дуб

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1c за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дуб-.

• МФА : [ˈdub] (одн.), [dʊˈbɪ] (мн.)

• прослухати вимову

• УФ: []

1. багаторічне листяне дерево родини букових із міцною деревиною та плодами – жолудями ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. деревина цього дерева ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. істор. великий човен, видовбаний із суцільного дерева (перев. дуба) або зробл. із дощок ^{[≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. розм. речовина, що використовується для вичинки шкіри ^{[≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
4. зневажл. про тупу людину; дурень ^{[≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Від ?

• Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5