the civil war. The epithet "the Younger" distinguishes him from his great-grandfather, Cato the Elder, who was viewed by ancient Romans in similar terms as embodying tradition and propriety. (en)
- Marco Porcio Catón (en latín, Marcus Porcius M. f. M. n. Cato; Roma, 95 a. C.-Útica, 12 de abril de 46 a. C.) fue un político romano. También se le llama Catón el Joven o Catón de Útica para distinguirlo de su bisabuelo Catón el Viejo o Catón el Censor (234-149 a. C.). (es)
- Marcus Porcius Cato (zur Unterscheidung von seinem gleichnamigen Urgroßvater Cato der Jüngere genannt, lateinisch Cato Minor, nach seinem Todesort auch Cato Uticensis; * 95 v. Chr.; † 12. April 46 v. Chr. in Utica im heutigen Tunesien) war ein einflussreicher konservativer Politiker in der Endzeit der römischen Republik. Als Senator, Redner und Truppenbefehlshaber nahm er an den politischen und militärischen Auseinandersetzungen teil, die mit dem Untergang der Republik endeten. Nach dem Vorbild seines Urgroßvaters forderte Cato vehement die Hochhaltung der altrömischen Ideale, zu denen insbesondere Unbestechlichkeit, strikte Befolgung des geltenden Rechts und republikanische Gesinnung zählten. Er gehörte zu den Optimaten, einer aristokratischen Gruppierung, deren Hauptanliegen die Sicherung der Herrschaft des Senats war. Die Optimaten wandten sich gegen drohende Umsturzversuche ehrgeiziger Politiker, die im Verdacht standen, den Staat in ihre Gewalt bringen zu wollen. Cato wurde zu einem herausragenden Wortführer dieser innerhalb der Führungsschicht dominierenden Richtung. Er leistete einen bedeutenden Beitrag zum republikanischen Widerstand gegen Caesar, der nach Alleinherrschaft strebte. Damit profilierte er sich als führender Verteidiger der „Freiheit“ – der herkömmlichen republikanischen Staatsordnung – gegen die aufkommende Monarchie. Zunächst bekämpfte Cato die Ambitionen Caesars und des Pompeius, der ebenfalls eine dominierende Stellung im Staat zu erlangen versuchte, mit politischen Mitteln. Als jedoch Caesar 49 v. Chr. militärisch gegen den Senat rebellierte und den Bürgerkrieg begann, verbündeten sich die Optimaten notgedrungen mit Pompeius, der als bewährter Feldherr nun zur Hauptstütze der Republik wurde. Nach der Niederlage des Pompeius, der Caesar in der entscheidenden Schlacht von Pharsalos unterlag, zog sich Cato mit einem Teil der restlichen republikanischen Streitmacht nach Nordafrika zurück. Dort war er maßgeblich an der Organisation des weiteren Widerstands gegen Caesar beteiligt, weigerte sich aber, den Oberbefehl zu übernehmen. Am 6. April 46 v. Chr. wurde das Heer der Republikaner in der Schlacht bei Thapsus vernichtend geschlagen. Darauf nahm sich Cato das Leben, um der Gefangennahme zu entgehen. Nach seinem Tod wurde Cato für die Gegner monarchischer Machtausübung zur idealisierten Symbolfigur vor dem Hintergrund der Dekadenz und Korruption seiner Epoche. Als Muster altrömischer Unbestechlichkeit und Tapferkeit genoss er breite Verehrung. In der römischen Kaiserzeit verherrlichten ihn seine Bewunderer als standhaften Verteidiger von Moral und Recht; Oppositionelle verbanden die Catoverehrung mit nostalgischer Erinnerung an die verlorene republikanische Freiheit. Philosophische Kreise schätzten Cato als Vorbild des praktizierten Stoizismus. Auch in der Frühen Neuzeit galt er als Freiheitsheld und Verkörperung römischer Tugend. Die dramatischen Umstände seines Lebensendes dienten als Stoff für Bühnenautoren und als Sujet für bildende Künstler. In der Altertumswissenschaft sind die Urteile sehr unterschiedlich ausgefallen. Das Verdikt von Theodor Mommsen, der in Cato einen starrsinnigen, wirklichkeitsfremden „Don Quichotte der Aristokratie“ sah, hat stark nachgewirkt, ist aber auch auf entschiedenen Widerspruch gestoßen. Weitgehender Konsens besteht darüber, dass Cato von vornherein auf verlorenem Posten stand. (de)
- Marco Porcio Catón (latinez: Marcus Porcius Cato Uticencis), Katon Minor deitua, (K.a. 95 - K.a. 46ko apirilaren 12a) Erromatar Errepublika beranteko politikaria izan zen. Minor goitizena jaso zuen haren herenaitonagandik (Katon Maior) bereizi ahal izateko. jarraitzailea, Julio Zesarren etsai porrokatu eta tematia izan zen. Ustelkeriaren salatari nekaezina, ezaguna da erostezina zelako.
* Datuak: Q193506
* Multimedia: Cato Minor (eu)
- Marcus Porcius Cato Uticensis (/ˈkeɪtoʊ/; 95 SM – April 46 SM), lebih dikenal sebagai Cato Muda (Cato Minor) untuk membedakannya dari kakek buyutnya (Cato Tua), merupakan seorang negarawan di Republik Romawi akhir, dan pengikut filsafat Stoa. (in)
- マルクス・ポルキウス・カト・ウティケンシス（ラテン語: Marcus Porcius Cato Uticensis、 紀元前95年 - 紀元前46年4月）は、共和政ローマ期の政治家、哲学者である。高潔で実直、清廉潔白な人物として知られる。ポエニ戦争の時代に活躍したマルクス・ポルキウス・カト・ケンソリウス（大カト）の曾孫にあたり、曾祖父と区別するためウティカのカト（カト・ウティケンシス、Cato Uticensis）または小カト（Cato Minor）と称される。セルウィリア・カエピオニスは異父姉、マルクス・ユニウス・ブルトゥスは甥で婿に当たる。 (ja)
- Caton d'Utique (Marcus Porcius Cato Uticencis), ou Caton le Jeune, né en 95 av. J.-C. à Rome et mort le 12 avril 46 av. J.-C. à Utique (Tunisie actuelle), est un homme politique romain. Il est resté dans l'histoire comme une figure du stoïcisme, célèbre pour sa fermeté d'âme. (fr)
- Marco Porcio Catone Uticense (in latino: Marcus Porcius Cato Uticensis, detto anche Minor per distinguerlo dal suo avo Marco Porcio Catone, detto pertanto Maior; Roma, 95 a.C. – Utica, 12 aprile 46 a.C.) è stato un politico, militare, scrittore e magistrato monetario romano. Se si eccettua l'accusa, non verificata, di ebrius (ubriacone) mossagli da Giulio Cesare, l'Uticense è descritto persino dalle fonti a lui ostili e dai suoi più aspri nemici come una figura di somma rettitudine, incorruttibile ed imparziale, molto scomodo per gli avversari. È mostrato come il campione delle prische virtù romane per antonomasia, uomo fuori del suo tempo, citato ogni qual volta si volevano lodare (o anche sbeffeggiare, come in Marziale) i Romani dei tempi eroici. Seguace della filosofia stoica e celebre oratore, Catone Uticense viene ricordato, oltre che per la sua caparbietà e tenacia, per essersi ribellato alla presa di potere da parte del suo rivale Cesare, preferendo il suicidio all'umiliazione di farsi graziare da Cesare e assistere alla fine dei valori repubblicani di Roma, che aveva sempre difeso. (it)
- Marcus Porcius Cato Uticensis minor (ook Cato de Jongere, ter onderscheid met zijn overgrootvader Cato de Oudere) (95 v.Chr. te Rome - 46 v.Chr.) was een Romeins politicus, staatsman en aanhanger van de Stoïcijnse stroming. Hij is bekend om zijn legendarische koppigheid en vasthoudendheid, zeker waar het aankwam op zijn grote politieke rivaal Julius Caesar, en ook om zijn immuniteit tegen smeergeld. (nl)
- 마르쿠스 포르키우스 카토(Marcus Porcius Cato Uticensis, 영어: Cato the Younger, 기원전 95년 ~ 기원전 46년)은 소 카토라고 불리기도 하는데, 이는 같은 이름을 가진 대 카토의 증손자이기 때문이다. 로마 공화정 말기의 정치인으로 율리우스 카이사르와 대적하여 로마 공화정을 수호한 것으로 유명하고 스토아학파의 철학자이기도 하였다. 그는 당시 부패가 만연한 로마의 정치 상황에서 완고하고 올곧은, 청렴결백함의 상징적 인물로 유명했다. (ko)
- Marek Porcjusz Katon (łac. Marcus Porcius Cato Uticensis; ur. 95 p.n.e., zm. 46 p.n.e.), zwany, dla odróżnienia od Katona Starszego, którego był prawnukiem, Katonem Młodszym (łac. Cato Minor) lub Katonem Utyceńskim (łac. Cato Uticensis) – polityk i filozof rzymski, stoik. Jeden z przywódców partii senackiej i nieprzejednany zwolennik republiki. W swoich senackich wystąpieniach często posługiwał się metodą obstrukcji parlamentarnej, nie chcąc dopuścić do głosu politycznych przeciwników. W 65 p.n.e. kwestor, w 54 p.n.e. pretor. Jako trybun ludowy swoim głosem przesądził o śmierci członków sprzysiężenia Katyliny (63 p.n.e.). Stanął po stronie Pompejusza w walce z Cezarem. Po klęsce Pompejusza znalazł się w Afryce, obejmując dowództwo w obronie miasta Utyki. Po klęsce w bitwie pod Tapsus, gdzie współdowodził wojskami senackimi, popełnił w Utyce samobójstwo, nie chcąc być świadkiem upadku republiki. (pl)
- Марк По́рций Като́н (известен также как Младший или Ути́ческий; лат. Marcus Porcius Cato (Minor/Uticensis); родился в 95 году до н. э., Рим, Римская республика — погиб в апреле 46 года до н. э., Утика, провинция Африка, Римская республика) — древнеримский политический деятель, правнук Марка Порция Катона Старшего (Цензора). Легат в 67 году до н. э., военный трибун в 67—66 годах до н. э., квестор в 64 году до н. э., народный трибун в 62 году до н. э., квестор с полномочиями пропретора в 58—56 годах до н. э., претор в 54 году до н. э. Оставался неформальным политическим и идейным лидером большинства в римском сенате с конца 60-х годов до н. э. и до самой гражданской войны Помпея и Цезаря. Для современников был наиболее известен как образец строгих нравов, сторонник республиканских идей, лидер аристократии в сенате, принципиальный противник Цезаря и видный философ-стоик. После самоубийства в осаждённой Цезарем Утике стал символом защитников республиканского строя. (ru)
- Marcus Porcius Cato, även känd som Cato den yngre eller Cato Uticensis, född 95 f.Kr. i Rom, död 46 f.Kr. i Utica i provinsen Africa, var en romersk senator och stoiker, känd för sina konservativa värderingar under romerska republikens slutskede. Han var sonsons son till Cato den äldre. (sv)
- Marco Pórcio Catão Uticense (em latim: Marcus Porcius Cato Uticensis), também conhecido como Catão de Útica ou Marco Pórcio Catão, o Jovem, ou o Moço (para se distinguir do seu bisavô, Marco Pórcio Catão, o Velho), (Roma, 95 a.C. — Útica, 46 a.C.) foi um político romano célebre pela sua inflexibilidade e integridade moral. Partidário da filosofia estoica, era avesso a qualquer tipo de suborno. Opunha-se, particularmente, a Júlio César (é retratado por Salústio como a antítese deste estadista). Suicidou-se depois da vitória deste na Batalha de Tapso. (pt)
- 马尔库斯·波尔基乌斯·加图·乌地森西斯（拉丁语：Marcus Porcius Cato Uticensis，前95年－前46年），又名小加图（Cato Minor），以区别他的曾祖父—老加图。小加图是罗马共和国末期的政治家和演说家，是一个斯多葛学派哲学的践行者。他坚定支持罗马共和制，强烈反对尤利乌斯·恺撒将罗马帝国化的企图，当凯撒违背元老院的意志，进军罗马时，他坚决抵抗，战败后自杀身死。小加图也因为其传奇般的坚忍和固执而闻名, 他不受贿、诚实、厌恶罗马共和国末期猖獗的政治腐败。 (zh)
- Марк По́рцій Като́н (лат. Marcus Poricus Cato; 95 до н. е. — 46 до н. е.), відомий також як Катон Молодший (лат. Cato Minor) або Катон Утіцький (лат. Cato Uticensis) — давньоримський політичний діяч, правнук Марка Порція Катона Старшого (цензора). Легат в 67 році до н. е., військовий трибун в 67-66 роках до н. е., квестор в 64 році до н. е., плебейський трибун в 62 році до н. е., квестор з повноваженнями пропретора в 58-56 роках до н. е., претор в 54 році до н. е. Залишався неформальним політичним та ідейним лідером більшості в римському сенаті з кінця 60-х років до н. е. і до самої громадянської війни Помпея і Цезаря. Для сучасників був найбільш відомий як зразок строгих вподобань, прихильник республіканських ідей, лідер аристократії в сенаті, принциповий противник Цезаря і видний філософ-стоїк. Після самогубства в обложеній Цезарем Утіці став символом захисників республіканського ладу. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- ماركوس بورسيوس كاتو أوتيسنسيس (95 ق م، روما - 46 ق م، أوتيك) أو كما يُعرَف عادةً كاتو الأصغر (تفريقاً له عن جده كاتو الأكبر) كان سياسياً بازاً عاش في الفترة المتأخرة من عهد الجمهورية الرومانية، ورائداً للفلسفة الرواقية. كان كاتو الأصغر مشهوراً بخطابته، وهو يُعرَف على نطاقٍ واسع كذلك لعدائه الشديد والطويل مع يوليوس قيصر الذي قادَه إلى حتفه، وكذلك لشرفه ورفضه التام للرشاوى ومحاربته للفساد الذي كان سائداً في عصره. (ar)
- Marc Porci Cató Uticense - Marcus Porcius Cato Uticensis (llatí) - (95 aC - 46 aC, Útica (actual Tunísia) conegut també com a Cató d'Útica, Útica o Cató el Jove fou fill de Marc Porci Cató Salonià el jove (Caius Porcius Cato Salonianus) i va néixer el 95 aC. Va ser un polític destacat romà, net de Marc Porci Cató Salonià el vell (anomenat així per distingir-los). Famós per la seva honestedat, no va suportar viure en un entorn ple de corrupció i lluites pel poder; la seva mort voluntària ha estat comparada per alguns autors amb la de Sòcrates. (ca)
- Marcus Porcius Cato Uticensis, známý jako Cato mladší (latinsky Cato minor; 95 př. n. l. Řím – 46 př. n. l., Utica blízko Kartága v dnešním Tunisku) byl římský senátor a vojevůdce, důsledný obránce republiky. Byl jedním z hlavních odpůrců Gaia Iulia Caesara a po jeho vítězství v občanské válce spáchal sebevraždu. (cs)
- Ο Μάρκος Πόρκιος Κάτων ο Ιτυκαίος (Marcus Porcius Cato Uticensis, 95 π.Χ. – 12 Απριλίου 46 π.Χ.), κοινώς γνωστός ως Κάτων ο Νεότερος για να τον διακρίνουν από τον προπάππου του, τον Κάτωνα τον πρεσβύτερο, ήταν Ρωμαίος πολιτικός προς το τέλος της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας και υποστηρικτής της Στωικής φιλοσοφίας. Ήταν ένας διακεκριμένος ρήτορας, που έχει μείνει στην ιστορία για το πείσμα του και την επιμονή του (ειδικά στη μακρά διαμάχη του με τον Ιούλιο Καίσαρα) καθώς και την ηθική του ακεραιότητα και τη διάσημη αποστροφή του για την πανταχού παρούσα διαφθορά εκείνης της περιόδου. (el)
- Marco Porcio Catón (en latín, Marcus Porcius M. f. M. n. Cato; Roma, 95 a. C.-Útica, 12 de abril de 46 a. C.) fue un político romano. También se le llama Catón el Joven o Catón de Útica para distinguirlo de su bisabuelo Catón el Viejo o Catón el Censor (234-149 a. C.). (es)
- Marco Porcio Catón (latinez: Marcus Porcius Cato Uticencis), Katon Minor deitua, (K.a. 95 - K.a. 46ko apirilaren 12a) Erromatar Errepublika beranteko politikaria izan zen. Minor goitizena jaso zuen haren herenaitonagandik (Katon Maior) bereizi ahal izateko. jarraitzailea, Julio Zesarren etsai porrokatu eta tematia izan zen. Ustelkeriaren salatari nekaezina, ezaguna da erostezina zelako.
* Datuak: Q193506
* Multimedia: Cato Minor (eu)
- Marcus Porcius Cato Uticensis (/ˈkeɪtoʊ/; 95 SM – April 46 SM), lebih dikenal sebagai Cato Muda (Cato Minor) untuk membedakannya dari kakek buyutnya (Cato Tua), merupakan seorang negarawan di Republik Romawi akhir, dan pengikut filsafat Stoa. (in)
- マルクス・ポルキウス・カト・ウティケンシス（ラテン語: Marcus Porcius Cato Uticensis、 紀元前95年 - 紀元前46年4月）は、共和政ローマ期の政治家、哲学者である。高潔で実直、清廉潔白な人物として知られる。ポエニ戦争の時代に活躍したマルクス・ポルキウス・カト・ケンソリウス（大カト）の曾孫にあたり、曾祖父と区別するためウティカのカト（カト・ウティケンシス、Cato Uticensis）または小カト（Cato Minor）と称される。セルウィリア・カエピオニスは異父姉、マルクス・ユニウス・ブルトゥスは甥で婿に当たる。 (ja)
- Caton d'Utique (Marcus Porcius Cato Uticencis), ou Caton le Jeune, né en 95 av. J.-C. à Rome et mort le 12 avril 46 av. J.-C. à Utique (Tunisie actuelle), est un homme politique romain. Il est resté dans l'histoire comme une figure du stoïcisme, célèbre pour sa fermeté d'âme. (fr)
- Marcus Porcius Cato Uticensis minor (ook Cato de Jongere, ter onderscheid met zijn overgrootvader Cato de Oudere) (95 v.Chr. te Rome - 46 v.Chr.) was een Romeins politicus, staatsman en aanhanger van de Stoïcijnse stroming. Hij is bekend om zijn legendarische koppigheid en vasthoudendheid, zeker waar het aankwam op zijn grote politieke rivaal Julius Caesar, en ook om zijn immuniteit tegen smeergeld. (nl)
- 마르쿠스 포르키우스 카토(Marcus Porcius Cato Uticensis, 영어: Cato the Younger, 기원전 95년 ~ 기원전 46년)은 소 카토라고 불리기도 하는데, 이는 같은 이름을 가진 대 카토의 증손자이기 때문이다. 로마 공화정 말기의 정치인으로 율리우스 카이사르와 대적하여 로마 공화정을 수호한 것으로 유명하고 스토아학파의 철학자이기도 하였다. 그는 당시 부패가 만연한 로마의 정치 상황에서 완고하고 올곧은, 청렴결백함의 상징적 인물로 유명했다. (ko)
- Marcus Porcius Cato, även känd som Cato den yngre eller Cato Uticensis, född 95 f.Kr. i Rom, död 46 f.Kr. i Utica i provinsen Africa, var en romersk senator och stoiker, känd för sina konservativa värderingar under romerska republikens slutskede. Han var sonsons son till Cato den äldre. (sv)
- Marco Pórcio Catão Uticense (em latim: Marcus Porcius Cato Uticensis), também conhecido como Catão de Útica ou Marco Pórcio Catão, o Jovem, ou o Moço (para se distinguir do seu bisavô, Marco Pórcio Catão, o Velho), (Roma, 95 a.C. — Útica, 46 a.C.) foi um político romano célebre pela sua inflexibilidade e integridade moral. Partidário da filosofia estoica, era avesso a qualquer tipo de suborno. Opunha-se, particularmente, a Júlio César (é retratado por Salústio como a antítese deste estadista). Suicidou-se depois da vitória deste na Batalha de Tapso. (pt)
- 马尔库斯·波尔基乌斯·加图·乌地森西斯（拉丁语：Marcus Porcius Cato Uticensis，前95年－前46年），又名小加图（Cato Minor），以区别他的曾祖父—老加图。小加图是罗马共和国末期的政治家和演说家，是一个斯多葛学派哲学的践行者。他坚定支持罗马共和制，强烈反对尤利乌斯·恺撒将罗马帝国化的企图，当凯撒违背元老院的意志，进军罗马时，他坚决抵抗，战败后自杀身死。小加图也因为其传奇般的坚忍和固执而闻名, 他不受贿、诚实、厌恶罗马共和国末期猖獗的政治腐败。 (zh)
- Marcus Porcius Cato (zur Unterscheidung von seinem gleichnamigen Urgroßvater Cato der Jüngere genannt, lateinisch Cato Minor, nach seinem Todesort auch Cato Uticensis; * 95 v. Chr.; † 12. April 46 v. Chr. in Utica im heutigen Tunesien) war ein einflussreicher konservativer Politiker in der Endzeit der römischen Republik. Als Senator, Redner und Truppenbefehlshaber nahm er an den politischen und militärischen Auseinandersetzungen teil, die mit dem Untergang der Republik endeten. (de)
- Marcus Porcius Cato "Uticensis" ("of Utica"; /ˈkeɪtoʊ/; 95 BC – April 46 BC), also known as Cato the Younger (Latin: Cato Minor), was an influential conservative Roman senator during the late Republic. His conservative principles were focused on the preservation of what he saw as old Roman values in decline. A noted orator and a follower of Stoicism, his scrupulous honesty and professed respect for tradition gave him a powerful political following which he mobilised against powerful generals (including Julius Caesar and Pompey) of his day. (en)
- Katono la pli juna (naskiĝis en 95 a.K., mortis en 46 a.K.), romia politikisto kaj pranepode Katono la pli maljuna, estis unu el la ĉefaj defendintojde la Romia Respubliko en la tempo de Pompejo kajCezaro. Lia defendo estis kuraĝa kaj heroa, sed li stariskontraŭ granda ondo. Li estis fama kiel homo tre justa,senpartia, kuraĝa, fidinda kaj honesta, sed ankaŭ severa kajpreskaŭ senkora. Li bone kaj saĝe komprenis homojn, precipeCezaron kaj Pompejon. Katono estis onklo de Marko Bruto, kiu poste mortigisCezaron. Katono ŝatis grekan filozofion kaj favorisstoikismon.
*
*
*
* (eo)
- Marco Porcio Catone Uticense (in latino: Marcus Porcius Cato Uticensis, detto anche Minor per distinguerlo dal suo avo Marco Porcio Catone, detto pertanto Maior; Roma, 95 a.C. – Utica, 12 aprile 46 a.C.) è stato un politico, militare, scrittore e magistrato monetario romano. (it)
- Marek Porcjusz Katon (łac. Marcus Porcius Cato Uticensis; ur. 95 p.n.e., zm. 46 p.n.e.), zwany, dla odróżnienia od Katona Starszego, którego był prawnukiem, Katonem Młodszym (łac. Cato Minor) lub Katonem Utyceńskim (łac. Cato Uticensis) – polityk i filozof rzymski, stoik. (pl)
- Марк По́рций Като́н (известен также как Младший или Ути́ческий; лат. Marcus Porcius Cato (Minor/Uticensis); родился в 95 году до н. э., Рим, Римская республика — погиб в апреле 46 года до н. э., Утика, провинция Африка, Римская республика) — древнеримский политический деятель, правнук Марка Порция Катона Старшего (Цензора). Легат в 67 году до н. э., военный трибун в 67—66 годах до н. э., квестор в 64 году до н. э., народный трибун в 62 году до н. э., квестор с полномочиями пропретора в 58—56 годах до н. э., претор в 54 году до н. э. (ru)
- Марк По́рцій Като́н (лат. Marcus Poricus Cato; 95 до н. е. — 46 до н. е.), відомий також як Катон Молодший (лат. Cato Minor) або Катон Утіцький (лат. Cato Uticensis) — давньоримський політичний діяч, правнук Марка Порція Катона Старшого (цензора). Легат в 67 році до н. е., військовий трибун в 67-66 роках до н. е., квестор в 64 році до н. е., плебейський трибун в 62 році до н. е., квестор з повноваженнями пропретора в 58-56 роках до н. е., претор в 54 році до н. е. (uk)
|
