し

	Хіраґана
Походження	し
JIS X 0213	1-4-24
Unicode	3058
	Катакана
Походження	シ
JIS X 0213	1-5-24
Unicode	U+30B8
	Вимова • Мови • Клас
МФА	d͡ʑi
Мови	ja
Звук	дзвінкий
	Транслітерація
Кирилиця	ДЗІ
Латинка	JI, ZI

	Хіраґана
Походження	之
JIS X 0213	1-4-23
Unicode	3057
	Катакана
Походження	之
JIS X 0213	1-5-23
Unicode	U+30B7
	Вимова • Мови • Клас
МФА	ɕi
Мови	ja, ain
Звук	чистий
	Транслітерація
Кирилиця	СІ
Латинка	SHI, SI

Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.

し або シ (/si, ɕi, ʃi/; МФА: [ɕi] або [ʃi]) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 2-го рядка 3-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Має похідні дзвінкі звуки — じ або ジ (/zi, ʑi/; МФА: [(d)ʑi] або [(d͡)ʒi]).

Короткі відомості

Опис

Фонема сучасної японської мови. Складається з одного ясенного приголосного звука та одного неогубленого голосного переднього ряду високого піднесення /і/ (い). Приголосні бувають різними залежно від типу.

Глухий ясенно-піднебінний щілинний:	/s/ →	し	[ɕi]	(основний звук)
Дзвінкий ясенно-піднебінний щілинний	/z/ →	じ	[ʑi]	(похідний звук; в середині слова)
Дзвінкий ясенно-піднебінний африкат:	/z/ →	じ	[d͡ʑi]	(похідний звук; на початку слова і перед /N/)

При додаванні голосного /і/ до приголосного відбувається явище пом'якшення приголосного. Коли /і/ стоїть після звуків /s, z, d͡z/ (с, з, дз) вони перетворюються нові шиплячі звуки — /ɕ, ʑ, d͡ʑ/ (шь, жь, джь)^[1]^[2].

Відповідно, し записується в транскрипції МФА як [ɕi, ʃi] (ші), а не палаталізований [sʲi] (сі); в свою чергу じ передається як [ʑi, d͡ʑi] (жі, джі), а не палаталізований [zʲi, d͡zʲi] (зі, дзі)^[1]^[2].

[ɕi]

Порядок

Місце у системах порядку запису кани:

Порядок ґодзюону: 12.
Порядок іроха: 42. Між み і ゑ.

Абетки

Хіраґана: し

Походить від скорописного написання ієрогліфа 之 (сін, це).

Катакана: シ

Походить від скорописного написання ієрогліфа 之 (сін, це).

Манйоґана: 子 • 之 • 芝 • 水 • 四 • 司 • 詞 • 斯 • 志 • 思 • 信 • 偲 • 寺 • 侍 • 時 • 歌 • 詩 • 師 • 紫 • 新 • 旨 • 指 • 次 • 此 • 死 • 事 • 准 • 磯 • 為

Транслітерації

し

Кирилиця:
Система Коваленка: ШІ (ші).

Система Бондаренка: СІ (сі).

Альтернативні системи: СІ (сі), ШІ (ші).
Латинка
Система Хепберна: SHI (shi).

Японська система: SI (si).

JIS X 4063: si, shi

Айнська система: SI (si).

じ

Кирилиця:
Система Коваленко: ДЖІ (джі).

Система Поліванова: ДЗІ (дзі).

Альтернативні системи: ДЗІ (дзі), ЗІ (зі), ДЖІ (джі), ЖІ (жі).
Латинка
Система Хепберна: JI (ji).

Японська система: ZI (zi).

JIS X 4063: zi, ji

Айнська система: ZI (zi).

Інші системи передачі

Шрифт Брайля:
●－
●●
－●
Радіоабетка: СІмбун но СІ (新聞のシ; «сі» газети)
Абетка Морзе: −−・−・

Примітки

↑ ^а ^б Коваленко О. О. Система японсько-української практичної транскрипції. Фонетичний аналіз [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Збірник наукових праць Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії. — К.: ННДІУВІ, 2012. — Т. XXIX. — С. 197—215.
↑ ^а ^б Vance (2008) The Sounds of Japanese (P. 237); Tsujimura (2013). An Introduction to Japanese Linguistics (P.7); Kubozono (2015) Handbook of Japanese Phonetics and Phonology (P.137-8, 146-147).

Джерела та література

『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)

Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.

『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)

Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.

山田孝雄著『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版,　1970. (яп.)

Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998.

Поливанов Е. Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. (рос.)
Поливанов Е. Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. (рос.)
Hepburn J.C., A Japanese-English and English-Japanese Dictionary, Shanghai, American Presbyterian Mission Press, 1886. (англ.), (рос.)
Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997.
Федоришин М. Украïнська транскрипція японськоï мови: методичний посібник з основ японського письма: фонетична транскрипція. Львів: Львівська політехніка, 1994.

Посилання

Ґодзюон
ん н	゛	わ ва	ら ра	や я	ま ма	は ха	な на	た та	さ са	か ка	あ а
っ	゜	ゐ і	り рі		み мі	ひ хі	に ні	ち ті	し сі	き кі	い і
ヴ в	ゝ		る ру	ゆ ю	む му	ふ фу	ぬ ну	つ цу	す су	く ку	う у
ヶ		ゑ е	れ ре		め ме	へ хе	ね не	て те	せ се	け ке	え е
ー		を о	ろ ро	よ йо	も мо	ほ хо	の но	と то	そ со	こ ко	お о
Іроха
い і	ろ ро	は ха	に ні	ほ хо	へ хе	と то	ち ті	り рі	ぬ ну	る ру	を о
わ ва	か ка	よ йо	た та	れ ре	そ со	つ цу	ね не	な на	ら ра	む му
う у	ゐ і	の но	お о	く ку	や я	ま ма	け ке	ふ фу	こ ко	え е	て те
あ а	さ са	き кі	ゆ ю	め ме	み мі	し сі	ゑ е	ひ хі	も мо	せ се	す су
Шаблон • Обговорення • Проєкт

[НДІУ-1] а ^б Коваленко О. О. Система японсько-української практичної транскрипції. Фонетичний аналіз [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Збірник наукових праць Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії. — К.: ННДІУВІ, 2012. — Т. XXIX. — С. 197—215.

[Sh-2] а ^б Vance (2008) The Sounds of Japanese (P. 237); Tsujimura (2013). An Introduction to Japanese Linguistics (P.7); Kubozono (2015) Handbook of Japanese Phonetics and Phonology (P.137-8, 146-147).

[1]

[2]