[go: up one dir, main page]
More Web Proxy on the site http://driver.im/Перейти до вмісту

Макак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Макаки)

Макака
Магот (Macaca sylvanus)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Haplorhini
Інфраряд: Вищі примати (Simiiformes)
Родина: Мавпові (Cercopithecidae)
Триба: Papionini
Рід: Макак (Macaca)
Lacépède, 1799
Типовий вид
Macaca sylvanus
(Linnaeus, 1758)
Вікісховище: Macaca

Макака, або макак (Macaca) — рід ссавців з ряду приматів родини мавпові (Cercopithecidae).

Назва роду

[ред. | ред. код]

За словником Шарлеманя (1928) назва роду подається тільки в біноменах: Macacus cynamolgus L. (макака або мавпа яванська) та Macacus sinicus L. (мавпа китайська) (с. 21). За зоологічним словником Маркевича і Татарка (1983) рід подається як «макак» (Macaca Lacepede). Тут використано варіант назви, вжитий М. Шарлеманем з огляду на повну відповідність такої назви до латини.

Синоніми: Cynopithecus É. Geoffroy, 1835, Inuus É. Geoffroy, 1812, Magotus Ritgen, 1824 та ін.

Макаки це примати середнього розміру: довжина тіла може варіюватися від 40 до 75 см, вага самців перевищує вагу самиць приблизно на 50% й може варіюватися від 2,5 до 18 кг. Довжина хвоста може бути від дуже короткої до довгої, аж до довжини тіла. Колір хутра варіюється між коричневим, сірим і чорним. Лице голе й опукле.

Поширення

[ред. | ред. код]

Досить поширені в Азії: від Афганістану до Китаю, від островів Південно-Східної Азії до Японії. Крім того, один вид, Macaca sylvanus живе на Північному Заході Африки й у Гібралтарі. Середовища проживання різноманітні: від тропічних лісів до гір, навіть вище 2000 м над рівнем моря.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Це тварини з денною активністю, які добре лазять по деревам. Поживою є в основному фрукти, але макаки також споживають інші частини рослин, а іноді й комахи, яйця птахів, дрібних хребетних і в деяких випадках навіть молюсків. Вони живуть в групах, сформованих від 10 до 100 осіб, в яких доросле населення містить самиць в кількості у три-чотири рази більшій, ніж самців. Надлишки самців утворюють групи лише самців. Вагітність триває від 160 до 170 днів, народжується одне дитинча. Статева зрілість досягається у 3—4 роки для самиць і 6—7 років у самців. Середня тривалість життя становить від 15 до 20 років в дикій природі, але може бути до 30 років в неволі.

Зв'язок з людьми

[ред. | ред. код]

Кілька видів макак широко використовуються в випробуваннях на тваринах, зокрема, в галузі неврології з зорового сприйняття і зорової системи. Майже всі (73-100%) домашніх тварин і перебуваючих в неволі макак є носіями вірусу герпесу B. Цей вірус є звичним для макак, який у них не спричинює тяжкої хвороби, тоді як для людини є як рідкісним, так і потенційно смертельним.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Відноситься до підродини мавпові (s. str.) (Cercopithecinae) і триби павіанів (Papionini), один з 7 родів цієї триби:

Наступна кладограма, отримана шляхом порівняння мітохондріальної ДНК, показує внутрішню систематику макак[1]:

Macaca
M. sylvanus‑група

Macaca sylvanus

M. sinica‑група

Macaca thibetana

Macaca assamensis

M. fascicularis aurea

Macaca sinica

Macaca radiata

M. mulatta‑група

Macaca fuscata

Macaca cyclopis

Macaca mulatta

Macaca arctoides

Macaca fascicularis

M. silenus‑група

Macaca silenus

Macaca leonina

Macaca nemestrina

Сулавеська клада

Macaca nigra

Macaca tonkeana

Macaca maura

Macaca nigrescens

Macaca brunnescens

Macaca hecki


Видовий склад

[ред. | ред. код]

Рід Макака включає 25 сучасних видів:

Крім того, відомо кілька викопних видів: Macaca anderssoni, Macaca jiangchuanensis, Macaca libyca, Macaca majori

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


  1. Ben J. Evans, Marie-Theres Gansauge, Matthew W. Tocheri, Michael A.Schillaci, Thomas Sutikna, Jatmikoe, E. Wahyu Saptomo, Amy Klegarth, Anthony J. Tosi, Don J. Melnick, Matthias Meyer: Mitogenomics of macaques (Macaca) across Wallace's Line in the context of modern human dispersals. Journal of Human Evolution, 146, 2020, 102852, doi: 10.1016/j.jhevol.2020.102852