го-ріх

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -горіх-.

• МФА : [ɦoˈrʲix] (одн.), [ɦoˈrʲixe] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

1. ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Від ??

• Словник УЛІФ: горіх
• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — стор. 567
• Ніковський А. — Словник українсько-російський. Київ, 1927.

Статтю слід доробити. Це незавершена стаття. Ви можете допомогти проекту, виправивши й доповнивши її. Належить уточнити: семантику етимологію переклад (Див. Вікісловник:Довідка).