| dbo:abstract
|
- The Agnoetae (Greek ἀγνοηταί agnoetai, from ἀγνοέω agnoeo, to be ignorant of) or Themistians were a Monophysite Christian sect of Late Antiquity that maintained that the nature of Jesus Christ was like other men's in all respects, including limited knowledge despite being divine. The sect grew out of the dispute between Severus of Antioch and Julian of Halicarnassus concerning the nature of Christ's body. Julian held the view, termed Aphthartodocetism, that Christ's body was incorruptible from birth. The followers of Severus, the Severans, rejected this, holding that only after the Resurrection was Christ's body incorruptible. Around 534, a Severan deacon of Alexandria in Egypt, Themistius Calonymus, published his views on Christ's knowledge under the title Apology for Theophilus. Although he saw himself as defending the Severan view, he ended up founding a new sect. Themistius' views were based on his exegesis of Mark 13:32 and John 11:34, in which Christ appears ignorant of the Day of Judgement and of the location of Lazarus' body. Agnoetae could also cite Luke 2:52, in which Christ is said to grow in knowledge. According to Liberatus of Carthage, he also attributed to Christ the feeling of fear. His interpretations, however, were not widely accepted among the Monophysites, being notably rejected by Patriarch Timothy IV of Alexandria, who died in 535. Themistius attacked the views of John Philoponus, often considered a tritheist, who attacked his views in turn. Themistius successor was Theodosius, not the Patriarch Theodosius I, whose views were opposed by Themistius. John of Damascus calls the movement the Themistiani. There is evidence of an Agnoete monastery in Egypt, the near Thunis. It spread out of Egypt into the monastic communities of Palestine. There are surviving fragments of a Syriac treatise Against Themistius. In 599, Pope Gregory I wrote to Patriarch Eulogius of Alexandria to draw his attention to the Agnoetae and to ask him for his advice on the issue. Gregory condemned the Agnoetae as heretics, as did Eulogius, who had written a treatise against them. Patriarch Sophronius of Jerusalem (r. 634–638) condemned Agnoetism and it was condemned at the Lateran Council of 649 and the Third Council of Constantinople in 680 or 681, the council declaring Themistius a heretic alongside Severus of Antioch and Apollinaris of Laodicea. No Agnoetic texts survive, but some of Themistius' works are quoted in Greek in the acts of the councils of 549 and 680/1, in the works of Maximus the Confessor (d. 661) and in the compendium . These quotations, however, demonstrate his Monophysitism and not his Agnoetism. (en)
- Agnoètes (du grec Άγνοηταί, mot dérivé du verbe άγνοέω, « ignorer ») est le nom donné à différents courants du christianisme qui contestent de telle ou telle façon l'omniscience, soit de Dieu le Père, soit de Jésus-Christ (comme Fils distinct du Père, ou pendant sa vie terrestre). Le premier cas est représenté notamment par Théophronios de Cappadoce, un disciple de l'arien Eunome de Cyzique dont le floruit se situe vers 370 (Sozomène, Hist. eccl., V, 24 ; VII, 17) : selon ce Théophronios, s'il est vrai que Dieu connaît le passé, le présent et l'avenir, il ne les connaît pas de la même manière et au même degré, et sa connaissance du passé est susceptible de changement. Théophronios fut excommunié par Eunome. Mais le mot « Agnoètes » a surtout été utilisé dans le deuxième cas. Il est écrit en Marc, 13:32, à propos du Jugement Dernier : « Pour ce qui est du jour ou de l'heure, personne ne le sait, ni les Anges dans le ciel, ni le Fils, mais le Père seul ». D'autre part, on lit en Luc, 2:52 : « Et Jésus progressait en sagesse, en âge et en grâce, devant Dieu et devant les hommes ». D'une façon générale, Jésus interroge plusieurs fois son entourage pour obtenir des informations qu'il ne semble pas avoir (cf Jean, 11:34, dans l'épisode de la résurrection de Lazare : « Et il dit : "Où l'avez-vous mis?" ; "Seigneur, lui répondirent-ils, viens et vois" »). L'insistance sur les limites de la nature humaine en Jésus-Christ est en principe caractéristique du nestorianisme, et d'autre part de l'adoptianisme. Mais un courant d'« Agnoètes » apparut paradoxalement au VIe siècle parmi les monophysites, fondé par le diacre Thémistios d'Alexandrie, disciple de Sévère d'Antioche, peu après la mort de ce dernier : il enseignait que l'âme humaine du Christ, mais non sa divinité, était comme la nôtre en toutes choses, y compris dans la limitation de la connaissance (Pseudo-Léonce de Byzance, De sectis, X, 3). Cette doctrine fut combattue par l'Église copte, notamment par le patriarche Damien d'Alexandrie. Les tenants du concile de Chalcédoine, admettant la distinction en Jésus-Christ d'une nature divine parfaite et d'une nature humaine imparfaite, n'en rejetèrent pas moins la position des Agnoètes, qui furent réfutés et anathématisés par les patriarches Euloge Ier d'Alexandrie (dans un traité qui fait l'objet du codex 230 de la Bibliothèque de Photius) et Sophrone de Jérusalem. Le pape Grégoire Ier les condamna aussi en se fondant sur le traité du patriarche Euloge. La doctrine catholique et orthodoxe sur les passages des Évangiles cités plus haut est que Jésus paraît délibérément ignorant, pour l'accomplissement de son dessein (κατ'οίκονομίαν).
* Portail du christianisme (fr)
- Agnoeci (agnoici, zwani byli także ignorantami) – grupa wyznaniowa uznająca, że Bóg nie jest wszystkowiedzący i także musi się uczyć. Nazwa wywodzi się z greckiego słowa agnoia, co znaczy niewiedza. Tymi określeniami nazywano różne sekty. Pierwszą była jednak grupa uczniów (IV w.). Głosił on, że Bóg nie jest wszystkowiedzący i także musi się uczyć. Jego wiedza o przyszłości kończyła się tam, gdzie zaczynała się wolna wola człowieka. Znaczyło to, że Bóg jako nieskończenie mądry może przewidzieć co się stanie, jednak nie zna tego jako rzeczy dokonanej. Było to ewidentnym zaprzeczeniem nieskończonej wszechwiedzy Boga. Agnoetami nazywano również odłam eutychian, którego założycielem był w VI w., diakon . Twierdzili oni, że Jezus Chrystus nie miał pełnej wiedzy na temat tego co się miało wydarzyć, a co najważniejsze nie znał daty Sądu Ostatecznego. Co prawda dopuszczali możliwość, że znał ją jako Bóg, jednak będąc człowiekiem nie miał prawa jej znać. Z podobnymi poglądami obnosili się również nieliczni pustelnicy żyjący w okolicach Jerozolimy w Palestynie. Swoje twierdzenia agnoeci opierali głównie na dwóch fragmentach z Pisma Świętego. Pierwszy z nich głosił: "Lecz o dniu owym lub godzinie nikt nie wie, ani aniołowie w niebie, ani Syn, tylko Ojciec" (Mk 13, 32). Na nim opierali się także wyznawcy socynianizmu, którzy zaprzeczali boskości Chrystusa. Drugi fragment pochodził z Ewangelii św. Łukasza (2, 52): "Jezus zaś czynił postępy w mądrości, w latach i w łasce u Boga i ludzi". Agnoeci uważali więc, że mądrość Jezusa była nabyta. Wszystkim tym argumentom stanowczo sprzeciwiali się Ojcowie Kościoła, którzy twierdzili, że są one owocem dosłownej (literalnej) interpretacji cytowanych wersów, gdzie litera zabija ducha. (pl)
- Агнои́ты, агни́ты (греч. ἀγνοῆται «неведущие» от ἀγνοέω — не знаю) — название двух сект, ересей.
* Одна из них была основана Евномием и Феофронием в конце IV века; последователи её называются у Сократа Схоластика евномио-феофронианами, у Созомена — феофронианами. Они принадлежали к арианам и учили, что Бог знает прошлое по памяти, будущее — по догадке, и что Его всеведение ограничивается настоящим. Ересь эта была восстановлена адопционистами в VIII веке.
* Другая секта, основанная в VI веке Фемистием, диаконом александрийским, представляющим фракцию миафизитов (севириан). Они учили, что Иисус, как человек, был, подобно нам, ограничен во всех отношениях, причём ссылались на Марка (XIII, 32) и Иоанна (XI, 34). Согласно Фемистию неведение не является грехом, а обычное свойство тварной человеческой природы. Агноиты как и все севериане исповедовали одинаковую ересь — феопасхизм, ту самую которую исповедовали Евтихий и Диоскор, и которую осудил 4 Вселенский собор. Поэтому имя Фемистия неоднократно упоминается как имя еретика в документах 6 Вселенского собора. (ru)
- Агноїти (грец. ἀγνοηταί agnoetai, від ἀγνοέω agnoeo, не знати про ) або фемістяни були монофізитською християнською сектою пізньої античності, яка стверджувала, що природа Ісуса Христа в усіх відношеннях подібна до інших людей, у тому числі в обмеженій знання, незважаючи на те, що вони божественні. Секта виросла із суперечки між Севером Антіохійським і щодо природи тіла Христа. Юліан дотримувався думки, яку називають , що тіло Христа було нетлінним від народження. Послідовники Севера, сіверани, відкидали це, вважаючи, що тільки після Воскресіння тіло Христове стало нетлінним. Близько 534 року сіверанський диякон Олександрії в Єгипті, Фемістій Калонім, опублікував свої погляди на знання Христа під назвою Апологія для Феофіла. Хоча він бачив себе як захищаючи погляди Северана, він в кінцевому підсумку заснував нову секту . Погляди Фемістія ґрунтувалися на його екзегетиці Марка 13:32 та Івана 11:34, у яких Христос, здається, не знає про Судний день і місцезнаходження тіла Лазаря. Агнета також могла б процитувати Луки 2:52, в якому сказано, що Христос росте в знаннях. За словами , він також приписував Христу почуття страху. Його тлумачення, однак, не були широко прийняті серед монофізитів, зокрема були відкинуті Олександрійським Патріархом Тимофієм IV, який помер у 535 році. Фемістій закидав погляди Іоанна Філопона, якого часто вважали тритеїстом, який у свою чергу атакував його погляди. Наступником Фемістія став Феодосій, а не патріарх Феодосій I, поглядам якого Фемістій протистояв. Іоанн Дамаскин називає рух Фемістіаном. Є свідчення про в Єгипті, монастир Саламітів поблизу Туніса. Він поширився з Єгипту на чернечі спільноти Палестини. Збереглися фрагменти сирійського трактату проти Фемістія. У 599 році папа Григорій I написав Олександрійському патріарху Євлогію, щоб звернути його увагу на Агнети і попросити його поради щодо цього питання. Григорій засудив Агнети як єретиків , як і Євлогій, який написав проти них трактат . (634–638 рр.) засудив агнетизм, і він був засуджений на Латеранському соборі 649 р. і Третьому Константинопольському соборі 680 або 681 р., на якому собор оголосив Фемістія єретиком разом із Латераном із Антіоні та Авіродієм. Жодних агнетичних текстів не збереглося, але деякі твори Фемістія цитуються грецькою мовою в актах соборів 549 і 680/1, у роботах Максима Сповідника (пом. 661) і в компендіумі Doctrina patrum de incarnatione verbi. Ці цитати, однак, демонструють його монофізитство, а не його агнетизм. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- The Agnoetae (Greek ἀγνοηταί agnoetai, from ἀγνοέω agnoeo, to be ignorant of) or Themistians were a Monophysite Christian sect of Late Antiquity that maintained that the nature of Jesus Christ was like other men's in all respects, including limited knowledge despite being divine. No Agnoetic texts survive, but some of Themistius' works are quoted in Greek in the acts of the councils of 549 and 680/1, in the works of Maximus the Confessor (d. 661) and in the compendium . These quotations, however, demonstrate his Monophysitism and not his Agnoetism. (en)
- Agnoètes (du grec Άγνοηταί, mot dérivé du verbe άγνοέω, « ignorer ») est le nom donné à différents courants du christianisme qui contestent de telle ou telle façon l'omniscience, soit de Dieu le Père, soit de Jésus-Christ (comme Fils distinct du Père, ou pendant sa vie terrestre).
* Portail du christianisme (fr)
- Agnoeci (agnoici, zwani byli także ignorantami) – grupa wyznaniowa uznająca, że Bóg nie jest wszystkowiedzący i także musi się uczyć. Nazwa wywodzi się z greckiego słowa agnoia, co znaczy niewiedza. Tymi określeniami nazywano różne sekty. Pierwszą była jednak grupa uczniów (IV w.). Głosił on, że Bóg nie jest wszystkowiedzący i także musi się uczyć. Jego wiedza o przyszłości kończyła się tam, gdzie zaczynała się wolna wola człowieka. Znaczyło to, że Bóg jako nieskończenie mądry może przewidzieć co się stanie, jednak nie zna tego jako rzeczy dokonanej. Było to ewidentnym zaprzeczeniem nieskończonej wszechwiedzy Boga. (pl)
- Агнои́ты, агни́ты (греч. ἀγνοῆται «неведущие» от ἀγνοέω — не знаю) — название двух сект, ересей.
* Одна из них была основана Евномием и Феофронием в конце IV века; последователи её называются у Сократа Схоластика евномио-феофронианами, у Созомена — феофронианами. Они принадлежали к арианам и учили, что Бог знает прошлое по памяти, будущее — по догадке, и что Его всеведение ограничивается настоящим. Ересь эта была восстановлена адопционистами в VIII веке.
* Другая секта, основанная в VI веке Фемистием, диаконом александрийским, представляющим фракцию миафизитов (севириан). Они учили, что Иисус, как человек, был, подобно нам, ограничен во всех отношениях, причём ссылались на Марка (XIII, 32) и Иоанна (XI, 34). Согласно Фемистию неведение не является грехом, а обычное свойство тварной челов (ru)
- Агноїти (грец. ἀγνοηταί agnoetai, від ἀγνοέω agnoeo, не знати про ) або фемістяни були монофізитською християнською сектою пізньої античності, яка стверджувала, що природа Ісуса Христа в усіх відношеннях подібна до інших людей, у тому числі в обмеженій знання, незважаючи на те, що вони божественні. Жодних агнетичних текстів не збереглося, але деякі твори Фемістія цитуються грецькою мовою в актах соборів 549 і 680/1, у роботах Максима Сповідника (пом. 661) і в компендіумі Doctrina patrum de incarnatione verbi. Ці цитати, однак, демонструють його монофізитство, а не його агнетизм. (uk)
|