| dbo:abstract
|
- هرم المناصب (باللاتينية: Cursus honorum) كانت ترتيباً تسلسلياً لمراتب المناصب الحكومية التي يشغلها السياسيون في عهد الجمهورية والإمبراطورية الرومانية. صُمِّمت هذه المناصب ليحملها أعضاء مجلس الشيوخ الروماني، ومثَّلت خليطاً من وظائف الإدارة السياسية والعسكرية. كان لكلٍّ منصب حدٌّ عمري أدنى لمن يمكن انتخابه له، كما كان على أي رجلٍ قضاء فاصل زمني معيَّن بين أي منصبين يستلمهما من هرم المناصب هذا، ولم يسمح القانون الروماني لأيّ شخصٍ باستلام المنصب ذاته مرَّتين. رغم ذلك، حصل وأن تبدَّلت هذه القوانين هو تم تجاهلها علناً مرَّات عديدة على مدى القرن الأخير من تاريخ الجمهورية الرومانية. فعلى سبيل المثال، احتفظ غايوس ماريوس خلال تلك الفترة بمنصب قنصل لمدة خمس سنوات متتالية، بين عامي 104 و100 ق.م. كانت تعد هذه المناصب - رسمياً - فرصاً للخدمة العامة، إلا أنَّها كثيراً ما تحوَّلت إلى منابر للداعية الشخصية لا أكثر. بعد الإصلاحات التي أدخلها لوسيوس كونريليوس سولا على القانون، أصبح من الواجب أن تفصل مدة عشر سنوات بين استلام أي شخص لذات المنصب مرَّتين. إن شغل رجل منصباً في أصغر عمرٍ ممكن لحيازته (suo anno) كان يعد نجاحاً سياسياً عظيماً، فعلى سبيل المثال، إذا لم يستطع الشخص أن يصبح بريتوراً في سنّ الـ39، فإنه لن يصبح قنصلاً حتى الـ42، وبالتالي كلَّما بدأ بالارتقاء في سنٍّ أصغر، كان أفضل له. كما وأنَّه كان مصدر شرفٍ كبيراً للشخص أن ينتخب لمنصب هام كالقنصل، بينما لم يكن أحد من أسلافه قد استلم المنصب قبلاً، ويمكن رؤية هذا في كتابات شيشرون. (ar)
- Cursus honorum (latinsky cesta poct, pořádek hodností) je pojem, označující služební postup jednotlivých úřadů v antickém Římě. Tato zvyková norma zaručovala, že nebylo tak možné jednoduše do úřadu dosadit občana, který se již dříve nestaral o státní záležitosti. Funkce tvořící cursus honorum tvořily následující úřady: vojenský tribun, kvestor, edil, prétor, konzul. V zastávání úřadů se postupovalo od nižších (kvestor, edil) k vyšším (prétor, konzul), pro zastávaní jednotlivých úřadů byl stanoven věkový limit. jestliže někdo zastával úřady v předepsaném věku, označovalo se to pojmem suo anno (např. Marcus Tullius Cicero nebo Gaius Iulius Caesar zastávali všechny úřady v předepsaném pořadí a v předepsaném věku). V době úpadku republiky byl tento postup porušován, např. Gnaeus Pompeius Magnus obdržel od senátu prokonzulské impérium, přestože do té doby neabsolvoval žádnou předepsanou magistraturu. (cs)
- Cursus honorum en llatí, que significa la 'carrara política de magistrat', era la successió de càrrecs públics que podia assolir una persona a l'antiga Roma, tant en l'època republicana com durant l'Imperi. Durant la República, l'organització i el desenvolupament de la carrera política depenia més aviat de la classe social de la que es provenia, però amb l'Imperi es va regular l'exercici de determinades funcions públiques, i es van establir requisits i temporalitzacions que servien per preparar el jovent per les tasques administratives i per estructurar l'ascens social. El cursus honorum establia l'ordre i la jerarquia per les que s'havien de regir les magistratures romanes i la forma d'obtenir-les. L'any 180 aC es va aprovar la lex Villia Annalis que regulava l'ordre de les magistratures i l'edat mínima per a exercir cada càrrec. Cap al final de la República, Sul·la. l'any 81 aC, va fixar el model, i s'havia de fer prèviament el servei militar i seguidament exercir els càrrecs de qüestor, pretor, cònsol i censor. El cursus honorum senatorial exigia una fase preparatòria que tenia diverses especialitats, el vigintivirat, i després es podien exercir fins a sis magistratures ordinàries, qüestor, edil, tribú, pretor, cònsol i censor. Hi havia una magistratura extraordinària, el càrrec de dictador, que en temps de la República s'exercia per decisió del senat en cas de perill extern o intern, i només durava sis mesos. Durant la República, per arribar a cònsol calia haver passat les altres magistratures a una edat determinada mínima i amb un temps entre magistratures també determinat. Després de ser cònsol s'arribava a senador vitalici. Després de servir a l'exèrcit deu anys, es passava per qüestor (mínim 30 anys), edil (mínim 37 anys), tribú (mínim 37 anys), pretor (mínim 40 anys) i finalment es podia arribar a cònsol amb un mínim de 43 anys o a censor. A l'Imperi es podia ser vigintivir amb 18 anys, tribú militar amb 20 anys, qüestor amb 25 anys, edil o tribú amb 27 anys, pretor amb 30 anys i finalment es podia arribar a cònsol als 32 anys, prefecte, propretor, procònsol, comandant de legió o prefecte de la ciutat. Des d'August, el cursus honorum era més aviat una successió de càrrecs funcionarials, ja que el poder polític i militar corresponia només a l'emperador, que podia fer i desfer a voluntat i nomenar pels càrrecs a les persones que li semblés convenient. Es va determinar també l'obligació de servir a l'exèrcit. August també va establir un cursus honorum especial per als equites, que normalment feirn carrera a l'exèrcit i després ocupaven llocs a l'administració de l'Imperi. (ca)
- Cursus honorum (σε ακριβή μετάφραση «κούρσα αξιωμάτων», πιο ελεύθερα «διοικητική θητεία») ονομαζόταν στην Αρχαία Ρώμη η ακολουθία πολιτικών-στρατιωτικών αξιωμάτων που αναλάμβαναν οι συγκλητικοί καθώς ανέρχονταν ιεραρχικά, τόσο κατά την περίοδο της Δημοκρατίας, όσο και κατά τους πρώτους Αυτοκρατορικούς Χρόνους. Αν και θεωρητικά όλοι οι Ρωμαίοι πολίτες είχαν ίσες ευκαιρίες για να αναλάβουν αξιώματα, στην πραγματικότητα ένα πλούσιο cursus honorum σε χαμηλή ηλικία αποτελούσε προϋπόθεση για ανέλιξη στα ανώτερα αξιώματα του κράτους. (el)
- Der cursus honorum (lateinisch ‚Ämterlaufbahn‘) war die traditionelle Abfolge der Magistraturen, die Politiker der Römischen Republik durchliefen und die prinzipiell noch in der römischen Kaiserzeit fortbestand. (de)
- The cursus honorum (Latin: [ˈkʊrsʊs hɔˈnoːrũː]; Latin for 'course of honors', or more colloquially 'ladder of offices') was the sequential order of public offices held by aspiring politicians in the Roman Republic and the early Roman Empire. It was designed for men of senatorial rank. The cursus honorum comprised a mixture of military and political administration posts; the ultimate prize for winning election to each "rung" in the sequence was to become one of the two consuls in a given year. Each office had a minimum age for election; there were also minimum intervals between holding successive offices and laws forbade repeating an office. These rules were altered and flagrantly ignored in the course of the last century of the Republic. For example, Gaius Marius held consulships for five years in a row between 104 BC and 100 BC. He was consul seven times in all, also serving in 107 and 86. Officially presented as opportunities for public service, the offices often became mere opportunities for self-aggrandizement. The constitutional reforms of Sulla between 82 and 79 BC required a ten-year interval before holding the same office again for another term. To have held each office at the youngest possible age (suo anno, 'in his year') was considered a great political success. For instance, to miss out on a praetorship at 39 meant that one could not become consul at 42. Cicero expressed extreme pride not only in being a novus homo ('new man'; comparable to a "self-made man") who became consul even though none of his ancestors had ever served as a consul, but also in having become consul "in his year". (en)
- Cursus honorum, latinez Ohorezko bidea, Antzinako Erroman estatu-gizonek jarraitu beharreko karrera politikoa zen, mailaz maila guztiz zehazturik zegoena. Politika maila gorenera heldu nahi zutenek tribuno militar gisa, erromatar legioko eta erromatar estatuko ofizial karguaz alegia, abiatu behar zuten bere karrera. Ondorengo karguak hurrenez hurren kuestore, edil kurul, pretore, kontsul eta ziren. (eu)
- Cursus honorum era el nombre que recibía la carrera política o escalafón de responsabilidades públicas en la Antigua Roma. Se instauró durante la República y siguió existiendo durante el imperio, sobre todo para la administración de las provincias dependientes del Senado. Durante la época republicana, la organización y desarrollo de la carrera política respondía a requisitos arbitrarios y de sectores con grandes privilegios, sin embargo, esta situación se transformará con la llegada del imperio, pues se irá normalizando y regulando el ejercicio de determinadas funciones públicas (con diferentes fines, requisitos y duraciones) que servían tanto de preparación para los jóvenes en las tareas administrativas futuras como de regulador de la sociedad. El cursus honorum establecía el orden y la jerarquía por la que se regían las magistraturas romanas, así como el modo de cumplirlas. Dicha carrera quedó regulada en el año 180 a. C. por la Ley Villia Annalis que estipulaba su ordenación de menor a mayor rango y la edad mínima para desempeñar cada uno de los cargos. En los últimos años de la República, hacia 81 a. C., Sila fijó el modelo consistente en un servicio militar previo seguido de los cargos de cuestor, pretor, cónsul y censor. El cursus honorum senatorial constaba de una fase preparatoria con varias especialidades (vigintiviratus), seis magistraturas ordinarias (cuestura, edilidad, tribunado, pretura, consulado y censura) y una extraordinaria (dictadura), la cual bajo la República solo se concedía por decisión del Senado en caso de peligro exterior o interior, y no podía sobrepasar los seis meses de duración. (es)
- Le cursus honorum (qui en latin signifie « parcours des honneurs ») est l'ordre d'accès aux magistratures publiques sous la Rome antique. Défini très tôt à une époque mal déterminée, il n'est formalisé que par la Lex Villia Annalis en 180 av. J.-C. Cet ordre, obligatoire, permet de gagner des compétences et d’avoir pour magistrats suprêmes des hommes mûrs et expérimentés. (fr)
- Cursus honorum adalah jenjang jabatan publik yang tersedia bagi para politikus Romawi Kuno yang ingin memajukan kariernya. Pada dasarnya semenjak abad ke-3 SM karier para senator di Romawi mengikuti jenjang karier yang sama. Pada mulanya seseorang harus menyelesaikan wajib militernya terlebih dahulu. Setelah itu ia bisa menjadi quaestor, , praetor, hingga akhirnya menjadi konsul. Cursus honorum kemudian diatur oleh Lex Villia Annalis (180). (in)
- 쿠르수스 호노룸(cursus honorum, 명예로운 경로)은 로마 공화정과 초기 로마 제정 시대에 공직의 순서나 과정을 일컫는 말이다. 원로원 계급의 로마인은 이 일련의 과정을 차례로 밟고 올라 가는 것을 명예롭게 여겼고 쿠르수스 호노룸은 관직 승진 과정으로 존중받았다. 쿠르수스 호노룸은 재무관, 조영관, 법무관, 집정관, 감찰관 순서로 올라갔다. 평민들만의 관리인 호민관이나 임시 관직인 독재관은 여기에 포함되지 않는다. 각 단계는 최소 선거 입후보 연령규정과 연임제한 규정이 있었는데 공화정 말기에는 이러한 규정들이 무시되기도 하였다. 일레로 가이우스 마리우스는 기원전 104년부터 100년까지 5번에 걸쳐서 집정관직을 연임했다. 술라의 개혁에 이르러 같은 공직에 다시 입후보하려면 10년의 기간을 두는 것을 정했는데 공화정 말기 폼페이우스의 대두와 삼두 정치시대에 이르면 이마저도 무시되었다. 쿠르수스 호노룸의 과정과 연령단계는 대략 다음과 같다.
* 첫 번째 단계 - 재무관 (Quaestor)
* 30세
* 주로 시당국이나 군단의 재무와 회계관련 일을 담당한다.
* 두 번째 단계 - 조영관 (=안찰관, Aedile)
* 36세 (재무관을 거쳐야함)
* 수도의 상수도, 식량문제등을 관장하고 공공사무를 감독한다. 시장이나 신전에 대한 업무도 관리한다.
* 세 번째 단계 - 법무관 (Praetor)
* 39세 (재무관, 안찰관을 모두 거쳐야함)
* 로마에서 집정관의 업무를 수행, 특히 재판과 관련한 업무 담당하고 이 업무를 마치면 속주 총독으로 파견되고 군단의 지휘권이 부여되었다.
* 네 번째 단계 - 집정관 (Consul)
* 40세 (혈통귀족(patrci) 또는 42세 (명사/신귀족(nobilis)
* 최고의 영예인 관직, 군사 지휘권이 있음
* 집정관을 마치면 속주 총독으로 부임할 수 있고 군단의 지휘권이 있음
* 마지막 단계 - 감찰관 (Censor)
* 집정관을 마쳐야 임할 수 있음 (ko)
- De cursus honorum (loopbaan van ereambten) was de voorgeschreven loopbaan voor Romeinse burgers die een politieke carrière ambieerden. Een magistratuur was voor een burger een honor, een ereambt, dat niet bezoldigd was. Die van de patriciërs verschilde lichtjes van die van de equites (ruiterstand). Het is dankzij de tribunus plebis Lucius Villius zijn lex Villia annalis (180 v.Chr.) en de lex Cornelia de magistratibus (81 v.Chr.) van de dictator Lucius Cornelius Sulla Felix dat de cursus honorum vastgelegd werd. De aediles en de volkstribunen maakten geen deel uit van het cursus honorum. Wel kon iemand er de stem van het volk door krijgen; de aediles verzorgden de spelen en de volkstribunen kwamen voor het volk op. Ook de censor maakte er geen deel van uit. Dit was een soort erebaantje voor oud-consuls. Ook de pontifex maximus was een grote Romeinse titel. Het was een hoge priester. Hij stond boven de rex sacrorum, de Flaminii en de Vestaalse Maagden. dit was ook geen onderdeel van de cursus honorum. Onder het principaat werden er nieuwe ambten ingevoerd en kon men een cursus honorum ambiëren in dienst van de princeps. De banen tussen haakjes kon men niet worden; iemand kreeg ze gewoon nadat hij zijn ambt goed had afgesloten. (nl)
- クルスス・ホノルム（ラテン語：Cursus honorum）とは、共和政ローマ期及び初期の帝政ローマ期の、政治的な野心を持ったローマ人（主に名門のノビレス（貴族）階級者が対象）が、最高の官位であった執政官（コンスル）に就任するまでの取るべき進路のことを指す。日本語では「名誉のコース」「名誉のキャリア」などと訳される。 (ja)
- Il cursus honorum era l'ordine sequenziale degli uffici pubblici tenuti dall'aspirante politico sia durante il periodo repubblicano, sia nei primi due secoli dell'Impero romano. Fu creato inizialmente per gli uomini di rango senatoriale. Poi sotto l'alto Impero, essendo i cittadini divisi in tre classi (ordine senatorio, equestre e plebei), i membri di ciascuna classe potevano fare una ben distinta carriera politica (cursus honorum). Le magistrature tradizionali erano disponibili solo per i cittadini dell'ordine senatorio. Le magistrature che sopravvissero alla fine della Repubblica erano, in ordine di importanza nel cursus honorum: il consolato, la pretura, il tribunato plebeo, l'edilità, la questura e il tribunato militare. Il cursus honorum conteneva un insieme sia di cariche politiche che militari. Ogni ufficio aveva un'età minima per l'elezione, ed un intervallo minimo per ottenere la carica successiva, oltre a leggi che proibivano di reiterare un particolare ufficio. Queste regole cominciarono ad essere alterate e poi ignorate nel corso dell'ultimo secolo della Repubblica. Per esempio, Mario fu console per cinque anni consecutivi tra il 104 e il 100 a.C. Presentati ufficialmente come opportunità per un servizio pubblico, gli uffici vennero spesso trasformati in mere occasioni di auto gratificazione. Dopo le riforme di Lucio Cornelio Silla fu richiesto un intervallo di dieci anni per concorrere un'altra volta allo stesso ufficio. Aver tenuto ogni carica all'età più giovane possibile (in suo anno) era considerato un grande successo politico, poiché mancare la pretura a 39 anni significava che si sarebbe potuti diventare console solo dopo i 42. Marco Tullio Cicerone espresse il suo estremo orgoglio, non solo per essere un homo novus ("uomo nuovo", ovvero colui che, primo nella sua famiglia e non appartenente alla nobilitas, ricopriva cariche curuli) per essere divenuto console, anche se nessuno dei suoi antenati aveva mai ricoperto prima di lui tale carica, ma anche per aver ricoperto la carica "nel giusto anno", ovvero nell'anno "più giovane possibile" (che a quel tempo era di 42 anni). (it)
- Cursus honorum (łac. ścieżka zaszczytów) – to pojęcie oznaczające ścieżkę awansów w imperium rzymskim, czyli normy wyznaczające porządek obejmowania poszczególnych funkcji publicznych i tworzące z tego tytułu specyficzną „drabinę”. Termin ten stosujemy ze zwyczaju w stosunku do senatorów rzymskich, których kariera była sprecyzowana - w epoce republiki określana tradycją i aktami prawnymi, a w czasach cesarstwa dodatkowo wolą princepsa (pierwszego senatora). Wyjątki od kierujących nią zasad były rzadkie i powodowane wyjątkowymi okolicznościami. Idea cursus honorum polega na tym, aby zdobywać doświadczenie na mniej ważnych stanowiskach, zanim obejmie się ważniejsze. W starożytnym Rzymie, gdzie termin ten powstał, cursus honorum obejmował drogę awansu politycznego mężczyzn z rodzin senatorskich. System ten rozwijał się w czasach republiki rzymskiej, wcześniej, w okresie Rzymu monarchicznego senat stanowił jedynie przyboczną radę króla, a więc cursus honorum z powodu braku formalnych urzędów nie istniał. (pl)
- O cursus honorum (latim: curso honorífico ou caminho das honras) designava o percurso sequencial das magistraturas romanas exercidas pelos aspirantes a políticos tanto durante a República Romana como nos dois primeiros séculos do Império Romano. A série de cargos políticos que culminavam ao consulado. Foi originalmente criado para os homens da ordem senatorial. Durante o Alto Império, sendo os cidadãos divididos em três classes (a ordem senatorial, equestre e plebeia), cujos membros de cada classe poderiam exercer uma carreira política distinta (cursus honorum). A magistratura tradicional só era acessível aos cidadãos da ordem senatorial. Os magistrados que resistiram ao fim da república foram, pelo grau de importância no cursus honorum: o cônsul, o pretor, o tribuno da plebe, o edil, o questor e o tribuno militar. (pt)
- Cursus honorum (с лат. — «путь чести») — последовательность военных и политических магистратур, через которые проходила карьера древнеримских политиков сенаторского ранга. Развал этого института начался в последние полвека существования республики и завершился в первое столетие принципата. После издания закона Виллия (180 г. до н. э.) cursus honorum строился на следующих принципах:
* Установление временных промежутков между исполнением той или иной должности и ограничений на повторное замещение одной и той же магистратуры. Данное положение было призвано предотвращать чрезмерное сосредоточение власти в руках одних людей. По Сулловым законам повторно замещать магистратуру можно было по истечении 10 лет с момента окончания первого срока, хотя с прихода к власти Гая Мария (который смог избраться консулом пять раз подряд) наметилась тенденция к отмиранию этого принципа.
* Установление минимального возраста для занятия той или иной должности. Большой честью для политика считалось получение магистратуры в «свой год», то есть при первой легальной возможности. Если политик не получал ту или иную магистратуру в «свой год» (напр., не становился претором в 39 лет), у него пропадал шанс получить в «свой год» и более высокие магистратуры (напр., стать консулом в 42 года).
* Установление жёсткой последовательности замещения магистратур:
* Военный трибун. Первая ступень карьеры римского политика, дававшая ему возможность командовать легионами и исполнять другие обязанности по военной службе. Замещалась путём ежегодного избрания юношей в трибутных комициях.
* Квестор. Первая заявка политика на блестящую карьеру. Общий возрастной ценз — 30 лет, для патрициев (до Сулловых реформ) — 28 лет. Все магистратуры старше этой давали право на ношение плаща, отороченного пурпуром (toga praetexta).
* Эдил. Факультативная ступень cursus honorum, которая обычно замещалась бывшими квесторами. Ежегодно избиралось по два эдила. Из четырёх эдилов двое были курульными (избирались из патрициев). Возрастной ценз — 36 лет.
* Претор. Одна из ключевых магистратур, заключавшаяся в исполнении судебно-прокурорских функций. Возрастной ценз — 39 лет. Количество преторов в Риме возрастало с течением времени. Из шести-восьми преторов наибольшим почётом пользовались городской претор (praetor urbanus) и претор для чужеземцев (praetor peregrinus), решения которых имели высшую силу. Поскольку преторы обладали властными полномочиями (imperium), их сопровождали шесть ликторов.
* Консул. Вершина карьеры римского политика. Консул имел право отменять решения городского претора, имел в своём распоряжении два легиона, председательствовал в Сенате. Возрастной ценз — 42 года для плебеев и 40 лет для патрициев. Консулов было двое, они избирались на год и могли ветировать решения друг друга. Консула сопровождало 12 ликторов.
* Проконсул и пропретор. На следующий год после исполнения обязанностей консула или претора политик отправлялся управлять одной из провинций и командовать расквартированными в ней войсками. При этом его сопровождало то же число ликторов, что и при исполнении им магистратуры в Риме. Решения проконсула или пропретора могли быть отменены действующими консулом или претором.
* Цензор. Заключительная ступень cursus honorum. В отличие от прочих магистратур, срок исполнения цензорских полномочий составлял полтора года. Цензоры избирались раз в пять лет. Цензоры следили за чистотой нравов и могли влиять на персональный состав Сената. Замещение этой должности считалось большой честью, хотя у цензора не было властных полномочий и, как следствие, его не сопровождали ликторы. Цензоры выбирались из бывших консулов, и никто не мог занимать эту должность дважды. В период Империи данное право пожизненно предоставлялось императору, начиная с Домициана, хотя императоры периодически и раньше присваивали полномочия цензоров, официально же они вступали в должность цензоров редко (как Веспасиан в 73 г.). Помимо этих обычных магистратур, существовали и экстраординарные магистраты, которые не обладали властными полномочиями и не носили пурпурной тоги:
* Народный трибун — избирался плебеями из своего числа и мог ветировать решения всех магистратов, кроме диктатора.
* Принцепс Сената («первый из сенаторов», «первый среди равных») — избирался из числа патрициев, прежде бывших консулами (и, как правило, цензорами), чтобы представлять Сенат в отношениях с послами других государств, открывать и закрывать заседания Сената, первым высказываться по каждому вопросу. За пределы обычного cursus honorum выходила и должность диктатора, который назначался по соглашению консулов в чрезвычайных случаях сроком на шесть месяцев, в течение которых приостанавливались все прочие магистратуры. Он обладал высшими властными полномочиями и сопровождался 24 ликторами. Диктатор назначал себе в заместители т. н. начальника всадников (magister equitum), которого сопровождали шесть ликторов (по аналогии с преторами). Также cursus honorum — название посвятительной надписи, которой сопровождались статуи, возведённые Сенатом в знак поощрения политика или военного, перечислявшие заслуги и должности модели. (ru)
- Cursus honorum (latin "hedersuppdragens väg") kallades den traditionella och delvis lagstadgade befordringsgången för ämbetsmän i den romerska republiken. I karriärstegen ingick både civil och militär tjänstgöring och det fanns åldersgränser för de olika ämbetena, som tillsattes genom val och var oavlönade. Det fanns också regler som slog fast att det måste gå en viss tid innan man fick ställa upp i valet till ett ämbete som man redan haft. Exempel på ämbeten som ingick i cursus honorum var edil, quaestor och konsul. (sv)
- 晉升體系（拉丁文：Cursus honorum；意為「荣耀之路」）是在罗马共和国和罗马帝国初期時，有抱負的政治家們就任政府職位的次序。這個制度是为有元老身份的人而设。晉升體系包含军队及政治行政职位。不同的职位对候选人均有最低年龄的限制。官員在各職位間調任需要有一定的時間間隔，而法例禁止重复担任同一职位。 這些規則在共和国的最后一百年中被改變並忽視。如盖乌斯·马略在公元前104年與公元前100年之間连续五年担任執政官。原本是為公众服务的機會，但這些职位通常變成贵族们自夸炫耀的機會。 苏拉所行的各項改革中改變了晉升體系，要求官員完成某職位的任期後要等十年才可再担任官員，但容許再次擔任同一職位。 當年羅馬沒有類似近代政黨的東西。候選人被選出的原因常是基於他們家族的與個人的聲望。具有家族歷史的候選人較受到青睞，因為他們能夠使用他們祖先的功勞作選舉宣傳。 在規定下的最低年齡（拉丁文：in suo anno；英文：in his year）時已經任職過晉升體系中的各項職務會被視為政治上很大的成就，因為三十九歲時不能就任副執政職位的話，四十二歲時就不能夠成為執政官。西塞羅曾因為他的兩個成就而感到非常驕傲；第一：他是以新人之姿成為執政官的－他的家族裏從未有人當過此職位；第二：就是因為他能夠在"in suo anno"的時候成為執政官。 (zh)
- Cursus honorum (з латини «шлях честі») — послідовність військових і політичних магістратур, через які проходила кар'єра давньоримських політиків сенаторського рангу. Головна мета Cursus honorum — не допускати на посади вищих магістратів занадто молодих та недосвідчених людей, що намагалися отримати їх завдяки підкупу, знатності чи родинних зв'язків.Розпад цього інституту почався в останні півстоліття існування Республіки і завершився у перше століття принципата. Також Cursus honorum — це назва присвятного напису, яким супроводжувалися статуї, зведені сенатом на знак нагороди політика, де перераховувалися заслуги та посади моделі. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Cursus honorum (σε ακριβή μετάφραση «κούρσα αξιωμάτων», πιο ελεύθερα «διοικητική θητεία») ονομαζόταν στην Αρχαία Ρώμη η ακολουθία πολιτικών-στρατιωτικών αξιωμάτων που αναλάμβαναν οι συγκλητικοί καθώς ανέρχονταν ιεραρχικά, τόσο κατά την περίοδο της Δημοκρατίας, όσο και κατά τους πρώτους Αυτοκρατορικούς Χρόνους. Αν και θεωρητικά όλοι οι Ρωμαίοι πολίτες είχαν ίσες ευκαιρίες για να αναλάβουν αξιώματα, στην πραγματικότητα ένα πλούσιο cursus honorum σε χαμηλή ηλικία αποτελούσε προϋπόθεση για ανέλιξη στα ανώτερα αξιώματα του κράτους. (el)
- Der cursus honorum (lateinisch ‚Ämterlaufbahn‘) war die traditionelle Abfolge der Magistraturen, die Politiker der Römischen Republik durchliefen und die prinzipiell noch in der römischen Kaiserzeit fortbestand. (de)
- Cursus honorum, latinez Ohorezko bidea, Antzinako Erroman estatu-gizonek jarraitu beharreko karrera politikoa zen, mailaz maila guztiz zehazturik zegoena. Politika maila gorenera heldu nahi zutenek tribuno militar gisa, erromatar legioko eta erromatar estatuko ofizial karguaz alegia, abiatu behar zuten bere karrera. Ondorengo karguak hurrenez hurren kuestore, edil kurul, pretore, kontsul eta ziren. (eu)
- Le cursus honorum (qui en latin signifie « parcours des honneurs ») est l'ordre d'accès aux magistratures publiques sous la Rome antique. Défini très tôt à une époque mal déterminée, il n'est formalisé que par la Lex Villia Annalis en 180 av. J.-C. Cet ordre, obligatoire, permet de gagner des compétences et d’avoir pour magistrats suprêmes des hommes mûrs et expérimentés. (fr)
- Cursus honorum adalah jenjang jabatan publik yang tersedia bagi para politikus Romawi Kuno yang ingin memajukan kariernya. Pada dasarnya semenjak abad ke-3 SM karier para senator di Romawi mengikuti jenjang karier yang sama. Pada mulanya seseorang harus menyelesaikan wajib militernya terlebih dahulu. Setelah itu ia bisa menjadi quaestor, , praetor, hingga akhirnya menjadi konsul. Cursus honorum kemudian diatur oleh Lex Villia Annalis (180). (in)
- クルスス・ホノルム（ラテン語：Cursus honorum）とは、共和政ローマ期及び初期の帝政ローマ期の、政治的な野心を持ったローマ人（主に名門のノビレス（貴族）階級者が対象）が、最高の官位であった執政官（コンスル）に就任するまでの取るべき進路のことを指す。日本語では「名誉のコース」「名誉のキャリア」などと訳される。 (ja)
- Cursus honorum (latin "hedersuppdragens väg") kallades den traditionella och delvis lagstadgade befordringsgången för ämbetsmän i den romerska republiken. I karriärstegen ingick både civil och militär tjänstgöring och det fanns åldersgränser för de olika ämbetena, som tillsattes genom val och var oavlönade. Det fanns också regler som slog fast att det måste gå en viss tid innan man fick ställa upp i valet till ett ämbete som man redan haft. Exempel på ämbeten som ingick i cursus honorum var edil, quaestor och konsul. (sv)
- 晉升體系（拉丁文：Cursus honorum；意為「荣耀之路」）是在罗马共和国和罗马帝国初期時，有抱負的政治家們就任政府職位的次序。這個制度是为有元老身份的人而设。晉升體系包含军队及政治行政职位。不同的职位对候选人均有最低年龄的限制。官員在各職位間調任需要有一定的時間間隔，而法例禁止重复担任同一职位。 這些規則在共和国的最后一百年中被改變並忽視。如盖乌斯·马略在公元前104年與公元前100年之間连续五年担任執政官。原本是為公众服务的機會，但這些职位通常變成贵族们自夸炫耀的機會。 苏拉所行的各項改革中改變了晉升體系，要求官員完成某職位的任期後要等十年才可再担任官員，但容許再次擔任同一職位。 當年羅馬沒有類似近代政黨的東西。候選人被選出的原因常是基於他們家族的與個人的聲望。具有家族歷史的候選人較受到青睞，因為他們能夠使用他們祖先的功勞作選舉宣傳。 在規定下的最低年齡（拉丁文：in suo anno；英文：in his year）時已經任職過晉升體系中的各項職務會被視為政治上很大的成就，因為三十九歲時不能就任副執政職位的話，四十二歲時就不能夠成為執政官。西塞羅曾因為他的兩個成就而感到非常驕傲；第一：他是以新人之姿成為執政官的－他的家族裏從未有人當過此職位；第二：就是因為他能夠在"in suo anno"的時候成為執政官。 (zh)
- هرم المناصب (باللاتينية: Cursus honorum) كانت ترتيباً تسلسلياً لمراتب المناصب الحكومية التي يشغلها السياسيون في عهد الجمهورية والإمبراطورية الرومانية. صُمِّمت هذه المناصب ليحملها أعضاء مجلس الشيوخ الروماني، ومثَّلت خليطاً من وظائف الإدارة السياسية والعسكرية. كان لكلٍّ منصب حدٌّ عمري أدنى لمن يمكن انتخابه له، كما كان على أي رجلٍ قضاء فاصل زمني معيَّن بين أي منصبين يستلمهما من هرم المناصب هذا، ولم يسمح القانون الروماني لأيّ شخصٍ باستلام المنصب ذاته مرَّتين. (ar)
- Cursus honorum en llatí, que significa la 'carrara política de magistrat', era la successió de càrrecs públics que podia assolir una persona a l'antiga Roma, tant en l'època republicana com durant l'Imperi. Durant la República, l'organització i el desenvolupament de la carrera política depenia més aviat de la classe social de la que es provenia, però amb l'Imperi es va regular l'exercici de determinades funcions públiques, i es van establir requisits i temporalitzacions que servien per preparar el jovent per les tasques administratives i per estructurar l'ascens social. (ca)
- Cursus honorum (latinsky cesta poct, pořádek hodností) je pojem, označující služební postup jednotlivých úřadů v antickém Římě. Tato zvyková norma zaručovala, že nebylo tak možné jednoduše do úřadu dosadit občana, který se již dříve nestaral o státní záležitosti. Funkce tvořící cursus honorum tvořily následující úřady: vojenský tribun, kvestor, edil, prétor, konzul. V zastávání úřadů se postupovalo od nižších (kvestor, edil) k vyšším (prétor, konzul), pro zastávaní jednotlivých úřadů byl stanoven věkový limit. jestliže někdo zastával úřady v předepsaném věku, označovalo se to pojmem suo anno (např. Marcus Tullius Cicero nebo Gaius Iulius Caesar zastávali všechny úřady v předepsaném pořadí a v předepsaném věku). (cs)
- The cursus honorum (Latin: [ˈkʊrsʊs hɔˈnoːrũː]; Latin for 'course of honors', or more colloquially 'ladder of offices') was the sequential order of public offices held by aspiring politicians in the Roman Republic and the early Roman Empire. It was designed for men of senatorial rank. The cursus honorum comprised a mixture of military and political administration posts; the ultimate prize for winning election to each "rung" in the sequence was to become one of the two consuls in a given year. Each office had a minimum age for election; there were also minimum intervals between holding successive offices and laws forbade repeating an office. (en)
- Cursus honorum era el nombre que recibía la carrera política o escalafón de responsabilidades públicas en la Antigua Roma. Se instauró durante la República y siguió existiendo durante el imperio, sobre todo para la administración de las provincias dependientes del Senado. Durante la época republicana, la organización y desarrollo de la carrera política respondía a requisitos arbitrarios y de sectores con grandes privilegios, sin embargo, esta situación se transformará con la llegada del imperio, pues se irá normalizando y regulando el ejercicio de determinadas funciones públicas (con diferentes fines, requisitos y duraciones) que servían tanto de preparación para los jóvenes en las tareas administrativas futuras como de regulador de la sociedad. (es)
- 쿠르수스 호노룸(cursus honorum, 명예로운 경로)은 로마 공화정과 초기 로마 제정 시대에 공직의 순서나 과정을 일컫는 말이다. 원로원 계급의 로마인은 이 일련의 과정을 차례로 밟고 올라 가는 것을 명예롭게 여겼고 쿠르수스 호노룸은 관직 승진 과정으로 존중받았다. 쿠르수스 호노룸은 재무관, 조영관, 법무관, 집정관, 감찰관 순서로 올라갔다. 평민들만의 관리인 호민관이나 임시 관직인 독재관은 여기에 포함되지 않는다. 각 단계는 최소 선거 입후보 연령규정과 연임제한 규정이 있었는데 공화정 말기에는 이러한 규정들이 무시되기도 하였다. 일레로 가이우스 마리우스는 기원전 104년부터 100년까지 5번에 걸쳐서 집정관직을 연임했다. 술라의 개혁에 이르러 같은 공직에 다시 입후보하려면 10년의 기간을 두는 것을 정했는데 공화정 말기 폼페이우스의 대두와 삼두 정치시대에 이르면 이마저도 무시되었다. 쿠르수스 호노룸의 과정과 연령단계는 대략 다음과 같다. (ko)
- De cursus honorum (loopbaan van ereambten) was de voorgeschreven loopbaan voor Romeinse burgers die een politieke carrière ambieerden. Een magistratuur was voor een burger een honor, een ereambt, dat niet bezoldigd was. Die van de patriciërs verschilde lichtjes van die van de equites (ruiterstand). Het is dankzij de tribunus plebis Lucius Villius zijn lex Villia annalis (180 v.Chr.) en de lex Cornelia de magistratibus (81 v.Chr.) van de dictator Lucius Cornelius Sulla Felix dat de cursus honorum vastgelegd werd. (nl)
- Il cursus honorum era l'ordine sequenziale degli uffici pubblici tenuti dall'aspirante politico sia durante il periodo repubblicano, sia nei primi due secoli dell'Impero romano. Fu creato inizialmente per gli uomini di rango senatoriale. Poi sotto l'alto Impero, essendo i cittadini divisi in tre classi (ordine senatorio, equestre e plebei), i membri di ciascuna classe potevano fare una ben distinta carriera politica (cursus honorum). Le magistrature tradizionali erano disponibili solo per i cittadini dell'ordine senatorio. Le magistrature che sopravvissero alla fine della Repubblica erano, in ordine di importanza nel cursus honorum: il consolato, la pretura, il tribunato plebeo, l'edilità, la questura e il tribunato militare. (it)
- Cursus honorum (łac. ścieżka zaszczytów) – to pojęcie oznaczające ścieżkę awansów w imperium rzymskim, czyli normy wyznaczające porządek obejmowania poszczególnych funkcji publicznych i tworzące z tego tytułu specyficzną „drabinę”. Termin ten stosujemy ze zwyczaju w stosunku do senatorów rzymskich, których kariera była sprecyzowana - w epoce republiki określana tradycją i aktami prawnymi, a w czasach cesarstwa dodatkowo wolą princepsa (pierwszego senatora). Wyjątki od kierujących nią zasad były rzadkie i powodowane wyjątkowymi okolicznościami. Idea cursus honorum polega na tym, aby zdobywać doświadczenie na mniej ważnych stanowiskach, zanim obejmie się ważniejsze. (pl)
- Cursus honorum (с лат. — «путь чести») — последовательность военных и политических магистратур, через которые проходила карьера древнеримских политиков сенаторского ранга. Развал этого института начался в последние полвека существования республики и завершился в первое столетие принципата. После издания закона Виллия (180 г. до н. э.) cursus honorum строился на следующих принципах: Помимо этих обычных магистратур, существовали и экстраординарные магистраты, которые не обладали властными полномочиями и не носили пурпурной тоги: (ru)
- O cursus honorum (latim: curso honorífico ou caminho das honras) designava o percurso sequencial das magistraturas romanas exercidas pelos aspirantes a políticos tanto durante a República Romana como nos dois primeiros séculos do Império Romano. A série de cargos políticos que culminavam ao consulado. Foi originalmente criado para os homens da ordem senatorial. Durante o Alto Império, sendo os cidadãos divididos em três classes (a ordem senatorial, equestre e plebeia), cujos membros de cada classe poderiam exercer uma carreira política distinta (cursus honorum). A magistratura tradicional só era acessível aos cidadãos da ordem senatorial. Os magistrados que resistiram ao fim da república foram, pelo grau de importância no cursus honorum: o cônsul, o pretor, o tribuno da plebe, o edil, o qu (pt)
- Cursus honorum (з латини «шлях честі») — послідовність військових і політичних магістратур, через які проходила кар'єра давньоримських політиків сенаторського рангу. Головна мета Cursus honorum — не допускати на посади вищих магістратів занадто молодих та недосвідчених людей, що намагалися отримати їх завдяки підкупу, знатності чи родинних зв'язків.Розпад цього інституту почався в останні півстоліття існування Республіки і завершився у перше століття принципата. (uk)
|