[go: up one dir, main page]
More Web Proxy on the site http://driver.im/Перейти до вмісту

FIM-43 Redeye

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
FIM-43 Redeye
ТипПереносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК)
ПоходженняСША США
Історія використання
На озброєнні1968-1995
Історія виробництва
ВиробникGeneral Dynamics
Характеристики
Вага8,3 кг
Довжина1,20 м
Діаметр70 мм
Двигунтвердопаливний ракетний двигун
Швидкість580 м/с (макс.), Число Маха близько 1,7
FIM-43 Redeye у Вікісховищі

FIM-43 Redeye  — американський переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження низько летючих вертольотів і літаків супротивника на зустрічних і паралельних курсах в простих умовах. Комплекс прийнятий на озброєння у 1968 році.

Історія

[ред. | ред. код]
ПЗРК Redeye.

У 1948 американська армія видала специфікацію на розробку нового озброєння для боротьби з реактивними літаками. В середині 1950-х фірма Convair почала роботи с розробки зенітно-ракетного комплексу, який міг би використовуватися мобільно. В листопаді 1956 розробка була офіційно представлена Армії та Корпусу Морської Піхоти. Через 2 роки фірма отримала контракт на розробку ПЗРК.

До травня 1961 комплекс був готовий, але серійне виробництво було затримано як через технологічні проблеми, так і через невідповідність вимогам військових — ракета була повільніша та менш маневрова. Але обмежене виробництво під назвою XM41 Redeye Block I було таки розпочато. В червні 1963 ракета отримала назву XMIM-43A. В 1964 почалась розробка модифікації XM41E1 або XMIM-43B.

В 1965 фірма General Dynamics почала розробку фінальної версії Redeye Block III (заводська назва ракети XFIM-43C). На військових випробуваннях ракета вразила мішень QF9F на висоті 100 метрів[1]. Вважалося що на такій висоті ймовірність ураження цілі типу МіГ-21 мала 0,403, вертольота типу Мі-6 — 0,53, транспортного літака типу Ан-12 — 0,43. Виробництво системи Block III почалося в травні 1967.

Ряд серйозних недоліків комплексу Redeye, що виявилися в процесі експлуатації, стимулював початок розробки в 1972 ПЗРК нового покоління, який отримав найменування Stinger. Виробництво комплексу Redeye було завершене в 1969. Всього випущено більше 85 тисяч комплексів. В 1982 комплекси були передані в частини Національної Гвардії. ПЗРК Redeye остаточно зняті з озброєння американської армії в 1995[2].

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • Block I FIM-43/XFIM-43A/XMIM-43A
  • Block II FIM-43B/XFIM-43B/XMIM-43B
  • Block III FIM-43C/XFIM-43C. Серійна версія.
  • XFEM-43C. Експериментальна ракета.
  • FIM-43D Модифікована версія ракети, ТТХ невідомі.

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Поставлені в Іран комплекси використовувались в війні з Іраком 1980—1988. Наприкінці 1984 ЦРУ відправило невелику партію Redeye моджахедам в Афганістан. Всього за 1984-85 моджахеди за допомогою ПЗРК збили два Мі-24Д і один Су-25[3].

Комплекси передавались також нікарагуанським «контрас» — за їх допомогою було збито мінімум 4 Мі-8 нікарагуанських ВПС.

Експлуатанти

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Жирохов М. ПЗРК. Оружие асимметричной войны //Ч.2. Западные страны // Наука и Техника. — 2010 — № 8
  2. ↑ Большая Военная Энциклопедия. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
  3. ↑ Жирохов М., С. Артамонов, А. Котлобовский «Шайтан-арба» под огнем (потери и повреждения Ми-24 в Афганистане) // Ч.1 // Авиация и Время. — 2006. — № 5 (рос.)
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 27 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ El Salvador Inventory Jane's Land-Based Air Defense
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2014-09-03 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=FIM-43_Redeye&oldid=43997509